Рішення

від 23.01.2014 по справі 922/5366/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2014 р.Справа № 922/5366/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Автогаражного кооперативу "Весна", м. Харків до Харківської міської ради, м. Харків про визнання права власності за участю представників:

позивача - Поворознюк О.Ю., за довіреністю б/н від 23.12.2013;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

30.12.2014 позивач - Автогаражний кооператив "Весна", звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Харківської міської ради, про визнання права власності за позивачем на наступне нерухоме майно:

- Нежитлова будівля літ. "А-1", загальною площею 32,3 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "Б-1", загальною площею 46,8 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "В-1", загальною площею 45,5 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "Г-1", загальною площею 56,6 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "Д-1", загальною площею 23,4 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "Е-1", загальною площею 45,8 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "Ж-1", загальною площею 40,2 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "З-2", загальною площею 43,0 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "И-1", загальною площею 21,8 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "К-1", загальною площею 2044,5 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "Л-1-2", загальною площею 1029,6 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "М-1", загальною площею 1549,1 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "Н-1-2", загальною площею 1507,0 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "О-1", загальною площею 1337,4 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "П-1", загальною площею 1296,6 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "С-1", загальною площею 563,3 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "Р-1", загальною площею 756,1 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "Т-2", загальною площею 41,9 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "У-1", загальною площею 26,2 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "Ф-1", загальною площею 7,1 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

- Нежитлова будівля літ. "Х-1", загальною площею 6,6 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12,

які складаються з гаражних боксів, що перелічені в прохальній частині позовної заяви.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 319, 331, 376 ЦК України та зазначає, що нерухоме майно було побудовано позивачем за власні кошти.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить задовольнити позов, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надає заяву (вх.2418) про залучення до матеріалів справи додаткових документів, які долучаються судом.

Відповідач призначене судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав в порядку ст. 22 ГПК України відзив (вх.2266), в якому відповідач посилається на положення ч. 2 ст. 376 ЦК України, ст. 18 ЗУ "Про основи містобудування", ст.ст. 116, 123 Земельного кодексу України та зазначає про неможливість визнання права власності на визначене нерухоме майно, оскільки це суперечить нормам діючого законодавства України.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 31.12.2013 року явку представників учасників судового процесу в судове засідання визнано обов'язковою, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач в позовній заяві, у 1996 році Автогаражним кооперативом "Весна" (позивач) за власний рахунок побудовані зазначені в позовній заяві нежитлові будівлі (гаражні бокси), розташовані в м. Харкові по вул. Блюхера, 12, які використовуються членами Автогаражного кооперативу "Весна" відповідно до їх цільового призначення.

На замовлення позивача КП "Харківським міським бюро технічної інвентаризації" у 2013 році проведена технічна інвентаризація нерухомого майна за адресою вул. Блюхера, 12, за результатами якої 23.07.2013 виготовлено технічний паспорт на громадський будинок за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12.

З метою підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації побудованих об'єктів нерухомості на замовлення позивача у 2013 році Товариством з обмеженою відповідальністю "АКТУАЛЬ" виготовлено Звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта, яким встановлено його відповідність вимогам надійності і безпечності експлуатації і можливість його безпечної експлуатації.

Таким чином, предметом вимог позову у справі є визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно - нежитлові будівлі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції, що діяла на час будівництва спірних об'єктів нерухомості) спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад.

Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції, що діяла на час будівництва спірних об'єктів нерухомості) забудова земельних ділянок, які надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно зі ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до положень ст.ст. 116, 123 Земельного кодексу України громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів здійснення будівництва об'єктів нерухомості саме позивачем - кооперативом "Весна". Так, позивачем не надано ні договору будівельного підряду, ні проектно-кошторисної документації, ні доказів виконання будівельних робіт (Ф КБ-2, КБ-3), ні доказів оплати будівельних робіт, ні доказів придбання будівельних матеріалів тощо.

Також, позивачем не надано суду відповідних доказів, що свідчать про наявність законних підстав для створення нового об'єкту нерухомого майна, дотримання встановленої процедури спорудження відповідних об'єктів, а саме документу на отримання дозволу на будівництво, погодження проектної документації з державними органами, прийняття побудованих об'єктів в експлуатацію.

Крім того, позивачем не надано суду документів, що підтверджують право власності чи право користування земельною ділянкою за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 12 у встановленому законом порядку.

Таким чином, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності у позивача права власності на спірне майно або доказів на підтвердження можливості виникнення цього права у позивача в судовому порядку.

Між тим, суд ухвалою про порушення провадження у справі від 31.12.2013р. зобов"язував позивача надати докази на підтвердження права власності на спірне майно (докази набуття позивачем (та/або правопопередником) права власності на спірне майно; проектну, технічну документацію на майно, докази введення майна в експлуатацію; договір будівельного підряду та докази його виконання (форми КБ-2, КБ-3 платіжні доручення тощо) та інші докази здійснення будівництва позивачем; висновки спеціалістів про відповідність майна вимогам офіційних норм і правил та придатність майна до експлуатації; докази права власності, права користування на земельною ділянкою, на якій знаходиться спірне майно; докази наявності згоди власника (користувача) земельної ділянки на розміщення на ній майна позивача та ін).

Представник позивача в своїх поясненнях наданих в судовому засіданні 23.01.2014р. підтвердив неможливість надання вказаних доказів з причин їх відсутності у позивача.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких підстав, суд вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, у зв'язку з чим суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 18, 22 Закону України "Про основи містобудування", ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 123 Земельного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 27.01.2014 р.

Суддя Бринцев О.В.

Справа № 922/5366/13