Постанова

від 21.01.2014 по справі 826/20256/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2014 року 16:35 № 826/20256/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участі представника позивача Гарагуц В.С., представника відповідача Кальковець В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідан»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві

про скасування рішення

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерідан" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправним, недійсним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2013 року № 14826552205, видане Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві;

- визнати протиправним, недійсним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2013 року № 14926552205, видане Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем законно та обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену у складі вартості робіт, виконаних ТОВ «Комерційна фірма «ГОРИЗОНТАЛЬ», а також законно і обґрунтовано віднесено до складу валових витрат витрати, сформовані за результатами здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «ГОРИЗОНТАЛЬ».

Відповідач проти позову заперечує з підстав правомірності винесеного рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З 12 червня 2013 року по 18 червня 2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРІДАН» (код ЄДРПОУ 21457927) (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Комерційна фірма «ГОРИЗОНТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 37889322) за період з 01.05.2012 р. по 30.06.2012 р. Результати вказаної перевірки оформлені актом перевірки від 26 червня 2013 року № 18/26-55-22-05/21457927 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕРІДАН» (код ЄДРПОУ 21457927) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Комерційна фірма «ГОРИЗОНТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 37889322) за період з 01.05.2012 р. по 30.06.2012 р. (далі - Акт перевірки).

У висновках Акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено наступні порушення:

1) п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2 ст. 138, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 49364 грн., а саме по періодах:

півріччя 2012 року -49364 грн.

2) п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 47012 грн., а саме по періодах:

-травень2012 року 22531 грн.;

- червень 2012 року 24481 грн.

15 липня 2013 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 14826552205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 58765 грн., з яких 47012грн. за основним платежем, 11 753 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, 15 липня 2013 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 14926552205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 61705 грн., з яких за основним платежем 49364грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 341грн.

Прийняття зазначених рішень мотивовано тим, що під час проведення перевірки було встановлено, що контрагент позивача, ТОВ «Комерційна фірма Горизонталь», має такі облікові дані, а також інші ознаки, які дають підстави вважати діяльність даного підприємства такою, що виходить за межі правового поля.

Так, як вбачається із акту від 04.03.2013 за № 438/22.7-37889322, ТОВ «Комерційна фірма Горизонталь» є відсутньою за податковою адресою, тобто, податковим органом проводяться заходи зі встановлення фактичного місцезнаходження, контрагента Позивача, оскільки даний контрагент за податковою адресою не знаходиться, таким чином дана обставина створює свого роду підстави для податкового органу вважати даного контрагента позивача таким, що не виконує вимоги діючого податкового законодавства, оскільки відносно нього податковим органом, унеможливлюється вжиття будь-яких заходів податкового контролю, потреба у застосуванні яких може виникнути у будь якому періоді. При цьому, особа, яка є директором ТОВ «Комерційна фірма Горизонталь», гр. ОСОБА_3, був опитаний уповноваженим ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС лейтенантом податкової міліції Шамраєм С.В та повідомив наступне:

«До фінансово - господарської діяльності ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» я не маю ніякого відношення. Документи фінансової звітності підприємства не підписував. Статут не складав. У зв'язку з скрутним становищем зареєстрував підприємство за грошову винагороду у розмірі 200 (двісті) доларів США. Приблизно у жовтні місяці 2011 року, невідомий чоловік на ім'я ОСОБА_4 запропонував мені зареєструвати підприємство на своє ім'я, у зв'язку з скрутним становищем я на це погодився. На протязі 2-х тижнів я з чоловіком на ім 'я ОСОБА_4 ходили до нотаріуса по бул. Лесі Українки, будинку не пам 'ятаю, потім у банк, в який, не пам 'ятаю, він знаходиться біля Прем 'єр Палацу, всі документи оформляла жінка. Перед банком ми їздили у РДА Солом 'янського р-ну, я підписував папери, зміст яких мені не відомий. Після РДА ми їздили до податкової, яка знаходиться біля ст. метро Дорогожичі, та підписував документи, зміст яких мені теж не відомий, в якому кабінеті це було, не пам 'ятаю, візуально пояснити можу . Після чого ми з ним не зустрічались, він перед Новим Роком заплатив мені ще 100 (сто) доларів СПІА , після чого він зник та на телефоні дзвінки не відповідав».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» було укладено договори №25/05/12 від 25 травня 2012 року, 25/04/12 від 25.04.2012р., №10/04/12 від 10.04.2012р., про виконання робіт з розміщення рекламних матеріалів.

За змістом даних договорів та технічних завдань позивач доручив, а контрагент позивача зобов'язався нанести рекламні зображення на транспорті засоби згідно оригінал - макету.

Позивач стверджує, що роботи були виконані в строк і відповідно до умов договорів саме ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь». Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом позивача мали бути виконані роботи з розміщення рекламних матеріалів на 79 транспортних засобах, які мав надати позивач, згідно з додатками №3 до договорів. Крім цього, з наданих документів випливає, що позивачем було передано контрагенту 4362 м 2 рекламних матеріалів для розміщення.

Ухвалою про відкриття провадження у справі судом було витребувано у позивача письмові пояснення керівника та відповідальних осіб щодо особи, які представляли контрагента позивача при укладенні угоди та виконання робіт (передачі товарів) та докази фактичного виконання робіт (передачу товару).

Позивачем надано пояснення, за змістом яких про ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» керівник позивача дізнався з пошукових систем в мережі Інтернет. В процесі укладення та виконання договорів з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» спілкувався з контактними особами даного товариства, які представлялись менеджерами: спілкування здійснювалось за телефоном, з використанням факсу тощо. Особисто з директором ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» жодного разу не бачився, замовлені роботи з розміщення рекламних матеріалів виконувались належним чином, обмін документацією для податкового та бухгалтерського обліку та передача рекламних матеріалів відбувались з залученням кур'єрів ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Також позивачем не було надано жодних пояснень щодо осіб, якими здійснювалося виконання робіт.

З огляду на те, що договорами, які надано позивачем суду передбачено значний обсяг робіт, передачу транспортних зосоібв та рекламних матеріалів в декількох містах, суд доходить висновку, що позивач мав би бути обізнаним як з ходом виконання робіт, так і з кількістю осіб, які ці роботи виконували.

Суд вважає, що виконання великого обсягу робіт особами, які залишилися невідомими позивачу об'єктивно, з урахуванням комунальної власності на транспорті засоби, можливого місця виконання робіт, кількості робіт тоа матеріалів, які мали бути передані позивачем контрагенту.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 вищезазначеного Закону , згідно з якою первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 вищезазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 Податкового кодексу України, передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України, встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім цього, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом є нікчемними правочинами, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян