Постанова

від 11.03.2019 по справі 826/20256/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2019 року

Київ

справа №826/20256/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3827/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 (головуючий суддя: Лічевецький І.О.; судді: Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРІДАН

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕРІДАН (далі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ), в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.07.2013: №14826552205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 47012,00 грн. за основним платежем та на 11753,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 14926552205 про збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток на 49364,00 грн. за основним платежем та на 12341,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2014 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014, скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 15.07.2013: №14826552205, №14926552205.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову апеляційного суду від 17.04.2014 та залишити в силі постанову суду першої інстанції. За доводами касаційної скарги, апеляційний суд не врахував докази на підтвердження фіктивності постачальника позивача, а саме: пояснення його засновника, в яких він вказав про реєстрацію товариства за винагороду.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну та залишити в силі постанову апеляційного суду.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.06.2013 № 18/26-55-22-05/21457927. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 44.2 ст. 44, пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 , пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на прибуток на 49364,00 грн. за півріччя 2012 року та ПДВ на загальну суму 47012,00 грн. за травень, червень 2012 року - 24481,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Комерційна фірма Горизонталь .

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача прийняті податкові повідомлення- рішення 15.07.2013: №14826552205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 47012,00 грн. за основним платежем та на 11753,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 14926552205 про збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток на 49364,00 грн. за основним платежем та на 12341,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з посиланням на поставку позивачу послуг із розміщення рекламних матеріалів від ТОВ Комерційна фірма Горизонталь , сторони підписали акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), від імені цього постачальника на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит за вищевказані податкові періоди.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу ( абзац перший пункту 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавець передбачає реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення в податковому обліку сум витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, виходив з реального характеру виконання робіт з розміщення рекламних матеріалів позивачу від ТОВ Комерційна фірма Горизонталь . Вказані висновки суду зроблені на підставі оцінки доданих до матеріалів справи копії: договорів про надання робіт з розміщення рекламних матеріалів № 10/04/12 від 10.04.2012, № 25/04/12 від 25.04.2012, № 25/05/12 від 25.05.2012 та додатків до них, актів прийому-передачі матеріалів, актів здачі-приймання робіт, фото-звітів, оригінал-макетів, банківських виписок, податкових накладних, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі та відповідають ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Разом із тим із такими висновками апеляційного суду не можна погодитися.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Згідно з пунктом 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 1 листопада 2011 року № 1379), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Заперечуючи проти адміністративного позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми витрат та податкового кредиту, ДПІ у судовому процесі посилається на обставини, які спростовують реальний характер поставки позивачу від ТОВ Комерційна фірма Горизонталь послуг із розміщення реклами, позбавляють документи, підписані з посилання на правочини з цим постачальником, значення доказів права на формування витрат та податкового кредиту. Так, контролюючий орган, поряд із доводами про відсутність у вказаного постачальника основних фондів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності; посилався на пояснення громадянина ОСОБА_2 (засновник ТОВ Комерційна фірма Горизонталь ), в яких він заперечує своє відношення до господарської діяльності цього підприємства, зазначає про його реєстрацію за винагороду.

Вказані докази та обставини судом першої інстанції були правильно оцінені як такі, що позбавляють первинні документи, виписані з посиланням на поставку позивачу від ТОВ Комерційна фірма Горизонталь послуг по розміщенню реклами значення доказів правомірності формування сум витрат та податкового кредиту. Оцінка доказів судом першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідає такий висновок суду першої інстанції правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

З огляду на викладене у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених ст. 202 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349 352 , 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2014 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко