Постанова

від 17.04.2014 по справі 826/20256/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20256/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідан» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідан» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерідан» (надалі за текстом - «ТОВ «Ерідан») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 14926552205 від 15 липня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 61 705 грн. та податкового повідомлення-рішення № 14826552205 від 15 липня 2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 58 765 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Ерідан» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» укладено: договір про надання робіт з розміщення рекламних матеріалів № 10/04/12 від 10 квітня 2012 р., договір про надання робіт з розміщення рекламних матеріалів № 25/04/12 від 25 квітня 2012 р., договір про надання робіт з розміщення рекламних матеріалів № 25/05/12 від 25 травня 2012 р.

За умовами цих договорів ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» зобов'язалось виконати роботи з нанесення реклами на транспортні засоби, а позивач - прийняти і оплатити їх.

На підставі названих договорів були складені акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений контрагентові суми включив до валових витрат та податкового кредиту.

У період з 12.06.2013 р. по 18.06.2013 р. посадовцями державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Печерському») проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ерідан» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за період з 01.05.2012 р. по 30.06.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 18/26-55-22-05/21457927 від 26.06.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 139, 198 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Такий висновок податкового органу вмотивовано тим, що відповідно до акту перевірки від 13.11.2012 р. ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» відсутнє за місцезнаходженням. При цьому засновник товариства заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства.

На думку органу доходів та зборів наведене свідчить про нікчемність укладених позивачем правочинів.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Печерському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 14926552205 від 15 липня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 61 705 грн., у тому числі 49 364 грн. за основним платежем та 12 341 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 14826552205 від 15 липня 2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 58 765 грн., у тому числі 47 012 грн. за основним платежем та 11 753 грн. за штрафними санкціями

Ухвалюючи рішення у справі, суд попередньої інстанції виходив з того, що спірні договори з виконання робіт є нікчемними.

На думку колегії суддів наведена правова оцінка обставин справи не відповідає нормам чинного податкового законодавства України.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів про надання робіт з розміщення рекламних матеріалів № 10/04/12 від 10 квітня 2012 р., № 25/04/12 від 25 квітня 2012 р., № 25/05/12 від 25 травня 2012 р. та додатків до них, актів прийому-передачі матеріалів, актів здачі-прийняття робіт, фото-звітів, оригінал-макетів, банківських виписок, податкових накладних, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Ерідан» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Помилковими є посилання відповідача на пояснення засновника ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Безпідставним є твердження ДПІ у Печерському районі про нікчемність укладених позивачем правочинів, оскільки в ході проведеної перевірки не було встановлено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, зокрема, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» правочинів.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідан» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 14826552205 від 15 липня 2013 року та податкове повідомлення-рішення № 14926552205 від 15 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 23 квітня 2014 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.