Постанова

від 21.01.2014 по справі 5011-44/12072-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа№ 5011-44/12072-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Верховця А.А.

Доманської М.Л.

при секретарі судового засідання - Атарщіковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Демарк»

на ухвалу господарського суду м. Києва від 23.10.2013

у справі № 5011-44/12072-2012 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Компанії "МБМ Ессошиейтс ЛТД" в особі філії в Україні - Представникцтва "Ем.Бі.Ем.Ессошиейтс ЛТД"

до товариства з обмеженою відповідальністю "БК-12" (код ЄДРПОУ 33336390)

про банкрутство

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "БК-12"

до публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк"

про припинення права власності

за участю представників:

від заявника: не з'явився

від боржника: ліквідатор Ронський Р.М.

від апелянта: Пилипенко І.С. довіреність № 131 від 17.05.2011

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.10.2013 року було частково задоволено заяву ліквідатора боржника про припинення права власності, припинено право власності публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» на комплекс, Пожежну частину корпусу № 55, що розташована за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новоселівка, вул. Шевченка, 20 «в», зареєстроване Комунальним підприємством «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради Чернігівської області за № 305 в книзі № 2. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Обґрунтовуючи ухвалу господарський суд посилається на той факт, що право власності на спірне майно набуте банком з порушенням приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки згідно витягу про державну реєстрацію прав зазначеного права власності банк набув зазначене право 13.09.2012 року під час дії мораторію, введеного ухвалою господарського суду м. Києва 05.09.2012 року. В зв'язку з чим, на думку господарського суду, є підстави для припинення права власності банку на зазначене майно.

В задоволенні вимоги ліквідатора щодо покладення судового збору на публічне акціонерне товариство «Банк Демарк» відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою публічне акціонерне товариство «Банк Демарк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду м. Києва від 23.10.2013 року скасувати та в задоволенні заяви відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу банк посилається на порушення господарським судом при прийнятті спірної ухвали правил виключної підсудності, визначених ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, щодо розгляду спорів відносно права власності судом за місцезнаходженням майна. Крім того, банк зазначає, що оскільки провадження по справі про банкрутство боржника було порушено 05.09.2012 року підлягають застосуванню положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відносно мораторію в редакції, яка була чинна до 19.01.2013 року. Банк зауважує, що не порушував приписів ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки стягнення за іпотечним договором не здійснювалось, а банк набув право власності на спірне майно відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Ліквідатор подав заперечення на апеляційну скаргу та просив залишити ухвалу господарського суду м. Києва від 23.10.2013 року по справі № 5011-44/12072-2012 без змін, а скаргу ПАТ «Банк Демарк» без задоволення. Ліквідатор наголошує на пріоритетності Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» перед іншими законами в частині задоволення кредиторських вимог та зазначає, що ТОВ «Чернігів-Інвест» правонаступником якого є боржник - ТОВ «БК-12» виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку та після введення мораторію шляхом передачі права власності на спірне майно, а в своїй заяві ліквідатор просив спростувати зазначені майнові дії боржника, в зв'язку з чим посилання апелянта щодо безпідставності прийняття судом першої інстанції заяви є необґрунтованими.

Ухвалою суду від 05.12.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.12.2013 колегією суддів у складі: головуючий суддя Копитова О.С., судді Доманська М.Л., Шипко В.В.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013, враховуючи перебування судді Доманської М.Л. у відпустці, склад колегії було змінено та доручено здійснювати розгляд справи колегії у складі: головуючого судді - Копитової О.С., суддів: Сотнікова С.В., Шипка В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 колегією суддів справу прийнято до свого провадження.

18.12.2013 року до суду надійшло клопотання апелянта про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, в зв'язку з неможливістю його представника прибути у судове засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 відкладено розгляд апеляційної скарги на 08.01.2014.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2014, у зв'язку з перебуванням суддів Копитової О.С., Сотнікова С.В. та Шипка В.В. у відпустці, склад колегії було змінено та доручено здійснювати розгляд справи колегії у складі: головуючого судді - Разіної Т.І., суддів: Верховця А.А., Доманської М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року колегією суддів справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.01.2014 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року в зв'язку з виходом судді Копитової О.С. з відпустки змінено склад суду та доручено здійснити розгляд справи колегії у складі: головуючий суддя Копитова О.С., судді Верховець А.А., Доманська М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року справу прийнято до свого провадження.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом 17.03.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Інвест», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «БК-12», було укладено кредитний договір № 276.

В забезпечення виконання боржником взятих на себе зобов'язань за договором, між сторонами було укладено іпотечний договір від 17.03.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1076, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Інвест» передало в іпотеку відкритому акціонерному товариству «Банк «Демарк» нерухоме майно, а саме комплекс, Пожежну частину корпусу № 55, що розташована за адресою: вул. Шевченка, 20 "в", с. Новоселівка, Чернігівського район, Чернігівська область.

У зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за кредитним договором № 276 від 17.03.2008 року, публічним акціонерним товариством «Банк «Демарк» було звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17.03.2008 року, внаслідок чого, 13.09.2012 року Комунальним підприємством «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради Чернігівської області було зареєстровано за публічним акціонерним товариство «Банк «Демарк» право власності на нерухоме майно: комплекс, Пожежну частину корпусу № 55, що розташована за адресою: вул. Шевченка, 20 "в", с. Новоселівка, Чернігівського район, Чернігівська область.

Згідно зі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ".

19.01.2013 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до п. 1-1 прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідаційної процедури - за його новою редакцією (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/606/2013 від 28.03.2013 року «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212) зі змінами і доповненнями).

Як убачається з матеріалів справи провадження по справі про банкрутство ТОВ «БК-12» було порушено господарським судом м. Києва 05.09.2012 року, тобто до набрання чинності нової редакції закону 19.01.2013 року. При цьому постанова про визнання ТОВ «БК-12» банкрутом була прийнята 22.05.2013 року, вже під час дії нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином положення, що регулюють ліквідаційну процедуру, зокрема і ті, що визначають повноваження ліквідатора застосовуються судом в редакції закону станом на 19.01.2013 року.

Повноваження ліквідатора та ліквідаційної комісії визначені в ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема визначено, що ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів направлених на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, тощо.

Як убачається з матеріалів справи, подаючи свою заяву в межах провадження по справі про банкрутство ліквідатор посилався на ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та просив суд спростувати майнові дії боржника ТОВ «БК-12», що є правонаступником ТОВ «Чернігів-Інвест» щодо передачі права власності раніше встановленого строку ПАТ «Банк»Демарк» на комплекс Пожежну частину корпусу № 55, що розташована за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новоселівка, вул. Шевченка, 20 «в» та припинити право власності банку на зазначене майно зареєстроване за № 305 в книзі № 2 Комунальним підприємством «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради Чернігівської області.

Положеннями ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» врегульовані питання щодо визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника, зокрема визначено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора та визначений перелік таких підстав.

При цьому, ні стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ні будь-яка інша стаття закону не встановлює такого порядку повернення у власність майна боржника в межах провадження по справі про банкрутство, як припинення права власності іншої особи.

В даному випадку колегія суддів звертає увагу на той факт, що редакцією закону, що набрала законної сили 19.01.2013 року, зокрема ч.4 ст. 10, ст. 20 та ч.8 ст. 23 розширено коло повноважень господарського суду щодо розгляду майнових вимог до боржника, при цьому, і ст. 10 і ст. 23 передбачає розгляд господарським судом саме тих вимог, що заявлені до боржника, питання щодо визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника визначені ст. 20 закону.

Як зазначено в оскаржуваній ухвалі у судовому засіданні 23.10.2013 року ліквідатор відмовився від заявлених вимог щодо спростування майнових дій боржника щодо передачі права власності на комплекс, пожежну частину корпусу № 55, що розташована за адресою: вул. Шевченка, 20 «в», с. Новоселівка, Чернігівського район, Чернігівська область ПАТ «Банк «Демарк», та підтримав подану заяву в частині вимог щодо припинення права власності ПАТ «Банк «Демарк» на зазначене вище нерухоме майно.

В судовому засіданні апеляційного суду ліквідатор боржника зазначив, що не відмовлявся від своїх вимог в частині спростування майнових дій божника та обґрунтовував подану ним заяву саме положеннями ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». При цьому ліквідатором жодним чином не доведено підставності звернення до суду з визначеними вимогами саме згідно ст. 20 закону.

В своїх поясненнях ліквідатор зазначає, що просив спростувати майнові дії боржника щодо передачі права власності на комплекс, пожежну частину корпусу № 55, що розташована за адресою: вул. Шевченка, 20 «в», с. Новоселівка, Чернігівського район, Чернігівська область ПАТ «Банк «Демарк» та стверджував про те, що боржник передав спірне майно банку раніше встановленого строку. Однак, як убачається з матеріалів апеляційного оскарження, боржником жодних дій по передачі спірного майна банку не вчинялось, банк зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки на підставі умов Іпотечного договору від 17.03.2008 року.

Згідно абз. 2 п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/606/2013 від 28.03.2013 року «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212) зі змінами і доповненнями у межах провадження у справі про банкрутство розглядаються заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника (стаття 20 Закону); заяви щодо відшкодування збитків у зв'язку з відмовою керуючого санацією від правочину (договору); заяви щодо порушення сторонами умов правочинів (договорів), вчинених згідно з планом санації (частини десята, одинадцята статті 28 Закону); спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна (частина восьма статті 44 Закону).

Враховуючи викладені обставини, підстав для розгляду заяви ліквідатора за визначених ним обставин в межах провадження по справі про банкрутство не вбачається. При цьому слід зазначити, що в разі якщо ліквідатор вважає, що майно боржника було незаконно відчужено він не позбавлений можливості оспорити таке відчуження у загальному порядку.

В своїй заяві банк просить стягнути з боржника суму судового збору, сплачену за подання апеляційної скарги. Враховуючи той факт, що апеляційна скарга банку задоволена, колегія суддів покладає судовий збір на боржника, однак враховуючи, що відносно боржника відкрита ліквідаційна процедура банк має можливість отримати таке відшкодування шляхом звернення з відповідними вимогами та в порядку черговості, визначеної приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» задовольнити.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 23.10.2013 року по справі № 5011-44/12072-2012 скасувати.

В задоволенні заяви ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «БК-12» відмовити.

Матеріали оскарження повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді А.А. Верховець

М.Л. Доманська