Постанова

від 30.01.2014 по справі 826/20275/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2014 року письмове провадження № 826/20275/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. у порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вулкан Трейд» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00010182201, № 0010192201 від 11.12.2013 р.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача форми «Р» від 11.12.2013 р. №№ 00010182201, 0010192201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судове засідання, призначене на 16.01.2014 р., представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи суду не надходило.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (ЄДРПОУ 37144129) за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 29.11.2013 р. № 755/26-54-22-01-10/37195985, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

пп.134.1.1. п.134.1. ст.134, пп.138.1.1. п.138.1. ст.138, п.138.2. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139, п.149.1. ст.149 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, всього на суму 489 949,00 грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2011 р. на суму 489 949,00 грн.;

п.185.1. ст.185, п.188.1. ст.188, п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.200.1., п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, всього на суму 426 043,00 грн., у тому числі: за липень 2011 року на суму 426 043,00 грн.

Зазначені порушення обґрунтовані, з боку відповідача, наявністю порушень податкового законодавства з боку підприємства-постачальника позивача - ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд») викладених в акті документальної невиїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «Укрнафта-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за липень 2011 року при взаємовідносинах з ТОВ «Біотехпології 2000», ТОВ «КТ-Нафта», ПП «Еріс» та ТОВ «Інтернафта» від 28.11.2012р. № 457/22-2/37144129, що надійшов відповідачу під час перевірки позивача від ДПІ у Кисво-Святошинському районі Київської області ДПС.

Так, зазначеним актом перевірки контрагента позивача, з урахуванням наданого ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру СТКРЗ Білоцерківського МВ при ГУМВС України у Київській області від 20.11.2012 р. № 641, зафіксовано, що підписи на копіях первинних виконані п'ятьма різними особами, що свідчить про те, що операції з придбання ПП «Укрнафта-Трейд» паливно-мастильних матеріалів за липень 2011 року у ТОВ «Біотехнології 2000» та ТОВ «КТ-Нафта» не відбувались та й відповідно не відбувались операції з реалізації даних ТМЦ контрагентам-покупцям, протягом липня 2011 року. Отже, зазначене свідчить про безтоварність операцій, що проводились між ПП « Укрнафта-Трейд» та ТОВ «Біотехнології 2000» і ТОВ «КТ-Нафта» та про наявність усіх ознак «фіктивності» і приналежності ПП «Укрнафта-Трейд» до категорії «вигодотранспортуючого» суб'єкта господарювання. Здійснені операції не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Перевіркою не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) та реалізації від ПП «Укрнафта-Трейд» підприємствам покупцям та постачальниками, що свідчить про те що правочини між ПП «Укрнафта-Трейд» та покупцями й постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, отже відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203, ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про відсутність реальності вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом, а також про те, що такі взаємовідносини документально не підтверджені.

Також, відповідач дійшов висновку, що оскільки реальність вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивача від 29.11.2013 р. № 755/26-54-22-01-10/37195985, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

від 11.12.2013 р. № 00010182201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 489 949,00 грн.;

від 11.12.2013 р. № 0010192201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 426 043,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 106 511,00 грн.

Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки позивача, взаємовідносини позивача з контрагентом ґрунтувалися на договорі поставки від 05.01.2011 р. № 05/0501, згідно умов якого контрагент як продавець зобов'язується передати у власність позивача як покупця товар - нафтопродукти, зокрема: бензини марок - А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, ДП та ін., а покупець, у свою чергу, прийняти і оплатити товар на умовах та в строки обумовлені цим договором та додатковими угодами до нього.

Згідно п.2.1. Договору, передача покупцю партії товару здійснюється зі складу продавця на умовах - самовивіз, автомобільним транспортом (бензовозами) покупця.

Ціна, кількість та асортимент кожної конкретної партії товару та порядок розрахунків заздалегідь узгоджується сторонами і відображається в рахунку-фактурі та у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару (п.3.1. Договору).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи:

видаткові накладні

№ 784 від 06 липня 2011 р. на суму 262 545,85 грн. (у т.ч. ПДВ - 43 757,64 грн.),

№ 798 від 08 липня 2011 р. на суму 251 246,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 41 874,40 грн.),

№ 792 від 08 липня 2011 р. на суму 170 289,35 грн. (у т.ч. ПДВ - 28 381,56 грн.),

№ 827 від 13 липня 2011 р. на суму 563 459,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 93 909,93 грн.),

№ 828 від 13 липня 2011 р. на суму 69 149,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 11 524,92 грн.),

№ 837/1 від 14 липня 2011 р. на суму 251 909,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 41 984,95 грн.),

№ 839 від 15 липня 2011 р. на суму 233 010,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 38 835,00 грн.),

№ 837/2 від 15 липня 2011 р. на суму 94 600,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 15 766,67 грн.),

№ 840 від 15 липня 2011 р. на суму 67 854,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 11 309,00 грн.),

№ 892 від 27 липня 2011 р. на суму 324 012,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 54 002,00 грн.),

№ 907/2 від 29 липня 2011 р. на суму 268 180,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 44 696,82 грн.);

податкові накладні

№ 29 від 06 липня 2011 р. на суму 262 545,85 грн. (у т.ч. ПДВ - 43 757,64 грн.),

№ 41 від 08 липня 2011 р. на суму 251 246,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 41 874,40 грн.),

№ 37 від 08 липня 2011 р. на суму 170 289,35 грн. (у т.ч. ПДВ - 28 381,56 грн.),

№ 73 від 13 липня 2011 р. на суму 563 459,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 93 909,93 грн.),

№ 75 від 13 липня 2011 р. на суму 69 149,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 11 524,92 грн.),

№ 82 від 14 липня 2011 р. на суму 251 909,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 41 984,95 грн.),

№ 85 від 15 липня 2011 р. на суму 233 010,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 38 835,00 грн.),

№ 88 від 15 липня 2013 р. на суму 67 854,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 309,00 грн.),

№ 84 від 15 липня 2011 р. на суму 94 600,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 15 766,67 грн.),

№ 142 від 27 липня 2011 р. на суму 324 012,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 54 002,00 грн.)

№ 162 від 29 липня 2011 р. на суму 268 180,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 44 696,82 грн.).

Розрахунки за договором здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банку.

Виконання умов вищезазначеного договору щодо транспортування придбаного товару, здійснювалось позивачем за допомогою договору про надання транспортних послуг № 02/04/10-64 від 19.11.2010 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Гувер», за умовами якого ТОВ «Гувер» бере на себе зобов'язання за плату доставити з місця відправлення до місця призначення визначений позивачем як замовником вантаж (або товар) та передати його особі, яка має відповідні повноваження, що надані замовником, а останній, у свою чергу, зобов'язується сплатити за таке перевезення встановлену цим Договором плату.

На підтвердження виконання умов договору про надання транспортних послуг № 02/04/10-64 від 19.11.2010 р. між сторонами договору складені наступні первинні документи:

податкові накладні

від 06.07.2011 р. № 15, від 08.07.2011 р. № 22, від 08.07.2011 р. № 20, від 13.07.2011 р. № 40, від 13.07.2011 р. № 35, від 14.07.2011 р. № 43, від 15.07.2011 р. № 46, від 15.07.2011р. № 84, від 27.07.2011 р. № 88, від 29.07.2011 р. № 95;

акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)

від 06.07.2011 р. № ОУ-0000521, від 08.07.2011 р. № ОУ-0000528, від 08.07.2011 р. № ОУ-0000526, від 13.07.2011 р. № ОУ-0000546, від 13.07.2011 р. № ОУ-0000541, від 14.07.2011 р. № ОУ-0000549, від 15.07.2011 р. № ОУ-0000552, від 27.07.2011 р. № ОУ-0000592, від 29.07.2011 р. № ОУ-0000599

товарно-транспортні накладні

від 06.07.2011 р. № 784, від 08.07.2011 р. № 798, від 08.07.2011 р. № 792, від 13.07.2011 р. № 827.1, від 13.07.2011 р. № 827, від 13.07.2011 р. № 828, від 13.07.2011 р. № 828.1, від 14.07.2011 р. № 837/1, від 15.07.2011 р. № 839, від 15.07.2011р. № 837/2, від 15.07.2011 р. № 840, від 27.07.2011 р. № 892, від 29.07.2011 р. № 907/2;

талони замовника до дорожніх листів

від 06.07.2011 р. № 536875, від 08.07.2011 р. № 536887, від 08.07.2011 р. № 536885, від 13.07.2011 р. № 541179, від 13.07.2011 р. № 536897, від 14.07.2011 р. № 541190, від 15.07.2011 р. № 541185, від 27.07.2011 р. № 541101, від 29.07.2011 р. № 541106.

Судом також приймається до уваги те, що на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд»), позивачем надані суду докази подальшої реалізації придбаного у зазначеного контрагента товару іншим суб'єктам господарювання, зокрема, ТОВ «Вісла», ТОВ «Злагода», ПП «Пирятниський сирзавод», ТОВ «Агрофірма Кам'янка», ПП «Олдер», ПП «Колос Чигиринщини», ПСП «СТАРТ», ТОВ «Інтер-Контлкт-Агро», ТОВ «Тиса Петроліум».

Відповідно до ч.1 ст. 202, ч.1-3,5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд») не мав можливості на виконання господарських зобов'язань по договору поставки від 05.01.2011 р. № 05/0501 або доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем суду не надані.

За результатом системного аналізу наданої позивачем копії договору поставки від 05.01.2011 р. № 05/0501 та доданих до них первинних документів по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд») судом встановлено, що договір містить всі істотні умови, тобто є укладеним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та численній судовій практиці.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України К-1470/09 від 15.04.2009 також викладено правову позицію з вказаного питання, а саме те, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом - ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд»), не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочину з цього приводу не опитувались, а висновки про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом, сформовані відповідачем в акті перевірки позивача, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку, отже сприймаються судом критично та до уваги не приймаються.

При цьому, слід також зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку, або права визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп.а п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що не належать до складу валових витрат лише витрати підприємства не підтверджені відповідними первинними документами, аналогічно, і до податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку у складі ціни з придбані товар (роботи, послуги) не підтверджені податковими накладними, складеними у відповідності до вимог законодавства.

Податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд») на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Крім того, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом - ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд»), судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом оформлені належним чином укладеним договором, який не визнано недійсним в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентом відповідними, належним чином оформленими первинними документами.

Отже, операції позивача з ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд») здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи зазначене, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд»).

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акта перевірки ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд»), оскільки, інформація, викладена в ньому, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України. Відповідачем також не надано суду доказів отримання відповідного акту перевірки контрагента законним шляхом, отже не береться судом до уваги.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускає його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

За результатом системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача форми «Р» від 11.12.2013 р. №№ 00010182201, 0010192201.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.69-71,94,160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вулкан Трейд» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів в м. Києві від 11.12.2013 р. №№ 00010182201, 0010192201.

Судові витрати в сумі 1720,50 грн. присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Вулкан Трейд» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій