Постанова

від 14.01.2014 по справі 826/18228/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 січня 2014 року № 826/18228/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

з позовомДержавної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області доТовариства з обмеженою відповідальністю «Велпласт-Т» пронакладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках В С Т А Н О В И В:

13 листопада 2013 року ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась до суду з позовом до ТОВ «Велпласт-Т» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача утворилась заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 309 727,18 грн. та податку на прибуток - 1 807,57 грн., яка на день звернення до суду відповідачем не сплачена, майно, що підлягає внесенню у податкову заставу у відповідача відсутнє. Зазначені обставини, на думку позивача є підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності, платника податків, що знаходяться у банках.

13 січня 2014 року від ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області надійшло клопотання, у якому позивач зазначив, що позов підтримує повністю та просить суд його задовольнити. Крім того, представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи у відсутність представника ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Ухвала суду та судові повістки були направлені за адресою відповідача, наявною в матеріалах справи. Проте кореспонденція суду повернулась з відміткою пошти «за зазначеною адресою не знаходиться». Згідно частини 11 статті 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Аналогічне положення міститься і в абз.2 частини 3 статті 167 КАС України, відповідно до якого судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

З огляду на наведене, суд визнає відповідача належним чином повідомленим про дату, час і місце проведення судового засідання.

Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, на підставі вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Велпласт-Т» (код ЄДРПОУ 34279297) перебуває на обліку в ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області та відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податкового кодексу України та законами з питань митної справи.

На підставі акта перевірки №1599-23-0/34279297 податковим органом 22.12.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0008492300, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 268 791,18 грн. (отримане повноважним представником відповідача).

Також, на підставі акта перевірки №1049/15-10/34279297 від 26.12.2012 року податковим органом 18 січня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №583/34279297/7, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 766,00 грн. (основний платіж - 613,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 153,00 грн.) (повернулось не врученим з відміткою пошти «за зазначеною адресою не знаходиться»).

Крім того, на підставі акта перевірки №424/15-10 від 26.12.2012 року податковим органом 18.01.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №385/15-10, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 21,51 грн. (повернулось не врученим з відміткою пошти «за зазначеною адресою не знаходиться»).

Також, на підставі акта перевірки №167/15-1/34279297 від 20.02.2013 року податковим органом 20.02.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №58/15-1/34279297/2217, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 020,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції - 1 020,00 грн.) (повернулось не врученим з відміткою пошти «за зазначеною адресою не знаходиться»).

Крім того, на підставі акта перевірки №363/15-20 від 04.04.2013 року податковим органом 04.04.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №115/1520/4208/34279297, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 020,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції - 1 020,00 грн.) (повернулось не врученим з відміткою пошти «за зазначеною адресою не знаходиться»).

Також, на підставі акта перевірки №274/15-20 від 12.03.2013 року податковим органом 18.03.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №94/15-20/2880/34279297, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 020,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції - 1 020,00 грн.) (повернулось не врученим з відміткою пошти «за зазначеною адресою не знаходиться»).

Крім того, на підставі акта перевірки №623/15-20 від 08.07.2013 року податковим органом 25.07.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №9/1520/7579/34279297, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 060,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції - 3 060,00 грн.) (повернулось не врученим з відміткою пошти «за зазначеною адресою не знаходиться»).

Також, на підставі акта перевірки №145/15-2 від 11.02.2013 року податковим органом 20.02.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №61/15-20/1937/34279297, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 040,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції - 2 040,00 грн.) (повернулось не врученим з відміткою пошти «за зазначеною адресою не знаходиться»).

Відповідно до довідки №2802/7/22-00 від 14.10.2013 року відповідачу було нараховано пеню у розмірі 34 893,68 грн.

Крім того, на момент розгляду справи у суду відсутні відомості щодо оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень або щодо їх скасування у спосіб та відповідно до процедури, що регламентовані статтею 56 ПК України.

Згідно із визначенням, наведеним в п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України).

На виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України податковим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 16.01.2012 року №39 на суму 267 569,08 грн. (повернулась не врученою з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не знаходиться»).

Доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку зазначеної податкової вимоги, а також відомостей про сплату боргу у повному обсязі до суду не надано.

Згідно положень статті 19-1 ПК України (у редакції Закону України від 04.07.2013 року №404-VII) до функцій органів державної податкової служби, зокрема, віднесено: здійснення адміністрування податків, зборів, платежів (п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України); здійснення контролю своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (п.п.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України); організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку (п.п.19-1.1.21 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України).

Згідно п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є:

1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;

2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;

3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Водночас, умовою застосування норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

При цьому, підлягає встановленню факт відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема, адміністративним арештом майна, у тому числі, коштів. В іншому разі, вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

На підтвердження факту відсутності у платника податків майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, позивачем було надано копії:

- відповіді відділу Держземагенства у Жовківському районі Львівської області Головного управління Держземагенства у Львівській області №3721-01/90 від 27.09.2013 року, у якій зазначено, що інформація щодо наявності земельних ділянок у власності ТОВ «Велпласт-Т»;

- відповіді Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Жовківського району при ГУ МВС України у Львівській області №1798 від 11.10.2013 року, у якому зазначено, за ТОВ «Велпласт-Т» автомототранспорт станом на 11.09.2013 року не значиться;

- відповіді Червоноградського міжміського бюро технічної інвентаризації №194 від 06.02.2012 року, у якому зазначено, що за ТОВ «Велпласт-Т» нерухомого майна не зареєстровано;

- відповіді Червоноградського міжміського бюро технічної інвентаризації №187 від 06.02.2012 року, у якому зазначено, що за ТОВ «Велпласт-Т» нерухомого майна не зареєстровано.

При цьому, на підтвердження вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на розшук майна відповідача з метою погашення податкового боргу, як то акта опису майна, відповідачем не надано.

Однак, ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась до суду 13.11.2013 року, що не виключає, що майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, стало наявним на час розгляду справи.

Крім того, у відповідності до глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої №22 постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішення суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладання арешту в порядку установленому законом.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2013 року у справі №826/4499/13-а за позовом ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС до ТОВ «Велпласт-Т» стягнуто суму податкового боргу у розмірі 302 588,19 грн., то з врахуванням вищенаведених норм, з набранням судовим рішенням у справі №826/4499/13-а законної сили виключається необхідність у застосуванні п. п. 20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України в даному спорі.

Щодо посилань позивача на те, що інкасові доручення повернуті позивачу без виконання у зв'язку із відсутністю коштів на банківських рахунках платника податків, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Як вбачається з довідки №2803/22-00 від 14.10.2013 року про відкриті рахунки платника податків станом на час виникнення спірних правовідносин, відповідач має у своєму розпорядженні вісім розрахункових рахунків у різних установах банків:

- р/р 2600641393 (українська гривня), ПАТ АКБ «Львів», МФО 325268;

- р/р 26006341079781 (українська гривня), ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854;

- р/р 2600034107978 (українська гривня), ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854;

- р/р 2600034107978 (Євро), ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854;

- р/р 2600034107978 (долар США), ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854;

- р/р 2600101069355 (польський злотий), Центральна філія ПАТ «Кредобанк», МФО 325365;

- р/р 2600101069355 (українська гривня), Центральна філія ПАТ «Кредобанк», МФО 325365;

- р/р 2600101069355 (Євро), Центральна філія ПАТ «Кредобанк», МФО 325365;

- р/р 2600101069355 (долар США), Центральна філія ПАТ «Кредобанк», МФО 325365.

Водночас, надані позивачем зазначені інкасові доручення від 25 вересня 2013 року свідчать про вчинення контролюючим органом дій, спрямованих на стягнення заборгованість відповідача лише з розрахункових рахунків відповідача:

- р/р 26006341079781 в ПАТ «Діамантбанк» (МФО 320854);

- р/р 26003214030000 в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005).

При цьому, відповідно до довідки №2803/22-00 від 14.10.2013 року, розрахункові рахунки платника податків №26003214030000 (українська гривня, Євро, польський злотий) в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) закриті 22 липня 2013 року.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу, а наявність у відповідача такого боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог, що дає суду підстави для відмови позивачу у задоволені його вимог про застосування виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків - накладення арешту на кошти та цінності відповідача, що знаходяться в банку.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велпласт-Т» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Н.А. Добрівська