Постанова

від 30.01.2014 по справі 826/20548/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2014 року 11:26 № 826/20548/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Скуртул К.А. (довіреність від 28.01.2014 р.), Безклубний В.А. (довіреність від 15.12.2013 р.)

від відповідача - Гаврилюк М.Я. (довіреність від 21.10.13 р. № 1125/9/26-59-10-02-19)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомНауково-виробничого приватного підприємства «Пласт» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Альтаріон» про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2013 року № 0001982280 та № 0001992280,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Науково-виробниче приватне підприємство «Пласт» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2013 року:

- № 0001982280, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на 109 526 грн. за основним платежем та на 1 грн. за штрафними санкціями;

- № 0001992280, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 92 495 грн. за основним платежем та на 1 грн. за штрафними санкціями.

Позивач в обґрунтування позову по суті зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень, сформовані виходячи з того, що контрагент позивача за спірними операціями є начебто фіктивним підприємством, створеним з метою прикриття незаконної діяльності, є начебто таким, що зареєстровано на підставну особу, а формальний керівник начебто не має відношення до діяльності вказаного підприємства.

У той же час, як по суті зазначає позивач, контрагент є юридичною особою та платником ПДВ, спірні операції фактично виконані та документально оформлені, що у сукупності, як зазначає позивач, є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

Виходячи з наведеного, позивач вважає безпідставними та необґрунтованими оскаржувані рішення та просить задовольнити позов.

Відповідач, надавши заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в акті перевірки та наведених запереченнях, зазначаючи про наявність вироку суду відносно керівника підприємства-контрагента, яким встановлена фіктивна діяльність підприємства та непричетність керівника до діяльності цього товариства.

Третій особі направлено за визначеною в ЄДР адресою копія ухвали суду про відкриття провадження у справі, яка, однак, не вручена з незалежних від суду причин, у зв'язку з чим та в силу вимог абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали суду вважається належним чином врученою третій особі, а третя особа вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Слід зазначити, що відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі у контрагента позивача витребувані, крім іншого : докази наявності трудових та матеріальних ресурсів, докази наявності кваліфікованого персоналу для виконання робіт/послуг; докази наявності необхідного технологічного обладнання для виконання робіт; товарно-транспортні накладні щодо перевезення продукції; докази наявності власних або орендованих приміщень для здійснення ведення господарської діяльності підприємств; докази наявності транспортних засобі.

У той же час, третя особа в судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття, як і витребуваних документів на підтвердження фактичного виконання спірних операцій не надала .

Враховуючи наведене, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, строки розгляду справи та те, що явка третіх осіб не визнавалася обов'язковою, справу розглянуто за відсутності третіх осіб на підставі наявних матеріалів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.01.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» (код з ЄДР 14347180) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Альтаріон» (код з ЄДР 37194316; адреса: 01042, м. Київ, вул.. Патриса Лумумби, будинок 10, корпус 1; згідно запису в ЄДР - з 15.09.2011 в стані припинення ) за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 27.06.2013 р. № 203/22.8-15/14347180 (далі - Акт перевірки).

Згідно з актом перевірки до основних видів діяльності позивача відноситься виробництво інших виробів із пластмас. (22.19.)

В Акті перевірки зазначається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Алтаріон» (виконавець) укладено договори про виконання робіт (надання послуг) № 33/у від 10.02.2011 р. та № 13/У від 01.02.2011 р.

Зазначено ДПІ, що на адресу позивача виписувались рахунки.

Вищенаведені договори та рахунки-фактури , як зазначається в Акті перевірки, до перевірки не надані .

З наданих вже під час розгляду справи договорів вбачається:

- № 13/У від 01.02.2011 р. Предмет договору - грануляція полімерних відходів. Деталей щодо умов виконання робіт договір не містить.

- № 33/У від 10.02.2011 р. Предмет договору - виготовлення із давальницької сировини провід ПНСВ-1.2. з наданої позивачем проволоки ст.ОК т/о д. 1,2 мм. Давальницька сировина передається на склад виконавця згідно акту передачі на переробку замовником.

- № 42/У від 14.04.2011 р. Предмет договору - виготовлення з давальницької сировини трубки ПВД 8*1,6 в кількості 10 000 м. з сировини - ПВД відходи вторинні. Давальницька сировина передається на склад виконавця згідно акту передачі на переробку замовником.

ДПІ зазначається про надання під час перевірки актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних, перелік яких визначений на стор. 6 - 7 Акту перевірки.

Зокрема, в період з 01.02.2011 р. по 17.06.2011 р. оформлено видаткових накладних та актів виконаних робіт на загальну суму 554972,22 грн. з ПДВ - 92 495,37 грн.

Номенклатура поставки товарів, зокрема: гвинт 20 000 шт., крючок - 10 000 шт., с/р по метал 2,9/16 потай РН ц6 - 10 000 шт., ПС-полістірол - 1500 кг.; баночки, відра, лійки, лотки, мильниці, миски, стакани, в кількості від 50 до 6 000 шт. по кожному найменуванню; гачок мет МАТ - 10 000 шт.; провід ПНСВ-1.2 - 70 000 м.; труба гофрована Д20мм - 3 000 пог.м., труба Д25мм - 1 000 пог.м., труба гофрована Д32мм - 500 м.; вішалки для жіноч.біл. № 10 - 3 000 шт., вішалка № 9 - 1 500 шт.; полістирол вторинний дроблений 5 000 кг., а також інша аналогічна продукція в асортименті.

Номенклатура поставки робіт/послуг: виготовлення проводу 90 000 м.; грануляція полімерних відходів - 2000 кг., 2000 кг., 4000 кг., 2000 кг., 2900 кг.; виготовлення трубки 10 000 м.; грануляція, агломерація, сортування полістиролу - 4825 кг.

Оплата проведена на загальну суму 439 822,98 грн. з ПДВ 73 303,83 грн.

На суму заборгованості 115 149,24 грн., як зазначає ДПІ в Акті перевірки, проведено залік зустрічних однорідних (грошових) вимог.

На підставі зазначених документів сформовані витрати та податковий кредит у відповідні періоди.

Перевіркою встановлено завищення витрат по відносинам із зазначеним контрагентом на 462 477 грн.: 1 кв. 2011 р. - 157 825 грн., 2 кв. 2011 р. - 304 652 грн.

ДПІ у взаємозв'язку з наведеним зазначається про отримання вироку від 10.12.2012 р. № 1-610/12 Печерського районного суду м. Києва відповідно якого ОСОБА_4 (зареєстрованого директора ТОВ «Алтаріон») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України («Фіктивне підприємництво»). Згідно із вироком суду, як зазначається в Акті перевірки, підприємство зареєстровано на ОСОБА_4 з метою прикриття незаконної діяльності, вказана особа є формальним керівником з метою прикриття незаконної діяльності, підприємство зареєстровано без наміру здійснювати діяльність, що дало змогу невстановленим особам складати фіктивні угоди та фіктивні первинні документи. Підсудний, як зазначається, свою вину визнав, зазначив, що як директор жодних первинних бухгалтерських документів не підписував та нікого на це не уповноважував. Хто цим займався, хто складав звітність йому не відомо.

Виходячи з того, що операції фактично не виконувались, а первинні документи є юридично дефектними для цілей їх відображення в обліку, ДПІ приходить до висновку, що в порушення п/п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п/п. 139.1.19. ПК України позивачем віднесені до складу витрат суми, що не підтверджені відповідними документами, що призвело до завищення цих витрат та заниження податку на прибуток на 109 526 грн.: за 1 кв. 2011 р. - 39 456 грн. (ставка 25%), за 2 кв. 2011 р. - у розмірі 70 070 грн. (ставка 23%).

Враховуючи встановлені в Акті перевірки обставини, ДПІ також прийшла до висновку про порушення п. 198.6., п. 200.1. ПК України, що призвело до заниження позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 92 425 грн., у т.ч.: лютий 2011 р. - 14 287 грн., березень 2011 р. - 17 278 грн., квітень 2011 р. - 34 599 грн., за травень 2011 р. - 19 783 грн., за червень 2011 р. - 6848 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийняті оскаржувані рішення.

Вирішуючи спір по суті та проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення податкового законодавства, а саме:

- Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в контексті оцінки операцій до 2 кв. 2011 року), а саме: п. 5.1. (щодо визначення валові витрати), п. 1.31. (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 5.2.1. (щодо складу валових витрат), п/п. 11.2.1. (щодо дати збільшення валових витрат), абз. 4 п/п. 5.3.9 (щодо наслідків не підтвердження витрат відповідними документами), п/п. 11.2.1. (щодо дати збільшення валових витрат),

- ПК України , а саме: п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією , повинні мати всі обов'язкові реквізити , містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій , та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування згаданих податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача на користь останнього, про юридичну дефектність первинних документів та відсутність у зв'язку з цим підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини , що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2012 р. (справа №1-610/12) , засвідчена копія якого з відміткою про набрання 25.12.2012 р. законної сили залучена до матеріалів справи, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч.1 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 /п`ятсот/ неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 8500 /вісім тисяч п`ятсот/ грн.00 коп.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в період з 06.12.2010 року по 11.08.2011 року був єдиним власником та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - TOB) «Альтаріон» (код ЄДРПОУ 37194316).

Незважаючи на те, що вказане підприємство було зареєстроване в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_4 прийняв участь у його придбанні шляхом перереєстрації на своє ім'я не з метою здійснення господарської діяльності, пов'язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, як передбачено статутом створеного ним підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, як співвиконавець скоєння даного злочину.

Як зазначено у вироку суду, приблизно в жовтні 2010 року, ОСОБА_4 в районі Окружної дороги біля кінотеатру «Лейпциг» зустрівся з невстановленою слідством особою на ім'я «ОСОБА_6», матеріали справи відносно якого виділені для додаткової перевірки, з яким він познайомився, коли працював охоронником в банківській установі «БТА Банк». В ході розмови ОСОБА_4 повідомив йому про своє скрутне матеріальне становище, на що «ОСОБА_6» запропонував йому перереєструвати на своє ім'я в органах державної влади фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу TOB «Альтаріон» та призначити себе формальним керівником вказаного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб , запропонувавши за це грошову винагороду в розмірі 200 доларів США.

Не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах TOB «Альтаріон», усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, достовірно знаючи, що підприємство перереєстровується на його ім'я з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, однак, бажаючи отримати в якості винагороди запропоновані йому грошові кошти, ОСОБА_4 погодився на цю пропозицію.

Після підписання ОСОБА_4 договору купівлі-продажу частки у Статутному капіталі ТОВ«Альтаріон» від 06.12.2010 року та нової редакції статуту TOB «Альтаріон», вказані документи біля приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 були передані ним невстановленій слідством особі на ім'я «ОСОБА_6».

Як також встановлено судом, дії ОСОБА_4, а саме придбання TOB «Альтаріон» з метою прикриття незаконної діяльності , які були направлені на перереєстрацію суб'єкта підприємництва - юридичної особи без наміру здійснення господарської діяльності , передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, дали можливість невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, використовуючи фіктивну юридичну особу - TOB «Альтаріон» і складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про виконання таких угод.

Підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, що йому інкримінується визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини обвинувачення та свої показання на досудовому слідстві і пояснив, що досвіду ведення підприємницької діяльності, в тому числі здійснення керівництва на підприємствах у нього не має і він не має відповідної вищої освіти для цього. Раніше він ніколи не працював на посаді керівника підприємства. Він, дійсно, згідно установчих та реєстраційних документів являвся єдиним власником та засновником TOB «Альтаріон» в період з 06.12.2010 року по 11.08.2011 року, яке він перереєстрував на себе на прохання маловідомої особи на ім'я «ОСОБА_6» за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності. Печатка підприємства TOB «Альтаріон» знаходилася у ОСОБА_6. Хто представляв його інтереси при перереєстрації на його ім'я TOB «Альтаріон» в Печерській РДА у м. Києві, ДПІ у Печерському районі м. Києва та інших установах, йому не відомо, він цим не займався. Ким використовувалася печатка TOB «Альтаріон», йому не відомо, оскільки вона залишилася у ОСОБА_6. Під час підписання зазначених вище документів він розумів, що TOB «Альтаріон» перереєстровувалось на нього для прикриття незаконної діяльності ОСОБА_6, а можливо інших осіб. На це він погодився лише тому, що на той час ніде не працював і перебував в скрутному матеріальному становищі. Особисто він не мав наміру контролювати господарську діяльність TOB «Альтаріон», перераховувати грошові кошти, а також перевіряти достовірність інформації про результати фінансово-господарської діяльності, прибуток TOB «Альтаріон», яка мала подаватись до ДПІ у Печерському районі м. Києва. Під час спілкування з ОСОБА_6, останній казав йому, що це в нього не перше підприємство, яке він реєструє на підставну особу , яка хоче заробити гроші, тому він розумів, що документи та печатка TOB «Альтаріон» будуть використовуватися ОСОБА_6 або іншими особами для незаконної діяльності . Де знаходилось офісне приміщення TOB «Альтаріон», йому ніколи не було відомо. Жодних первинних бухгалтерських документів щодо фінансово-господарської діяльності TOB «Альтаріон» він як директор не підписував та нікого на це не уповноважував. Хто на TOB «Альтаріон» цим займався, а також хто складав і подавав податкову звітність, йому не відомо.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За встановлених у вироку суду обставин вбачається, що підприємство-контрагент позивача зареєстровано на підставну особу, яка не мала наміру та не здійснювали фактичної господарської діяльності (дій) та будь-яких операцій від імені вказаного контрагента, свої повноваження як керівник вказаний громадянин не реалізовував, договори та первинні документи не складав та не підписував.

В даному випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цих підприємств. При цьому, як вбачається з вироку суду, номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені товариства та відсутні відомості щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариства.

Виходячи з обставин, встановлених у вироку суду, підприємство-контрагент створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством.

Виходячи з наведеного спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з яким сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Слід додати , що виходячи з обсягів поставок та обсягу робіт, як-то виготовлення проводу 90 000 м., під час розгляду справи не надано жодних доказів здійснення перевезення продукції/сировини (ТТН, подорожніх/дорожніх листів), як і доказів наявності у позивача чи контрагента транспортних засобів для перевезення продукції, у т.ч. для цілей виконання робіт. При цьому, як вбачається з вищезгаданих договорів, обумовлювалось, що доставка сировини здійснюється на склад виконавця замовником (позивачем).

Відсутні і будь-які докази наявності у контрагента складських приміщень, виробничих площ, обладнання для виконання робіт, інструментів, машин та механізмів, кваліфікованого персоналу, необхідних для виконання обумовлених робіт, зазначених у договорах та первинних документах.

В контексті наведеного представник позивача під час розгляду справи зазначив, що позивач не може перевіряти наявність ресурсів і можливостей у контрагента. У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів та можливостей при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Під час розгляду справи представник позивача не зміг назвати місць відбору продукції та місць розташування виробничих приміщень контрагента, в яких обумовлювалась передача сировини для виробництва.

Відтак, під час розгляду справи не доведено фактичного виконання саме контрагентом спірних операцій та не встановлено у цьому контексті наявності у контрагента ресурсів та можливостей, необхідних для здійснення господарської діяльності та спірних операцій зокрема.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод, що, у свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість висновків відповідача та оскаржуваних рішень.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Зокрема, надані позивачем матеріали щодо подальшої реалізації продукції іншим особам, самі по собі не є підтвердженням того, що до цього ця продукції була йому вироблена та поставлена саме вказаним вище контрагентом (третьою особою), за відносинами з якою і сформовано спірні суми податкових вигод. В контексті наведеного відсутні будь-які документальні підтвердження того, що контрагент мав у своєму розпорядженні товар (виготовив самостійно, придбав в інших осіб чи виробника), відомості про який містяться в первинних документах, які і відсутні відомості щодо виконання обумовлених робіт іншими особами на умовах субпідряду.

В контексті наведеного слід зазначити, що третя особа на запит суду не підтвердила взаємовідносини з позивачем.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів , виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» (код з ЄДР 14347180; адреса: 04107, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Тропініна, 1) - залишити без задоволення .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 31.01.2014 р.