Постанова

від 24.04.2014 по справі 826/20548/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20548/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Климко Н.М., Купріян П.І., Скуртул К.А.

пр-к відповідача Власова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001982280, №0001992280 від 16.07.2013 року -

ВСТАНОВИВ :

Науково-виробниче приватне підприємство «Пласт» звернулося в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001982280, №0001992280 від 16.07.2013 року

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій , вказуючи на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 198, 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» (код з ЄДР 14347180) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Альтаріон» (код з ЄДР 37194316; адреса: 01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, будинок 10, корпус 1; згідно запису в ЄДР - з 15.09.2011 року в стані припинення) за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 27.06.2013 року № 203/22.8-15/14347180, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 139.1.19. ПК України, у зв'язку з чим підприємством, на думку податкового органу, завищено завищення витрат та заниження податку на прибуток на 109 526 грн.: за 1 кв. 2011 р. - 39 456 грн. (ставка 25%), за 2 кв. 2011 р. - у розмірі 70 070 грн. (ставка 23%);

- п. 198.6., п. 200.1. ПК України, що призвело до заниження позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 92 425 грн., у т.ч.: лютий 2011 р. - 14 287 грн., березень 2011 р. - 17 278 грн., квітень 2011 р. - 34 599 грн., за травень 2011 р. - 19 783 грн., за червень 2011 р. - 6848 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на висновках вироку від 10.12.2012 р. № 1-610/12 Печерського районного суду м. Києва відповідно якого ОСОБА_7 (зареєстрованого директора ТОВ «Алтаріон») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України («Фіктивне підприємництво»).

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року:

- № 0001982280, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на 109 526 грн. за основним платежем та на 1 грн. за штрафними санкціями;

- № 0001992280, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 92 495 грн. за основним платежем та на 1 грн. за штрафними санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є обґрунтованими.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Аналогічні норми містилися в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» ( далі -Закон №283/97-ВР), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1. п.5.2. Закону №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно приписів абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Алтаріон» (виконавець) укладено договори про виконання робіт (надання послуг) № 13/У від 01.02.2011 р., № 33/у від 10.02.2011 р.

Відповідно до п.3.1 Договору № 13/У від 01.02.2011 р. Замовник сплачує кошти на розрахунковий рахунок Виконавця, згідно виставлених рахунків-фактур. Матеріали передаються згідно накладних та акту виконаних робіт. Предмет договору - грануляція полімерних відходів.

Відповідно до умов Договору № 33/у від 10.02.2011 р. предметом договору є виготовлення з давальницької сировини провід ПНСВ-1.2 з сировини - проволока ст.т/о д.1,2 мм.

Факт надання послуг позивачу за зазначеним договорами та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти виконаних робіт, акти передачі давальницької сировини.

В рахунок оплати отриманих послуг на виконання вищезазначених договорів позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується довідкою ПАТ «Укрсоцбанк».

Як вбачається з матеріалів справи, до основних видів діяльності позивача відноситься виробництво інших виробів із пластмас (22.19). Таким чином, зміст укладених договорів відповідає виду діяльності позивача.

Позивачем надано докази використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності. Зокрема, на підтвердження подальшої реалізації отриманого від ТОВ «Алтаріон» товару іншим підприємствам надано відповідні видаткові накладні.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з надання послуг позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо прийняття як належних доказів вироку від 10.12.2012 р. № 1-610/12 Печерського районного суду м. Києва, оскільки з вказаного судового рішення видно, що в межах даної справи не досліджувалась дійсність договорів між позивачем та ТОВ «Алтаріон» та не проводилася почеркознавча експертиза щодо виданих ТОВ «Алтаріон» видаткових та податкових накладних, а відтак воно не може вважатися належною підставою для нікчемності відповідних договорів.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Алтаріон» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано. Згідно запису в ЄДР - з 15.09.2011 року в стані припинення.

Отже, виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 16.07.2013 року №0001982280, №0001992280.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» понесені витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову у сумі 4040,50 грн. (чотири тисячі сорок грн. 50 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2020,25 грн. (дві тисячі двадцять грн. 25 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 28.04.2014 р.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.