Постанова

від 21.01.2014 по справі 902/1356/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

21 січня 2014 року Справа № 902/1356/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - пред-ка Рибаченко І.В. (пост. дов. №102/1504 від 04.09.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Вінницької області від 27.11.13 р. у справі № 902/1356/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бокуд -1"

до комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

про стягнення 35 156,36 грн. згідно договорів про надання послуг

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.11.2013 р. у справі №902/1356/13 (суддя Маслій І.В.) задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бокуд-1» до комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» про стягнення 35156,36 грн. відповідно до договорів про надання послуг. Підлягає стягненню з комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бокуд-1» 27040,70 грн. основного боргу, 426,92 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 1297,13 грн. 3% річних, а також 1407,70 грн. судового збору. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 5597,28 грн. основного боргу, 546,50 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 247,96 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення змінити, зменшити суму стягнення в частині основного боргу на 3776,25 грн., в частині боргу з урахуванням індексу інфляції на 345,57 грн., в частині 3% річних на 399,55 грн., просить в цих частинах прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову на вищезазначені суми в зв'язку з закінченням строку позовної давності. Просить здійснити перерозподіл судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилась заява відповідача про застосування строків позовної давності в порядку статті 267 ЦК України, викладена у відзиві на позовну заяву від 11.11.2013 р. Таким чином, до винесення рішення у даній справі відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, як за основним зобов'язанням, так і щодо додаткових вимог, тому судом першої інстанції безпідставно не застосовано норми ст.267 ЦК України, що призвело до помилкового рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення боргу за період з 18.10.2010 р. (позовна заява направлена 30.09.2013 р.) по 02.08.2013 р. Відповідно до розрахунку скаржника стягненню підлягає сума заборгованості 23264,32 грн., сума втрат від інфляційних процесів 81,35 грн. і 3% річних 897,58 грн. На підтвердження своєї позиції, відповідачем здійснено розрахунок суми боргу

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Бокуд-1» відзиву на апеляційну скаргу не подав, участь представника в судовому засіданні не забезпечив.

У судовому засіданні 21.01.2014 р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у ній. Просить зменшити суму стягнення в частині основного боргу на 3776,25 грн., в частині боргу з урахуванням індексу інфляції на 345,57 грн., в частині 3% річних на 399,55 грн., просить в цих частинах прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову на вищезазначені суми. А також просить здійснити перерозподіл судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи /а.с.210-211/, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Бокуд-1» та комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» уклали договори про надання послуг № б/н від 01.02.2010 р., № 5 від 01.03.2011 р. та № б/н від 03.01.2012 р.

За умовами п.1.1. кожного з договорів передбачено, що виконавець (позивач) своїми силами та засобами здійснює надання послуг по прибиранню території навколо об'єкта замовника (відповідача) згідно дислокації (додаток 1), а замовник оплачує виконавцю надані послуги в порядку та на умовах, встановлених даним договором.

Згідно з п.2.2. договорів площа території, яка підлягає прибиранню встановлюється відповідно до правил благоустрою м.Вінниці, що затверджені рішенням Вінницької міської ради від 22.12.2006 р. № 740 та визначається в дислокації (додаток 1). За дислокаціями до договорів № б/н від 01.02.2010 р., № 5 від 01.03.2011 р. загальна площа визначена 1007 кв.м, за договором № б/н від 03.01.2012 р.- 1674,2 кв.м./а.с.72-77/.

Відповідно до п.2.4. договорів факт надання послуг виконавцем підтверджується актом наданих послуг, що складається повноважними представниками сторін.

Згідно п.3.1. договорів сторонами погоджена вартість послуг разового прибирання території навколо об'єктів, щодо яких укладено договори, - з розрахунку 0,05 грн./ м 2 площі.

Кошти за договорами сплачуються замовником шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг (п.3.2 договорів).

Договори підписані представниками сторін і скріплений їх печатками /а.с.72, 74, 76/.

Фактичне виконання договорів за період з лютого 2010 року по липень 2013 року підстверджено актами наданих послуг /а.с.11-52/. Акти підписані представниками сторін і скріплені їх печатками.

Отже, на умовах договорів № б/н від 01.02.2010 р.; №5 від 01.03.2011 р.; № б/н від 03.01.2012 р. між сторонами відбулись правовідносини з надання послуг, які регулюються нормами гл.63 Цивільного кодексу України. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 ЦК України).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до норм ст.530 ЦК України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

Відповідач оплату виконав частково, що обумовило звернення позивача з позовом до суду.

Судом встановлено, що позивачем в 6-ти актах наданих послуг включено більше об'єктів, ніж визначено за умовами договорів в дислокаціях, а саме - в актах від 14.10.2011 р.(2-шт) /а.с.29-30/; від 08.11.2011 р. /а.с.31/; від 07.12.2011 р. /а.с.32/; від 04.01.2012 р. /а.с.33/; від 29.07.2013 р. /а.с.52/ зазначено про місцерозташування об'єктів та площі, прибирання яких договорами не передбачено і, відповідно, оплата (розмір, порядок та строки) за які не врегульована. Отже, вимога про стягнення вартості таких послуг є необгрунтованою і правомірно відхилена судом першої інстанції.

За розрахунком суду першої інстанції відповідно до договорів та актів наданих послуг позивач на умовах зазначених договорів надав відповідачу послуги, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 27644,77 грн.

Відповідач розрахунки виконав частково, на суму 604,20 грн., що підтверджується карткою рахунку 36.1 за 01.01.2010 р. по 30.09.2013 р. наявною в матеріалах справи /а.с.56/.

Докази відшкодування боргу суду не надані.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сумк боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком суду першої інстанції, перевіреним колегією суддів, на день вирішення спору судом борг відповідача перед позивачем правильно визначений в сумі 27040,57 грн., борг з урахуванням індексу інфляції визначено за період з 22.03.2010 р. по 02.08.2013 р. 426,92 грн. та 3% річних за період з 22.03.2010 р. по 02.08.2013 р. - 1297,13 грн. (з урахуванням часткової оплати та встановленої суми основного боргу).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно та немотивовано залишив без реагування заяву відповідача про застосування позовної давності, викладену у відзиві на позов, який був поданий до винесення оскаржуваного рішення /а.с.134-136/.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Cплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.3 ст.267 ЦК України).

Відповідно до ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно з п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач заявив про сплив позовної давності. Зокрема, в порядку ст.267 ЦК України відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог у даній справі /а.с.134-136/.

З урахуванням наведених норм, конкретних обставин справи та умов договорів, зокрема, п.3.2 - щодо виконання оплати на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг колегія суддів встановила, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення 3776,25 грн. вартості наданих послуг, одержаних відповідачем за актами від 18.03.2010 р., 12.04.2010 р., 11.05.2010 р., 15.06.2010 р., 01.07.2010 р., 10.08.2010 р., 31.08.2010 р. сплив відповідно у березні-серпні 2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бокуд-1» звернулось із позовом до суду 30.09.2013 р., тобто - після спливу позовної давності (загальної).

Позивачем не було заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності та не зазначалось про наявність поважної причини пропуску строку позовної давності.

Відповідно до п.5.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Отже, зі спливом позовної давності до вимоги про стягнення боргу 3776,25 грн. в даному випадку спливла також позовна давність до вимог про стягнення цього боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 345,57 грн. та 399,55 грн. відсотків річних, що є підставою для відмови у позові в цій частині згідно зі ст.ст.266,267 ЦК України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції нобхідно змінити згідно з п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, оскільки місцевий господарський суд не застосував норми матеріального права щодо позовної давності у справі.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору на підставі ч.1 ст.49 ГПК України за подання позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за розгляд апеляційної скарги - на позивача.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" задоволити.

Рішення господарського господарського суду Вінницької області від 27.11.2013 р. у справі № 902/1356/13 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов задоволити частково.

Стягнути з комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21021, м.Вінниця, вул.600-річчя, 13, ідент.код 33126849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бокуд-1» (21000, м. Вінниця, вул.Ватутіна, 46, ідент. код 24900145) 23264,32 грн. (двадцять три тисячі двісті шістдесят чотири грн. 32 коп.) боргу; 81,35 грн. (вісімдесят одна грн. 35 коп.) боргу з урахуванням індексу інфляції; 897,58 грн. (вісімсот дев'яносто сім грн. 58 коп.) 3 % річних та 1186,43 грн. (одна тисяча сто вісімдесят шість грн. 43 коп.) витрат на сплату судового збору.

В частині стягнення 9373,53 грн. боргу, 892,07 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 647,11 грн. 3% річних відмовити."

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бокуд-1» (21000, м. Вінниця, вул.Ватутіна, 46, ідент. код 24900145) на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21021, м.Вінниця, вул.600-річчя, 13, ідент.код 33126849) 860,25 (вісімсот шістдесят грн. 25 коп.) витрат на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання цієї постанови.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.