Постанова

від 19.05.2014 по справі 902/1356/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року Справа № 902/1356/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справі суддів :Бернацької Ж.О., Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бокуд-1" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 у справі№ 902/1356/13 господарського судуВінницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бокуд-1" доКомунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" простягнення 35 156,36 грн.

за участю представників від: позивача не з"явилися, повідомлені належним чином відповідача Рибаченко І.В. (довір. від 04.09.2013) Коваленко О.В. (довір. від 16.05.2014)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.11.2013 у справі № 902/1356/13 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бокуд-1" (Позивач), стягнуто з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Відповідач) 27 040,70 грн. основного боргу за надані послуги, 426,92 грн. - інфляційних втрат, 1 297,13 грн. - 3% річних та 1 407,70 грн. - судового збору. Відмовлено Позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача 5 597,28 грн. основного боргу, 546,50 грн. - інфляційних та 247,96 грн. - 3% річних.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 у даній справі задоволено апеляційну скаргу КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго". Змінено рішення Господарського суду Вінницької області від 27.11.2013 у справі № 902/1356/13, резолютивну частину рішення викладено в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бокуд-1" 23 264,32 грн. боргу, 81,35 грн. - індексу інфляції; 897,58 грн. - 3 % річних та 1 186,43 грн. - судового збору".

В частині стягнення з Відповідача 9 373,53 грн. боргу, 892,07 грн. - інфляційних та 647,11 грн. 3% річних відмовлено, у зв"язку з пропуском Позивачем частково строку позовної давності. На Відповідача покладено судові витрати за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бокуд-1" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 та залишити в силі рішення Господарського суду Вінницької області від 27.11.2013 у справі № 902/1356/13.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема статті 264 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Бокуд-1" (виконавець) укладено договори про надання послуг № б/н від 01.02.2010, № 5 від 01.03.2011, № б/н від 03.01.2012.

Пунктами 1.1. договорів передбачено, що виконавець своїми силами та засобами здійснює надання послуг по прибиранню території навколо об'єкта замовника згідно з дислокацією (додаток 1), а замовник оплачує виконавцю надані послуги в порядку та на умовах, встановлених даним договором.

В пункті 2.2. договорів зазначено, що площа території, яка підлягає прибиранню встановлюється відповідно до правил благоустрою м. Вінниці, що затверджені рішенням Вінницької міської ради від 22.12.2006 р. № 740 та визначається в дислокації (додаток 1). За дислокаціями до договорів від 01.02.2010, № 5 від 01.03.2011 загальна площа визначена 1 007 кв.м, за договором від 03.01.2012 - 1 674,2 кв.м.

Відповідно до пункту 2.4. договорів факт надання послуг виконавцем підтверджується актом наданих послуг, що складається повноважними представниками сторін.

Пунктами 3.1., 3.2. договорів встановлено, що сторонами погоджена вартість послуг разового прибирання території навколо об'єктів, щодо яких укладено договори, - з розрахунку 0,05 грн./ м 2 площі. Кошти за договорами сплачуються замовником шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акта наданих послуг.

В матеріалах справи містяться акти наданих послуг за період з лютого 2010 по липень 2013, що підтверджують надання виконавцем послуг на суму 33 242,05 грн.

Оскільки КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" оплачено лише 604,20 грн., ТОВ "Бокуд-1" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 35 156,36 грн. боргу за надані послуги з врахуванням інфляційних та 3% річних.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, вказав на їх обґрунтованість.

Судом здійснено перерахунок розміру наданих послуг, оскільки виконавцем до 6-ти актів наданих послуг включено об'єкти, не передбачені умовами договорів в дислокаціях, а саме: в актах від 14.10.2011, від 08.11.2011, від 07.12.2011, від 04.01.2012, від 29.07.2013. Місцевим господарським судом відмовлено в частині вимоги щодо стягнення боргу за надані послуги за адресами, що не передбачені договорами.

За розрахунком суду першої інстанції, відповідно до договорів та актів наданих послуг, позивач на умовах зазначених договорів надав відповідачу послуги, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 27 040,77 грн., з урахуванням часткової оплати Відповідачем суми 604,20 грн.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок розміру інфляційних та 3% річних та присуджено до стягнення з Відповідача 426,92 грн. - індексу інфляції, 1 297,13 грн. - 3% річних.

Апеляційним господарським судом змінено рішення суду першої інстанції.

Постанова мотивована тим, що місцевим господарським судом неправомірно не взято до уваги заяву Відповідача про застосування позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Cплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 3.1.2. договорів встановлено, що кошти за даним договором сплачуються замовником, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акта наданих послуг.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення 3 776,25 грн. вартості наданих послуг, одержаних Відповідачем за актами від 18.03.2010, 12.04.2010, 11.05.2010, 15.06.2010, 01.07.2010, 10.08.2010, 31.08.2010 сплив відповідно у березні-серпні 2013 року. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бокуд-1" звернулося з позовом до суду 30.09.2013, тобто за межами строку позовної давності.

Апеляційним господарським судом здійснено розрахунок інфляційних та 3% річних та присуджено до стягнення з Відповідача 81,35 грн. - інфляційних, 897,58 грн. - 3% річних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи, що Відповідач належним чином не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, за надані послуги розрахувався не в повному обсязі, судом апеляційної інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 23 264,32 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Статтею 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в частині стягнення з Відповідача 9 373,53 грн. боргу, 892,07 грн. - інфляційних та 647,11 грн. - 3% річних, оскільки Позивач звернувся з позовом в цій частині за межами строку позовної давності.

Колегією суддів Вищого господарського суду України не приймаються до уваги доводи Відповідача щодо переривання перебігу строку позовної давності, у зв"язку з підписанням сторонами акта звірки розрахунків, оскільки якщо виконання зобов"язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших частин платежу.

Крім того, переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків Рівненського апеляційного господарського суду.

Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бокуд-1" залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бокуд-1" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 у справі № 902/1356/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді Ж.О. Бернацька

Д.С. Кривда