Постанова

від 23.01.2014 по справі 826/18337/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2014 року № 826/18337/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс Трейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення. У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 25.12.13р. суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10р. по 31.12.12р. За результатами перевірки складено акт від 02.10.13р. за № 456/26-55-22-01-36184176 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем податкового законодавства, а саме:

- пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.2.1 п.8.2 ст.8, п.5.1., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 217 986,00грн.

- п.п.7.2.8. п.7.2, п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 977 537,00грн.,

- пп.«е», пп.«г» 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1. п.168.1 ст.168, п.п. 170.9.1.п.170.9.ст.170, п.177.8 ст.177, «а» п. 171.2 ст. 171. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", Податкового кодексу України, п. 1.2, п. 3.3. Наказу ДПА України від 24.12.2010 за №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та поданні податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», ст. 51, пп. 176.2.«б», п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 110506,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення, а саме :

№72426552201 від 21.10.13р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 522 630,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 2 217 986,00грн. та штрафні санкції в розмірі 304 627,00грн.

№72526552201 від 21.10.13р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 628 682,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 2 977 537,00грн. та штрафні санкції в розмірі 651 145,00грн.

№15126551702 від 21.10.13р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 138 643,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 110 506,00грн. та штрафні санкції в розмірі 28 137,00грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як свідчать наявні матеріали справи, зокрема акт перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість слугувало встановлення проведеною перевіркою відсутності документального підтвердження формування валових витрат та податного кредиту у перевіряє мий період.

Так зокрема податковим органом вказується на те, що встановити правомірність формування витрат та податкового кредиту не виявилось можливим в силу ненадання позивачем до перевірки обігово-сальдових відомостей по рахунках «Валові витрати» та «Валовий дохід», журналів-ордерів, відомостей та аналізів по рахункам, бухгалтерських регістрів та системного обліку та ін.. Вказані відомості на переконання відповідача є первинними документами.

З такими доводами податкового органу суд не вправі погодитись виходячи із наступних міркувань.

Дійсно нормами податкового законодавства встановлено, що одою із обов'язкових умов формування суб'єктом господарювання валових витрат та податкового кредиту, є належне документальне підтвердження таких, а також використання у власні господарській діяльності.

Такі вимоги встановлено як Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств » так і Податковим кодексом України.

Разом з тим норми податкового законодавства містять визначення первинного документу та вимоги до такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі -первинні документи).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до ч. З ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Таким чином обов'язковими документами підприємства, які підтверджують факт здійснення господарської операції та є підставою для включення сум до складу витрати та податкового кредиту є первинна документація, визначена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, а регістри бухгалтерського обліку є похідним підтвердженням господарських операціє та не є обов'язковою підставою для формування податку прибутку підприємства.

Разом з тим слід зауважити, що податковим органом як під час проведення перевірки так і судових засіданнях не заперечувався акт наявності у позивача договорів та іншої первинної документації на підставі яких сформовано валові витрати, амортизаційні відрахування та податковий кредит.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, а також норми чинного законодавства суд приходить до переконання щодо безпідставності та не обґрунтованості висновків податкового органу з приводу заниження позивачем у перевіряє мий період зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а тому спірні податкові повідомлення рішення від 21.10.13р. за № 72426552201 та № 72526552201 підлягають скасуванню.

Також позивачем оскаржуються податкове повідомлення-рішення №15126551702 від 21.10.13р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 138 643,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 110 506,00грн. та штрафні санкції в розмірі 28 137,00грн.

Як свідчать наявні матеріали справи, висновки податкового органу про заниження позивачем зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб ґрунтуються на встановленні перевіркою не утримання позивачем такого податку із розміру наданих фізичним особам, у перевіряє мий період, додаткових благ, в тому числі з відшкодованих сум за відрядження, сплати вартості скреч-карток поповнення рахунків мобільного зв'язку, проведення розрахунків з ОСОБА_1 за матеріали та обробку деревом приміщення кафе та з наданих матеріальних цінностей гр. ОСОБА_2.

Повно та всебічно дослідивши фактичні обставини справи, суд не знайшов підтвердження таким висновкам податкового органу.

Відповідно до п.п. пп. «е» 4.2.9 п 4.2 ст. 4 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

При цьому як вбачається з акту перевірки позивач відповідальний за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів як податковий агент, у відповідності до пп. «а» п.17.2 ст.17 цього ж закону.

Підпунктом 1.1 ст. ст. 1 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Так зокрема з акту перевірки та пояснень представника відповідача вбачається, що у перевіряємий період позивачем здійснено перерахування грошових коштів працівникам товариства за відрядження, при цьому на момент перевірки платником податків не було надано перевіряючим такі відрядження.

Разом з тим судом встановлено, що згідно Наказу №3/1 від 03.01.2010р. позивач здійснює відшкодування проїзду працівникам при виконанні службових обов'язків.

На підтвердження відшкодування по кожному перерахунку вартості придбаного працівником проїзного документу складається авансовий звіт.

Також згідно висновку відповідача, поповнення рахунків мобільного зв'язку, які обліковуються на балансі підприємства не здійснювалось, інформації про доходи за формою 1-ДФ не надавалась, податок з фізичних осіб не утримувався.

Такі висновки податкового органу також не знайшли свого підтвердження, так судом встановлено, що на балансі позивача перебувають КПК з SIM-картами для отримання послуг доступу до мережі інтернет, оплата такого доступу здійснюється саме скрейч-картами.

Таким чином, встановлене перевіркою поповнення мобільного зв'язку є нічим іншим як забезпечення працівників доступом до мережі інтернет для забезпечення господарської діяльності, а не наданням додаткових благ.

Крім того актом перевірки встановлено, що позивачем здійснено розрахунки з ОСОБА_1 за матеріали та обробку деревом приміщення кафе, однак на момент перевірки на балансі підприємства матеріали не обліковуються, інформація про доходи за формою 1-ДФ до ДПІ не подавалась, податок з фізичних осіб не сплачувався.

Проте, такі доводи податкового органу є цілком безпідставними, оскільки розшифровку балансу під час перевірки досліджено не було, а відповідно і не було перевірено факт наявності таких матеріалів. Крім того, згідно п. 146.12. ст. 146. Податкового кодексу України Сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені.

Також податковим оралом зроблено висновки щодо допущення позивачем порушення законодавства в сфері оподаткування фізичних осіб у зв'язку з тим, що підприємством не подано інформацію про доходи за формою №1ДФ по ОСОБА_2 оскільки остання отримала матеріальні цінності, які були оплачені з рахунку ТОВ «Торговий дім «Ренесанс Трейд».

Однак з такими висновками податкового органу також погодитись не виявляється можливим.

Судом встановлено, що дійсно позивач здійснив придбання матеріалів у ТОВ «Епіцентр К» і отримала їх ОСОБА_2, однак судом також встановлено, що позивачем було виписано довіреність гр.. ОСОБА_2 на отримання матеріалу від імені позивача, а не для власних потреб.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.10.13р. №72426552201, №72526552201 та №15126551702 від 21.10.13р

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій