Постанова

від 20.06.2018 по справі 826/18337/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 червня 2018 року

справа №826/18337/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4629/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2014 року у складі судді Смолій І.В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у складі суддів Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А., Епель О.В. у справі № 826/18337/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ренесанс трейд до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

20 листопада 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ренесанс трейд (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 21 жовтня 2013 року №72426552201, №72526552201 та №15126551702, з мотивів безпідставності їх прийняття.

23 січня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року, задоволений позов Товариства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 21 жовтня 2013 року №72426552201, №7252655220 та №15126551702.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

22 квітня 2014 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема предметом якого є правопорушення пов'язані із зниженням доходів з фізичних осіб.

23 квітня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано матеріали справи № 826/18337/13-а з Окружного адміністративного суду м. Києва.

16 червня 2015 року справа №826/18337/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

Заперечення або відзив на касаційну скаргу до Суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

16 січня 2018 року матеріали справи №826/18337/13-а передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ренесанс Трейд є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 36184176, перебуває на податковому обліку з 06 жовтня 2008 року, є платником податку на додану вартість з 16 жовтня 2008 року.

Податковим органом у серпні-вересні 2013 року проведено документальну планову виїзну документальну перевірку Товариства зокрема з питань податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 02 жовтня 2013 року №456/26-55-22-01-36184176 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 21 жовтня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктами 54.3.2, 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки, з трьох різновидів податків.

Податковим повідомленням-рішенням №72426552201 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 2 217 986 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 304 627 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпунктів 5.2.10 пункту 5.2 статті5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статі 5, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, підпунктів 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №72526552201 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2 977 537 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 651145 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпунктів 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , підпунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Визначення грошових зобов'язань позивачу з податку на прибуток та податку на додану вартість здійснено податковим органом не за результатами дослідження документів, а внаслідок неможливості їх дослідження в результаті проведеного обшуку та вилучення документів прокурором Подільського району м. Києва з представниками о/у ВДСББЗ, після повернення з пошкодженнями системного блоку, який виконував функції сервера, був підданий очистці всіх електронних даних, і відновлення диску пам'яті не дало жодних позитивних результатів. Зазначені обставини встановлені судами попередніх інстанцій та підтверджені актом дослідження податкового органу.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність складу податкового правопорушення вчиненого Товариством в розумінні статті 109 Податкового кодексу України, внаслідок чого висновки податкового органу про завищення платником податків валових витрат (витрат) та амортизаційних відрахувань в десяти звітних податкових періодах (з дельти місяців 2010 року по звітний 2012 рік) та податкового кредиту в тридцяти звітних податкових періодах (з липня 2010 року по грудень 2012 року) є безпідставними.

Протиправність висновків податкового органу про наявність складу податкових правопорушень полягає у тому, що вони здійснені не на підставі дослідження первинних документів, а по факту неможливості їх дослідження, що виключає документарний метод дослідження та суперечить самому характеру проведення документальної перевірки. Відсутність документального підтвердження формування валових витрат, амортизаційних відрахувань та податного кредиту у перевіряємий період обумовлено об'єктивними обставинами, які знаходились за межами волевиявлення позивача.

Безпідставність збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

По податку на доходи фізичних осіб.

Податковим повідомленням-рішенням №15126551702 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, за порушення підпункту е , г 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту е підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 177.8 статті 177, підпункту а пункту 171.2 статті 171 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб від 22 травня 2003 року №889 -4, Податкового кодексу України за основним платежем на 110506 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 28137 грн. відповідно до пункту 127.1 статті 127 цього кодексу.

Заниження позивачем зобов'язань податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік на 5118 грн., за 2011 рік на 14526 грн., за 2012 рік на 90862 грн. ґрунтуються на не утриманні позивачем такого податку із додаткових благ наданих ним фізичним особам, у перевіряє мий період.

Такими видами додаткових благ в розумінні підпункту 1.1 статті 1 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , у межах спірних відносин на думку податкового органу є відшкодованих сум за відрядження, сплати вартості скреч - карток поповнення рахунків мобільного зв'язку, проведення розрахунків за матеріали та обробку деревом приміщення кафе та з наданих матеріальних цінностей.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на недоведеності правопорушень покладених в основу збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, з огляду на встановлення наступних обставин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем здійснено перерахування грошових коштів працівникам Товариства з метою відрядження, при цьому на момент перевірки платником податків не було надано перевіряючим такі відрядження. Актом перевірки всі складові щодо надання коштів під звіт, їх використання та повернення або не повернення у встановлений термін, види витрат на відрядження не встановлювались. Факт отримання коштів з метою відрядження є недоведеним, як правильно встановили суди попередніх інстанцій.

Крім того, під час розгляду справи судами встановлено, що позивач здійснює відшкодування проїзду працівникам при виконанні службових обов'язків.

Правова природа витрат на відрядження в цілому та відшкодування виключно вартості придбаного працівником проїзного документу є різною.

Щодо поповнення рахунків мобільного зв'язку, судом встановлено, що на балансі позивача перебувають КПК з SIM-картами для отримання послуг доступу до мережі Інтернет, оплата такого доступу здійснюється саме скрейч-картами. За висновком судів попередніх інстанцій встановлене перевіркою поповнення мобільного зв'язку є нічим іншим як забезпечення працівників доступом до мережі Інтернет для забезпечення господарської діяльності, а не наданням додаткових благ.

Відсутність матеріалів на балансі позивача за висновком судів попередніх інстанцій спростовує доводи податкового органу про здійснення позивачем розрахунків за матеріали та обробку деревом приміщення кафе, внаслідок чого інформація про доходи за формою 1-ДФ до податкового органу не подавалась, податок з фізичних осіб не сплачувався.

Щодо неподання інформації про доходи за формою №1ДФ судами встановлено, що позивач здійснив придбання матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю Епіцентр К , які отримала фізична особа за довіреністю на отримання матеріалу від імені позивача, а не для власних потреб.

Звертаючись із касаційною скаргою податковий орган просить про переоцінку встановлених обставин, однак це знаходиться за межами касаційного перегляду відповідно до частини першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність додаткового блага , як об'єкту обчислення податку на доходи фізичних осіб.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків і як наслідок унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер