Постанова

від 12.12.2013 по справі 814/4558/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року Справа № 814/4558/13-а

м. Миколаїв

11:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальності «Сауз-Сервіс», пр. Миру, 36/3, к. 318, м. Миколаїв, 54000, вул. Шевченка, 42/18, м. Миколаїв, 54030 до відповідача:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г. Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54028 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2013 № 0001882202, № 0001892202, № 0001902202, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сауз-Сервіс» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0001882202, № 0001892202, № 0001902202, прийнятих 17.10.2013 Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ або відповідач).

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало, що доводи ДПІ про відображення позивачем у податкових деклараціях результатів господарських операцій, реальність яких не було доведено, є безпідставними, відповідно, висновки відповідача про порушення Товариством норм Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон № 168), від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон № 334), Податкового кодексу України, що призвело до заниження сум податків, є протиправними.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (т. с. 1, ар. 61-63), в яких, з посиланням на результати здійсненої перевірки, зазначив про безтоварність господарських операцій.

Позивач надав первинні документи на підтвердження показників податкових декларацій з ПДВ і з податку на прибуток (т. с. 1, ар. 130-216, т. с. 2, т. с. 3, ар. 1-247).

Враховуючи наявність клопотань представників сторін (т. с. 3, ар. 248-249), суд, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 19.09.2013 по 25.09.2013 відповідач, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, провів документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Союз-Холод» (код за ЄДРПОУ 34412079) за період з 01.07.2010 по 30.09.2010, ТОВ «АВІАКОСМОС» (код за ЄДРПОУ 32229637) за період з 01.04.2012 по 31.12.2012, ТОВ «ПОЛЮС-ЮГ ЛТД» (код за ЄДРПОУ 35403526) за період з 01.10.2012 по 31.12.2012, за лютий, квітень 2013 року, результати якої оформив актом від 02.10.2013 № 901/14-04-22-02/35513458 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 8-38).

Як зазначено в Акті (стор. 8), до податкового кредиту Товариство включило суми:

30 050,67 грн. (серпень 2010 року, постачальник - ТОВ «Союз-Холод»);

755,05 грн. (травень 2012 року, постачальник - ТОВ «АВІАКОСМОС»);

19 281,02 грн. (червень 2012 року, постачальник - ТОВ «АВІКОСМОС»);

6 533,33 грн. (серпень 2012 року, постачальник - ТОВ «АВІАКОСМОС»);

57 277,69 грн. (жовтень 2012 року, постачальник - ТОВ «ПОЛЮС-ЮГ ЛТД»);

20 305 грн. (листопад 2012 року, постачальник - ТОВ «ПОЛЮС-ЮГ ЛТД»);

3 772,43 грн. (грудень 2012 року, постачальник - ТОВ «ПОЛЮС-ЮГ ЛТД»);

2 035,17 грн. (лютий 2013 року, постачальник - ТОВ «ПОЛЮС-ЮГ ЛТД»);

29 367,13 грн. (квітень 2013 року, постачальник - ТОВ «ПОЛЮС-ЮГ ЛТД»).

Загальна сума - 169 377,49 грн.

На стор. 30 Акта ДПІ вказала, що, в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 , 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, позивач занизив суму ПДВ на 69 596 грн.; зависив від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, в сумі 99 781 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 17.10.2013 № 0001882202 (надалі - Рішення № 1, т. с. 1, ар. 5) ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з ПДВ на 104 394 грн. (69 596 грн. - за основаним платежем, 34 798 грн. - за штрафними санкціями); податковим повідомленням-рішенням від 17.10.2013 № 0001892202 (надалі - Рішення № 2, т. с. 1, ар. 6) ДПІ зменшила розмір від'ємного значення суми ПДВ на 99 781 грн.

Також відповідач встановив, що до валових витрат (витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) Товариство включило суми:

150 253,35 грн. (ІІІ квартал 2010 року, постачальник - ТОВ «Союз-Холод», стор. 9 Акта);

106 569,10 грн. (ІІ квартал 2012 року, постачальник - ТОВ «АВІАКОСМОС», стор. 14 Акта);

103 774,67 грн. (ІІІ квартал 2012 року, постачальник - ТОВ «АВІАКОСМОС», стор. 14 Акта);

406 775,60 грн. (IV квартал 2012 року, постачальник - ТОВ «ПОЛЮС-ЮГ ЛТД», стор. 22 Акта).

Суд зазначає, що на стор. 30 Акта (т. с. 1, ар. 37) вказані інші суми:

150 253 грн. - ІІІ квартал 2010 року;

100 180 грн. - ІІ квартал 2012 року;

103 775 грн. - ІІІ квартал 2012 року;

315 426 грн. -IV квартал 2012 року.

Пояснень щодо розбіжностей у тексті Акта відповідач не надав.

На стор. 30 Акта відповідач зазначив, що позивач порушив:

Пункт 3.1 статті 3, пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункти 138.1, 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 157 020 грн. , в тому числі:

37 563 грн. (за ІІІ квартал 2010 року, 25% від суми 150 253 грн.);

23 041 грн. (за ІІ квартал 2012 року, 23% від суми 100 180 грн.);

23 868 грн. (за IІІ квартал 2012 року, 23% від суми 103 775 грн.);

72 548 грн. (за IV квартал 2012 року, 23% від суми 315 426 грн.).

Податковим повідомленням-рішенням від 17.10.2013 № 0001902202 (надалі - Рішення № 3, т. с. 1, ар. 7) ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 183 291,25 грн. (146 633 грн. - за основним платежем, 36 658,25 грн. - за штрафними санкціями).

Розбіжності між сумою основного платежу, що вказана в Акті (157 020 грн.) і сумою, що вказано у Рішенні № 3 (146 633 грн.) пояснюється тим, що сума 157 020 грн. була визначена із застосуванням ставки податку на прибуток 23%, в той час як застосуванню підлягала ставка 21% (пункт 10 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України).

На думку суду, висновки ДПІ є безпідставними.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку на ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому мислі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорту, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи непідтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В Акті не зазначено про відсутність податкових накладних, в зв'язку з чим суд вважає безпідставним висновок про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Наявність видаткових накладних, податкових накладних, платіжних документів підтверджена Актом.

Заперечуючи правомірність відображення Товариством у податкових деклараціях результатів господарських операцій з ТОВ «Союз-Холод» , ДПІ послалась на складений 22.02.2012 ДПІ у м. Полтаві акт № 964/23-5/34412079 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Союз-Холод», код ЄДРПОУ 34412079 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р.» (надалі - акт від 22.02.2012, т. с. 1, ар. 96-117).

З приводу цього акта суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (надалі - Порядок), в акті документальної перевірки зазначається опис виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень; виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється.

«Висновок» акта від 22.02.2012 (т. с. 1, ар. 117) цим вимогам не відповідає.

Як вказано в акті від 22.02.2012, перевірку ТОВ «Союз-Холод» було проведено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, «… на виконання постанови від 17.01.2012 року ст. слідчого СВ ПМУ УМВС України в Полтавській області …».

Пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у лютому 2012 року) передбачав, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Враховуючи статус матеріалів перевірки ТОВ «Союз-Холод», на думку суду, у ДПІ не було права використовувати акт від 22.02.2012 в якості носія податкової інформації під час проведення перевірки Товариства.

Крім того, суд зауважує, що, в порушення пункту 5.2 розділу ІІ Порядку, Акт (стор. 8-10) не містить інформацію про господарську операцію, за результатами якої Товариство включило до податкового кредиту суму 30 060,67 грн., а до витрат - суму 150 253, 35 грн.

Заперечуючи правомірність відображення Товариством у податкових деклараціях результатів господарських операцій з ТОВ «АВІАКОСМОС» , ДПІ послалась (стор. 10-15 Акта) на складені 26.12.2012 і 20.05.2013 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва акт № 3972/22-100/32229637 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакосмос» (код за ЄДРПОУ 32229637) щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам за період липень-листопад 2012 року» (надалі - акт від 26.12.2012, т. с. 1, ар. 118-121) і акт № 1104/22-100/32229637 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОСМОС» (код за ЄДРПОУ 32229637) щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносин з контрагентами за період з 01.04.12 по 30.06.12, за період з 01.10.12 по 29.02.13» (надалі - акт від 20.05.2013, т. с. 1, ар. 122-129).

Суд встановив, що висновки Акта грунтуються на доводах актів від 26.12.2012 і від 20.05.2013.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, є акт документальної перевірки.

Як зазначено вище, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, способом здійснення податкового контролю є перевірки та звірки.

Оскільки акти від 26.12.2012 і від 20.05.2013 не є актами перевірки, відповідач безпідставно використав їх в якості джерела податкової інформації.

Заперечуючи правомірність відображення Товариством у податкових деклараціях результатів господарських операцій з ТОВ «ПОЛЮС-ЮГ ЛТД» , ДПІ послалась на складений 06.06.2013 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва акт № 1291/11-200/35403526 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЮС-ЮГ-ЛТД» (код за ЄДРПОУ 35403526) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.12 пор 30.04.13, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.12 по 30.04.13» (надалі - акт від 06.06.2013, т. с. 1, ар. 76-95).

Відповідно до «Висновку» акта від 06.06.2013, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва встановила, що в порушення відповідних норм Податкового кодексу України, «… не підтверджено фактичну реалізацію товарів та послуг, тому не підтверджено податкові зобов'язання з податку на додану вартість … не підтверджено податковий кредит з податку на додану вартість …».

Суд зазначає, що в акті від 06.06.2013 не вказано про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛЮС ЮГ ЛТД» норм Податкового кодексу, що регулюють порядок обчислення та сплати податку на прибуток.

Крім того, суд зауважує, що «невизнана» ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва сума податкових зобов'язань ТОВ «ПОЛЮС ЮГ ЛТД» з ПДВ за листопад 2012 року - 6 532,90 грн. (стор. 34 акта від 06.06.2013, т. с. 1, ар. 92), в той час як «невизнана» відповідачем сума податкового кредиту позивача за цей період - 20 305 грн.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом. Таке визначення, зменшення (збільшення), відповідно до статті 58 Податкового кодексу України, здійснюється шляхом надіслання (вручення) контролюючим органом платнику податків податкового повідомлення-рішення. Саме податкове повідомлення-рішення (у випадку встановлення порушень) є результатом податкового контролю (підпункт 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України.

Акт не містить інформації щодо прийняття на підставі акта від 06.06.2013 відповідних повідомлень-рішень. Враховуючи це, суд вважає, що відповідач неправомірно використав акт від 06.06.2013 в якості доказу порушення норм Податкового кодексу України позивачем.

На стор. 22 Акта (т. с. 1, ар. 29) ДПІ зазначила, що позивач не надав товарно-транспортні накладні, дорожні листи або інші документи, що підтверджують транспортування товару.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених визначеними вище документами.

Первинним документом, згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріально-цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже визначає взаємовідносини з виконання перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Товариство здійснювало операції з придбання товарів та не виступало як замовник за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити про ненадання послуг з перевезення вантажів і, відповідно, про неправомірне включення вартості цих послуг до складу податкового кредиту.

У тексті Акта відсутні висновки про те, що Товариство відобразило у відповідних податкових деклараціях вартість послуг з перевезення вантажів, що були надані ТОВ «ПОЛЮС ЮГ ЛТД».

Доводи відповідача, що викладені на стор. 23 Акта (т. с. 1, ар. 30), суд відхиляє, оскільки ці доводи ґрунтуються на документах, що були складені «ВПМ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС». Відповідно до пункту 61.3 статті 61 Податкового кодексу України, органи податкової міліції не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами.

Матеріали справи свідчать про те, що ДПІ не спростувала належними та допустимими доказами показники податкових декларацій позивача, тому висновки відповідача про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства суд вважає безпідставними.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про протиправність Рішень № 1, № 2 і № 3.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001882202, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 17.10.2013.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001892202, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 17.10.2013.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001902202, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 17.10.2013.

5. Присудити Товариству з обмеженою відповідальності «Сауз-Сервіс» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 458,81 грн. з Державного бюджету України.

6. Стягнути з Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області судовий збір в сумі 4129,19 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна