Ухвала

від 22.05.2014 по справі 814/4558/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

22 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4558/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сауз-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сауз-Сервіс» звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 17.10.2013 року № 0001882202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 104 394 грн. (69 596 грн. - за основаним платежем, 34 798 грн. - за штрафними санкціями), № 0001892202, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 99 781 грн., № 0001902202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 183 291,25 грн. (146 633 грн. - за основним платежем, 36 658,25 грн. - за штрафними санкціями).

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про нереальність угод, укладених Товариством з контрагентами, зазначеними в акті перевірки та про порушення Товариством норм Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, що призвело до заниження сум податків, є протиправними, не ґрунтуються на законі та суперечать фактичним обставинам справи, адже підтвердженням реального змісту (товарності) господарських операцій є наявна первинна документація.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 02.10.2013 № 901/14-04-22-02/35513458 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сауз-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Союз-Холод», ТОВ «Авіакосмос» за період з 01.04.2012 року по 31.12.12 року, ТОВ «Полюс - Юг ЛТД» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року та за лютий, квітень 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення:

підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 , 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено суму ПДВ на 69 596 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, в сумі 99 781 грн.;

Пункту 3.1 статті 3, пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункти 138.1, 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 157 020 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що у вказаному періоді позивачем відображено валові витрати та сформовано податковий кредит по ПДВ за господарськими операціями з контрагентами - ТОВ «Союз-Холод», ТОВ «Авіакосмос» та ТОВ «Полюс - Юг ЛТД», діяльність яких спрямована лише на отримання податкової вигоди.

За висновком ДПІ, в ході перевірки встановлено, що укладені договори не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, усі операції купівлі-продажу товарів не спричиняють реального настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Обґрунтовуючи нереальність господарських операцій з вказаними постачальниками, податковий орган послався на акти перевірок ДПІ у м. Полтаві № 964/23-5/34412079 від 22.02.2012 року «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Союз-Холод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011року», акти перевірок ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 26.12.2012 року № 3972/22-100/32229637 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакосмос» щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам за період липень-листопад 2012 року» та від 20.05.2013 року № 1104 /22-100/32229637 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакосмос» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносин з контрагентами за період з 01.04.12 по 30.06.12, за період з 01.10.12 по 29.02.13року», а також на акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 06.06.2013 року № 1291/11-200/35403526 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс - Юг ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.12 по 30.04.13року», з яких вбачається, що вказані суб'єкти господарювання не мають трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, транспортних засобів, а також необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, тому операції купівлі-продажу, які вчинив позивач в період, що перевірявся, визнані такими, що проведені з метою ухилення від сплати податків та формування податкової вигоди третім особам, тобто, не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість та бути віднесеними до складу валових витрат Товариства.

За наслідками перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013 року № 0001882202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 104 394 грн., з яких за основним платежем - 69 596 грн., за штрафними санкціями - 34 798 грн., № 0001892202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 99 781 грн., та №0001902202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 183 291,25 грн., з яких146 633 грн. - за основним платежем, 36 658,25 грн. - за штрафними санкціями.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції вірно зазначив про необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі яких прийняті спірні повідомлення-рішення, і як наслідок, відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 зазначеної статті названого вище Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, пунктом 14.1.27 ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з установлених судом першої інстанції обставин справи та підтверджується наявними у справі доказами, ТОВ «Сауз-Сервіс» укладено договори купівлі-продажу товарів з ТОВ «Союз Холод», ТОВ «Авіакосмос» та ТОВ «Полюс - Юг ЛТД», а також договір про надання маркетингових послуг з ТОВ «Авіакосмос».

Позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від зазначених контрагентів товарів та послуг, використання їх в господарській діяльності Товариства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів та послуг до валових, а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури та платіжні квитанції.

Наведені документи було об'єктивно розцінено судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сауз-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.