Постанова від 27.01.2014 по справі 5002-25/2826-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року Справа № 5002-25/2826-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Антонової І.В.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

прокурор: Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 005827 від 25.09.12р.;

представник позивача: не з'явився - Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим;

представник позивача: Панна Олександр Олександрович, довіреність №533 від 23.12.13р. - Фонд державного майна України;

представник відповідача: не з'явився - Лівадійська селищна рада;

представник відповідача: Руденко Максим Юрійович, довіреність №1 від 08.01.14р. - ПП "Інтурекспрес";

представник третьої особи: Хорошунова Тетяна Олександрівна, довіреність № 30-12/01 від 30.12.13р. - ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";

представник третьої особи: Абросимова Валентина Миколаївна, довіреність б/н від 13.01.14р. - ПП "Санаторій "Курпати" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";

представник третьої особи: Хорошунова Тетяна Олександрівна, довіреність б/н від 08.01.14р. - ДП "Ялтакурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";

представник третьої особи: не з'явився - ТОВ "Пальміра-Палас";

розглянувши апеляційні скарги Приватного підприємства "Інтурекспрес" та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Копилова О.Ю.) від 28.09.2011 у справі № 5002-25/2826-2011

за позовом Заступника прокурора Автономної Республіки Крим

в інтересах держави в особі: Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим;

Фонду державного майна України

до Лівадійської селищної ради;

приватного підприємства "Інтурекспрес"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";

дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";

дочірнього підприємства "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";

товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра-Палас"

про визнання недійсним рішення та договору оренди землі, спонукання до повернення земельних ділянок

ВСТАНОВИВ :

Заступник прокурора АР Крим в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим та Фонду державного майна України звернувся з позовом до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів - Лівадійської селищної ради та Приватного підприємства "Інтерекспресс", просить суд визнати недійсними рішення 3 сесії 24 скликання Лівадійської селищної ради № 8 від 12.06.2002р. "Про надання ПП "Інтурекспрес" земельної ділянки в довгострокову оренду для обслуговування існуючих корпусів № 1 , № 2 в с. Курпати по вул. Алупкінське шосе, 12а.; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 4575 від 05.07.2002, який укладений між Лівадійської селищною радою та ПП "Інтурекспресс"; зобов'язати ПП "Інтурекспресс" повернути земельну ділянку площею 1,3589 га (кадастровий номер 0111946200:00:000) нормативно-грошовою вартістю 1715616,02 грн. державі в особі курортно-оздоровчого комплексу "Курпати" ЗАТЛОЗП "Укрпрофоздоровниця"; зобов'язати Лівадійську селищну раду повернути земельну ділянку площею 0,0411 га (кадастровий номер 0111946200:00:000) державі в особі курортно-оздоровчого комплексу "Курпати" ЗАТЛОЗП "Укрпрофоздоровниця".

Ухвалою господарського суду АР Крим від 20 липня 2011 року відмовлено прокурору в задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

09 серпня 2011 року до суду надійшло клопотання прокурора в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України про залучення до участі у справі співвідповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальміра-Палас" (смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12, літер 3).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09 серпня 2011 року у задоволенні клопотання прокурора про поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою відмовлено на підставі п. 4 ст. 268 Цивільного кодексу України, у якій зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється; залучено до участі у справі у якості іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальміра-Палас"; залучено до участі у справі у якості третій особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дочірнє підприємство "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця".

Ухвалою господарського суду АР Крим від 01 вересня 2011 року вилучено з числа відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальміра - Палас"; залучено до участі у справі у якості третій особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ДП "Санаторій Курпати".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2011р. у справі № 5002-25/2826-2011 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив із того, що майно ЗАТ ЛОЗП "Укрпрофоздоровниця", в тому числі спірна земельна ділянка, яка знаходиться в постійному користуванні ДП "Санаторій "Курпати", є державною власністю та в установ, які входять до складу системи ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" відсутні повноваження самостійно, без згоди Фонду державного майна України, розпоряджатися цим майном, оскільки воно передавалося їм тільки у відання. Відтак, в зв'язку з тим, що заява про відмову від земельної ділянки орієнтованою площею 1.4 га. була підписана не власником майна - Фондом державного майна України, а генеральним директором ДП "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗП "Укрпрофоздоровниця", погодження на вилучення цієї земельної ділянки були надані незаконно, в зв'язку з чим, прийняте на його підставі, оскаржуване рішення ради також є незаконним. Враховуючи викладені обставини, господарський суд першої інстанції також задовольнив позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки, з тих підстав, що Фонд державного майна України не надавав згоди на передачу цієї земельної ділянки в оренду ПП "Інтурекспрес" та договір не пройшов державної реєстрації, в супереч чинному на той час законодавству.

Не погодившись з рішенням суду, Приватне підприємство "Інтурекспрес" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати; у частині позовних вимог про зобов'язання приватного підприємства "Інтурекспрес" повернути державі в особі курортно-оздоровчого комплексу "Курпати" ЗАТ ЛОЗП "Укрпрофоздоровниця" земельну ділянку площею 1,3589 га (кадастровий номер 0111946200:00:000) провадження у справі припинити, у зв'язку із відсутністю предмету спору на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України; в іншій частині позовних вимог прийняти нове рішення про відмову у їх задоволенні.

Також, з апеляційною скаргою звернулось приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційні скарги зокрема мотивовані тим, що з моменту прийняття Закону України "Про власність" 07.02.1991р. професійні спілки були визнанні окремим суб'єктом права колективної власності, що відокремлює їх від державної власності та свідчить про неможливість використання цього майна із відповідним правовим режимом, який розповсюджується виключно на право державної власності. Також, в апеляційних скаргах зазначено про те, що правовідносини сторін у даній справі склалися внаслідок добровільної відмови землекористувача від земельної ділянки, а не вилучення земельної ділянки, в зв'язку з чим, посилання суду першої інстанції на п. 9 ст. 149 ЗК України є безпідставним.

До того ж, апелянти посилаються на недоведеність прокурором того факту, що Фондом державного майна України прийнято та обліковується як державне майно об'єкти нерухомості, які розташовані на спірній земельній ділянці, таке право пройшло відповідну державну реєстрацію та інші докази, які свідчать про дані обставини.

Крім того, ПП "Інтурекспрес" просить суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання останнє повернути спірну земельну ділянку, з тих підстав, що протягом восьми років підприємство не було користувачем цієї земельної ділянки, в зв'язку з закінченням строку дії договору оренди з січня 2003 року та остання не знаходиться у його володінні.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційні скарги були прийняті до провадження у складі судової колегії - головуючий суддя Фенько Т.П., судді Проценко О.І., Ткаченка М.І.

Ухвалою від 11.01.2012 апеляційне провадження у справі № 5002-25/2826-2011 було зупинено у зв'язку з призначенням комплексної судової будівельно-технічної, економічної та землевпорядної експертизи.

24.10.2012р. на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз були повернені матеріали справи № 5002-25/2826-2011 без проведення експертизи у зв'язку з несплатою.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 у зв'язку з відрядженням судді Проценко О.І. та з поважних причин судді Ткаченка М.І. їх було замінено на суддів Антонову І.В. та Євдокімова відповідно.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 апеляційне провадження у справі № 5002-25/2826-2011 було поновлено та справу призначено до розгляду.

Ухвалою від 17.12.2012 провадження у справі № 5002-25/2826-2011 зупинено до отримання висновків експертизи, призначеною за ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.01.2012.

08.04.2013р. на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз були повернені матеріали справи № 5002-25/2826-2011 без проведення експертизи у зв'язку з несплатою.

Ухвалою від 09.04.2013 апеляційне провадження у справі № 5002-25/2826-2011 було поновлено та справу призначено до розгляду.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 у зв'язку з хворобою судді Антонової І.В. та хворобою судді Євдокімова І.В. їх було замінено на суддів Проценко О.І. та Воронцову Н.В. відповідно.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 у зв'язку з хворобою судді Проценко О.І. її було замінено на суддю Антонову І.В.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 у справі №5002-25/2826-2011 призначено комплексну судову будівельно-технічну, економічну та землевпорядну експертизу; провадження у справі №5002-25/2826-2011 зупинено до отримання висновків експертизи.

24.09.2013р. на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз були повернути матеріали справи № 5002-25/2826-2011 без проведення експертизи у зв'язку з несплатою.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 у зв'язку з відпусткою судді Антонової І.В. її було замінено на суддю Градову О.Г.

Ухвалою від 25.09.2013 апеляційне провадження у справі № 5002-25/2826-2011 було поновлено та справу призначено до розгляду.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Градової О.Г. її було замінено на суддю Антонову І.В.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 у зв'язку з відпусткою судді Фенько Т.П. та відпусткою судді Воронцової Н.В., була здійснена заміна суддів Фенько Т.П. та Воронцової Н.В. на суддів Заплава Л.М. та Градову О.Г. Головуючим у справі призначено суддю Заплава Л.М.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 січня 2014 року змінено склад судової колегії, у зв'язку з відпусткою суддю Заплава Л.М. замінено у складі колегії на суддю Воронцову Н.В. Головуючим у справі призначено суддю Воронцову Н.В.

З огляду на зміну складу колегії суддів, двохмісячний строк розгляду апеляційних скарг почався заново, а саме з 20.01.2014р. (п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 січня 2014 року розгляд апеляційних скарг відкладено на 27 січня 2013 року о 09 год. 40 хв.

В судовому засіданні, 27 січня 2014 року, прокурор та представник позивача - Фонду державного майна України заперечували проти задоволення апеляційних скарг та скасування оспорюваного рішення суду першої інстанції.

Представники ПП "Інтурекспрес", ПП "Санаторій "Курпати" ЗАТ ЛОЗП "Укрпрофоздоровниця", ДП "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗП "Укрпрофоздоровниця" наполягали на задоволенні апеляційних скарг та скасуванні оспорюваного рішення суду першої інстанції.

Представники інших учасників у справі в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, ухвалою суду від 20.01.14р.

Враховуючи, що явка в засідання суду, згідно ст. 22 ГПК України, є правом сторін, а не їх обов'язком та положення частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, передбачається, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає за можливе повторно розглянути справу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, згідно з Державним актом на право постійного користування землею серією КМ, який видано Виконавчим комітетом Лівадійської селищної ради на підставі рішення №35 від 21 квітня 1993 року, курортно-оздоровчому комплексу "Курпати" (правонаступником якого є санаторій "Курпати") надано у постійне користування 12,79 (12,82) га землі згідно з планом землекористування для оздоровчого призначення.

12 червня 2002 року Лівадійською селищною радою 3 сесії 24 скликання прийняте рішення №8 "Про надання ПП "Інтурекспрес" земельної ділянки в дострокову оренду для обслуговування існуючих корпусів №1 та №2 в смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12 "А", яким, затверджений проект відводу земельної ділянки ПП "Інтурекспрес"; надана ПП "Інтурекспрес" земельна ділянка (кадастровий номер 0111946200:00:00:000) по вул. Алупкінське шосе, 12 "А", смт. Курпати, в довгострокову оренду строком на 49 років, загальною площею 1,3589 га, із земель загального призначення, у тому числі оздоровчого призначення (санаторій "Курпати") для обслуговування існуючих корпусів №1, №2 в смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12 "А" на землях Лівадійської селищної ради; вирішено внести зміни в Державний акт землекористування ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" у зв'язку із припиненням права користування на земельну ділянку загальною площею 1,4 га та надати ПП "Інтурекспрес" земельної ділянки загальною площею 1,3589 га смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12 "А" для обслуговування існуючих корпусів №1, №2; земельну ділянку площею 0,0411 га перевести в запаси Лівадійської селищної ради.

Пунктом 5 зазначеного рішення зобов'язано ПП "Інтурекспрес" протягом місяця укласти договір оренди земельної ділянки для обслуговування існуючих корпусів №1, №2.

На підставі рішення Лівадійської селищної ради №8 від 12 червня 2002 року, Лівадійська селищна рада та ПП "Інтурекспрес" уклали договір оренди земельної ділянки площею 1,3589 га смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12 "А" для обслуговування існуючих корпусів №1, №2, який затверджений приватним нотаріусом 05 липня 2002 року та зареєстрований в реєстрі за №4575.

Пунктом 1.1. зазначеного договору оренди визначено, що орендодавець надає а орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 1,3589 га із земель громадського призначення, у тому числі оздоровчого призначення для обслуговування існуючих корпусів №1, №2смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12 "А" на землях Лівадійської селищної ради.

Договір оренди укладений строком на 49 років, починаючи з дня прийняття рішення Лівадійською селищною радою №8 третьої сесії 24 скликання від 12 червня 2002 року, (пункт 2.2 договору).

В абзаці другому восьмого розділу договору зазначено, що договір вступає в силу після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Прокурор звернувся з позовом до суду з проханням визнати недійсними рішення 3 сесії 24 скликання Лівадійської селищної ради № 8 від 12.06.2002р. "Про надання ПП "Інтурекспрес" земельної ділянки в довгострокову оренду для обслуговування існуючих корпусів № 1 , № 2 в с. Курпати по вул. Алупкінське шосе, 12а.; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 4575 від 05.07.2002, який укладений між Лівадійської селищною радою та ПП "Інтурекспресс"; зобов'язати ПП "Інтурекспресс" повернути земельну ділянку площею 1,3589 га (кадастровий номер 0111946200:00:000) нормативно-грошовою вартістю 1715616,02 грн. державі в особі курортно-оздоровчого комплексу "Курпати" ЗАТЛОЗП "Укрпрофоздоровниця"; зобов'язати Лівадійську селищну раду повернути земельну ділянку площею 0,0411 га (кадастровий номер 0111946200:00:000) державі в особі курортно-оздоровчого комплексу "Курпати" ЗАТЛОЗП "Укрпрофоздоровниця".

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи та заслухавши, присутніх в судовому засіданні, представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

У виконання постанови Ради Міністрів Української РСР №606 від 23.04.1960 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язане передати у строк до 01.05.1960 Українській республіканській Раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п. 2 5 казаної Постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Водночас, статтею 5 Конституції УРСР від 30.01.1937р. було визначено, що соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

Так, стаття 53 ЦК УРСР 1922 року, якій був чинним на момент передання майна у відання Українській республіканській Раді профспілок, передбачала, що розрізняється власність: а) державна (націоналізована і муніципалізована); б) кооперативна; в) приватна.

За таких умов, відсутність в постанові РМ УРСР №606 від 23.04.1960р. прямої вказівки про передачу майна у власність, вказує на відсутність наміру власника - УРСР в особі уповноваженого органу - Ради Міністрів УРСР відчужувати санаторії, будинки відпочинку та пансіонати та передавати їх у власність Українській республіканській Раді профспілок.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.90р. № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна. (Постанова втратила чинність з дня затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі Постанови ВР № 2164-ХІІ від 04.03.92).

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.91р. №1452-ХІІ «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» та Законом України від 10.09.91р. № 1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного впорядкування, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29.11.90р. майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України своєю постановою від 10.04.92р. № 2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні громадських організацій.

У подальшому, постановою Верховної Ради України №3943-XII від 04.02.94р. зобов'язано Кабінет Міністрів України визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників.

За таких обставин, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що саме Фонд державного майна України уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України.

Разом з тим, належність профспілок до загальносоюзних громадських організацій підтверджується їх Статутом.

Так, згідно Статуту професійних спілок СРСР, який затверджено постановою XVIII з'їзду профспілок СРСР від 01.01.87р., професійні союзи СРСР складали масову громадську непартійну організацію. Цілями діяльності якої у тому числі було управління соціальним страхуванням трудящих, а також управління оздоровницями, які перебували у їх віданні.

Відповідно до розділу другого Статуту, організаційна структура профспілок будувалася за територіальним та галузевим принципом. У республіках діяли республіканські, краєві, обласні ради.

Згідно розділу третьому Статуту вищим органом професійних спілок був з'їзд, а також Всесоюзна центральна рада професійних спілок, яка діяла у період між з'їздами.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується із висновоком місцевого господарського суду, що майно передане до статутного фонду ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» є державною власністю та внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» відбулося всупереч волі власника - держави України та з порушенням норм діючого на той час законодавства.

Крім того, постановою Верховного Суду України від 30.06.2009 року за результатами розгляду касаційної скарги ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» на постанову Вищого господарського суду України від 25.03.2009 року у справі № 2-24/4765-2008 за позовом ТОВ «Альянс КС» до ДП «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками та ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця», про визнання права власності та стягнення 12500000,00 грн. (т.1 а.с. 48, 52) висловлено правову позицію Верховного Суду України щодо правового статусу майна ПрАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця», згідно якої це майно є державною власністю.

Так, згідно пункту 1.1 статуту Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", Дочірнє підприємство "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" створено ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", що є в свою чергу правонаступником Української республіканської ради по управлянню курортами профспілок.

Пунктом 1.2., 4.2 зазначеного статуту визначено, що засновником та власником майна підприємства є ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця". Підприємство володіє і користується належним йому майном без права прийняття рішення про відчуження основних фондів.

Відповідно до пункту 4.4. статуту Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", продаж, передача іншим підприємствам, організаціям і установам, обмін, здавання в оренду, в т. ч громадянам, передача в заставу, а також списування з балансу майна, що належить підприємству, здійснюється лише в установленому ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" порядку.

Крім того, з статуту Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" вбачається, що санаторій "Курпати" є філією Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", (пункт 1.4 статуту).

В свою чергу пунктом 1.1. статуту Дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" від 2006 року встановлено, що Дочірнє підприємство "Санаторій "Курпати" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" створено одним засновником - ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" згідно із рішенням загальних зборів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" від 19.06.2002 "Про реорганізацію філіє дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

Пунктом 1.3. статуту Дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" від 2006 року встановлено, що підприємство є правонаступником дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" стосовно цивільно-правових відносин, усіх прав та обов'язків, відносно всього майна, зобов'язань, стосовно всіх кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами, а також стосовно прав користування земельними ділянками, родовищами, іншим майном та майнових і немайнових прав, що виникли в результаті діяльності філії дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" - "Санаторій "Курпати".

Згідно пункту 8.1. статуту ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" від 2001 року, органами управління товариства є: загальні збори товариства, рада товариства та правління товариства.

Пунктами 8.7.6., 8.7.11. статуту передбачена компетенція загальних зборів товариства на затвердження положення про порядок відчуження майна товариства та положення про ревізійну комісію; прийняття рішень про відчуження основних фондів 1 групи: будівель, споруд, інших об'єктів нерухомості, затвердження договорів кредиту під заставу майна.

В пункті 9.4.6 статуту зазначено, що до компетенції ради належить, зокрема, прийняття рішення про відчуження основних фондів 1 групи: складських приміщень, гаражів, санітарно-побутових приміщень, будівель відомчої охорони, об'єктів соціальної інфраструктури (житлового фонду, котелень, інженерних мереж, трансформаторних підстанцій, каналізаційно-насосних станцій, дитячих садків, берегозакріплювальних споруд, тощо)

Рішенням загальних зборів ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" від 12 грудня 2001 року затверджене положення про порядок відчуження майна, що є власністю ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" пунктом 1.5 якого встановлено, що для передачі, продажу іншим юридичним (фізичним) особам за рішенням відповідного структурного підрозділу товариства створюється постійно діюча комісія з питань відчуження майна.

Пунктом 7.1. зазначеного положення встановлено, що відчуження (передача або продаж) майна проводиться на підставі рішень уповноважених органів управління Товариством згідно із його статутом.

Пунктом 8.5. положення зазначено, що за п'ять днів до проведення конкурсу з продажу або викупу майна Дочірнє підприємство укладає договір купівлі-продажу майна з ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", готує акт приймання-передачі та надає всі документи, що стосуються майна, що продається, і підтверджуєть передачу з балансу Дочірнього підприємства ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" на баланс ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця".

Вартість майна, що переходить до ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", визначається на рівні балансової облікової вартості (залишкова вартість майна), що має бути підтверджена випискою по відповідному обліковому рахунку.

Вартість майна, що пропонується ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" до продажу покупцю, визначається експертним шляхом.

Рішенням Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради від 21 квітня 1993 року №35 надано курортно-оздоровчому комплексу "Курпати" в постійне користування земельна ділянка площею 12,79 (12,82) гектарів землі, у зв'язку із чим 16 червня 1994 року курортно-оздоровчому комплексу "Курпати" виданий Державний акт на право постійного користування землею, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №9, (т. 1 а.с. 110-113).

14 вересня 2001 року між Дочірнім підприємством "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" та Приватним підприємством "Інтурекспрес" був укладений ряд договорів купівлі-продажу майна, що розташоване на території санаторія "Курпати", та що знаходиться в постійному користуванні санаторія "Курпати" а саме: будівля спального корпусу №1 санаторія "Курпати", загальною площею 1739,1 кв.м., вартістю в 573600, 00 грн.; будівля спального корпусу №2 санаторія "Курпати", загальною площею 1663,9 кв.м., вартістю в 414000, 00 грн.; споруди, що відносяться к спальним корпусам №1, №2 санаторія "Курпати", вартістю в 87928,56 грн.

Зазначені договори були затверджені головою правління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", та зареєстровані в Ялтинському бюро технічної інвентаризації, про що в реєстрову книгу внесені відомості №16-в стр.156 за реєстровим №369 від 11 жовтня 2001 року.

Листом від 24 січня 2002 року генеральний директор Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" просив Лівадійську селищну раду про припинення права користування земельною ділянкою орієнтованою площею 1,4 га на якій розташовані спальні корпуса №1, №2, що належать санаторію "Курпати" та привести цю ділянку в резервний фонд Лівадійської селищної ради, (том 1 а.с. 11).

12 червня 2002 року Лівадійською селищною радою 3 сесії 24 скликання прийняте оскаржуване рішення №8 "Про надання ПП "Інтурекспрес" земельної ділянки в дострокову оренду для обслуговування існуючих корпусів №1 та №2 в смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12 "А", яким, затверджений проект відводу земельної ділянки ПП "Інтурекспрес"; надана ПП "Інтурекспрес" земельна ділянка (кадастровий номер 0111946200:00:00:000) по вул. Алупкінське шосе, 12 "А", смт. Курпати, в довгострокову оренду строком на 49 років, загальною площею 1,3589 га, із земель загального призначення, у тому числі оздоровчого призначення (санаторій "Курпати") для обслуговування існуючих корпусів №1, №2 в смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12 "А" на землях Лівадійської селищної ради; вирішено внести зміни в Державний акт землекористування ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" у зв'язку із припиненням права користування на земельну ділянку загальною площею 1,4 га та надати ПП "Інтурекспрес" земельної ділянки загальною площею 1,3589 га смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12 "А" для обслуговування існуючих корпусів №1, №2; земельну ділянку площею 0,0411 га перевести в запаси Лівадійської селищної ради.

Вважаючи, що власником майна санаторія (його цілісного майнового комплексу, будівель та споруд) є не ПрАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", а держава України в особі Фонду державного майна України, відтак тільки Фонд мав право на розпорядження спірною земельною ділянкою, а не директор ДП "Ялтакурорт", прокурор просить визнати недійсним рішення ради №8 від 12.06.2002р.

Згідно ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України № 561-XII, в редакції на момент ухвалення оспорюваного рішення, власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність (стаття 4 цього кодексу).

Статтею 19 Земельного кодексу України № 561-XII передбачено, що сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, необхідною умовою задоволення позову про визнання відповідного акту є, зокрема, наявність факту порушення цивільних прав та інтересів певної особи. При цьому, суд захищає порушені права та інтереси виключно за позовом відповідних осіб або органів (у т.ч. органів прокуратури), які звертаються за захистом прав або інтересів таких осіб у випадках, встановлених чинним законодавством (ст.1 ГПК України).

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом або в інтересах якої звернувся відповідний орган (у т.ч. орган прокуратури) , відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі -наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Не належність права або інтересу, на захист яких подано позов, так само як і відсутність факту порушення відповідного права або інтересу, є самостійною підставою для відмови у позові.

Таким чином, відсутність у позивача належного права або інтересу, на захист яких подано позов, а також відсутність факту їх порушення, тягне за собою відмову в задоволенні позову, при цьому позовні вимоги по суті не розглядаються.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи, у тому числі, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає про недоведеність прокурором факту порушення оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування прав Фонду державного майна України, оскільки останній є лише власником державного майна - ПАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", права якого як землекористувача земельної ділянки не порушені, з огляду на наступне.

Частино 1 статті 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 17-1 Земельного кодексу України встановлено, що органи приватизації здійснюють розпорядження землями, на яких розташовані об'єкти лише у разі здійснення приватизації цих об'єктів.

Водночас, відповідно до статті 1 Закону України від 09.12.2011р. № 4107-VI "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Аналогічні положення були закріплені й у Тимчасовому положенні Про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної ради України від 07.07.1992р., яке діяло на момент виникнення спірних відносин.

Враховуючи, що спір у даній справі не стосується приватизації майна, спірне рішення жодним чином не порушує прав Фонду державного майна України, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі саме Фонду державного майна України.

Слід зазначити, що наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого нормами закону щодо захисту прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання охоронюваного законом інтересу і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Водночас, згідно частини 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим набув статусу позивача, відтак на нього розповсюджуються положення частини 2 статті 21 Господарського процесуального кодексу України, які встановлюють необхідність наявності в такої особи порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (постанова Вищого господарського суду України від 09.10.2011 р. у справі № 2-7/2521-2010).

Так, згідно пункту 1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р. № 224, Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Також, згідно пункту 2 цього Положення, основними завданнями Держкомзему є: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, здійснення державного геодезичного нагляду за виконанням топографо-геодезичних і картографічних робіт.

При цьому, згідно пункту 7 частини 1 пункту 4 Положення, Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Згідно Положення про Республіканський комітет по земельний ресурсах Автономної Республіки Крим, затвердженого постановою Ради міністрів АР Крим від 25.05.2010 р. № 200, Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим є республіканським органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань земельних ресурсів і входить в єдину систему державних територіальних органів земельних ресурсів.

Згідно преамбули Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" вiд 19.06.2003 р. № 963-IV, цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Також, згідно абзацу 12 частини 1 статті 1 Закону, охорона земель -це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на: раціональне використання земель; запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб; захист від шкідливого антропогенного впливу; відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду; забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Зокрема, саме Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" вiд 19.06.2003 р. № 963-IV визначено вичерпане коло заходів, які вправі вживати Держкомзем (Рескомзем), здійснюючи державний контроль. Це, насамперед, випливає з частини 4 статті 9 цього Закону, за якою державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Отже, з приведених нормативних документів слідує, що правом розпорядження земельними ресурсами Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим не наділений, тобто в позивача відсутні цивільні права або інтереси, які стосуються права розпорядження земельною ділянкою (постанова Вищого господарського суду України від 26.01.2012 р. у справі № 5002-1/1343-2011).

Відтак, на момент звернення прокурора із даним позовом до суду, Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим не міг виступати позивачем у спірних правовідносинах, оскільки перелік його функцій та повноважень чітко обмежений законом (постанови Вищого господарського суду України від 26.01.2012 р. у справі № 5002-1/1343-2011; від 24.07.2008 р. у справі № 32/605; від 11.09.2008 р. у справі № 5/166).

За таких обставин, в зв'язку з відсутністю будь-яких порушень спірним рішенням ради інтересів держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах в Автономній Республіці Крим та Фонду державного майна України, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Також, з огляду на те, що вимоги про визнання недійсним договору оренди від 05.07.2002р. за №4575 є похідними від позовних вимог про визнання недійсним рішення ради №8 від 12.06.2002р., в їх задоволенні колегія суддів також відмовляє.

Разом з тим, позовні вимоги прокурора про зобов'язання ПП "Інтурекспрес" повернути державі в особі курортно-оздоровчого комплексу "Курпати" Закритому акціонерному товариству лікувально -оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздравниця" спірну земельну ділянку, не направленні на відновлення порушеного права власності саме держави, оскільки останній просить повернути спірне майно саме курортно-оздоровчому комплексу "Курпати" ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздравниця", при цьому стверджуючи про його приналежність державі.

Більш того, така вимога суперечить встановленим судом обставинам справи, відповідно до яких, дане майно (земельна ділянка) передавалося Федерації незалежних профсоюзів України до статутного капіталу ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» лише у відання, відтак остання не набула права власності на нього, а тому єдиним органом уповноважений на управління цим майном, згідно постанови Верховної Ради України №2268 від 10.04.1992 року «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» та Тимчасового положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року, є Фонд державного майна України.

Між іншим, Дочірнє підприємство "Санаторій "Курпати" ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздравниця" (який є правонаступником ДП "Ялтакурорт" ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздравниця", а. с. 67, том 2) бере участь у розгляді даної справи в якості третьої особи без самостійних вимог, тобто фактично прокурором заявлено позовні вимоги на користь третьої особи, тоді як ціллю позовної заяви є відновлення порушеного права саме особи яка звертається із позовною заявою до суду. Так, Дочірнє підприємство "Санаторій "Курпати" ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздравниця" вважаючи, що його права порушені, вправі самостійно подати позов до суду на захист своїх порушених прав чи законних інтересів.

До того ж, прокурором не доведено, що на даний час спірна земельна ділянка знаходиться у володінні ПП "Інтурекспрес", оскільки з січня 2003 року спірний договір оренди №4575 від 05.07.2002р. достроково припинив свою дію.

Згідно листа Лівадійської міської ради №02/14-2727 від 26.09.2011р. за даними ради між нею та ПП "Інтурекспрес" відсутній будь - який діючий договір оренди земельної ділянки (а. с. 62, том 3).

Відтак, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ПП "Інтурекспрес" повернути спірну земельну ділянку, також слід відмовити, в зв'язку з їх безпідставністю. При цьому, судова колегія зазначає, що п. 1-1 ст. 80 ГПК України в даному випадку не підлягають процесуальному застосуванню, оскільки розуміє під собою процесуальну дію яка засвідчує відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, в даному випадку, відносно повернення спірної земельної ділянки.

Проте, в даному випадку відповідач помилково ототожнює поняття відсутність предмета спору, тобто вимоги про повернення земельної ділянки, з відсутністю предмета позову, тобто самої земельної ділянки у його володінні, що ніяким чином не дає підстави для застосування норми зазначеної статті та є самостійною підставою саме для відмови в позові.

Таким чином, підстав для задоволення позову Заступника прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим та Фонду державного майна України, судова колегія не вбачає, у зв'язку з чим рішення господарського суду АР Крим від 28 вересня 2011 р. у справі № 5002-25/2826-2011 підлягає скасуванню, як таке, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи та неправильному застосуванню норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 99, 101, 103 (пункт 2), 104 (пункти 1, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інтурекспрес" задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задовольнити.

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2011р. у справі № 5002-25/2826-2011 скасувати.

4. Прийняти у справі нове рішення.

"В задоволені позову Заступника прокурора Автономної Республіки Крим відмовити".

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді І.В. Антонова

О.Г. Градова