Постанова

від 11.03.2009 по справі 11/541

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6, тел.

278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

м.

Київ

 11.03.2009 р.                                                                                

№ 11/541

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого

судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Давиденко Д.В.,

за

участю представника позивача ОСОБА_1.,

представника

відповідача ОСОБА_2.,

розглянув

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За

позовом  ОСОБА_3

до                  Державної податкової

інспекції у Макарівському районі Київської області

про

               визнання протиправним та

скасування податкового повідомлення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_3

(позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення Державної податкової інспекції у Макарівському районі

Київської області (надалі ДПІ у Макарівському районі Київської області,

відповідач) від 13.11.2008р.НОМЕР_1. 

Позовні

вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу щодо

оподаткування земельної ділянки, яка належить позивачу відповідно до Державного

акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 25.02.2008

року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.11.2007 року

НОМЕР_3, за ставкою передбаченою ст. 8 Закону України «Про плату за

землю». 

У

відповідності з відомостями кадастрового плану зазначеної земельної ділянки,

який був виготовлений СПД ОСОБА_5 в 2006 році при підготовці проекту

землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої

змінюється гр. ОСОБА_4., всю площу земельної ділянки, а саме 39,826 га складали

сільськогосподарські угіддя, а саме - рілля. На сьогоднішній момент склад угідь

не змінювався.

Відповідно

до ч. 2 ст. 6 Закону за сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому

порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до

якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з

частиною першою цієї статті, якою встановлено такі ставки земельного податку з

одного гектара сільськогосподарських угідь: для ріллі, сіножатей та пасовищ -

0,1% від їх грошової оцінки, для багаторічних насаджень - 0,03% від їх грошової

оцінки.

Розмір

земельного податку, на думку позивача в даному випадку, повинен становити 0,1%

від грошової оцінки земельної ділянки, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону

за вказану земельну ділянку, що є на даний момент сільськогосподарськими

угіддями - ріллею, незалежно від того, до якої категорії земель вона віднесена,

податок справляється згідно з частиною першою цієї статті, якою встановлено

ставку земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь: для

ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1%.

Враховуючи,

що грошова оцінка була встановлена договором купівлі-продажу в розмірі 5 630

000 грн., розмір земельного податку повинен становити 5 630 грн. на рік.

За

твердженням позивача, розрахунок розміру земельного податку відповідачем

здійснено без законних на те підстав, що, в свою чергу призвело до порушення

прав і законних інтересів позивача.

Відповідачем

позову не визнано, заперечення викладені письмово та наявні у матеріалах

справи. Позовні вимоги відповідач вважає безпідставними через правомірність

винесеного повідомлення яким визначено суму земельного податку.

Позивач

є власником земельної ділянки загальною площею 39, 8260 га, яка розташована на

території Макарівської селищної ради (за межами населеного пункту, оскільки

попередньому власнику земельна ділянка належала на підставі Розпорядження

Макарівської РДА, даних про введення земельної ділянки в межі населеного пункту

до ДПІ не надходило). Цільове призначення земельної ділянки, згідно з актом на

право власності - для будівництва та обслуговування жилого будинку,

господарських будівель і споруд.

Стаття

6 Закону України "Про плату за землю", на яку посилається позивач,

встановлює тільки ставки земельного податку з одного гектару

сільськогосподарських угідь.

Оскільки

земельні ділянки під господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за

межами населених пунктів відносяться до несільськогосподарських угідь (іншого

призначення), то ставка земельного податку, застосовується відповідно до статті

8 Закону.

За

таких обставин, відповідач зазначає про вірність визначення суми земельного

податку в розмірі 238 627, 87 грн., що складає 5% від договору купівлі-продажу

( земельна ділянка придбана, згідно договору, за 5 630 000 грн.), з моменту

виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, тобто з

25.02.2008р.

Дослідивши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний

суд, -

ВСТАНОВИВ:

Податковим

повідомленням ДПІ у Макарівському районіНОМЕР_1 від 13.11.2008р. відповідно до

ст. 8 Закону України «Про плату за землю»ОСОБА_3 визначено суму податкового

зобов'язання за платежем «земельний податок»в розмірі 238 627, 87 грн. з

граничним строком сплати 17.11.2008р.

Основним

документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України

від 25.10.2001 № 2768-111, а справляння плати за землю здійснюється відповідно

до Закону України № 2535-ХІІ від 03.07.1992 “Про плату за землю”, відповідно до

ч. 3 ст. 14 якого, нарахування громадянам сум земельного податку, а також

орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

проводиться органами державної податкової служби.

Спірне

податкове повідомленняНОМЕР_1 від 13.11.2008р. на сплату позивачем земельного

податку в сумі 238 627, 87 грн. було прийняте відповідачем  в силу наведених положень Закону, згідно

наданих до податкового органу документів щодо належності позивачу на праві

власності земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2007

року НОМЕР_3.

Вимоги

позивача щодо скасування зазначеного повідомлення від 13.11.2008р. суд визнає

необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Статтею

206 Земельного кодексу, встановлено, що використання землі в Україні є платним.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно

до закону.

Виникнення

права власності та права користування на земельну ділянку регламентується

положеннями статті 125 Земельного кодексу України, згідно яких, право  власності та право постійного користування на

земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем

документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування

земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Згідно

з ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку і право

постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Матеріалами

справи підтверджується, що також не заперечується представниками сторін,

позивач є власником земельної ділянки площею 39, 8260 га, яка розташована на

території Макарівської селищної ради, у Київській області Макарівського району.

Право власності на вказану земельну ділянку підтверджується актом на право

власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, який виданий 25.02.2008 року,

земельна ділянка придбана позивачем за договором купівлі-продажу земельної

ділянки від 28.11.2007 року НОМЕР_3 з цільовим призначенням «будівництво та

обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд».

За

твердженням позивача, оскільки при придбанні земельної ділянки за яку визначено

суму податку, всю площу земельної ділянки складали сільськогосподарські угіддя,

а саме -рілля, та станом на час розгляду справи склад угідь земельної ділянки

не змінювався та залишається таким самим -ріллею (підтверджується відповідною

довідкою про склад угідь, виданою Макарівським управлінням земельних ресурсів

від 16.12.2008 року за НОМЕР_4) земельний податок повинен визначатись

відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону за ставкою встановленою згідно з частиною

першою цієї статті -в розмірі 0,1% з одного гектара сільськогосподарських

угідь: для ріллі, сіножатей та пасовищ.

Наведена

позиція є помилковою, оскільки положеннями ст. 6 Закону  встановлено ставки земельного податку з 1 га

сільськогосподарських угідь, що надані в установленому порядку і

використовуються за цільовим призначенням незалежно від того, до якої

категорії земель вони належать, у відсотках від їх грошової оцінки.

Таким

чином, у разі якщо б спірну земельну ділянку, до складу якої входять

сільськогосподарські угіддя (рілля), позивачем було придбано саме для

сільськогосподарського використання, ставка земельного податку мала б

визначатись за ставкою 0,1% обчисленою з одного гектара сільськогосподарських

угідь: для ріллі, сіножатей та пасовищ у відповідності зі ст. 6 Закону «Про

плату за землю». Саме сільськогосподарське використання земельної ділянки незалежно

від того, до якої категорії земель вона належить і є підставою для

визначення податку за ставкою передбаченою ч. 1 ст. 6 Закону.

За

визначенням наведеним у ст. 1 Закону України «Про плату за землю»землі

сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва

сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської

науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої

інфраструктури або призначені для цих цілей.

Цільове

призначення землі не є тотожним поняттю категорія землі. Від цільового

призначення землі залежить її грошова оцінка, від якої, в свою чергу, згідно

ст. 8 Закону України "Про плату за землю" сплачується відсоток в

якості податку на земельну ділянку. Зазначені питання неодноразово поставали

під час розгляду судових спорів, а висновки про визначальність саме цільового

призначення земельної ділянки при обчисленні земельного податку

підтверджуються, зокрема і судовою практикою (Ухвалою Вищого адміністративного

суду України від 05.06.2006р. залишено без змін судові рішення у справі з

підстав вірного застосування положень закону в частині визначення земельного

податку у відношенні земель виходячи з їх цільового використання та

неправомірного застосування ставки податку, передбаченої для відповідної

категорії земельної ділянки).

Відповідно

до Українського класифікатора цільового використання земель, затвердженого

листом Держкомзему України № 14-1-7/1205 від 24.04.1998р., незалежно від форми

власності землі сільськогосподарського призначення включають в себе землі

надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.2.1), для

ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва,

сінокосіння і випасання худоби (п. 2.2), для ведення дослідних і навчальних

цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства

(п.2.3), для ведення підсобного сільського господарства (п. 2.3), для ведення

підсобного сільського господарства (п.2.4), для ведення селянського (фермерського)

господарства (п. 2.5), для традиційних народних промислів і підприємницької

діяльності (п. 2.6), для іншого сільськогосподарського призначення (п. 2.7).

Згідно

класифікатора (п. 2) землі сільськогосподарського призначення не включають в

себе функціонального використання земель наданих для будівництва та

обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що в даному

випадку характеризує  земельну ділянку

належну позивачеві відповідно до акту на право власності на земельну ділянку

серії НОМЕР_2, який виданий 25.02.2008 року.

Зміна

цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами

місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у

власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують

проекти землеустрою (ст. 20 Земельного кодексу).

Відповідно

до ст. 13 Закону «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного

податку є дані державного земельного кадастру, який ведеться уповноваженим

органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів і містить сукупність

відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок,

їх оцінку, класифікацію земель, кількісну і якісну характеристику, розподіл

серед власників землі і землекористувачів.

У

відповідності до ст. 193 Земельного кодексу процедуру визначення факту

виникнення або припинення права власності і права користування земельними

ділянками встановлює земельний кадастр, який становить єдину державну систему

земельно-кадастрових робіт та містить сукупність відомостей і документів про

місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію

земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та

землекористувачів.

Відповідно

до Положення про ведення державного земельного кадастру, затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 № 15, державний земельний

кадастр включає, зокрема, дані реєстрації права власності, права користування

землею та договорів на оренду землі. Власники землі або землекористувачі

щорічно подають відповідним органам дані про зміни, що відбулися у складі

земель, які знаходяться у їх власності або користуванні.

          Таким чином, дані державного

земельного кадастру щодо виникнення права власності є підставою для обрахування

земельного податку, а довідкою наданою позивачем до матеріалів справи (вих.

23405 від 16.12.2008р.) підтверджується склад угідь земельної ділянки

призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських

будівель і споруд, яка належить гр. ОСОБА_3 на підставі Державного акту на

право власності на землю серії НОМЕР_2, яка жодним чином не свідчить про

відсутність підстав для визначення податкового зобов'язання. Склад угідь

земельної ділянки -рілля, не змінює цільового призначення належної позивачу

земельної ділянки, як і не змінює в цій частині даних державного земельного

кадастру.

Відповідно

до Закону України “Про плату за землю”:

-

(стаття 2) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється

у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від

грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється

орендна плата;

-

(стаття 5) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна

частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на

умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної

ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар;

-

(стаття 15) власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня

виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Оподаткування

земельних ділянок за межами населених пунктів здійснюється за ставками,

встановленими статтями 8 - 11 розділу четвертого Закону «Про плату за землю».

Плата

за землі іншого призначення, що знаходяться за межами населених пунктів

визначається відповідно до ст. 8 Закону України «Про плату за землю»у якій

визначено ставку податку що справляється виходячи з розрахунку 5 відсотків від

грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

В

силу положень ч. 2 вказаної статті закону у разі придбання земельної ділянки на

підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що

дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої

розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що

зазначена в угоді.

Відповідно

до п. 4 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.11.2007р. продаж

ділянки вчинено за 5 630 000 грн., експертна грошова оцінка земельної ділянки

складає 5 630 000 грн. на підставі звіту про експертну грошову оцінку земельної

ділянки зробленого ТОВ «Добсон-Аналітик»31.08.2007р..

Суму

податкового зобов'язання спірним повідомленням відповідачем визначено із

застосуванням ставки податку в розмірі 5% у відношенні до ціни земельної

ділянки зазначеної в угоді. Податок в розмірі 238 627, 87 грн. визначений

наступним чином:

5 630

000 грн. (ціна земельної ділянки) х 5% (ставка податку) = 281 500 грн. (плата

за рік), плата за 1 місяць становить - 23 458, 33 грн..

Оскільки

право власності виникло 25 лютого 2008р. (дата державного акту на право

власності на земельну ділянку) то рахуються повні календарні місяці починаючи з

березня.

23

458, 33 грн. х 10 місяців = 234 583, 33 грн. + 4 044, 54 грн. (плата за 5 днів

у лютому місяці: 808, 90 грн. (плата за 1 день) х 5).

Посилання

позивача на лист ДПА України від 06.03.2008р. за НОМЕР_5не є зрозумілим,

оскільки вказаний лист підтверджує в даному випадку позицію відповідача у даній

справі, містить посилання перш за все на ст. 6 Закону України, якою  встановлено ставки земельного податку з 1 га

сільськогосподарських угідь, що надані в установленому порядку і

використовуються за цільовим призначенням незалежно від того, до якої

категорії земель вони належать, у відсотках від їх грошової оцінки.

Враховуючи

все вищевикладене, доводи позивача якими обґрунтовані вимоги про скасування

оспорюваного повідомлення є безпідставними та не свідчать про неправомірність

визначеного таким повідомленням податкового зобов'язання.

Керуючись

ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163  КАС

України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У

задоволенні позову відмовити.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу

адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в

апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного

судочинства України.

Суддя                                                               

                                     К.С.

Винокуров

Дата складення та

підписання постанови в повному обсязі -23.03.2009.