Постанова

від 29.01.2014 по справі 812/10766/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

11.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/10766/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 - не прибув,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, про визнання протиправними дії та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2013 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, про визнання протиправними дії та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 10.07.2013 року між ОСОБА_3 та ним було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з належними до нього господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 який було посвідчено відповідачем, який зареєстровано в реєстрі за № 1311.

В п. 4.2 договору купівлі-продажу зазначено, що на момент підписання договору Продавець (ОСОБА_3) передав Покупцю (ОСОБА_1) вищевказаний житловий будинок (ключі, документи на житловий будинок) а Покупець прийняв його.

Вказаним договором передбачено, що відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі прав на нерухоме майно нотаріусом, який посвідчив цей договір.

10.12.2013 року він прибув до відповідача з метою виконання п. 2.1. договору (тобто для виконання повного розрахунку) однак у зазначений день ОСОБА_3 до нотаріальної контори не з'явився. В той же день мені стало відомо від відповідача, що моє право власності не зареєстровано не зважаючи на те, що відповідна заява про реєстрацію подавалася ним відповідачеві у день вчинення правочину, тобто 10.07.2013 року.

23.12.2013 року на повторну заяву про реєстрацію права власності за договором його представника ОСОБА_5 відповідачем надано лист, згідно з яким йому відмовлено в реєстрації права власності з мотивів, не передбачених законом.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

Абзацом третім частини п'ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі закону) передбачено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до частини дев'ятої статті 15 Закону державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Частиною третьою статті 3 Закону встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пунктом 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 (далі - Порядок) визначено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є, зокрема, укладений в установленому порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат.

Під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між встановленими та зареєстрованими речовими правами на письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках) (абзац другий частини першої пункту 2 статті 9 Закону; частина перша пункту 12 Порядку).

Як встановлено частиною першою статті 334 Цивільного Кодексу (далі -Кодекс), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 334 Кодексу, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 Кодексу).

Тобто, зазначена норма пов'язує виникнення права власності у набувача саме із вказаними подіями.

Частиною першою статті 694 Кодексу встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Право власності у покупця на нерухоме майно виникає з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та одночасної державної реєстрації цього права.

Отже, при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна, умовами якого передбачено відстрочення (розстрочення) платежу, державна реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно переходу права власності до покупця буде здійснена нотаріусом під час вчинення нотаріальної дії, тобто при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Вказана позиція має місце в листі Міністерства Юстиції України від 03.07.2013 року № 13.1-32/511.

Позивач вважає, що в даному випадку його законні права порушені відповідачем та підлягають судовому захисту.

Просив суд визнати протиправними дії та бездіяльність Приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 стосовно ухилення від проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на житловий будинку з належними до нього господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 10.07.2013 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Зобов'язати Приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (інд. НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Договору купівлі-продажу від 10.07.2013 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідченого Приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2, який зареєстровано в реєстрі за № 1311.

Відповідач належним чином повідомлений, повторно у судове засідання не з'явився, надав суду заперечення, в яких вказав, що 10.12.2013 року дійсно, позивач прибув до неї, однак виконати п. 2.1. договору (тобто для виконання повного розрахунку) не зміг, причини цього повідомив, що перебував у тюрмі в Російській Федерації. Крім того, повідомив, що його майно перебуває під арештом, тому у нього відсутні грошові кошти для вчинення повного розрахунку, питання про реєстрацію за ним право власності не обговорювалось.

Дійсно, 23.12.2013 року представником позивача була подана заява про реєстрацію за позивачем право власності на спірне майно, однак нею йому була роз'яснена процедура, котра прописана у договорі, і з котрою позивач був і раніше ознайомлений, що реєстрація права власності за ним буде проведено лише після виконання умов договору, щодо повного розрахунку та дана письмова відповідь.

Відповідно до приписів ст. 537 ЦК України, боржник мас право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі;

відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання;

ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;

відсутності представника недієздатного кредитора.

Однак жодних заяв від позивача, щодо внесення суми повної вартості будинку, на депозитний рахунок нотаріуса не надходило, по причині того, що позивач повідомив її про фінансові труднощі.

Цей договір є консенсуальним, в тексті договору прописано, що право власності реєструється за позивачем з моменту проведення остаточного розрахунку.

Договір позивачем прочитаний, ці обставини на момент укладання угоди йому були нею роз'ясненні та зрозумілі. Ставлячи підпис під договором позивач скріпив умови, на котрих його було укладено, та тим самим підтвердив, що прочитав його, текст і умови договору йому зрозумілі. Отже, його твердження, що йому 10.12.2013 року стало відомо від неї, що його право власності не зареєстровано, не відповідає дійсності.

Не відповідає дійсності посилання позивача на те, що нібито ним подавалася їй заява у день вчинення правочину, тобто 10.07.2013 року про реєстрацію права власності.

Вказана заява їй не подавалася, так як 10.07.2013 року позивачем у повному обсягу не виконано умови договору щодо розрахунку з продавцем, тому у договорі і було прописано що розрахунок має пройти до 10.12.2013 року. Більш того, при поданні заяви, на визначені державою рахунки сплачується збір - 120 грн. та 119 грн. за проведення вказаних дій. У кожного нотаріуса реквізити відрізняються, так як відрізняються особистим номером, Якщо позивач дійсно подавав таку заяву, то нехай надасть підтвердження сплати вказаних сум, чи вкаже банк у котрому він перераховував кошти, щоб було можливо перевірити вказані слова.

Третя особа належним чином повідомлений, до суду не з'явився.

Відповідно до ст.. 128 Кодексу адміністративного судочинства, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та третьої особи за наявності доказів в матеріалах справи.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.07.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з належними до нього господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с13)

В п. 4.2 договору купівлі-продажу вказано, що на момент підписання договору продавець (ОСОБА_3) передав покупцю (ОСОБА_1) вищевказаний житловий будинок (ключі, документи на житловий будинок) а Покупець прийняв його. Позивач не заперечує, що прийняв в користування житловий будинок, ключі, документи (а.с.13)

Договір купівлі продажу складено у письмовій формі та посвідчено приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 1311. В договорі зазначено, що договір підлягає державній реєстрації (а.с.13, зворот. сторона а.с.13).

На заяву позивача про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та реєстрацію обтяжень на вказаний будинок, 23.12.2013 року приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запоріжської області ОСОБА_2 було відмовлено у здійсненні вказаної реєстрації із підстав, що продавець повністю не отримав гроші та із підстав відповідно до п. 9 ст. 15 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» В подальшому на неодноразові звернення позивача, реєстрація не проводилася (а.с.14, 63,64).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Згідно ст..ст. 2, 3, 6-9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» N 1952 від 01.07.2004 року, зокрема, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав;

нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення;

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Систему органів державної реєстрації прав становлять:

Міністерство юстиції України;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;

Міністерство юстиції України:

1) забезпечує формування державної політики у сфері державної реєстрації прав;

Орган державної реєстрації прав:

1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації;

2) забезпечує ведення Державного реєстру прав;

Державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Таким чином, оскарження дій, бездіяльності нотаріуса, як державного регістратора на підставі ст.. 17-18 КАС України, підсудна адміністративному суду.

Частиною першою статті 210 Кодексу ( 435-15 ) визначено, що правочин підлягає реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

На підставі ст.. 657 Цивільного кодексу України N 435 від 16.01.2003 договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст. 4, 5 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» N 1952 від 01.07.2004, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема,

1) право власності на нерухоме майно;

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

На підставі ч. 2 ст.. 9, ч. 9 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» N 1952 від 01.07.2004 року Державний реєстратор встановлює, зокрема, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Відповідно до п.12, 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно N 703 від 22.06.2011 року під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

27. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат.

У судовому засіданні було встановлено, що договір купівлі продажу житлового будинку з належними до нього господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. укладено в письмовій формі, посвідчено приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 1311.

Суд зазначає, що в договорі передбачено, що договір підлягає державній реєстрації, але не вказано, що право власності реєструється за позивачем з моменту проведення остаточного розрахунку, виконання будь яких інших умов договору, як на те посилається відповідач у своїх запереченнях. Діюче законодавство про реєстрацію речових прав таких умов також не передбачає.

Державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. Нотаріус посвідчив договір купівлі продажу - реєстр 1311 і повинен був здійснити державну реєстрацію права власності.

Позивач виконав всі умови, передбачені п.12, 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому суд прийшов до висновку, що відповідач допустила противоправну бездіяльність, відмовивши ОСОБА_1 в реєстрації права власності на житловий будинок з належними до нього господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Суд не дає оцінку діям сторін при укладанні договору купівлі продажу, належного виконання умов договору, консенсуальний договір чи реальний, продаж дому в кредит тощо, оскільки це цивільно-правові відносини і спір стосовно цих відношень підлягає розгляду в цивільному судочинстві.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України N 2747 від 06.07.2005 року якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст..ст. 2,3,17-19,71-72,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, про визнання протиправними дії та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 стосовно ухилення від проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на житловий будинок з належними до нього господарським будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2013 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, реєстр 1311.

Зобов'язати Приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 провести державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2013 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідченого Приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2, в реєстрі № 1311.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 68,82 грн. (шістдесят вісім гривень 82 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 03 лютого 2014 року.

Суддя Т.І. Ковальова