Постанова

від 30.01.2014 по справі 5016/2695/2011(12/164)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року Справа № 5016/2695/2011(12/164)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гоголь Т.Г. (доповідач), суддівДанилової Т.Б., Полянського А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Мехед М.І. - дов. від 01.09.13, відповідача: Українець С.В., Чепара В.Ф. - дов. від 16.05.13, касаційну скаргуФермерського господарства "Земля" на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 08.07.13 у справі№5016/2695/2011(12/164) за позовомПриватного акціонерного товариства "Калина - ЛТД" доФермерського господарства "Земля" простягнення 1265687,48 грн.

Приватне акціонерне товариство "Калина - ЛТД" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Фермерського господарства "Земля" про стягнення з відповідача 192790 грн. боргу, 61500,01 грн. інфляційних втрат, 130347,17 грн. - 27 % річних та 881050,30 грн. пені. Позивач вказував на наявність у відповідача заборгованості за договором поставки №0103/08-08 від 03.03.08.

Господарський суд Миколаївської області рішенням від 04.10.11 (суддя Семенов А.К.) позов задовольнив повністю. Господарський суд виходив з порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати вартості поставлених нафтопродуктів.

Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням від 04.10.11, Фермерське господарство "Земля" 01.06.13 звернулося до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на це рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.13 (судді: Колоколова С.І., Разюк Г.П., Петрова М.С.) апеляційна скарга Фермерського господарства "Земля" була повернута скаржнику без розгляду на підставі приписів пункту 3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України через ненадання господарством доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Фермерське господарство "Земля", усунувши недоліки, котрі стали підставою для повернення його апеляційної скарги, вдруге звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду.

Одеський апеляційний господарський суд ухвалою від 08.07.13 (судді: Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.) відхилив клопотання Фермерського господарства "Земля" про поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.10.11, відмовив скаржнику у поновленні строку на апеляційне оскарження вказаного рішення та повернув апеляційну скаргу без розгляду. Апеляційний господарський суд виходив з відсутності поважних причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду.

Фермерське господарство "Земля" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.13, просить її скасувати, а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції. На думку господарства, судом апеляційної інстанції порушені приписи Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, статей 22, 34, 36, 53, 97 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує на наявності підстав для відновлення пропущеного строку на оскарження рішення місцевого суду. При цьому, він вказує на те, що про рішення місцевого господарського суду від 04.10.11 йому стало відомо лише 20.05.13 після ознайомлення з матеріалами справи. Водночас фермерське господарство посилається на те, що ухвалу про порушення провадження у справі, рішення місцевого господарського суду воно не отримувало та його представник не розписувався в жодному поштовому повідомленні про вручення.

Від Приватного акціонерного товариства "Калина - ЛТД" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Одеським апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.13 було відхилено клопотання Фермерського господарства "Земля" про поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.10.11, відмовлено скаржнику у поновленні строку на апеляційне оскарження вказаного рішення та повернуто апеляційну скаргу останнього без розгляду. Апеляційний господарський суд виходив з того, що дану скаргу подано із пропуском процесуального строку, встановленого статтею 93 Господарського процесуального кодексу України, без наявності поважних причин такого пропуску. Згідно з частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Частиною 1 статті 93 названого Кодексу встановлено строк подання апеляційної скарги. Цей строк становить десять днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Проте, якщо встановлений законом процесуальний строк пропущено, суд може визнати причину пропуску строку поважною і відновити пропущений строк. Звернення до суду із заявою про відновлення пропущеного строку є процесуальним правом сторони, передбаченим статтею 53 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно до приписів зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк . При цьому, поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Як убачається з матеріалів справи, Фермерське господарство "Земля" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області 01.06.13. Обґрунтовуючи причини пропуску процесуального строку, скаржник вказував на те, що про рішення господарського суду першої інстанції скаржник дізнався лише 20.05.13; що ухвалу про порушення провадження у справі та рішення місцевого господарського суду він не отримував та йому не вручалися повідомлення про вручення поштових відправлень зазначених процесуальних документів; це підтверджується довідкою пошти а.с. 117. Тобто, відповідач не був повідомлений про час і місце розгляду справи. У зв'язку з цим він не зміг взяти участь в судовому засіданні та надати свої заперечення на позов. Не був відповідач обізнаний і про ухвалене у справі рішення. Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному конкретному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного строку, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин такого пропуску. Разом з цим, необхідною умовою реалізації стороною права на оскарження є її обізнаність зі змістом оскаржуваного судового рішення, що дає можливість стороні викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як це передбачено пунктом 3 частини 1 статті 94 Господарського процесуального кодексу України. Викладене не було враховано апеляційним господарським судом при винесенні оскаржуваної у справі ухвали. Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. Таким чином, повернувши апеляційну скаргу без розгляду, Одеський апеляційний господарський суд всупереч статті 19 Конституції України, обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі про порушення апеляційним господарським судом приписів процесуального законодавства, знайшли своє підтвердження. За приписами частини 1 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів визнає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з передачею справи до Одеського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.13 у справі №5016/2695/2011(12/164) скасувати. Справу скерувати до Одеського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Земля" задовольнити.

Головуючий суддя Т.Гоголь

Судді Т.Данилова

А.Полянський