Ухвала

від 21.01.2014 по справі 2а-27490/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року м. Київ К/9991/17968/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2011 року

у справі № 2а-27490/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» (позивач) звернулось до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000302342/0 від 04 листопада 2010 року та № 0000312342/0 від 04 листопада 2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Будматеріали», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000302342/0 від 04 листопада 2010 року та № 0000312342/0 від 04 листопада 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Будматеріали» з питання правомірності нарахування валового доходу та валових витрат за перший квартал, перше півріччя 2009 року та податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий, червень 2009 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-торг», за результатами якої складено акт № 7465/23-4/06959732 від 22 жовтня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000302342/0 від 04 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 12 975,00 грн. (8 650,00 грн. - основний платіж, 4 325,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000312342/0 від 04 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39 360,00 грн. (26 240,00 грн. - основний платіж, 13 120,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договором купівлі-продажу від 25 лютого 2009 року, укладеним з ТОВ «Провімакс-торг», з підстав нікчемності вказаного правочину.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у контрагента позивача основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, транспортних засобів, складських та торгівельних приміщень, сировини та матеріалів, необхідних для здійснення основного виду діяльності, а також неперебування вказаного суб'єкта господарювання за юридичною адресою.

Крім того, відповідач вказував на відсутність у ТОВ «Провімакс-торг» документів на підтвердження поставки ТОВ «Будматеріали» товарно-матеріальних цінностей в охоплений перевіркою період.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені, а також підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів або в разі, якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Як встановлено судами, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку за спірними господарськими операціями позивачем долучено до матеріалів справи лише копії видаткових накладних, рахунків-фактур та податкових накладних.

Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження транспортування та зберігання придбаних у контрагента товарно-матеріальних цінностей, а також їх використання в межах власної господарської діяльності ТОВ «Будматеріали» на неодноразові вимоги судів попередніх інстанцій не надано.

Відтак, враховуючи відсутність у ТОВ «Провімакс-торг» об'єктивної можливості поставити продукцію на адресу позивача, а також з огляду на ненадання ТОВ «Будматеріали» доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентом в охоплений перевіркою період, висновок судових інстанцій про відмову в задоволенні позову слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Федоров М.О.