Ухвала

від 23.01.2014 по справі 810/163/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року м. Київ К/800/30335/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Муравйова О.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року

у справі № 810/163/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК Ю-Майстер"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської

області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю "МБК Ю-Майстер" (надалі також - «Позивач», ТОВ «МБК Ю-Майстер») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (надалі також - «Відповідач»; «ДПІ») про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 січня 2012 року №0000882801, №0000872801.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК Ю-Майстер" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2012 року № 0000882801 та № 0000872801, видані Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року - без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач, не погоджуючись із касаційною скаргою, подав заперечення, в яких просить постанову Київського окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія судців звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, фактичною підставою для нарахування зобов'язання зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств на підставі податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2012 року № 0000882801 (загальна сума грошового зобов'язання 37491 грн.) та № 0000872801 (загальна сума грошового зобов'язання 31414, 00 грн.), з приводу правомірності яких виник спір стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 14 грудня 2012 року № 487/22-02/37074654 «Про результати документальної позапланової невиїзної позапланової перевірки ТОВ «МБК Ю-Майстер» (код за ЄДРПОУ 37074654), з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Укрбуд Консалтинг» (код за ЄДРПОУ 35199836)», про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185 та пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2,198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (надалі також - «ПК України»; тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин»), що призвело до заниження сплати податку на додану вартість, рядок 25 декларації з ПДВ за квітень 2011 року на суму 166677,00 грн., за червень 2011 року на суму 8687,00 грн., за липень 2011 року на суму 7247,00 грн.; підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 37491, 00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року - 25157 00 грн., за ІІІ квартал 2011 року - 8333,00 грн.

Висновок відповідача про порушення позивачем зазначених вище положень ПК України ґрунтується на тому, що правочини позивача та ТОВ «Укрбуд Консалтинг» з придбання товарів, робіт, послуг не направленні на реальне настання правових наслідків і є нікчемними з огляду на порушення кримінальної справи № 79-00227 за фактом створення невстановленими особами ТОВ «Укрбуд Консалтинг» для використовування в злочинних схемах, спрямованих надання діючим суб'єктам підприємницької діяльності послуг з незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку, що призводило до неправомірного зменшення останніми обсягів оподаткування, внаслідок безпідставного збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 198.2 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пункту 139.9 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 квітня 2011 року та 24 травня 2011 року між позивачем та ТОВ «Ековент-ЛТД» та ОСОБА_4 було укладено договори субпідряду № 1 та підряду № 26/2 відповідно, згідно з умовами яких ТОВ «МКБ Ю-Майстер» зобов'язувався здійснити вказаним контрагентам певні роботи на об'єктах СТСО «Автограл» по вул. Богатирській 1 в м. Києві та по вул. 50-річчя Жовтня 25а в с. В.Дмитровичі Обухівського р-ну Київської обл.

З метою вчасного виконання обов'язків перед ТОВ «Ековент-ЛТД» ОСОБА_4 щодо монтажу вентиляції, опалення, систем водопостачання, водовідведення та електропостачання, позивачем, в якості субпідрядника, до виконання окремих робіт було залучено ТОВ «Укрбуд Консалтинг», про що з останнім укладено договори субпідряду № 26/4 від 26 квітня 2011 року та № 27/05 від 27 травня 2011 року.

Основними видами діяльності ТОВ «Укрбуд Консалтинг» є: загальне будівництво та діяльність у сфері архітектури. Крім цього, товариство, на день укладання договору, мало ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на будівельну діяльність.

TOB «Укрбуд Консалтинг» роботи за договором субпідряду № 26/4 виконано у повному обсязі, про що свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року на суму 100 000,00 грн. Вказані роботи оплачені позивачем у повному обсязі згідно з платіжним дорученням № 119 від 28 квітня 2011 року, в зв'язку з чим ТОВ «Укрбуд Консалтинг» виписано позивачу податкову накладну № 37 від 28 квітня 2011 року

Вказані роботи у складі акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року були передані ТОВ «Ековент-ЛТД». Загальна вартість робіт за договором між позивачем та ТОВ «Ековент-ЛТД» склала 288998,40 грн. Розрахунок за вказаним договором проведений повністю, що підтверджується банківськими виписками.

Також ТОВ «Укрбуд Консалтинг» в повному обсязі виконав і роботи, які були передбачені договором № 27/05 від 27травня 2011 року, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року на суму 95600,00 грн. Позивач за виконані ТОВ «Укрбуд Консалтинг» роботи здійснив оплату у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями. Останній у зв'язку з отриманням грошей, надав позивачу податкові накладні № 10 від 9 червня 2011 року та № 60 від 26 липня 2011 року. Виконані роботи ТОВ «Укрбуд Консалтинг» у складі актів здачі-приймання робіт № ОУ-0000002, № ОУ-0000003 та № ОУ-0000008 були передані позивачем замовнику - ОСОБА_4, яка ці роботи прийняла та оплатила частково. У зв'язку з надходженням коштів від ОСОБА_4 позивачем були складені податкові накладні.

На підставі наведених вище доказів, що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та TOB «Укрбуд Консалтинг».

Також суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися позиції, висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини, що висловив суд пункті 53 Рішення від 20 вересня 2012 року у справі «Федорченко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку, що факт порушення кримінальної справи за фактом створення невстановленими особами, зокрема ТОВ «Укрбуд Консалтинг», з метою прикриття незаконної діяльності не є достатньо вагомим, чітким та узгоджених доказом, що спростовує реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрбуд Консалтинг», факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісним платником податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі № 810/163/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: О.В. Муравйов

Є.А. Усенко