Ухвала

від 23.01.2014 по справі 805/7806/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року м. Київ К/800/47962/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Муравйова О.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року

у справі № 805/7806/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домант"

до Міністерства доходів і зборів України

третя особа: Державна податкова інспекція у Будьонівському районі м. Донецька

Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домант» (надалі також - ТОВ «Домант», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства доходів та зборів України (надалі також - Міндоходів, відповідач) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Будьоннівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про:

- визнання протиправними дій Міністерства доходів та зборів України щодо відмови у прийнятті та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних №14 від 24.10.2012 року, №15 від 24.10.2012 року, №19 від 29.10.2012 року, №20 від 29.10.2012 року, №21 від 29.10.2012 року, №31 від 30.10.2012 року, №32 від 30.10.2012 року, №33 від 31.10.2012 року, №34 від 31.10.2012 року, №35 від 31.10.2012 року, №36 від 31.10.2012 року, №37 від 31.10.2012 року, №38 від 31.10.2012 року, №39 від 31.10.2012 року, №40 від 31.10.2012 року, №41 від 31.10.2012 року, №42 від 31.10.2012 року, №43 від 31.10.2012 року, №44 від 31.10.2012 року, №45 від 31.10.2012 року, №46 від 31.10.2012 року, №47 від 31.10.2012 року, №48 від 31.10.2012 року, №49 від 31.10.2012 року, №50 від 31.10.2012 року, №51 від 31.10.2012 року, №52 від 31.10.2012 року, №53 від 31.10.2012 року, № 55 від 31.10.2012 року, №1 від 15.11.2012 року, №4 від 19.11.2012 року, №15 від 30.11.2012 року, №97 від 30.11.2012 року, № 1 від 26.04.2013 року

- зобов'язання прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладі №14 від 24.10.2012 року, №15 від 24.10.2012 року, №19 від 29.10.2012 року, №20 від 29.10.2012 року, №21 від 29.10.2012 року, №31 від 30.10.2012 року, №32 від 30.10.2012 року, №33 від 31.10.2012 року, №34 від 31.10.2012 року, №35 від 31.10.2012 року, №36 від 31.10.2012 року, №37 від 31.10.2012 року, №38 від 31.10.2012 року, №39 від 31.10.2012 року, №40 від 31.10.2012 року, №41 від 31.10.2012 року, №42 від 31.10.2012 року, №43 від 31.10.2012 року, №44 від 31.10.2012 року, №45 від 31.10.2012 року, №46 від 31.10.2012 року, №47 від 31.10.2012 року, №48 від 31.10.2012 року, №49 від 31.10.2012 року, №50 від 31.10.2012 року, №51 від 31.10.2012 року, №52 від 31.10.2012 року, №53 від 31.10.2012 року, № 55 від 31.10.2012 року, №1 від 15.11.2012 року, №4 від 19.11.2012 року, №15 від 30.11.2012 року, №97 від 30.11.2012 року, №1 від 26.04.2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року позовні вимоги задоволені: визнано протиправними дії Міністерства доходів та зборів України щодо відмови у прийнятті та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних №14 від 24.10.2012 року, №15 від 24.10.2012 року, №19 від 29.10.2012 року, №20 від 29.10.2012 року, №21 від 29.10.2012 року, №31 від 30.10.2012 року, №32 від 30.10.2012 року, №33 від 31.10.2012 року, №34 від 31.10.2012 року, №35 від 31.10.2012 року, №36 від 31.10.2012 року, №37 від 31.10.2012 року, №38 від 31.10.2012 року, №39 від 31.10.2012 року, №40 від 31.10.2012 року, №41 від 31.10.2012 року, №42 від 31.10.2012 року, №43 від 31.10.2012 року, №44 від 31.10.2012 року, №45 від 31.10.2012 року, №46 від 31.10.2012 року, №47 від 31.10.2012 року, №48 від 31.10.2012 року, №49 від 31.10.2012 року, №50 від 31.10.2012 року, №51 від 31.10.2012 року, №52 від 31.10.2012 року, №53 від 31.10.2012 року, № 55 від 31.10.2012 року, №1 від 15.11.2012 року, №4 від 19.11.2012 року, №15 від 30.11.2012 року, №97 від 30.11.2012 року, №1 від 26.04.2013 року, зобов'язано Міністерство доходів та зборів України прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладі №14 від 24.10.2012 року, №15 від 24.10.2012 року, №19 від 29.10.2012 року, №20 від 29.10.2012 року, №21 від 29.10.2012 року, №31 від 30.10.2012 року, №32 від 30.10.2012 року, №33 від 31.10.2012 року, №34 від 31.10.2012 року, №35 від 31.10.2012 року, №36 від 31.10.2012 року, №37 від 31.10.2012 року, №38 від 31.10.2012 року, №39 від 31.10.2012 року, №40 від 31.10.2012 року, №41 від 31.10.2012 року, №42 від 31.10.2012 року, №43 від 31.10.2012 року, №44 від 31.10.2012 року, №45 від 31.10.2012 року, №46 від 31.10.2012 року, №47 від 31.10.2012 року, №48 від 31.10.2012 року, №49 від 31.10.2012 року, №50 від 31.10.2012 року, №51 від 31.10.2012 року, №52 від 31.10.2012 року, №53 від 31.10.2012 року, № 55 від 31.10.2012 року, №1 від 15.11.2012 року, №4 від 19.11.2012 року, №15 від 30.11.2012 року, №97 від 30.11.2012 року, №1 від 26.04.2013 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 року апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року у справі № 805/7806/13- без змін.

Міндоходів в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Домант».

Позивач не скористався процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія судців звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Домант» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 19. 05 2009 року, є платником податку на додану вартість та діє на підставі статуту (а.с.6-15).

Позивачем були надіслані до Єдиного реєстру податкових накладних наступні податкові накладні: №14 від 24.10.2012 року, №15 від 24.10.2012 року, №19 від 29.10.2012 року, №20 від 29.10.2012 року, №21 від 29.10.2012 року, №31 від 30.10.2012 року, №32 від 30.10.2012 року, №33 від 31.10.2012 року, №34 від 31.10.2012 року, №35 від 31.10.2012 року, №36 від 31.10.2012 року, №37 від 31.10.2012 року, №38 від 31.10.2012 року, №39 від 31.10.2012 року, №40 від 31.10.2012 року, №41 від 31.10.2012 року, №42 від 31.10.2012 року, №43 від 31.10.2012 року, №44 від 31.10.2012 року, №45 від 31.10.2012 року, №46 від 31.10.2012 року, №47 від 31.10.2012 року, №48 від 31.10.2012 року, №49 від 31.10.2012 року, №50 від 31.10.2012 року, №51 від 31.10.2012 року, №52 від 31.10.2012 року, №53 від 31.10.2012 року, № 55 від 31.10.2012 року, №1 від 15.11.2012 року, №4 від 19.11.2012 року, №15 від 30.11.2012 року, № 97 від 30.11.2012 року, №1 від 26.04.2013 року.

Зазначені податкові накладні були доставлені до відповідача, проте не прийняті та відповідно не були зареєстровані у зв'язку з виявленням наступної помилки: місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, про що свідчать відповідні роздруковані квитанції (а.с.24-58).

Задовольняючи позовні вимоги, суди передніх інстанцій виходили із того відсутній факт помилки щодо зазначення даних в податкових накладних, оскільки місцезнаходження позивача, яке зазначене в податкових накладних відповідало даним щодо його місцезнаходження, які містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Надаючи оцінку судовим рішенням судів попередніх інстанцій на відповідність вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12. 2010 року № 1246 , причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» .

Так, згідно із пунктом 4 Порядку № 1379, місцезнаходження (податкова адреса) продавця та місцезнаходження (податкова адреса) покупця вказуються з урахуванням вимог статті 45 глави I розділу II Податкового кодексу України та статей 29 і 93 Цивільного кодексу України .

Відповідно до Порядку № 1379, а саме бланку-форми податкової накладної, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року, в податковій накладній міститься графа для заповнення «Місцезнаходження (податкова адреса) продавця» та «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця», колегія суддів зазначає, що вказаним порядком не передбачено порядок та форма заповнення зазначеної графи.

Згідно із пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Як підтверджується матеріалами справи, у податкових накладних (які надіслані позивачем до Єдиного реєстру податкових накладних і з якими фактично пов'язаний предмет спору у даній адміністративній справі) зазначено місцезнаходження продавця (позивача): 83058, м. Донецьк, вул. Бехтерева, буд. 16.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 26.03.2013 року (а.с. 16-17), довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців АА №245771 від 07.12.2012 року (а.с. 21-23), свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 432484 (а.с. 6), оцінка яким надана з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України дійшли висновку про те, що місцезнаходження позивача як на момент складання податкових накладних так і на момент їх надіслання до Єдиного реєстру податкових накладних було: 83058, м. Донецьк, вул. Бехтерева, буд. 16.

За таких обставин, з огляду на те, що інформація щодо місцезнаходження позивача зазначена в податкових накладних відповідала відомостям, що містилася в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що неприйняття податкових накладних для реєстрації відповідачем є неправомірним.

Також суди попередніх інстанцій доречно звернули увагу й на те, що відповідачем за жовтень 2012 року від позивача була прийнята податкова накладна з тим самими реквізитом (адресою), що зазначений у податкових накладних, визнання неправомірною відмови щодо прийняття яких, є предметом розгляду у вказаній адміністративній справі (а.с.58).

Відтак, з огляду на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо невідповідності місцезнаходження позивача, що зазначені у податкових накладних інформації з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та в чому полягає встановлена помилка, яка стала підставою для відмови у реєстрації податкових накладних, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За правилами статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України відхилити, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року у справі № 805/7806/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: О.В. Муравйов

Є.А. Усенко