Ухвала

від 28.01.2014 по справі 826/15478/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Справа: № 826/15478/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теролок» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002692220 від 17 квітня 2013 року та № 0000822201 від 04 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теролок» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2013 року № 0002692220 та від 04 липня 2013 року № 0000822201.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 31 жовтня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, так як, на його думку, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В ході апеляційного розгляду представники Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві доводи апеляційної скарги підтримали, а також просили закрити провадження у справі з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.157 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теролок» зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві було проведено документальну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Теролок» (далі - ТОВ) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Дормашавто» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки позивача Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві було складено акт від 29 березня 2013 року № 1039/22-205/37392129.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ТОВ «Теролок» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 240584,70 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 207492,30 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 29 березня 2013 року № 1039/22-205/37392129 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 квітня 2013 року № 0002692220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 240585,70 грн., у тому числі: за основним платежем - 240584,70 грн., штрафні санкції - 1 грн., та від 04 липня 2013 року № 000822201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 237451,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 207492,30 грн., штрафні санкції - 29959,20 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Так, Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно до матеріалів справи, здійснення фінансово-господарської діяльності позивача із ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Дормашавто» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року за договорами поставки підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, що відповідають вимогам статті 9 Закону № 996-XIV.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами, укладеним між ТОВ «Теролок» і ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Дормашавто», були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Дормашавто» є безпідставним.

Окрім того, доводи відповідача з приводу порушення ТОВ «Теролок» вимог податкового законодавства зроблені, зокрема, на підставі відомостей, які містяться у базі даних Державної податкової служби України, щодо неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача та припущень щодо порушення податкового законодавства ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Дормашавто» при здійсненні господарської діяльності, не ґрунтуються на нормах права, з огляду на наступне.

Зі статті 61 Конституції України випливає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Більш того, в акті перевірки від 29 березня 2013 року № 1039/22-205/37392129 відповідач посилається на недійсність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, що суперечить положенням цивільного законодавства, а саме: частини 1 статті 203, статті 204, частини 2 статті 215, частини 1 статті 216, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також статті 207 Господарського кодексу України, з яких вбачається, що законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини такими, що порушують публічний порядок, і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. За наявності ознак недійсності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що договори, укладені між позивачем і ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Дормашавто», не спрямовані на реальне настання господарсько-правових наслідків, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме: податковими деклараціями у розрізі контрагентів, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках ТОВ «Теролок», фінансовими виписками щодо динаміки рахунків позивача, платіжними дорученнями, реєстрами накладних, відповідними специфікаціями товарів, договорами оренди нежитлових приміщень, які використовувалися для зберігання товару та господарської діяльності ТОВ «Теролок», актами прийому-передачі зазначених нежитлових приміщень, висновками санітарно-епідеміологічної експертизи, проведеної з метою визначення рівня безпечності товару та можливості його використання у господарській діяльності суб'єктів підприємництва та кінцевих споживачів, рахунками, що підтверджують подальший рух товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Дормашавто».

Посилання відповідача на те, що в провадженні слідчого відділення податкової інспекції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби перебуває кримінальна справа, порушена за фактом фіктивного підприємництва, зокрема, відсутності факту здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто», який є контрагентом позивача, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суб'єкт підприємницької діяльності не несе юридичної відповідальності за дії своїх контрагентів за відсутності вини. Окрім того, згідно до матеріалів справи, відсутні відповідні судові рішення з приводу визнання фіктивності підприємницької діяльності контрагентів позивача, немає вироків суду відносно їх посадових осіб чи самого позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками статті 212 Кримінального кодексу України, які набрали законної сили.

Доводи апелянта щодо відсутності у товарно-транспортних накладних, які були надані позивачем до суду першої інстанції, відомостей про маршрут та номер доручення не можуть бути прийняті до увагу, оскільки ПК України не містить прямої вимоги підтверджувати витрати за послуги перевезення виключно за допомогою ТТН і, тим більше, складених у чітко встановленій формі.

Крім того, доводи Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві щодо наявності правових підстав для закриття провадження у цій справі у зв'язку з набранням законної сили Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2013 року у справі № 826/13549/13-а, під час винесення якої, на думку апелянта, судом розглядався той самий спір, що й в межах даного адміністративного провадження, є не обґрунтованими, не відповідають вимогам пункту 4 частини 1 статті 157 КАС України і не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Так, з постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2013 року у справі № 826/13549/13-а вбачається, що в межах адміністративного провадження по цій справі судом дійсно досліджувалося питання щодо можливості скасування цих же самих спірних податкових повідомлень-рішень № 0002692220 від 17 квітня 2013 року та № 0000822201 від 04 липня 2013 року, але зовсім з інших правових підстав, зокрема з підстав протиправності бездіяльності відповідача щодо розгляду первинних скарг позивача, неповідомлення рішень про результати розгляду скарг.

В мотивувальній частині вказаної постанови чітко визначені межі судового розгляду у справі і вказано, що інших підстав для визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними позивачем не наводилось і судом не перевірялось.

У даному випадку позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення № 0002692220 від 17 квітня 2013 року та № 0000822201 від 04 липня 2013 року з підстав правомірності нарахування та сплати подаків і формування податкового кредиту, що вказує на те, що предмети судового розгляду у вказаних адміністративних справах є різними.

Таким чином, виходячи зі змісту пункту 4 частини 1 статті 157 КАС України, згідно до якого, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова або ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для закриття провадження у справі.

Також, колегія суддів вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, у порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 17 квітня 2013 року № 0002692220 та від 04 липня 2013 року № 0000822201.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 157, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлений 31 січня 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.