Ухвала

від 29.09.2014 по справі 826/15478/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2014 року м. Київ К/800/7802/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014

у справі № 826/15478/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теролок"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014, позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві від 04.07.2013 № 000822201 та від 17.04.2013 № 0002692220.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Остін Трейд", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Дормашавто" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, складено акт № 1039/22-205/37392129 від 29.03.2013.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 17.04.2013 № 0002692220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 240 585,70 грн., у тому числі: за основним платежем - 240 584,70 грн., штрафні санкції - 1,00 грн.; та від 04.07.2013 № 000822201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 237 451,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 207 492,30 грн., штрафні санкції - 29 959,20 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Остін Трейд", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Маркон Груп Ко", ТОВ "Дормашавто", на виконання умов договорів поставки товару, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема: видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками.

Встановлено, що усі надані позивачем первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Матеріали справи свідчать, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблений, зокрема, на підставі відомостей, які містяться у базі даних Державної податкової служби України щодо неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - ТОВ "Остін Трейд", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Маркон Груп Ко", ТОВ "Дормашавто" та припущень щодо порушення податкового законодавства останніми.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль