Постанова

від 16.01.2007 по справі 105/8-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

105/8-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

16 січня 2007 р.                                                                                   № 105/8-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. ВолковицькоїЛ. Рогач

за участю представників:

позивачане з'явився (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

відповідача Нечипоренко Р. В. –дов. від 20.04.2006

третіх осіб:не з'явився (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  

Бучанської селищної ради

на постановувід 05.10.2006 Київського міжобласного  апеляційного господарського суду

у справі№ 105/8-06 господарського суду Київської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Магазин № 123”

доБучанської селищної ради

треті особи:-          Ірпінська міська рада-          Бучанське комунальне житлово-експлуатаційне підприємство

провизнання права власності

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Магазин № 123” звернулось до господарського суду Київської області з позовом про визнання за ним права власності на нежиле приміщення загальною площею 995,3 кв. м по вул. Енергетиків, 2 у с. Буча Київської області. У позовній заяві товариство зазначає, що набуте ним у процесі приватизації право власності на спірне приміщення на даний час оспорюється Бучанською селищною радою, яка вважає вказане майно належним до комунальної власності.

Рішенням від 11.05.2006 господарський суд Київської області (суддя Чорна Л. В.) у задоволенні позовних вимог відмовив з огляду на відсутність у позивача доказів про виконання ним вимог законодавства про приватизацію, а також з тих підстав, що в договорі купівлі –продажу від 27.06.1994 та акті прийому –передачі, якими позивач обґрунтовує правомірність своїх вимог, приміщення магазину відсутнє.

За апеляційною скаргою ТОВ “Магазин № 123” Київський міжобласний апеляційний господарський суд (судді: Зеленіна Н. І. - головуючий,        Рибченко А. О., Швець В. О.) переглянув рішення у справі в апеляційному порядку та постановою від 05.10.2006 скасував його, позовні вимоги задовольнив шляхом визнання за ТОВ “Магазин № 123” права власності на нежиле приміщення загальною площею 101,3 кв. м по вул. Енергетиків, 2 у с. Буча Київської області.

Постанова у справі мотивована дотриманням позивачем приписів діючого законодавства про приватизацію під час викупу спірного майна, а також тим, що зі змісту наявних в матеріалах справи доказів випливає, що позивачем у 1994 році було приватизовано цілісний майновий комплекс Магазину № 123, а отже, в тому числі - і спірне нежиле приміщення.

Бучанська селищна рада подала до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду, просить її скасувати, рішення у справі залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, щодо відновлення позивачу процесуального строку для подання апеляційної скарги та прийняття її до розгляду.

Також у касаційній скарзі заявник наголошує, що спірне приміщення в складі житлового будинку по вул. Енергетиків, 2 передане йому у комунальну власність Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 18.05.1999; рішення про включення спірного приміщення до об'єктів, які підлягають приватизації, відповідач не приймав.

Крім того, заявник зауважує, що матеріали справи не містять доказів про викуп позивачем у 1994 році саме нежилого приміщення Магазину № 123, в той час, як останнім 01.01.2003 укладено договір оренди нежилого приміщення площею 311,8 кв. м, розташованого по вул. Енергетиків, 2 у с. Буча.   

Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом про визнання права власності на нежиле приміщення загальною площею 995,3 кв. м по вул. Енергетиків, 2 у с. Буча Київської області, ТОВ “Магазин № 123” застосувало вказаний захід захисту права власності, оскільки це право оспорюється Бучанською селищною радою, яка вважає що спірне майно належить до комунальної власності територіальної громади с. Буча.

На підтвердження доводів про право власності на спірне приміщення, позивач посилався на те, що зазначене приміщення викуплене ним в складі цілісного майнового комплексу за договором купівлі –продажу державного майна № 34 від 27.06.1994, укладеного з Фондом комунальної власності Ірпінської міської ради народних депутатів в процесі приватизації.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з підстав відсутності доказів виконання позивачем приписів законодавства про приватизацію.

Даний висновок спростовано судом апеляційної інстанції під час перевірки рішення у справі в апеляційному порядку.

Зокрема, в ході здійснення апеляційного провадження було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.04.2004 Орендним підприємством “Магазин № 123” до Фонду комунальної власності Ірпінської міської ради народних депутатів була подана заява на приватизацію Магазина № 123 в с. Буча по вул. ХХІ Партз'їзду, 2 (тепер –вул. Енергетиків, 2).

07.07.1994 Фондом комунальної власності Ірпінської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 31 про приватизацію об'єктів комунальної власності Ірпінської міської ради народних депутатів, в тому числі й Магазину № 123 по вул. ХХІ Партз'їзду, 2 шляхом викупу товариством покупців членів трудового колективу.

На виконання вказаного рішення 27.06.1994 між Орендним підприємством “Магазин № 123” та Фондом комунальної власності укладено договір № 34 купівлі –продажу державного майна, за умовами якого Фонд продав, а підприємство купило державне майно магазину № 123.

Відповідно до пункту 1.1 договору майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, який додається до договору.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що зі змісту наданих позивачем доказів (заява на приватизацію, Рішення Фонду комунальної власності про приватизацію, акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу, договір № 34 купівлі –продажу, акт прийому –передачі, свідоцтво про право власності) випливає, що останнім в ході приватизації був викуплений цілісний майновий комплекс Магазину № 123, до якого у відповідності з приписами Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” увійшло й приміщення магазину.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України,  переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зі змісту наведеної норми випливає, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.

В порушення викладеного, господарський суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови надав оцінку лише поданим позивачем доказам та його доводам щодо належності права власності на спірне майно, натомість, доводи відповідача з цього приводу, зокрема, щодо належності спірного приміщення до комунальної власності залишились поза увагою господарського суду, підстави відхилення вказаних доводів у постанові не наведені, оцінка наданим у їх підтвердження доказам (Рішенню № 134 від 18.05.1999 Виконавчого комітету Ірпінської міської ради про передачу в комунальну власність с. Буча житлових будинків Ірпінської ЖЕК) не надана.

Крім того, визнаючи за позивачем право власності на цілісний майновий комплекс Магазину № 123 і, зокрема, на спірне нежиле приміщення, господарський суд виходив з зазначеної в позовній заяві загальної площі приміщення (з уточненням) –1010,30 кв. м. Разом з тим, постанова не містить посилань,  на підставі яких доказів господарський суд дійшов висновку про купівлю –продаж приміщення саме такої площі. Необхідні та належні докази з цього приводу господарським судом не досліджувались, правова оцінка їм не надавалась.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція визнає прийняті у справі судові рішення такими, що прийняті при неповному встановленні обставин, що мають значення для правильного вирішення господарського спору і на цій підставі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Київської області.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Щодо викладених в касаційній скарзі посилань на порушення Київським міжобласним господарським судом норм процесуального права, яке, на думку заявника, полягає у безпідставному відновленню пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зі змісту приписів статей 53, 11113 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено лише ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку. В той час як оскарження питання про відновлення такого строку не передбачене Господарським процесуальним кодексом України.   

Керуючись статтями 43, 111 , пунктом 3 статті 111 , статтями 111, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення від 11.05.2006 господарського суду Київської області та постанову від 05.10.2006 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 105/8-06 господарського суду Київської області скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий                                                                                    Т. Дроботова

Судді                                                                                                Н. Волковицька

                                                                                                                                 Л. Рогач