Постанова

від 11.01.2007 по справі 1/156пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/156пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 січня 2007 р.                                                                                   № 1/156пд  

Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

суддів:Грейц К.В. –головуючого,Глос О.І.,Бакуліної С.В.,

розглянувши  касаційну скаргуСелидівської ОДПІ

на  постановувід 17.10.2006

Донецького апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Донецької області  № 1/156пд

за позовомПП “Комерційна виробничо-впровадницька компанія “Персей”

до3 особи без самостійних вимог

3 особа з самостійними вимогамиСелидівського МДКСПП “Профдезінфекція”- Універсальна спеціалізована товарна біржа “Укрінкомбіржа”- Селидівська міська рада Селидівська ОДПІ

провизнання дійсним правочину купівлі –продажу нерухомого майна

за участю представників:- позивача   

Зінченка Б.Б.

- відповідача- 3-х осіб без самостійних вимог- 3-ї особи з самостійними вимогамиГерасимчук О.С.Сало О.О. (Селидівська міськрада)

Максимчука С.П.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.07.2006 у справі №1/156пд (суддя Азарова З.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду  від 17.10.2006 (колегія суддів у складі головуючого судді Старовойтової Г.Я., суддів Акулової Н.В., Волкової Р.В.), задоволені позовні вимоги приватного підприємства “Комерційна виробничо–впровадницька компанія “Персей” до Селидівського міського державного комунального санітарно–профілактичного підприємства “Профдезінфекція”, треті особи - Універсальна спеціалізована товарна біржа “Укрінкомбіржа”, Селидівська міська рада, третя особа з самостійними вимогами - Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція, правонаступником якої є Селидівська ОДПІ.

Визнано дійсним правочин купівлі–продажу нерухомого майна згідно протоколу №12а від 10.04.2006 приватним підприємством “Комерційна виробничо–впровадницька компанія “Персей” у територіальної громади м. Селидове в особі Селидівського міського державного комунального санітарно–профілактичного підприємства “Профдезінфекція” за адресою: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Шевченко, 61, 63.

Відмовлено в задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Селидівська ОДПІ, про визнання недійсним  господарського зобов'язання за договором купівлі–продажу нерухомого майна згідно протоколу №12а від 10.04.2006.

Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України в разі,  якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Оскільки згідно протоколу №12а від 10.04.2006 Універсальної спеціалізованої товарної біржі “Укрінкомбіржа” аукціону з продажу комунального майна сторони домовились щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу і відбулось його повне виконання покупцем, позовні вимоги визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним  господарського зобов'язання за договором купівлі–продажу нерухомого майна згідно протоколу №12а від 10.04.2006 відмовлено з посиланням на недоведеність обставин, на які посилався заявник в обґрунтування своїх вимог, зокрема, об'єкт купівлі-продажу належав територіальній громаді в особі Селидівської міськради, яка рішенням від 24.02.2006 дала згоду на продаж в 2006 році власного майна шляхом проведення аукціону, отже, спірне майно перебувало в оперативному управлінні, а не у власності Селидівського міського державного комунального санітарно–профілактичного підприємства “Профдезінфекція” і згідно Державного реєстру застав рухомого майна від 25.03.2002 № 21-10528 не знаходилось у податковій заставі.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, Селидівська об'єднана державна податкова інспекція - правонаступник Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції - в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та визнати недійсним правочин купівлі-продажу нерухомого майна.

          Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його переконанням,  судові акти у справі прийняті з порушенням ст. ст. 7, 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000, оскільки судом не прийнято до уваги факт знаходження всього майна підприємства відповідача - Селидівського МДКСПП “Профдезінфекція” - у податковій заставі, у зв'язку з чим підприємство не мало законних підстав для продажу активів, які перебувають у його повному господарському віданні, без письмового узгодження з податковим органом.

Позивач, ПП “Комерційна виробничо - впровадницька компанія “Персей”, подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення та постанову у справі залишити без змін як законні та обґрунтовані,  а касаційну каргу –без задоволення, оскільки вважає, що при розгляді справи було досліджено та доведено відповідними доказами, що майно за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. Шевченка, 61, 63 належало до проведення біржового аукціону 10.04.2006 територіальній громаді м. Селидове, а Селидівському МДКСПП “Профдезінфекція” передане Селидівською міською радою лише у тимчасове користування, тому відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення активи, які належать на правах власності іншим особам та перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків.

З посиланням на аналогічні підстави, Селидівське міське державне комунальне санітарно–профілактичне підприємство “Профдезінфекція” у своєму відзиві на касаційну скаргу просить рішення та постанову у справі залишити без змін.

Універсальною спеціалізованою товарною біржею „Укрінкомбіржа” також подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Селидівської ОДПІ, вимоги якої розглянуті судами попередніх інстанцій в повному обсязі і їм надана належна правова оцінка.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.04.2006 на універсальній спеціалізованій товарній біржі “Укрінкомбіржа” позивач придбав нерухоме майно, а саме: адміністративне приміщення загальною площею 107 кв.м  та складське приміщення загальною площею 122,5 кв.м, що знаходяться в м. Селидове, Донецької області,  по вул. Шевченка, 61, а також будівлі боксів загальною площею 214,6 кв.м за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. Шевченка, 63.

Згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ №212283, серія ЯЯЯ №212282, серія ЯЯЯ №212281 від 23.02.2006 зазначене майно до його продажу належало на праві власності територіальній громаді м. Селидове в особі Селидівської міської ради і знаходилось у оперативному управлінні Селидівського міського державного комунального санітарно –профілактичного підприємства “Профдезінфекція”.

Біржовий аукціон проводився з метою реалізації активів, які знаходилися в комунальній власності територіальної громади м. Селидове, на підставі рішення Селидівської міської ради №4/49-994 від 24.12.2005 „Про затвердження об'єктів, що підлягають відчуженню шляхом проведення аукціону у 2006 році”, результати якого відображені в протоколі №12а від 10.04.2006. Переможцем аукціону стало приватне підприємство “Комерційна виробничо –впровадницька компанія “Персей”, яка платіжним дорученням №72 від 12.04.2006 перерахувала вартість придбаного майна у сумі 25469 грн. на рахунок місцевого бюджету Селидівської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, приватне підприємство “Комерційна виробничо–впровадницька компанія “Персей”, звернувся з позовом до відповідача - Селидівського міського державного комунального санітарно–профілактичного підприємства “Профдезінфекція”, третіх осіб - Універсальної спеціалізованої товарної біржі “Укрінкомбіржа”, Селидівської міської ради, про визнання дійсним правочину купівлі комунального нерухомого майна, що знаходиться за адресою: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Шевченка, 61, 63 і придбано ним на біржовому аукціоні 10.04.2006, обґрунтовуючи свої вимоги нормами ст. ст. 182, 220, 334, 657 Цивільного кодексу України, оскільки вважає, що відповідач безпідставно ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

В свою чергу, Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція звернулась до суду з заявою про залучення її до участі у справі №1/156пд у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, зокрема, у зустрічному позові просить визнати недійсними господарські зобов'язання за договором купівлі-продажу майна, оскільки вважає, що продаж майна відбувся з порушенням вимог ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, адже відчужене майно знаходилось в податковій заставі.

Отже, виходячи з заявлених у справі позовних вимог (первісних і зустрічних), предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, з якими закон пов'язує дійсність чи недійсність договору.

Так, відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, за приписами зазначених норм, однією з умов нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна або пред'явлення позову до суду про визнання дійсним договору, від нотаріального посвідчення якого ухиляється одна із його сторін, є укладання такого договору в письмовій формі.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не встановили чи укладався за наслідками біржового аукціону договір купівлі-продажу нерухомого майна в письмовій формі і чи є протокол аукціону від 10.04.2006 № 12а тією кваліфікованою письмовою формою угоди купівлі-продажу, яка б у розумінні норм ст. ст. 220, 657 ІЦК України підлягала нотаріальному посвідченню в порядку, встановленому Законом України “Про нотаріат” та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за № 283/8882.

Отже, до встановлення і дослідження підстав позову, тобто, фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судам необхідно було з'ясувати і надати правову оцінку предмету позову –певній матеріально-правовій вимозі, яка має кореспондувати способам захисту прав, встановленим, зокрема, нормою ст. 16 Цивільного кодексу України.

            За таких обставин та, враховуючи, що зустрічний позов взаємно пов'язаний з первісним, колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій і щодо відмови у його задоволенні. Крім того, на підставі аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, суду слід встановити, до юрисдикції яких судів (господарських чи адміністративних) віднесено спір за позовом Селидівської ОДПІ до ПП “Комерційна виробничо-впровадницька компанія “Персей”, Селидівського МДКСПП “Профдезінфекція” та 3-ї особи - Універсальної спеціалізованої товарної біржі “Укрінкомбіржа”, оскільки розгляд справи у невірно обраній процесуальній судовій процедурі є порушенням норм процесуального законодавства і може істотно вплинути на обсяг прав і обов'язків учасників процесу на будь-яких його стадіях.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини, а  правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності  і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України судами не встановлено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування, з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків, зокрема, визнання правочину дійсним, а господарського зобов'язання, яке виникло з такого правочину, недійсним.

Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням ч.1 ст.43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2006 у справі № 1/156пд господарського суду Донецької області  та рішення від 03.07.2006 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Касаційну скаргу Селидівської ОДПІ задовольнити частково.

Головуючий                                                                                     К.В.Грейц

Судді                                                                                                       О.І.Глос

                                                                                            С.В.Бакуліна