Постанова

від 27.01.2014 по справі 51/528

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа№ 51/528

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: Бугайчук В.І. - дов. б/н від 15.02.2013

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільна

група „Каділлак, Шевролє"

на рішення господарського суду м. Києва

від 02.07.2013

у справі № 51/528 (суддя - Власов Ю.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Віпкар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільна

група „Каділлак, Шевролє"

третя особа ОСОБА_3

про стягнення 738246,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Віпкар" (надалі - позивач, ТОВ „Віпкар") про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільна група „Каділлак, Шевролє" (надалі - відповідач, ТОВ „Автомобільна група „Каділлак, Шевролє") основного боргу в сумі 714390,00 грн., 3% річних у сумі 996,38 грн. та збитків від інфляції в сумі 22860,48 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.10.2012 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 714390,00 грн., 996,38 грн. 3% річних, 22860,48 грн. інфляційних витрат та 14764,94 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 рішення господарського суду м. Києва від 17.10.12 у справі №51/528 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2013 рішення господарського суду м. Києва від 17.10.2012 та постанову Київського апеляційного суду від 23.01.2013 у справі №51/528 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Повертаючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України у своїй постанові вказав, що довідка-рахунок серії ДДР №801188, яка є документом суворої звітності, скріплено печаткою позивача, проте вказаний доказ судами не досліджено з урахуванням норм Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів. Крім того, як місцевий так і апеляційний господарські суди дослідили що третя особа згідно його пояснень, на виконання умов договору купівлі-продажу автомобіля провів розрахунок з відповідачем на суму 714390,00 грн., проте самими ж судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно прибуткових касових ордерів №97 від 11.02.2010 року та №111 від 15.02.2010 року третьою особою в касу відповідача внесено грошові кошти на загальну суму 636100,00 грн. При цьому Вищий господарський суд України вказував на необхідність взяти до уваги викладене під час нового розгляду.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2013 у справі №51/528 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільна група „Каділлак, Шевролє" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільна група „Каділлак, Шевролє" борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 656455,20 грн., 3% річних в сумі 996,38 грн. та судовий збір в сумі 13149,03 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Автомобільна група „Каділлак, Шевролє" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2013 у справі №51/528 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що в ході нового розгляду справи місцевий господарський суд всупереч вказівкам суду касаційної інстанції не досліджено змісту довідки-рахунку ДДР №801188 та акту наданих послуг №2. Скаржник вказує на те, що пунктом 3 вказаного акуту сторони підтвердили відсутність будь-яких взаємних претензій стосовно виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за договором. Апелянт також зазначає, що посадові особи позивача у виписаній на ім'я ОСОБА_3 довідці-рахунку зазначили про отримання в касу ТОВ „Віпкар" готівкових коштів у сумі 714390,00 грн. Крім того, відповідач стверджує, що прибутково-касовий ордер №97 від 11.02.2010 та прибутково-касовий ордер №111 від 15.02.2010 підписані неуповноваженими на це особами. За таких обставин відповідач стверджує, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем від третьої особи грошових коштів у розмірі 636100,00 грн. та зазначає, що вказані кошті ані в касу, ані на рахунок підприємства відповідача не надходили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільна група „Каділлак, Шевролє" на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2013 у справі №51/528 прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя - Новіков М.М, судді - Мартюк А.І. та Зубець Л.П.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 було внесено зміни до складу колегії суддів, та визначено склад судової колегії: головуючий суддя - Самсін Р.І., судді: Мартюк А.І. та Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільна група „Каділлак, Шевролє" на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2013 у справі №51/528 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено розгляд справи на 27.01.2014 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 було внесено зміни до складу колегії суддів, та визначено склад судової колегії: головуючий суддя - Новіков М.М, судді: Мартюк А.І. та Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільна група „Каділлак, Шевролє" прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Відповідач у судове засідання 27.01.2014 не з'явився, подав 24.01.2014 клопотання про перенесення судового засідання, яке мотивоване неможливістю представника відповідача прибути у судове засідання у зв'язку із хворобою. Розглянувши дане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи із наступного.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до п 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином, саме лише посилання сторони на неможливість представника юридичної особи бути присутнім у судовому засіданні через хворобу не є перешкодою для розгляду справи по суті у конкретному судовому засіданні, оскільки учасники судового процесу не обмежуються законом у праві направити в судове засідання будь-якого іншого представника, а також забезпечити присутність в засіданні безпосередньо керівника юридичної особи чи іншої посадової особи підприємства.

24.01.2014 від відповідача надійшло клопотання про виклик посадових осіб позивача та відповідача для надання пояснень щодо змісту позовних вимог та обставин реалізації автомобіля. Розглянувши дане клопотання, колегія суддів відмовляє у його задоволенні з огляду на відсутність необхідності у виклику посадових осіб сторін у судове засідання. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що учасники судового процесу не позбавлені можливості забезпечити участь у судовому засіданні повноважних представників, визначивши їх на власний розсуд з числа своїх працівників, а також подавати відповідні письмі пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та надсилання матеріалів справи до слідчих органів, яке надійшло до суду 24.01.2014 та 14.11.2013 апеляційний суд залишає без задоволення з огляду на недоведення відповідачем наявності в діях уповноважених осіб позивача та відповідача ознак злочину.

В силу норм ч. 4 ст. 90 ГПК України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Тобто, вказана норма пов'язує можливість направлення судом відповідного повідомлення виключно з виявленням у діяльності працівників підприємств та організацій порушень законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

Пунктом 3 частини 2 статті 79 ГПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі у випадку надсилання матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що процесуальні дії, які передбачені ст. 90 ГПК України та п.3 ч.2 ст. 79 ГПК України, вчиняються судом виключно за наявності відповідного розсуду у суду, незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання у учасника судового процесу.

У даному випадку відповідач, вважаючи, що в діях працівників Товариства з обмеженою відповідальністю „Віпкар" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільна група „Каділлак, Шевролє" наявні ознаки злочину, не позбавлений права та можливості звернутися до правоохоронних органів з самостійною заявою.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Віпкар", як довіритилем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Автомобільна група „Каділлак, Шевролє", як повіреним, укладений договір доручення №АВТО-2009-01, відповідно до якого позивач доручив відповідачу укладати договори реалізації автомобілів марки Chevrolet (Шевролє), Cadillac (Каділлак), Hummer (Хамер), різних моделей та модифікацій, а також виконувати їх від імені й за рахунок позивача, (особливі умови договорів на реалізацію автомобілів можуть бути зазначені в типових договорах, що стануть додатками до цього договору), а відповідач зобов'язався виконувати вищевказане доручення відповідно до положень цього договору.

Згідно з п.2.3 договору довіритель зобов'язаний підписати з повіреним акт наданих послуг протягом 5 робочих днів з дати виконання повіреним положень п.3.7. ст.3 „Обов'язки повіреного" цього договору.

Відповідно до положень пункту 3.2. договору повірений взяв на себе зобов'язання на підставі цього договору та довіреності, виданої позивачем, укладати від імені й за рахунок позивача договори на реалізацію автомобілів, а також виконувати їх (підписувати необхідні протоколи, акти приймання-передачі, накладні, а також інші документи по окремій додатковій вказівці довірителя).

Положеннями п. 3.3. та п. 3.6 договору передбачено обов'язок повіреного по окремій письмовій вказівці довірителя передавати автомобілі у встановленому місці та у встановлений строк третім особам, а також передавати відповідну документацію покупцям та по окремій вказівці довірителя приймати від покупців готівкові та/або безготівкові кошти в якості оплати вартості реалізованих автомобілів.

Згідно положень п.3.7. договору у виключних випадках відповідач має право перераховувати вартість автомобілів, що реалізуються за цим договором, на підставі наданих позивачем рахунків-фактур, але за будь-яких умов відповідач зобов'язаний перераховувати позивачу грошові кошти, які надійшли від покупців у якості оплати вартості автомобілів на рахунок/у касу відповідача в строк не пізніше 3 робочих днів з дати їхнього надходження на рахунок/оприбуткування в касі відповідача, а при реалізації в кредит (з використанням кредитної схеми оплати) у строк не пізніше 5 робочих днів з дати відвантаження відповідного автомобіля покупцеві.

Пунктом 4.2. договору датою оплати вартості автомобілів сторони погодились вважати дату зарахування коштів на рахунок позивача.

Як встановлено місцевим господарським судом, 28.09.2009 між позивачем та відповідачем був підписаний акт прийому-передачі автомобіля, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв відповідно до положень договору №ОТАВ-2009-1 надання послуг по відповідальному зберіганню автомобілів від 25.08.2009 наступне: один автомобіль 2009 випуску марки CHEVROLET (ШЕВРОЛЄ), моделі EXPRESS LT (ЕКСПРЕС ЛТ); кузов НОМЕР_1; ціна 690000,00 грн.

10.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Віпкар", від імені якого на підставі договору доручення діяв відповідач, та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу автомобіля №КПШФ-2010-01, за умовами якого позивач, від імені якого на підставі договору доручення діяв відповідач, продав третій особі, а третя особа купила і прийняла у власність 1 новий автомобіль 2009 року випуску, марки CHEVROLET (ШЕВРОЛЄ), моделі EXPRESS LT EXPLORER (ШЕВРОЛЄ ЕКСПРЕС ЛТ ЕКСПЛОРЕР), американського виробництва корпорації G.M. U.S.A., якісні та технічні характеристики якого погоджені cторонами окремо і вказані у відповідній специфікації (додаток №1).

Пунктом 2.1. вказаного договору купівлі-продажу сторони погодили, що місцем продажу/передачі автомобіля є Україна, м. Київ, автомобільний салон ТОВ „Автомобільна група „Каділлак, Шевролє".

Згідно з п.2.2. договору строк передачі автомобіля: не пізніше 2 робочих днів з дати оплати ціни автомобіля.

Відповідно до п.2.3. договору купівлі-продажу третя особа зобов'язалась сплатити ціну автомобіля в строки та на умовах відповідно до положень статті 3 „ціна і порядок розрахунків" цього договору.

Приймання автомобіля оформляється актом прийому-передачі, після підписання якого автомобіль переходить у власність третьої особи (п.2.5. договору купівлі-продажу).

За приписами пункту 2.6. договору купівлі-продажу при передачі автомобіля позивач, від імені якого на підставі договору доручення діяв відповідач, зобов'язався передати Третій особі документи, передбачені положеннями п.2.3 правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, що затверджені наказом №228 Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 31.07.2002 року, які необхідні для наступної реєстрації автомобіля в органах ДАІ МВС України.

Ціна автомобіля складає 714390,00 грн. з урахуванням ПДВ, що складає 119065,00 грн. (п.3.1. договору купівлі-продажу).

Відповідно до п.3.2. договору третя особа зобов'язалась сплатити ціну автомобіля позивачу, від імені якого на підставі договору доручення діяв відповідач, в розмірі вказаному в п.3.1. даного договору не пізніше 11.02.2010 року.

Як встановлено судом першої інстанції 11.02.2010 позивач передав відповідачеві автомобіль СНЕVRОLЕТ ЕХРRЕSS LT EXPLORER НОМЕР_1 в кількості 1 шт., вартістю 714390,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-080120 від 11.02.2010 року.

Із видаткової накладної №РН-000142 від 11.02.2010 (а.с. 117, т. 1) вбачається, що відповідач передав, а третя особа прийняла автомобіль СНЕVRОLЕТ ЕХРRЕSS LT EXPLORER НОМЕР_1 в кількості 1 шт., вартістю 714390,00 грн.

11.02.2010 третя особа згідно видаткової накладної №РН-142 сплатила в касу відповідача 478100,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №97, виданим відповідачем.

Крім того, 15.02.2010 третя особа згідно видаткової накладної №РН-142 сплатила в касу відповідача 158000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №111, виданим відповідачем.

11.02.2010 між позивачем, від імені якого на підставі договору доручення діяв відповідач, та третьою особою був підписаний акт прийому-передачі автомобіля, згідно з яким позивач, від імені якого на підставі договору доручення діяв відповідач, передав, а третя особа прийняла відповідно до положень договору №КПШФ-2010-01 купівлі-продажу автомобіля від 10.02.2010 один новий автомобіль 2009 випуску: марки СНЕVROLET (ШЕВРОЛЄ) американського виробництва корпорації GM U.S.A.; моделі ЕХРRESS LТ EXPLORER (ЕКСПРЕС ЛТ ЕКСПЛОРЕР); кузов НОМЕР_1; ціна 714390,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

У лютому 2010 року позивач видав третій особі довідку-рахунок №801188 про те, що останній продано і видано легковий автомобіль СНЕVROLET марки ЕХРRESS LТ EXPLORER, кузов НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію (техпаспорт) №ВМД, вартістю 714390,00 грн., адреса АР Крим, Нижньогірський район, с. Садове, вул. Октябрська, 22. Кошти в сумі 714390,00 грн. одержані касою торгівельної організації.

11.02.2010 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода №2 (а.с. 21, т.1) до договору доручення №АВТО-2009-01 від 25.08.2009, відповідно до якої на виконання положень п.4.1. статті 4 „Винагорода" договору доручення №АВТО-2009-01 від 25.08.2009 за реалізацію 1 нового автомобіля, 2009 року випуску, марки СНЕVROLET (ШЕВРОЛЄ) моделі ЕХРRESS LТ EXPLORER (ЕКСПРЕС ЛТ ЕКСПЛОРЕР), кузов НОМЕР_1, оригінал чи завірена копія ВМД №119759: винагорода відповідача складає 3000,00 гривень з урахуванням ПДВ (20 %). Згідно положень п.8.1. статті 8 „Заключні положення" договору, позивач погодився на утримання відповідачем вищевказаної суми винагороди за виконання положень цього договору із суми грошових коштів, які отримав відповідач від третіх осіб (кінцевого споживача, покупця автомобіля) в якості оплати ціни вищевказаного автомобіля.

11.02.2010 відповідачем надано позивачу звіт №2 про виконання доручення відповідно до договору доручення №АВТО-2009-01 від 25.08.2009, у якому відповідач в межах дії положень договору доручення №АВТО-2009-01 від 25.08.2009 підтвердив факт реалізації наступного автомобіля із параметрами: реалізований автомобіль: 2009 року випуску; колір: чорний металік; марка: СНЕVROLET (ШЕВРОЛЄ); модель ЕХРRESS LТ EXPLORER (ЕКСПРЕС ЛТ ЕКСПЛОРЕР); номер кузову НОМЕР_1; оригінал/завірена копія ВМД №: 119759; ціна реалізації: 714390,00 грн.; дата реалізації 11.02.10р.; форма оплати: готівкою в касу.

Крім того, 11.02.2010 між позивачем та відповідачем підписаний акт №2 наданих послуг, відповідно до якого позивач та відповідач підтвердили, що за період з 25.08.2009 по 11.02.2010 на виконання положень договору доручення №АВТО-2009-01 від 25.08.2009, відповідачем від імені позивача був реалізований 1 новий автомобіль 2009 року випуску, марки СНЕVRОLЕТ (ШЕВРОЛЄ) моделі ЕХРRЕSS LT EXPLORER (ЕКСПРЕС ЛТ ЕКСПЛОРЕР), кузов №:НОМЕР_1, оригінал чи завірена копія ВМД №119759; що підтверджується видатковою накладною №РН-000142 від 11.02.2010, та виписаною довідкою-рахунком на ім'я ОСОБА_3.

Пунктом 3 вищевказаного акту №2 сторони підтвердили відсутність будь-яких взаємних претензій стосовно виконання кожною із сторін особистих зобов'язань, які були прийняті на себе відповідно до положень договору.

Як встановлено місцевим господарським судом 11.08.2011 позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату 714390,00 грн., в якій вимагав в строк 5 банківських днів з моменту отримання претензії перерахувати на розрахунковий рахунок позивача отримані від реалізованого автомобіля СНЕVRОLЕТ ЕХРRЕSS LT EXPLORER кошти в сумі 714390,00 грн.

У відповідь на вказану претензію відповідач направив на адресу позивача лист-відповідь від 16.08.2011, в якому повідомив що грошові кошти від продажу автомобіля були внесені в касу підприємства не в повному обсязі, а саме фактично була внесена сума в розмірі 636100,00 грн., а сума в розмірі 78290,00 грн. в касу підприємства внесена не була. Крім того, в своєму листі відповідач повідомив, що керівництво підприємства не може завершити виконання даного договору в повному обсязі в зв'язку з відсутністю оборотних коштів у підприємства.

Таким чином, вказаним листом відповідач фактично підтвердив отримання ним через касу грошових коштів у розмірі 636100,00 грн. від продажу автомобіля, що також підтверджується прибутковими касовими ордерами №97 від 11.02.2010 та №111 від 15.02.2010 року.

За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем від третьої особи грошових коштів у розмірі 636100,00 грн., а вказані кошті ані в касу, ані на рахунок підприємства відповідача не надходили.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір доручення відповідно до умов якого позивач доручив відповідачу укласти договір реалізації автомобіля марки Chevrolet (Шевролє), різних моделей та модифікацій, а також виконувати їх від імені й за рахунок позивача, а відповідач зобов'язується виконувати вищевказане доручення відповідно до положень цього договору. На виконання умов зазначеного договору відповідачем було реалізовано третій особі автомобіль 2009 року випуску, марки СНЕVRОLЕТ (ШЕВРОЛЄ) моделі ЕХРRЕSS LT EXPLORER (ЕКСПРЕС ЛТ ЕКСПЛОРЕР), кузов №:НОМЕР_1, що підтверджується видатковою накладною №РН-000142 від 11.02.2010 року. При цьому матеріалами справи, а саме прибутковими касовими ордерами, документально підтверджується факт внесення в касу відповідача коштів у сумі 636100,00 грн. В подальшому позивачем та відповідачем було надано третій особі документи на підтвердження правомірності придбання зазначеного автомобіля для здійснення державної реєстрації права власності на нього. Проте всупереч умовам договору доручення відповідачем не було перераховано позивачу грошові кошти, які надійшли від третьої особи у якості оплати вартості автомобіля у касу відповідача в строк не пізніше 3 робочих днів з дати їхнього оприбуткування в касі відповідача. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

При цьому, місцевим господарським судом на виконання вказівок суду касаційної інстанції в ході повторного розгляду справи досліджено довідку-рахунок серії ДДР №801188 з урахуванням норм Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року.

Так, відповідно до п.8 постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" від 07.09.98р. №1388 (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, оцінку їх вартості, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Бланки довідок-рахунків, актів приймання-передачі транспортних засобів підприємств-виробників таких засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, за формами згідно з додатками 1 і 6 є бланками суворої звітності і виготовляються відповідно до порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №283.

Відповідно до п.1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Пунктом 3 вказаного положення встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Таким чином саме прибутковий касовий ордер є первинний документом, яким підтверджується надходження готівки до каси, тоді як довідка рахунок є документом, що підтверджують правомірність придбання транспортного засобу.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що довідка-рахунок серії ДДР №801188, виписана на ім'я ОСОБА_3, підтверджує факт отримання в касу ТОВ „Віпкар" готівкових коштів у сумі 714390,00 грн.

Натомість, відповідач не довів належними доказами (платіжне доручення, банківська виписка, прибутковий касовий ордер) сплати позивачу коштів, отриманих від третьої особи в сумі 636100,00 грн.

Безпідставним також є посилання відповідача в обґрунтування вимог апеляційної скарги на пункт 3 акту наданих послуг №2, яким сторони підтвердили відсутність будь-яких взаємних претензій стосовно виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за договором.

З цього приводу суд першої інстанції правильно зазначив, що акт наданих послуг від 11.02.2010 за договором доручення №АВТО-2009-01 від 25.08.2009 не підтверджує фактичну сплату відповідачем позивачу отриманих від третьої особи грошових коштів у сумі 636100,00 грн., а свідчить лише про те, що станом на день його підписання 11.02.2010 у позивача відсутні претензії стосовно виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором доручення, які в частині обов'язку перерахування отриманих коштів на той час не були прострочені відповідачем, оскільки відповідач, отримавши кошти від третьої особи 11.02.2010, повинен був передати їх позивачу протягом 3 робочих днів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 636100,00 грн.

При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ТОВ „Віпкар" про стягнення із ТОВ „Автомобільна група „Каділлак, Шевролє" заборгованості у сумі 714390,00 грн. не можуть бути задоволені у повному обсязі, оскільки взаємні права та зобов'язання за договором №КПШФ-2010-01 купівлі-продажу автомобіля виникли саме між позивачем та третьою особою, тому відповідач зобов'язаний за договором доручення передати позивачу лише те, що він отримав за результатами виконання цього договору доручення. Таким чином, у відповідача виник обов'язок передати позивачу грошові кошти лише у сумі 636100,00 грн., отримання яких відповідачем від третьої особи є документально підтвердженим.

Враховуючи ту обставину, що належних доказів отримання відповідачем від третьої особи решти вартості проданого автомобіля у сумі 78290,00 грн. позивачем суду не подано, то в цій частині позовні вимоги ТОВ „Віпкар" правомірно залишені місцевим господарським судом без задоволення.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 20355,20 грн. за розрахунком суду, який суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим, та 3% річних в сумі 996,38 грн. у межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільна група „Каділлак, Шевролє" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2013 у справі №51/528 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільна група „Каділлак, Шевролє" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2013 у справі №51/528 залишити без змін.

Матеріали справи №51/528 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк