Постанова

від 31.01.2014 по справі 5023/5811/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. Справа № 5023/5811/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Комарова В.С.

відповідача - Шуть К.І

третьої особи - Костюченко Є.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Металіст - Будметалконструкція", м. Харків (вх. №3748Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від "31" жовтня 2013 року по справі № 5023/5811/12

за позовом ТОВ "Вест-Пром Метал", смт. Ювілейний, Дніпропетровська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "НВК "Вест-Пром", смт. Ювілейний, Дніпропетровська обл.

до ТОВ "Металіст-Будметалконструкція", м. Харків

про стягнення 924313,80 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Вест-Пром Метал", звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, ТОВ "Металіст-Будметалконструкція", на підставі договору про відступлення права вимоги №814/А від 05.10.2012 р. заборгованості за договором поставки №355/Т від 17.05.2011 р., укладеним між відповідачем та ТОВ "НВКФ "Вест-Пром", в розмірі 924313,80 грн., з яких 922876,53 грн. основного боргу та 1437,27 грн. 3% річних, а також просить покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.02.13 р. по справі №5023/5811/12 позовні вимоги було задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.13 р. за апеляційною скаргою ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" рішення господарського суду Харківської області від 25.02.13 р. по справі №5023/5811/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.13 р. частково задоволено касаційну скаргу ТОВ "Вест-Пром Метал", якою постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.13 р. та рішення господарського суду Харківської області від 25.02.13 р. у справі №5023/5811/12 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.10.2013 року по справі №5023/5811/12 (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Металіст - Будметалконструкція" на користь ТОВ "Вест-Пром Метал" 797531,16 грн. боргу, 1208,30 грн. 3% річних та 18450,62 грн. судового збору. В частині стягнення 345,37 грн. боргу та 228,97 3% річних відмовлено. В частині стягнення суми боргу в розмірі 125000,00 грн. провадження у справі припинено.

Апелянт (відповідач) не погодився з зазначеним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на недоведеність та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2013 року по справі №5023/5811/12 про стягнення заборгованості у розмірі 924313,80 грн. в частині стягнення суми у розмірі 114881,56 грн. та 3% річних у розмірі 1437,27 грн. Прийняти нове рішення по суті позовних вимог, яким в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 114881,56 грн. та 3% річних у розмірі 1437,27 грн. відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Розподілити судові витрати.

Апелянт, ТОВ "Металіст - Будметалконструкція", в судовому засіданні надав уточнену апеляційну скаргу, в якій просить вважати вимоги апеляційної скарги помилково зазначеними, оскільки виходячи з підстав апеляційного оскарження, можливим є скасування рішення в цілому. Просить розглядати скаргу з урахуванням уточнення. Вимоги апеляційної скарги викласти в наступній редакції: рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2013 року по справі №5023/5811/12 скасувати та прийняти нове по суті позовних вимог, яким в задоволенні позову відмовити. Судові витрати залишити за позивачем.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі - 17 травня 2011 року між ТОВ "Наукова виробничо-комерційна фірма "Вест-Пром" (постачальник) та ТОВ "Металіст-БМК" (покупець) було укладено договір поставки №355/Т (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити окремими партіями, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах, визначених договором, продукцію у кількості, асортименті та у строки, визначені Додатками (специфікаціями), які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов вказаного договору постачальник здійснював поставку товару, а покупець приймав товар та оплачував його.

05 жовтня 2012 року ТОВ "НВКФ "Вест-Пром" відступило ТОВ "Вест-Пром Метал" право вимоги за Договором поставки № 355/Т від 17.05.2011 р. на суму 922 876,53 грн., яка складається з 773 735,17 грн. основного боргу, 49 721,21 грн. пені та 99 420,15 грн. 30% річних.

Як зазначає апелянт у своїй апеляційній скарзі, місцевий господарський суд вважав встановленим факт наявності у позивача прав вимагати сплати суми штрафних санкцій за період з моменту початку їх нарахування до дня укладення договору про відступлення права вимоги, проте вказаний факт, на думку апелянта, спростовується положеннями договору та не був доведений позивачем будь-яким іншими належними засобами доказування.

Так, пунктом 8.3 Договору передбачено порядок сплати штрафних санкцій, нарахованих за порушення його умов: винна сторона зобов'язана перерахувати на рахунок добросовісної сторони штрафні санкції протягом 3-х банківських днів з моменту отримання відповідного повідомлення.

18 червня 2012 року за вх. №101 ТОВ "Металіст-БМК" від ТОВ НВКФ "Вест-Пром" отримано претензію №3 за договором №355/т від 17.05.2011 року на суму 1165320,95 грн. з розрахунком штрафних санкцій за видатковими накладними №1900 від 09.04.2012 р., №2034 від 13.04.2012 р., №2117 від 18.04.2012 р., №2280 від 24.04.2012 р., № 2609 від 11.05.2012 р., за якими нараховано: - пені у сумі 11 419,94 грн.; - 30% річних у сумі 22 839,86 грн., а всього: 34 259,80 грн.

Однак, відповідачем ніколи не отримувалось будь-яких претензій (вимог) повідомлень щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі, що заявлено у позовних вимогах, а саме: - пені у сумі 49 721,21 грн.; - 30% річних у сумі 99 420,15 грн., а всього: 149 141,36 грн.

Таким чином, на думку апелянта, ТОВ НВКФ "Вест-Пром" вправі вимагати від ТОВ "Металіст-БМК" сплати штрафних санкцій лише у розмірі 34 259,80 грн., оскільки лише цю суму ним було нараховано у встановленому договором порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На думку апелянта, за договором відступлення права вимоги №814/а від 05.10.2012 року первісний кредитор (ТОВ НВКФ «Вест-Пром») переуступив новому кредиторові (ТОВ "Вест-Пром Метал) право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів, проте не відступав права нараховувати штрафні санкції за п. 8.1 Договору поставки №355/Т від 17.05.2011 року.

Договором відступлення права вимоги №814/а від 05.10.2012 року не встановлено, що за ним до нового кредитора переходять права за договором поставки №355/Т від 17.05.2011 року, які виникнуть або можуть виникнути в майбутньому.

На момент укладення договору відступлення права вимоги №814/а від 05.10.2012 року у первісного кредитора виникло право вимагати від боржника сплати штрафних санкцій за Договором поставки №355/т від 17.05.2011 року у розмірі 34 259,80 грн.

Таким чином, оскільки право вимагати сплати штрафних санкцій за договором поставки на решту нарахованих у розрахунку, що додається до позову, штрафних санкцій так і не виникло у ТОВ "НВКФ "Вест-Пром", а застереження щодо прав вимоги, що можуть виникнути у майбутньому, у договорі відступлення права не міститься, то воно не могло бути передане ТОВ "Вест-Пром Метал" за договором відступлення прав вимоги, як таке, що не існувало на момент переходу права вимоги.

Проте, в абзаці 11-12 аркушу 6 рішення суд вказує: «Що стосується моменту виникнення у відповідача обов'язку сплатити цю суму штрафних санкцій, то зазначений обов'язок, відповідно до п. 8.3 договору поставки №355/Т від 17.05.11 р., виникав у відповідача протягом 3-х банківських днів з моменту отримання ним повідомлення про сплату цієї суми. Однак, своїм листом - вимогою №121 від 14.11.12 р. позивач змінив цей строк, подовживши його до семи днів з моменту отримання цього повідомлення. В матеріалах справи містяться належні докази відправлення цього повідомлення, якими є фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист. (а. с. 15)

Враховуючи викладене, заперечення відповідача щодо відсутності у позивача на стягнення пені та 30%річних за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № 355/Т від 17.05.11 р., що стали предметом договору відступлення права вимоги, тому що цього права не було у первісного кредитора на момент укладання спірного договору, суд вважає помилковими та такими, що не можуть бути враховані при прийнятті рішення по справі.»

Апелянт вважає, що лист - вимога №121 від 14.11.12 р., на який посилається суд, не може бути визнаний повідомленням про нарахування штрафних санкцій в розумінні п. 8.3 Договору, виходячи з наступного:

1. Лист-вимога не містить не лише розрахунку штрафних санкцій, а й навіть вказівки на сплату будь-яких штрафних санкцій за договором, а стосується лише вимоги сплатити певну суму - 922 876,53 грн.

2. Листа-вимогу було надіслано після укладення договору відступлення прав вимоги №814/А від 05.10.2012 р.

3. Листа-вимогу було надіслано особою, яка не мала на це права, а саме ТОВ "Вест-Пром Метал" (новий кредитор за договором відступлення права вимоги), оскільки за Договором відступлення права вимоги первісним кредитором (ТОВ "НВКФ "Вест-Пром") було відступлено лише право вимагати грошову суму та не відступалося право нараховувати штрафні санкції за договором в порядку п. 8.3 Договору поставки шляхом направлення повідомлень.

Що стосується суми штрафних санкцій, на яку могло бути надіслане повідомлення про їх нарахування в порядку визначеному договором (але не було надіслане ані позивачем, ані третьою особою), під час розгляду справи, відповідачем у своєму відзиві вказувалось на неправильне розрахування позивачем сум штрафних санкцій за прострочення оплати товару за договором поставки.

Так, пунктом 6.1 договору поставки №355/Т від 17.05.2011 року передбачено наступні умови оплати: 100% попередня оплата за поставлену продукцію протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання Додатку до Договору на поставку конкретної партії продукції, якщо інші умови не передбачені в самих додатках до Договору.

Інші умови передбачені у додатках № 5, 6, 7, 8 до Договору поставки, які являють собою специфікацію №5/12, 6/12,7/12,8/12. Так п. 2 кожної із специфікацій передбачено наступні умови оплати: 100% оплата протягом 20-ти календарних днів з дати поставки продукції. Під датою поставки продукції розуміють дату передання продукції у розпорядження покупця на складі Постачальника.

Таким чином, строк на оплату поставлених товарів настав: за видатковою накладною №1900 від 09.04.2012 р. - 29.04.2012 року; за видатковою накладною № 2034 від 13.04.2012 р. - 03.05.2012 року; за видатковою накладною №2117 від 18.04.2012 р. - 08.05.2012 року; за видатковою накладною №2280 від 24.04.2012 р. -14.05.2012 року; за видатковою накладною №2609 від 11.05.2012 р. - 31.05.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, прострочення боржника настає на наступний день після спливу строку на виконання зобов'язання, визначеного договором. Отже, прострочення боржника настає: за видатковою накладною №1900 від 09.04.2012 р. - з 30.04.2012 року; за видатковою накладною №2034 від 13.04.2012 р. - з 04.05.2012 року; за видатковою накладною №2117 від 18.04.2012 р. - з 09.05.2012 року; за видатковою накладною №2280 від 24.04.2012 р. - з 15.05.2012 року; за видатковою накладною №2609 від 11.05.2012 р. - з 01.06.2012 року.

Проте, з розрахунку заборгованості за договором №355/Т від 17.05.2011 року, доданому позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивачем нарахована пеня та 30% річних з останнього дня строку на виконання зобов'язання оплатити поставлений товар, визначеного специфікаціями.

Нарахування штрафних санкцій з останнього дня строку на виконання зобов'язання прямо суперечить положенням чинного законодавства та призводить до порушення майнових прав Відповідача.

Таким чином, на думку апелянта, місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення 3% річних, допустив неправильне застосування норм цивільного права.

Позивач та третя особа з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджуються, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надали відзиви на апеляційну скаргу, в якому просять рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам чинного законодавства, та суд дав вірну правову оцінку всім обставинам справи та наданим сторонами доказам.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 17.05.11 р. між ТОВ "Науковою виробничо-комерційною фірмою "Вест-Пром" (постачальник, третя особа у справі) та ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" (відповідач) було укладено договір поставки №355/Т (далі договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти окремими партіями, а відповідач приймати у власність і оплачувати на умовах, передбачених даним договором металопродукцію (продукція) в асортименті, кількості, за ціною і в терміни, визначені специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору.

Ціни на продукцію, що поставляється за цим договором встановлюються сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору, загальна вартість продукції за цим договором визначається сумою вартості усіх партій продукції, поставлених за договором.

За умовами п.6.1 договору відповідач здійснює оплату у вигляді 100% попередньої оплати за поставлену продукцію протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання відповідного додатку до цього договору на поставку конкретної партії продукції. Інші умови оплати для конкретних партій продукції можуть бути передбачені у відповідних додатках до договору.

В подальшому, сторони у специфікаціях до договору поставки змінили умови оплати та погодили новий порядок, а саме 100% оплата в термін 20 календарних днів з дати поставки продукції. Під датою поставки сторони розуміють дату передачі продукції в розпорядження відповідача на складі постачальника (а.с.20-23 т.1, а.с.13-31 т.3).

Відповідно до п. 6.3 договору, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в національній валюті України. У платіжному дорученні обов'язково зазначаються: призначення платежу, номер і дата договору або номер видаткової накладної, за якою здійснюється оплата.

Якщо в платіжному дорученні покупець вказав номер видаткової накладної, а у покупця є заборгованість за придбану продукцію за декількома видатковими накладними, то отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за продукцію, отриману раніше, незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжному дорученні.

10.12.11 р. між ТОВ "Науковою виробничо-комерційною фірмою "Вест-Пром" та ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" було укладено додаткову угоду №1/2 до договору поставки №355/Т від 17.05.11 р., за умовами якої п.11.1 виклали у новій редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.12 р., а в частині невиконаних сторонами зобов'язань - до повного їх виконання".

ТОВ "НВКФ "Вест-Пром" свої обов'язки виконало належним чином та протягом дії договору поставило відповідачу товар на загальну суму 3 907701,45 грн.

Факт отримання відповідачем товару від ТОВ "Наукової виробничо-комерційної фірми "Вест-Пром" підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств. Також в матеріалах справи наявні довіреності на отримання від ТОВ "НВКФ "Вест-Пром" товарно-матеріальних цінностей за договором поставки.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором поставки виконав неналежним чином. За отриманий за договором поставки товар розрахувався частково, на загальну суму 3133 966,28 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий за договором поставки №355/Т від 17.05.11 р. товар склала 773 735,17 грн. Відповідач зазначену суму заборгованості не заперечує.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що зазначена сума заборгованості за договором поставки №355/Т від 17.05.11 р. була визнана відповідачем шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків станом на 28.08.12 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.12 р. між ТОВ "Наукова виробничо-комерційна фірма "Вест-Пром" (первісний кредитор, третя особа у справі), ТОВ "Вест-Пром Метал" (позивач) та ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" (відповідач) було укладено договір про відступлення права вимоги №814/А (далі договір) щодо відступлення суми боргу за договором поставки №355/Т від 17.05.11 р., укладеним між ТОВ "НВКФ "Вест-Пром" та відповідачем. Зазначений договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками. Доказів розірвання зазначеного договору, або визнання його недійсним відповідач не надав.

Відповідно до п.1.1 даного договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із договором №355/Т від 17.05.11 р., укладеним між первісним кредитором та боржником.

Позивач, за умовами п. 1.2 договору, одержує право замість первісного кредитора вимагати від відповідача сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 2.1. цього договору.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право вимоги, що відступається за цим договором сторони, в тому числі і відповідач, визначили у розмірі 922 876,53 грн. (п.2.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що зазначена сума складається із суми основного боргу за договором поставки №355/Т від 17.05.11 р. у розмірі 773735,17 грн. та штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором, що складаються із пені в розмірі 49 721,21 грн. та 30% річних в розмірі 99927,46 грн., розрахованих станом на момент укладення договору відступлення права вимоги.

Крім того, п. 8.2 договору поставки №355/Т від 17.05.11 р. сторони погодили, що у разі прострочення оплати за поставлену продукцію покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення платежу. За прострочку оплати поставленої продукції покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Приймаючи до уваги викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем невірно був визначений період нарахування, що призвело до невірного розрахунку та завищення суми штрафних санкцій, право вимоги яких було передано за договором відступлення прав.

За приписами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За умовами договору поставки, прострочення відповідача настає за видатковою накладною №1900 від 09.04.12 р. - з 30.04.12 р., за видатковою накладною № 2034 від 13.04.12 р. - з 04.05.12 р., за видатковою накладною №2117 від 18.04.12 р. - з 09.05.12 р., за видатковою накладною №2280 від 24.04.12р. - з 15.05.12р. та за видатковою накладною 2609 від 11.05.12 р. - з 01.06.12 р.

З наданого розрахунку судом вбачається, що до періоду прострочення виконання зобов'язань за договором поставки №355/Т від 17.05.11 р. було помилково зараховано останній день сплати за отриманий за договором товар, що призвело до завищення суми штрафних санкцій, право вимоги яких стало предметом договору відступлення права вимоги.

Здійснивши розрахунок, судом встановлено, що на момент укладення договору відступлення права вимоги первісний кредитор мав право вимагати від відповідача сплати пені в сумі 49508,23 грн. та 30% річних в сумі 99287,76 грн., а тому право вимагати сплати лише цієї суми штрафних санкцій мав право передати первісний кредитор позивачу.

Відповідно до п. 3.1 договору первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником його обов'язків.

З моменту набрання чинності цим договором у нового кредитора виникає право вимоги до боржника щодо сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 2.1. цього договору (п.3.2 договору).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що у відповідності до договору про відступлення права вимоги №814/А від 05.10.12 р., укладеного між ТОВ "НВКФ "Вест-Пром", ТОВ "Вест-Пром Метал" та ТОВ "Металіст-Будметалконструкція", до позивача перейшло право вимоги виконання відповідачем обов'язку по оплаті отриманого товару у розмірі 773 735,17 грн., пені в сумі 49508,23 грн. та 30% річних в сумі 99287,76грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки №355/Т від 17.05.11 р., укладеним між третьою особою та відповідачем.

Сума заборгованості за договором поставки №355/Т від 17.05.11 р. була визнана відповідачем шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків станом на 28.08.12 р. Також договір переуступки права вимоги №814/А від 05.10.2012 р. є трьохстороннім та підписаний особисто відповідачем, що також підтверджує згоду відповідача, щодо суми боргу з урахуванням сум нарахованих штрафних санкцій.

Ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем на адресу відповідача 14.11.12 р. було направлено лист-вимогу №121 (а.с.14 том І) про сплату боргу за договором про відступлення права вимоги в розмірі 922876,53 грн., який був залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідач, після звернення позивача до суду із позовною заявою, частково сплатив суму боргу за договором про відступлення права вимоги, перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти: 29.04.13 р. в розмірі 50000,00грн., 20.05.13 р. в розмірі 25000,00 грн., 24.05.13 р. в розмірі 15000,00грн., 28.05.13 р. в розмірі 25000,00 грн.,03.06.13 р. в розмірі 10000,00 грн., всього на загальну суму 125000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наявними у справі.

Таким чином, сума боргу за договором про відступлення права вимоги на час розгляду справи складає 797531,16 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 922876,53 грн., відступленої за договором про відступлення права вимоги №814/А від 05.10.12 р. підлягають частковому задоволенню в сумі 797531,16 грн.

Оскільки відповідач вже після звернення позивача з позовом до суду частково сплатив суму боргу в розмірі 125000,00 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог зі стягнення 3% річних з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив нарахування річних на суму боргу у розмірі 922876,53 грн., право вимоги якої було передано позивачу за договором про відступлення права вимоги №814/А від 05.10.12 р. До складу цієї суми, як було встановлено, входить сума основного боргу у розмірі 773735,17 грн., пеня у сумі 49721,21 та 30% річних у сумі 99927,46грн.

Таким чином, позивачем здійснено нарахування 3% річних на суму пені та 30% річних, нарахованих за неналежне виконання основного зобов'язання, що є неприпустимим виходячи з наступного.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню (ч.1 ст. 230 ГК України).

Визначення поняття пені здійснено у ч. 3 ст. 549 ЦК України, згідно якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, за приписами ч. 2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються. Під процентами в даному випадку треба розуміти:

а) проценти за користування чужими грошовими коштами, стягнення яких передбачене ст. 536 ЦК України;

б) проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, які стягуються відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

Несплата штрафних санкцій не відноситься до порушення грошового зобов'язання, оскільки самі штрафні санкції є мірою відповідальності у разі порушення зобов'язання, тому зазначене виключає можливість нарахування 3% річних на суму пені та 30% річних, нарахованих за неналежне виконання основного зобов'язання.

Проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, а тому нарахування 3% річних на суму пені та 30% річних є неприпустимим, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства.

Таким чином, у позивача є право нараховувати 3% річних лише на суму основного боргу, без включення до цієї суми штрафних санкцій.

Здійснивши розрахунок 3% річних на суму основного боргу в розмірі 773735,17 грн. за заявлений позивачем період, а саме: із 24.11.12 р. по 12.12.12 р., суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення цієї позовної вимоги на суму 1208,30 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду документів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків на суму основного боргу в розмірі 773735,17 грн., підписаний відповідачем без будь - яких зауважень та заперечень. Дії відповідача щодо часткового погашення заборгованості за договором уступки права вимоги на загальну суму 125000,00грн., у період з квітня по червень 2013 р., тобто під час розгляду даного спору судом першої інстанції, також можуть розцінюватись як визнання ним боргу.

Окрім того, як зазначив Вищий господарський суд у постанові по даній справі, непогодження відповідача із сумою заборгованості лише в частині суми штрафних санкцій, що було викладено ним в апеляційній скарзі, дає підстави вважати, що ТОВ "Металіст-Бедметалконструкція" проти наявності такої заборгованості не заперечує.

Судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги заперечення відповідача стосовно відсутності права нарахування штрафних санкцій за договором поставки №355/Т від 17.05.11 р., оскільки вимогу про сплату таких санкцій він не отримував, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8.3 договору поставки №355/Т від 17.05.11 р. винна сторона зобов'язана перерахувати на рахунок добросовісної сторони штрафні санкції протягом 3-х банківських днів з моменту отримання відповідного повідомлення. Зазначеним пунктом сторони передбачили строк, протягом якого винна сторона зобов'язана сплатити штрафні санкції за договором.

При цьому суд звертає увагу, що право вимагати від винної сторони сплати штрафних санкцій виникає у добросовісної сторони в силу закону з моменту порушення винною стороною договірного зобов'язання, а договором сторони передбачили лише строк, протягом якого винна сторона повинна сплатити ці санкції.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що на момент укладення договору уступки права вимоги первісний кредитор (третя особа у справі) мав право вимоги сплати пені в сумі 49508,23 грн. та 3% річних в сумі 99287,76 грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки №355/Т від 17.05.11 р., а тому це право було передано ним позивачу за договором уступки права вимоги правомірно.

Що стосується моменту виникнення у відповідача обов'язку сплатити цю суму штрафних санкцій, то зазначений обов'язок, відповідно до п. 8.3 договору поставки №355/Т від 17.05.11 р., виник у відповідача протягом 3-х банківських днів з моменту отримання ним повідомлення про сплату цієї суми. Однак, своїм листом - вимогою №121 від 14.11.12 р. позивач змінив цей строк подовживши його до семи днів з моменту отримання цього повідомлення. В матеріалах справи містяться належні докази відправлення цього повідомлення, якими є фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист.

Враховуючи викладене, заперечення відповідача щодо відсутності у позивача права стягнення пені та 30% річних за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки №355/Т від 17.05.11 р., що стали предметом договору відступлення права вимоги, тому що цього права не було у первісного кредитора на момент укладання спірного договору, суд першої інстанції обґрунтовано визнав помилковими та такими, що не можуть бути враховані при прийнятті рішення по справі.

Отже, з урахування перерахунку штрафних санкцій, здійснених судом в судовому засіданні, на момент укладення договору переуступки права вимоги №814/А від 05.10.2012 р. Первісний кредитор (третя особа у справі) мав право вимоги сплати пені в сумі 49508,23 грн. та 30% річних в сумі 99287,76 грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки №355/Т від 17.05.11 р., а тому це право було передано ним Позивачу за договором уступки права вимоги правомірно.

3% річних можуть бути стягнуті лише у випадку, якщо договором не встановлено інший розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами. Інший розмір встановлено договором поставки №355/Т від 17.05.11 р., а саме п. 8.2. - за прострочення оплати поставленої Продукції Покупець зобов'язаний сплатити 30 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Не врахувавши те, що договір переуступки права вимоги №814/А від 05.10.2012р., є похідним договором від Договору поставки № 355/Т від 17.05.11р., а не самостійним договором, позивач помилково розрахував штрафні санкції за невиконання договірного зобов'язання відповідачем, в розмірі 3%, а не 30% як це встановлено основним договором., тому посилання відповідача на те, що судом першої інстанції неправомірно було здійснено одночасне стягнення 3 % річних та 30% річних, нарахованих на одну й ту ж саму суму, є безпідставним.

Оскільки сума основного боргу в розмірі 125000,00 грн. була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду із позовною заявою, судовий збір в цій частині також правомірно був покладений судом першої інстанції на відповідача.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2013 року у справі №5023/5811/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 253, 514, 525, 526, 549, 550 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 65, 179, 193 Господарського суду України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2013 року у справі №5023/5811/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 31.01.2014 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.