Ухвала

від 22.01.2014 по справі 2а-5598/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2014 р. м. Київ К/9991/62371/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря: Мосійчук І. М.

представника позивача Ковби О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНКРЕДИТ» Ковби Олега Васильовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 у справі №2а-5598/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНКРЕДИТ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНКРЕДИТ» (далі-ТОВ «ФІНКРЕДИТ», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі-ДПІ у Печерському районі м.Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2011 №0003692201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Голова ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНКРЕДИТ» Ковба Олег Васильович 03.10.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.10.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Голова ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНКРЕДИТ» просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог Голова ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНКРЕДИТ» посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 50.1 ст. 50, п. 138.11 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, пп. 12.2.1 п. 12.2 ст. 12, п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №269/22-01/36588487 від 07.10.2011, складеного за результатом позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФІНКРЕДИТ» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 05.10.2011, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011 №0003692201, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1253624,00грн. за основним платежем та 1,00грн. штрафними санкціями.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, податковий орган виходив з того, що ТОВ «ФІНКРЕДИТ» задекларовано витрати по формуванню резерву за Договором факторингу №1 від 26.10.2009, у розмірі 5002497,00грн., які в минулому податковому періоді не були враховані у складі валових витрат.

В акті перевірки зазначено, що правильність нарахування та своєчасність сплати податків і зборів ТОВ «ФІНКРЕДИТ» за 2009 рік перевірено ДПІ у Печерському районі м.Києва у ході попередньої перевірки, що проводилась за період з 17.07.2009 до 31.12.2010, про що складено акт про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ФІНКРЕДИТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 17.07.2009 до 31.12.2010 №124/22-01/36588487 від 18.05.2011.

У ході проведення попередньої перевірки не встановлено фактів заниження валових витрат з формування резервів за договорами факторингу.

Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «ФІНКРЕДИТ» за 2010 рік подано та отримано ДПІ Печерського району м. Києва 28.02.2011. При цьому, вищевказаний уточнюючий розрахунок на суму 378836,00грн. враховано при проведенні перевірки за період з 17.07.2009 до 31.12.2010.

На підставі зазначеного, відповідачем зроблено висновок, що ТОВ «ФІНКРЕДИТ» неправомірно завищило розмір валових витрат на загальну суму 5002497,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1250624,00грн.

Також, згідно із актом перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено господарські відносини ТОВ «ФІНКРЕДИТ» з ТОВ «Аудиторська фірма «Актив Аудит» (код ЄДРПОУ 30785437) на підставі Договору про надання аудиторських послуг №149 від 10.12.2010 на загальну суму 12000,00грн.

Проте ТОВ «ФІНКРЕДИТ» в порушення умов зазначеного договору, не надано звіт про виконану роботу (надані послуги), який би підтверджував використання виконаних робіт (наданих послуг) у власній господарській діяльності та виконання таких робіт взагалі.

Відсутність вищевказаного звіту призвела, до порушення п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що в свою чергу призвело до завищення валових витрат на загальну суму 12000,00грн.

Судом встановлено, що позивач у рядку 05.2 Декларацій «самостійно виявлені помилки», за період з 01.01.2011 по 05.10.2011 задекларував витрати у сумі 5002497,00грн. по Договору факторингу №1 від 26.10.2009, які в минулому податковому році не були враховані у складі валових витрат. Разом з тим, факт формування резервів позивача не підтверджено первинними документами.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В п. 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 №143 , зазначено, що дані наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відповідно до п.п.п.3.1.1 п.п.3.1 п. 3 «Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок», затверджених Наказом ДПА України №225 від 27.04.2006 «Про затвердження нової редакції зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення», у разі виявлення порушень податкового законодавства, в акті перевірки вчиняється запис: «Перевіркою правильності визначення валових доходів (валових витрат) встановлено заниження (завищення) скоригованого валового доходу (валових витрат)». Як зазначалось вище, позивачем пояснення щодо наявності витрат, які не були відображені у Декларації з податку на прибуток за 2009 не надавались, зазначений акт не оскаржувався.

Згідно з п.138.11 ст. 138 Податкового кодексу України до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Позивачем уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік перед початком перевірки до ДПІ у Печерському районі не подавався, а тому, резерви по договору факторингу №1 від 26.10.2009, які сформовано в 2009 році на загальну суму 5002497,00грн. знайшли своє відображення у складі валових витрат за період, що закритий попередньою перевіркою.

У акті попередньої планової виїзної документальної перевірки № 124/22-01/36588487 від 18.05.2011, яка проведена ДПІ у Печерському районі м. Києва, за період з 17.07.2009 по 31.12.2010 не встановлено заниження валових витрат за перевіряємий період. Позивачем пояснення щодо наявності витрат, які не були відображені у Декларації з податку на прибуток за 2009 не надавались, зазначений акт не оскаржувався.

Судом також встановлено, що між ТОВ «ФІНКРЕДИТ»та ТОВ «Аудиторська фірма «Актив Аудит», укладено договір №149 від 10.12.2010 про надання послуг аудиту на загальну суму 12000,00грн., пунктом 3.5 якого передбачено надання звіту про виконану робуту в роздрукованому вигляді.

З огляду на встановлені судом обставини щодо відсутності вказано звіту, висновок судів попередніх інстанцій щодо завищення позивачем валових витрат на суму 12000,00грн. є правильним. При цьому, слід зазначити, що неправомірне застосування судами до вказаних правовідносин норм Податкового кодексу України не вплинуло на результат розгляду даної справи, а тому не може бути підставою для скасування правильних по суті рішень.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНКРЕДИТ» Ковби Олега Васильовича залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв