Ухвала

від 28.01.2014 по справі 2а-1870/3499/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2014 року м. Київ К/9991/84682/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Рибченка А.О.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Суми на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 року по справі № 2а-1870/3499/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгаз» до Державної податкової інспекції у місті Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промгаз» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001142312/0/84750 від 04.11.2010 року, № 0001142312/1 від 30.12.2010 року та № 0001142312/2 від 04.03.2011 року, згідно з якими позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 31499,00 грн., у т.ч. 20966,00 грн. основного платежу та 10483,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2011 року у даній справі позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката, який надавав позивачу правову допомогу за договором про надання юридичних послуг від 30 травня 2011 року, в сумі 96,00 грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки встановлено порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.3 п.7.2 та пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) .

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірної угоди.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Суми відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 року по справі № 2а-1870/3499/11 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписРибченко А.О. підписЦвіркун Ю.І.