Ухвала

від 28.01.2014 по справі 2а-6865/12/0170/18

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2014 р. м. Київ К/800/40834/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Рибченка А.О.

Цвіркуна Ю.І.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2013 року

та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2013 року

по справі №2а-6865/12/0170/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивілбуд»

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивілбуд» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2012 року №0002112204 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1605127,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1388194,00 грн. та штрафними санкціями - 216933,00 грн., №0002122204 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2461,00 грн. за 2 квартал 2011 року та у розмірі 174238,00 грн. за 1 квартал 2012 року, №0002132204 в частині збільшення грошового зобов'язання на 1611767,00 грн., у тому числі за основним платежем 1289269,00 та штрафними санкціями - 322218,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2013 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ «БК «Цивілбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) та пп.14.1.185, пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.14.1.11, пп.14.1.13, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 розд. ІІІ Податкового Кодексу України.

Висновки перевірки були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з підпунктом «а» п.198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, згідно зі статтею 201.8 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, з посиланням на висновки судово-економічної експертизи, призначеної окружним судом з метою достовірного встановлення фактичних обставин у даній справі, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Валові витрати і податковий кредит сформовані у відповідності до вимог чинного законодавства. Суди обох інстанцій, дослідивши обставини укладання та виконання договорів за участю позивача встановили, що проведені за цими договорами господарські операції вплинули на права, обов'язки та майновий стан ТОВ «БК «Цивілбуд» Придбані товари та послуги використовувалися у його господарській діяльності. Усі надані суду первинні документи по придбанню, сплаті та використанню товарів (послуг) та зведені облікові документи містять підписи матеріально відповідальних осіб, керівників структурних підрозділів, бухгалтерів ТОВ «БК «Цивілбуд» та мають інші необхідні реквізити, а отже дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні та підтверджують здійснення господарських операцій. Тому вони є достатніми в силу закону для формування я витрат та податкового кредиту.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Судами встановлено, що всі необхідні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари на виконання зобов'язань по укладених договорах. Використання позивачем придбаних товарів (робіт, послуг) у своїй господарській діяльності підтверджується проведеною по справі експертизою та відповідними судовими рішеннями.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також, колегія суддів погоджується з думкою судів попередніх інстанцій, що ані пункт 140.2. ст.140 ПК України, що передбачає випадки перерахунку доходів та витрат, які проводиться сторонами після продажу товарів (робіт, послуг), ані ст.159 цього кодексу, якою встановлений порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості, не передбачають, що покупець повинен одночасно з визнанням доходів по кредиторської заборгованості коригувати витрати на вартість несплачених товарів (робіт, послуг), що були раніше включені до складу витрат.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2013 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2013 року по справі №2а-6865/12/0170/18 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписРибченко А.О. підписЦвіркун Ю.І.

Ухвала складена у повному обсязі 31.01.2014 р.