Постанова

від 28.01.2014 по справі 801/240/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/240/13-а

28.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/240/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 14.10.13

за позовом Приватного підприємства "ШИМЧУК" (вул. Московська, 19-А,м.Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Васильєва, 16,м.Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання наказу протиправним,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.13 адміністративний позов Приватного підприємства "ШИМЧУК" до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання наказу протиправним - задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим Державної податкової служби № 1094 від 24.12.2012 р., визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 24.01.2013р. № 0000642301, № 0000792301, № 0000822301, стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції у м.Ялта Головного управління Міндоходів, на користь Приватного підприємства «ШИМЧУК» ( м.Ялта вул. Московська 19-а , код ЄДРПОУ 31227995 ) 2326,19 грн. ( дві тисячі триста двадцять шість три грн. 19 коп. ) судового збору.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.13, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 28.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 24.01.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000642301, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 125166 грн., застосовані штрафні санкції у розмір 31292 грн., та № 0000792301 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 97500 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24375 грн. , № 000822301, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1020 грн.

Підставою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 09.01.2013 №8/22-03/31227995 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з БВП «Строитель -Плюс» за період з 01.08.2009 р. по 30.06.2010р.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в наслідок чого занижено податок на прибуток на суму 125166 грн., порушення п.п.7.4.5. п. 7.4. , п.п.7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого завищено податок на додану вартість на суму 110966 грн., п.44.1,п.44.3 п.44.5 ст.44 ПК України в частині порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів за період з 01.08.2009 р. по 30.06.2010 р.

ДПІ, правонаступником якої є відповідач, раніше проводилась позапланова документальна виїзна перевірка діяльності позивача за період з 01.10.2007 по 30.06.2010р. за результатами якої 22.11.2010р. складено акт №4107/23-1/31227995/290 , в якому відображені в тому числі взаємовідносини з БВП «Строитель Плюс» за період часу, про необхідність вивчення якого зазначена в наказі №1094 від 24.12.2012р.

Враховуючи, що податковим органом не надано доказів існування будь-яких, передбачених ст.78 ПК України підстав для проведення додатково позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з БВП «Строитель Плюс» позов в частині визнання протиправним та скасування наказу ДПІ №1094 від 24.12.2012 правомірно задоволений судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Кримміськбудмонтаж» 26.03.2009 р. укладений договір №15, предметом якого було виконання робіт щодо облаштування винного льоху у смт. Сімеїз в районі санаторія ім. Баранова, 15.07.2009 р. договір №29, предметом якого було виконання робіт по демонтажу та облаштуванню даху у профілакторію ФК «Дінамо - Київ» у смт. Сімеїз в районі санаторія ім. Баранова. Позивачем також був укладений договір підряду № 82 від 22.06.2009 р. предметом якого було виконання робіт по капітальному будівництву запасного виходу НІВВ «Магарач».

Відповідно до п.1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставкою послуг визначаються будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону).

В п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначеного статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом визначається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку мав право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Позивачем до матеріалів справ залучені документи його бухгалтерської та податкової звітності , яки свідчать про те, що укладені в період часу, що перевірявся, з БВП «Строитель Плюс» договори, предметом яких було часткове виконання робіт, передбачених договорами підряду №15 від 26.03.2009 р., №29 від 15.07.2009р., №82 від 22.06.2009 р., були виконані, роботи прийняти , проведена оплата їх вартості.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач для виконання умов договорів підряду №15 від 26.03.2009 р., №29 від 15.07.2009р., №82 від 22.06.2009 р., придбав у БВП «Строитель Плюс» будівельні матеріали, яки в подальшому були використані під час облаштування винного льоху у смт. Сімеїз в районі санаторія ім. Баранова, демонтажу та облаштуванню даху у профілакторію ФК «Дінамо - Київ» у смт. Сімеїз в районі санаторія ім. Баранова №1, виконання робіт по капітальному будівництву запасного виходу НІВВ «Магарач».

Ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не надані докази того, що у позивача була відсутня необхідність укладення договорів з БВП «Строитель Плюс», він мав достатні можливості для виконання умов укладених зі своїми контрагентами договорів.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним факт виконання БВП «Строитель Плюс» в період часу, що перевірявся, робіт в обсягах, відображених позивачем у бухгалтерської звітності, отримання ним товарів (будівельних матеріалів), правомірності віднесення сплаченої їх вартості до складу валових витрат платника податків, в наслідок чого висновки податкового органу щодо взаємовідносин з цим контрагентом, викладені в акті перевірки №8/22-03/31227995 від 09.01.2013, не відповідають дійсним обставинам справи, у нього були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених ним коштів до складу валових витрат.

Окрім того, рішенням Окружного адміністративного суду від 26.02.2012р. у справі №2а-11060/12/0170/12 визнані протиправним та скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток та по ПДВ за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки його взаємовідносин з БВП «Строитель Плюс» в тому числі за а період з 01.08.2009 р. по 30.06.2010р. При розгляді справи №2а-11060/12/0170/12 був встановлений факт виконання БВП «Строитель Плюс» робіт по облаштуванню винного льоху у смт.Сімеїз в районі санаторія ім. Баранова, демонтажу та облаштуванню даху у профілакторію ФК «Дінамо - Київ» у смт. Сімеїз в районі санаторія ім. Баранова №1.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013р. залишена без змін постанова Окружного адміністративного суду АРК від 26.02.2013р. по справі №2а-11060/12/0170/11, відповідно до якої було, зокрема, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення- рішення ДПІ від 03.10.2012р. № 0004192301 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій в розмірі 510 грн.

При розгляді справи №2а-11060/12/0170/11 судом був встановлений факт протиправності застосування до позивача податковим органом, передбаченого п. 121.1. ст.121 ПК України штрафу за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Враховуючи, що відповідно до ст.72 КАС України, не потребує повторному доказуванню факт вчинення позивачем всіх необхідних заходів щодо зберігання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, відсутні підстави для застосування штрафу, передбаченого п.121.1 ст.121 ПК України.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.13 у справі № 801/240/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.13 у справі № 801/240/13-а змінити.

Викласти п. 4 резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ШИМЧУК" (ЄДРПОУ 31227995, вул. Московська, 19-А,м.Ялта,Автономна Республіка Крим,98600) 2326,19 грн. (дві тисячі триста двадцять шість грн. дев'ятнадцять коп.) судових витрат".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.13 у справі № 801/240/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко