Постанова

від 03.02.2014 по справі 922/3581/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. Справа № 922/3581/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Єрьоміна О.Ю. за довіреністю б/н від 28.01.2014 р.

Стєбєлєв А.М. за довіреністю б/н від 27.01.2014 р.

Савенко К Є. за довіреністю б/н від 28.01.2014 р.

1-го відповідача - не з'явився.

2-го відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КС ЄВРОФУДЗ", м. Київ (вх. №159Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.09.13 р. у справі № 922/3581/13

за позовом Приватне підприємство "ТД "Альянс", м. Харків

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "КС ЄВРО ФУДЗ", м. Київ

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро Володимира Капустіна", м. Харків

про стягнення 774 700,26 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "ТД "Альянс", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Євро Фудз", м. Київ, та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро Володимира Капустіна", м. Харків про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 774 700,26 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.13 р. по справі №922/3581/13 (суддя Френдій Н.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "КС ЄВРО ФУДЗ" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро Володимира Капустіна" на користь Приватного підприємства "ТД "АЛЬЯНС" заборгованість в сумі 774700,26 грн. (еквівалент за курсом НБУ станом на 17.07.2013 р. 73 885,00 євро) та 15494,02грн. витрат зі сплати судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КС ЄВРО ФУДЗ" з рішенням господарського суду Харківської області не погодилось, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.09.13 р. по справі № 922/3581/13. Постоновити нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства "ТД "Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КС ЄВРО ФУДЗ" відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування викладених вимог 1-й відповідач зазначає, що ТОВ "КС ЄВРО ФУДЗ" розрахувалось з Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. в повному обсязі, що підтверджується довідкою виданою Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. про те, що будь-яка заборгованість ТОВ "КС ЄВРО ФУДЗ" за поставлене обладнання згідно контракту від 21.11.2011 відсутня. Крім того, 1-й відповідач вважає, що позивачем були порушені умови п. 3.3.5 договору уступки права вимоги від 18.10.2012, оскільки повідомлення про передачу прав було направлене боржнику лише 08.07.2013 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними 2-м відповідачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

2-й відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

29.01.2013 1-й відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив відкласти розгляд справи в зв'язку з неможливістю забезпечити участь свого представника в призначене судове засідання, а також для надання можливості надати до суду додаткові докази у справі.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів залишає надане 1-м відповідачем клопотання без задоволення, оскільки заявником не аргументовано та не представлено належних документальних доказів поважності причин щодо неможливості товариства забезпечити явку представника у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких інших документів або додаткових пояснень щодо суті спору відповідачем не надано, хоча 1-й відповідач мав об'єктивну можливість забезпечити реалізацію своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом участі компетентного представника в судовому засіданні, а також надання відповідних доказів до суду. До того ж, 1-й відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів неможливості такої заміни відповідачем також не представлено.

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте 1-й та 2-й відповідачі не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою господарським судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 29.01.2014 року за відсутності представників відповідачів за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. (Первісний кредитор) та приватним підприємством "ТД "Альянс" (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги від 18.10.2012р., відповідно до умов якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, яке належить Первісному кредитору за Контрактом №015/2011 від 21.11.2011р., укладеного між Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. та товариством з обмеженою відповідальністю "КС ЄВРО ФУДЗ", а також право вимоги, яке належить Первісному кредитору за Договором поруки від 20.06.2012 р., укладеного між Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро Володимира Капустіна".

Згідно з п.2.1 Договору про відступлення права вимоги від 18.10.2012 р., право вимоги по цьому Договору складає 73 885,00 євро.

На підставі Акту приймання - передачі документів за Договором про відступлення права вимоги від 18.10.2012 р. Первісний кредитор - Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. передав, а Новий кредитор - позивач, прийняв наступні документи: Контракт №015/2011 від 21.11.2011 р., укладений між Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. (Італія) та ТОВ "КС ЄВРО ФУДЗ" (Україна); міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR); експортну митну декларацію; сертифікат походження; Договір про відступлення права вимоги від 18.10.2012 р., укладений між Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. (Італія) та ТОВ "Адвокатське бюро Володимира Капустіна" (а.с.12-49).

Відповідно до Контракту №015/2011 від 21.11.2011 р. Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. (Італія) продав, а Відповідач 1 купив обладнання, зазначене у Додатку №1, який є невід'ємною частиною вказаного Контракту, а саме: 1. Формовочну машину мод.SТК600 V2 у кількості 1 шт. вартістю 66500,00 євро; 2. Лоток для формовочної машини мод.SТК600 V2 у кількості 20 шт. вартістю 25,00 євро за штуку, всього на 500,00 євро; 3. Піч мод.FРС100LС у кількості 3 шт. вартістю 2295,00 євро за штуку, всього на 6885,00 євро. Загальна вартістю обладнання 73885,00 євро, що за курсом НБУ станом на 17.07.2013 р. становить 774700,26 грн.

Умови оплати передбачені розділом 4 Контракту, відповідно до якого Покупець зобов'язаний здійснити повну оплату по даному Контракту протягом 45 днів після митної очистки Товару на території України.

На виконання умов Контракту Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. Товар був переданий перевізнику ФОП Шеверньому В.М. 27.03.2012 р., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №022303, пакувальним листом від 22.03.2012 р., Інвойсом №11 від 22.03.2012 р., експортною митною декларацією ІТ00858070329. До товару доданий сертифікат походження товару. Товар за Контрактом №015/2011 від 21.11.2011 р. пройшов митне оформлення на території України 28.03.2012 р.

Оскільки від 1-го відповідача не було заявлено рекламацій щодо якості та кількості поставленого товару, можна дійти висновку про те, що Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. виконав всі умови Контракту №015/2011 від 21.11.2011 р. своєчасно та належним чином.

Позивач 08.07.2013р. направив на адресу 1-го відповідача повідомлення про заміну кредитора (а.с.60), в якому повідомив про укладення Договору про відступлення права вимоги по Контракту №015/2011 від 21.11.2011 р., а також вимагав сплатити суму заборгованості, проте на момент розгляду справи від 1-го відповідача відповіді на надіслане повідомлення до позивача не надійшло.

З урахуванням таких встановлених обставин справи, враховуючи, що факт наявності заборгованості 1-го відповідача підтверджується матеріалами справи, визнається 2-м відповідачем, доказів на підтвердження сплати боргу на дату подання позову та на прийняття оскаржуваного рішення відповідач не надав, з урахуванням приписів ст.ст. 512-517, 526, 543 Цивільного Кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення солідарно з відповідачів основного боргу в сумі 774700,26 грн. (еквівалент за курсом НБУ станом на 17.07.2013 р. 73 885,00 євро) є обґрунтованими, відповідають, як вимогам зазначених норм чинного законодавства, так і матеріалам справи, не спростовані відповідачами, а тому визнані такими, що підлягають задоволенню.

З висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) -тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення солідарно з 1-го відповідача за Контрактом №015/2011 від 21.11.2011р., укладеного між Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. та Товариством з обмеженою відповідальністю "КС ЄВРО ФУДЗ", та з 2-го відповідача за Договором поруки від 20.06.2012 р., укладеного між Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро Володимира Капустіна", боргу в розмірі сумі 774700,26 грн. (еквівалент за курсом НБУ станом на 17.07.2013 р. 73 885,00 євро), право на стягнення якого виникло у позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 18.10.2012 року.

Слід зазначити, що факт поставки товару Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. (Італія) за Контрактом №015/2011 від 21.11.2011 р. та його отримання 1-м відповідачем підтверджується матеріалами справи та не заперечується ТОВ "КС ЄВРО ФУДЗ".

Умови оплати передбачені розділом 4 Контракту, відповідно до якого Покупець зобов'язаний здійснити повну оплату по даному Контракту протягом 45 днів після митної очистки товару на території України.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, протягом 45 днів з 28.03.2012 р., тобто до 13.04.2012 р.. 1-й відповідач повинен був здійснити повну оплату за отриманий ним товар за Контрактом №015/2011 від 21.11.2011 р.

Проте, 1-й відповідач оплату товару на умовах Контракту не здійснив, і таких доказів до суду не надав.

Так, в апеляційній скарзі 1-й відповідач зазначає, що розрахувався з первісним кредитором в повному обсязі та Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. начебто ніяких майнових чи інших претензій не має. На підтвердження викладених доводів 1-й відповідач посилається на довідку Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л., відповідно до якої заборгованість ТОВ "КС ЄВРО ФУДЗ" за поставлене обладнання за Контрактом відсутня.

Згідно ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, 1-м відповідачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу, а саме: платіжних доручень, банківської виписки в підтвердження здійснення оплати за поставлене обладнання, в зв'язку з чим наведені 1-м відповідачем доводи щодо відсутності у нього заборгованості не мають належного документального обґрунтування та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю та безпідставністю.

Колегія судів також звертає увагу, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник 2-го відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі, вказуючи на те, що між Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. та 2-м відповідачем укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання 1-м відповідачем зобов'язань, що виникли на підставі контракту №015/2011 від 21.11.2011р., що письмово викладено у відзиві на позовну заяву, наданому до суду першої інстанції 10.09.2013р. за вх. №32827.

Відповідно до укладеного між Е.С.ИНЖИНИРИНГ С.р.л. (Первісний кредитор) та приватним підприємством "ТД "Альянс" (Новий кредитор) Договору про відступлення права вимоги від 18.10.2012р., з моменту підписання цього Договору та передання документів Новий кредитор - позивач, стає кредитором Боржника - 1-го відповідача у розмірі, зазначеному у п.2.1 Договору (73885,00 євро). Новий кредитор отримує право вимоги від Боржника та Поручителя належного виконання всіх зобов'язань за Контрактом №015/2011 від 21.11.2011 р. та за Договором поруки від 20.06.2012 р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 516 та ч.1 ст. 517 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Матеріали справи свідчать про те, що 08.07.2013 позивач направив на адресу 1-го відповідача повідомлення про заміну кредитора, в якому повідомив про укладення договору про відступлення права вимоги по Контракту, а також вимагав сплатити суму заборгованості.

1-й відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем були порушені умови п. 3.3.5 договору уступки права вимоги від 18.10.2012, яким передбачено, що новий кредитор зобов'язується протягом трьох робочих днів після підписання цього договору повідомити в письмовій формі боржника та поручителя про те, що відбулася передача прав кредитора, оскільки повідомлення про передачу прав було направлене боржнику лише 08.07.2013 року.

Однак, як вбачається з норм договору та приписів чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, не направлення позивачем в установлені законом строки повідомлення про передачу прав новому кредитору на адресу відповідача не є підставою для невиконання останнім своїх договірних зобов'язань та для визнання позовних вимог необґрунтованими. А відтак посилання 1-го відповідача в апеляційній скарзі на відсутність своєчасного повідомлення з боку позивача не є належним аргументом та підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

До того ж, колегією суддів досліджено, що про таке відступлення права вимоги відповідача було повідомлено первісним кредитором, що підтверджується матеріалами справи, факт отримання 1-м відповідачем повідомлення про заміну кредитора від 08.07.2013 скаржником не заперечується, будь-якими доказами не спростовується.

Крім того, 2-м відповідачем також було отримано повідомлення про заміну кредитора від 08.07.2013р., в якому позивач повідомив про укладення Договору про відступлення права вимоги по Контракту №015/2011 від 21.11.2011 р., а також вимагав сплатити суму заборгованості.

Однак, станом на момент розгляду справи сума заборгованості відповідачами не була сплачена.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає про наявність правових підстав у позивача для стягнення солідарно з 1-го та 2-го відповідача суми боргу в розмірі 774700,26 грн. (еквівалент за курсом НБУ станом на 17.07.2013 р. 73 885,00 євро) згідно вимог чинного законодавства та умов договору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на викладене, колегія суддів, діючи в межах повноважень, наданих суду апеляційної інстанції у відповідності з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що господарський суд Харківської області відповідно до наданих йому сторонами у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, а позивач згідно з чинним цивільним та господарським законодавством документально обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідачів щодо стягнення спірної заборгованості.

В свою чергу, 1-й відповідач не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги 1-го відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КС ЄВРОФУДЗ", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.09.13 р. у справі № 922/3581/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 03 лютого 2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.