Постанова

від 22.01.2014 по справі 812/8707/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/8707/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Шембелян В.С.

при секретарі судового засідання: Козловській А.О.

за участю сторін:

представника позивача: Мажар З.В.,

представника відповідача: Повідайчик І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод з ремонту горно-шахтного обладнання «Супутник» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2013 року № 0000572201 та № 0000582201, -

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2013 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод з ремонту горно-шахтного обладнання "Супутник" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2013 року № 0000572201 та № 0000582201.

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначено, що TOB "ЗРГШО "Спутник" від відповідача отримано податкові повідомлення-рішення від 25.09.2013 року №0000572201 про сплату 39 318,00грн. грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток і 9 829,50грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього на 49 147,50грн.; від 25.09.2013 року №0000582201 про сплату 95 000,00грн. грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість і 23 750,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього на 118 750,00грн., виданих на підставі акту №144/22-01/34870384 від 10.09.2013 про результати позапланової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року та податку на прибуток за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "БРІДСТАФ". А також додаткові повідомлення - рішення від 19.11.2013 року № 0000872201 та № 0000882201, якими було донараховано по 25 відсотків штрафних санкцій, що прийняті на підставі того ж самого акту перевірки.

Позивач вважає всі зазначені податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам норм Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України, внаслідок чого вони є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Право позивача на податковий кредит виникло у зв'язку зі сплатою сум ПДВ в ціні придбаної продукції, про що свідчать виписані TOB "Брідстаф" податкові накладні. Ці податкові накладні були виписані позивачу у зв'язку зі здійсненням господарських операцій за Договором поставки від 01.08.2012р. № 01/08-12. Приймання позивачем від TOB "Брідстаф" продукції здійснювалось за товарно-транспортними накладними. Відповідно до них ТТН TOB "Брідстаф" надавало позивачу податкові накладні на вартість переданого товару із зазначенням усіх необхідних реквізитів та скріплених мокрими печатками. Суми ПДВ по даним податковим накладним вносилась до податкового кредиту звітного періоду позивача. Розрахунки з TOB "Брідстаф" за отримані товари здійснювались у безготівковому розрахунку через банківську установу з урахуванням сумм ПДВ. На момент здійснення господарських операцій TOB "Брідстаф" було включено до Єдиного державного реєстру, а також перебувало на обліку платника податків, що підтверджується наявними копіями довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість TOB "Брідстаф", як стало відомо, з акту перевірки відповідача, свідоцтво платника ПДВ, видане TOB "Брідстаф", від 01.05.2012р. №2000339685 було анульовано 19.12.2012р. А отже, на час здійснення позивачем господарських операцій із TOB "Брідстаф", серпень 2012 року, його свідоцтво було дійсним. Анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод і виданих податкових накладних, укладених (виданих) з моменту державної реєстрації такої юридичної особи та отримання свідоцтва платника податку на додану вартість і до моменту скасування (анулювання) свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Позивач зареєстрований, як платник податку на додану вартість. Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого платником податку. Таким чином, позивач мав право відносити до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних у TOB "Брідстаф" товарів згідно податкових накладних за серпень 2012р., оскільки такі податкові накладні були складені TOB "Брідстаф" правомірно. Вважає, що через прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактично покладено на позивача вину за дії (бездіяльність) його контрагента - TOB "Брідстаф". Однак жоден нормативний акт не містить вказівок на таку залежність. Адже згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено.

Що стосується додаткових повідомлень-рішень від 19.11.2013 року, то вони прийняті з порушенням норми ст..58, п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, оскільки на час їх прийняття пройшло практично два місяця з моменту відповіді на заперечення до акту перевірки. А саме: штрафні санкції були донараховані за результатами перевірки, які були оформлені актом від 10.09.2013 року №144/22-01/34870384, а відповідь на заперечення, надана у листі відповідача від 23.09.2013 року №3298/10/12-33-22.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2013 року № 0000572201 та № 0000582201, а також від 19 листопада 2013 року № 0000872201 та № 0000882201.

Під час судового засідання представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, пояснив, що відповідач діяв у відповідності до вимог діючого законодавства і в межах передбачених діючим законодавством повноважень, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях, зазначив, що відповідно до даних до перевірки документів (видаткових накладних, рахунків фактур та інших) від ТОВ "Брідстаф" дані документи підписані Карцевим А.В. Проте згідно реєстраційних даних ТОВ "Брідстаф" керівником підприємства значиться ОСОБА_4, працівники відповідно до 1ДФ - відсутні. Таким чином, первинні документи підписані особою, яка не є посадовою особою підприємства або працівником, отже податкові накладні отримані з порушенням вимог Наказу Міністерства фінансів "Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Міністерством юстиції України від 22.11.2011р. за №1333/20071. Відповідно до інформації, яка міститься в базах даних ГУ Міндоходів України: основний вид діяльності ТОВ "Брідстаф" - неспеціалізована оптова торгівля; керівником, засновником та головним бухгалтером рахується - ОСОБА_4; свідоцтво платника ПДВ від 01.05.2012 №200039685 анульовано 19.12.2012 року за ініціативою податкової служби, у зв'язку з внесенням запису до ЄДР про відсутність підприємства за місцезнаходженням; свідоцтво платника ПДВ від 06.02.2013 №200108631 анульовано 09.04.2013 року за ініціативою податкової служби, у зв'язку з внесенням запису до ЄДР про відсутність підприємства за місцезнаходженням; податкові декларації з податку на прибуток, 1ДФ - відсутні, остання податкова звітність з ПДВ надана до ДПІ за грудень 2012 року. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с.147-150).

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод з ремонту горно-шахтного обладнання "Спутник" зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 24.01.2007 (а.с.12).

ТОВ "ЗРГШО "Спутник" знаходиться на податковому обліку як платник податків в ДПІ в Артемівському районі м.Луганська Головного управління Міндоходів з 25.01.2007 за №5070 (а.с.14).

На підставі направлень від 28.08.2013 року № 38, виданих ДПІ в Артемівському районі м.Луганська, Казуніною Д.В., головним державним ревізором-інспектором відділу супроводження та організації перевірок платників податків ДПІ в Артемівському районі м.Луганська, згідно із п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) та на підставі наказу від 27.08.2013 № 189 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "ЗРГШО "Спутник", код за ЄДРПОУ 34870384 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року та податку на прибуток за період з 01.07.2012року по 31.12.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Брідстаф" код 38137898.

Підставою проведення позапланової виїзної перевірки стало те, що на адресу відповідача від ДПІ у Солом'янському районі м.Києва надійшов акт від 06.06.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Брідстаф" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2012р. по 30.09.2012р. та з 01.11.2012р. по 09.04.2013р.

Згідно із інформацією, отриманою від ДПІ у Солом'янському районі м.Києва та наявною інформацією в базах даних ГУ Міндоходів України, у підприємства ТОВ "Брідстаф" відсутні основні фонди, складські та офісні приміщення, транспортні засоби, штат працюючих та інші умови, які необхідні для здійснення господарської діяльності, визначеної в реєстраційній справі підприємства.

Позивач не оспорює законності та обґрунтованості підстав проведення перевірки, а також повноважень посадових осіб відповідача щодо цього.

Суд, перевіривши зазначені обставини, вважає що податковим органом перевірка проведена відповідно до вимог чинного податкового законодавства щодо повноважень посадових осіб відповідача, з дотриманням встановленого порядку, а також законності та обґрунтованості підстав проведення перевірки.

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п. 138.1.1 п.138.1, п.п.138.2, п.п.138.4 ст.138, п.п. 139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (із змінами та доповненнями), ТОВ "ЗРГШО "Спутнік" занижено податок на прибуток за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р. по взаємовідносинам з ТОВ "Брідстаф" в загальній сумі 39318 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 39318 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198,6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (із змінами та доповненнями), ТОВ "ЗРГШО "Спутнік" занижено податок на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Брідстаф" за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. в загальній сумі 95000 грн., в тому числі за серпень 2012 року на суму 95000грн. (а.с.19-42).

Тобто, у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Брідстаф» необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також факту незнаходження підприємства за податковою адресою (м.Київ, вул. Мішина, 25), та неможливістю встановити факт передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) у ТОВ «ЗРГШО «Спутнік» актів приймання - передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, встановлено, що ТОВ «ЗРГШО «Спутнік»: - завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Брідстаф» в загальній сумі 187231 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 187231 грн.; - завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Брідстаф» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року в загальній сумі 95000 грн., в тому числі за серпень 2012 року на суму 95000 грн.

Позивач не погодився з висновками Акту перевірки та надіслав до відповідача заперечення від 10.09.2013 року №243 (а.с.49).

Вказані заперечення були розглянуті податковим органом, залишенні без задоволення та про результати розгляду повідомлено позивачу листом від 23.09.2013 року №3298/10/12-33-22 (а.с.50-51).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.09.2013 року №0000572201 про сплату 39 318,00грн. грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток і 9 829,50грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього на 49 147,50грн.; від 25.09.2013 року №0000582201 про сплату 95 000,00грн. грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість і 23 750,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього на 118 750,00грн. (а.с.52,54).

Особливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки врегульовані статтею 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПКУ).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України, норма п.192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно зі ст.201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Відповідно до п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу;

дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п.8.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести: договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них; документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг); документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару); фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

В матеріалах справи наявні наступні первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснених правочинів, у період, зазначений в акті перевірки, на підставі яких судом встановлені наступні обставини.

За договором поставки № 01/08-12 від 01.08.2012 року між ТОВ "ЗРГШО"Спутник" (Замовник) та ТОВ "Брідстаф" (Постачальник) ТОВ «ЗРГШО Спутник» придбав у ТОВ «Брідстаф» металоконструкції на загальну суму з урахуванням ПДВ 570000,00 грн. (а.с.56).

Відповідно до вказаного договору ТОВ "Брідстаф" виписав ТОВ «ЗРГШО Спутник» належним чином оформлені податкові накладні:

-№1 від 01.08.2012 року на суму 59491,87 грн., в тому числі ПДВ в сумі 9915,31 грн. (а.с.71);

- №2 від 03.08.2012 року на суму 59414,66 грн., в тому числі ПДВ в сумі 9902,44 грн. (а.с.74);

- №3 від 06.08.2012 року на суму 58070,50 грн., в тому числі ПДВ в сумі 9678,42 грн. (а.с.77) ;

- №4 від 08.08.2012 на суму 58750,48 грн., в тому числі ПДВ в сумі 9791,75 грн. (а.с.80);

- №5 від 10.08.2012 року на суму 59126,93 грн., в тому числі ПДВ в сумі 9854,49 грн. (а.с.83);

- №6 від 14.08.2012 року на суму 59141,33 грн., в тому числі ПДВ в сумі 9856,89 грн. (а.с.86);

- №7 від 17.08.2012 року на суму 59665,90 грн., в тому числі ПДВ в сумі 9944,32 грн. (а.с.89);

- №8 від 22.08.2012 року на суму 59549,81грн., в тому числі ПДВ в сумі 9924,97 грн. (а.с.92);

- №9 від 27.08.2012 року на суму 59028,52 грн., в тому числі ПДВ в сумі 9838.09 грн. (а.с.95);

- №10 від 30.08.2012 року на суму 37760,72 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6293,45 грн. (а.с.98).

Факт отримання ТОВ «ЗРГШО Спутник» товару підтверджено відповідними видатковими накладними: (а.с.72,76,79,82,85,88, 91,94,97,100).

Для оплати за отриманий товар ТОВ "Брідстаф" позивачу видавало відповідні рахунки-фактури (а.с.73,75,78,81,84,87,90, 93, 96,99).

На день розгляду справи в суді позивач частково оплатив придбаний товар, що підтверджено платіжним дорученням №161 від 19.09.2012 року на суму 44175,00 грн. (а.с.216).

У відповідь на запит Луганського окружного адміністративного суду №812/8707/13-а/56880/13 від 02.12.2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомило, що керівником ТОВ «Брідстаф» код ЄДРПОУ (38137898) з 25.04.2012 року по 01.09.2013 року є Карцев Андрій Валерійович, попередній керівник підприємства ОСОБА_4 перебував на посаді директора з 13.03.2012 року по 23.04.2013 року. Отже, первинні документи щодо вказаних господарських операцій підписані від імені ТОВ «Брідстаф» повноважною особою на час їх здійснення. (а.с.182).

По бухгалтерському звіту отримані від підприємства ТОВ «Брідстаф» запчастини відображені в оборотно-сальдовій відомості по рахунку №207 за серпень 2012 року. Витрати і залишок відображені в оборотно-сальдових відомостях за рахунком №207 у листопаді 2012 року і в лютому 2012 року. Залишки запасних частин знаходяться на складі заводу (а.с.188-194).

За договором оренди транспортного засобу № 21/01-01 від 21.01.2012 року, згідно якого ТОВ «ЗРГШО «Спутник» орендувало у ОДО "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартізірованого обладнання" автомобіль марки МАЗ544008-060 для здійснення доставки товару та надання послуг терміном з 21.01.2012 року до 21.01.2015 року (а.с.208-210) та було складено акт технічного стану автомобіля від 24.01.2012 року (а.с.211);

Суду позивачем також представлені товарно-транспортні накладні, щодо підтвердження фактичного отримання товару відповідно до укладених угод та підтвердження переміщення його від контрагентів - постачальників до покупця (позивача) (а.с.60-70).

Факт належного оформлення вказаних документів не заперечувала представник податкового органу під час судового засідання.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Податковий кредит формується за фактом здійснення господарських операцій, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 202.1 ст. 202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Пунктом 203.1 статті 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із поданою позивачем до відповідача податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2012 року від 19.09.2012 року сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду відображенні у рядку 25 складає 7683 грн. (а.с.212-213).

Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, відображені у рядку 18 податкової декларації за серпень 2013 року складає 7683 грн.(а.с.212-213).

Додатком 5 до декларації з ПДВ Розшифровкою податкового зобов'язання та податкового кредиту поданою позивачем 19.09.2012 року за серпень 2012 року зазначено: в розділі 1 податкові зобов'язання - сума податку на додану вартість усього за місяць складає 126892 грн.; в розділі 11 податкового кредиту - сума податку на додану вартість усього за місяць складає 119209 грн. (а.с.214).

Також Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗРГШО «Спутник»" подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств (а.с.247-253).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, що були чинними протягом періоду, що перевірявся, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі, документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

На час здійснення господарських операцій, за якими податкова служба не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.58), а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.59).

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання відповідача на не підтвердження факту наявності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що є фактично нікчемністю укладеного правочину та не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є також припущеннями відповідача, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Також, висновки відповідача викладені в акті перевірки від 10.09.2013 року № 144/22-01/34870384, щодо відсутності доказів фактичного отримання металоконструкцій від ТОВ "Брідстаф" не відповідають дійсним обставинам, оскільки позивачем надано суду докази на підтвердження факту прийняття товарно-матеріальних цінностей, їх обліку та подальшого використання у господарській діяльності.

Так, товарно-матеріальні цінності, які надходять до ТОВ "ЗГРШО "Спутник" оформлюються на складі прибутковими накладними, на підставі яких в бухгалтерському обліку формується зведений реєстр "Прибуткових накладних".

Прибутковими накладними за серпень місяць 2012 року (а.с. 228-238) підтверджується факт надходження до складу ТОВ "ЗРГШО "Спутник" ТМЦ від ТОВ "Брідстаф" на загальну суму з урахуванням ПДВ 570000,00 грн.

Прийняті на склад позивача металоконструкції були використані під час виконання капітального ремонту секцій механізованого кріплення 1КД80, частково у листопаді 2012 року та у лютому 2012 року, що підтверджується лімітними картами на відпуск матеріалів зі складу та попередніми калькуляціями за відповідні місяця (а.с.239-246). Отже, відповідач під час проведення перевірки, мав можливість впевнитися в наявності зазначених металоконструкцій на складі заводу, тому висновок відповідача про відсутність ділової мети, а також про те, що такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, є цілком безпідставним.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Однак, подібних судових рішень, що мали б значення для вирішення цієї справи, суду представлено не було.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлені судовим рішенням факти наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, на час розгляду цієї справи відсутні.

Фактів порушень з боку позивача правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Згідно з ст.123 п.123.1 Податкового кодексу України повторне протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання.

Судом також встановлено, що відповідачем у повідомленнях-рішеннях від 25.09.2013 за № 0000582201 та №0000572201 було нараховано 25 відсотків штрафних санкцій, хоча позивач вдруге протягом передбаченого законом строку притягався до господарської відповідальності. Цього факту не заперечував позивач. Тому, 19.11.2013 відповідачем внаслідок самоперевірки було донараховано додатковими податковими повідомленнями - рішеннями №0000872201 та №0000882201 ще 25 відсотків штрафних санкцій.

Враховуючи те, що штрафні санкції були донараховані за результатами перевірки, які були оформлені актом від 10.09.2013 року № 144/22-01/34870384, що є предметом судового спору, тобто з тих самих підстав, що і повідомлення рішення від 25.09.2013, суд вважає, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 19.11.2013 року також підлягають скасуванню.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення уточнених вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги уточненого адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод з ремонту горно-шахтного обладнання «Супутник» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів від 25 вересня 2013 року № 0000572201 та №0000582201, а також від 19 листопада 2013 року №0000872201 та №0000882201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод з ремонту горно-шахтного обладнання «Супутник» (код ЄДРПОУ 38137898) суму судового збору в розмірі 1851,03грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят одна гривня 03 копійки) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі складена та підписана 27 січня 2014 року.

Суддя В.С. Шембелян