Рішення

від 30.01.2014 по справі 910/306/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/306/14 30.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрей»

до Київська міська клінічна лікарня № 3

про стягнення 111 265, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Роганов О. Ю., Уманець Н.О.

від відповідача: Анохіна О.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрей» (надалі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської клінічної лікарні № 3 (надалі -відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги з урахуванням індексу інфляції у сумі 111 516, 00 грн. та 3 % річних у розмірі 307, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором № 66 від 09.05.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.01.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 127 160, 00 грн., інфляційних втрат у сумі 11 571, 56 грн. та 3 % річних у розмірі 1 150, 64 грн.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.01.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Астрей» та Київською міською клінічною лікарнею № 3 було укладено договір № 66 умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується у 2013 році надати відповідачу послуги 33.12.1 ремонтування та технічне обслуговування машин загальної призначеності (повне технічне обслуговування і ремонт 13-ти ліфтів КМКЛ № 3 за адресою: вул. П. Запорожця, 26, у м. Києві), а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 1.2. договору обсяг послуг з технічного обслуговування і ремонту ліфтів та організації цілодобового чергування вказані у додатку №1 до договору.

Відповідно п. 3.1. договору ціна даного договору становить 127 160, 00 грн., у тому числі ПДВ 21 193, 33 грн.

Розділом 4 договору визначено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі акту виконаних робіт за фактом надання послуг з відстрочкою платежу до 30 банківських днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надання послуг здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Відповідно до п. 5.1. договору строк надання послуг травень-грудень 2013 р.

Згідно з п. 6.1. та п. 6.1.1. договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги.

Даний договір набирає чинності з 09.05.2013 р. і діє до 31.12.2013 р. (п. 10.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані послуги згідно умов договору та відповідно до переліку визначеного в додатку № 1 до договору, у розмірі 127 160, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами виконаних робіт на технічне обслуговування ліфтів № 440 за травень 2013 р., № 507 за червень 2013 р., № 639 за липень 2013 р., № 740 за серпень 2013 р., № 804 за вересень 2013 р., № 890 за жовтень 2013 р., № 1047 за листопад 2013 р., № 1191 за грудень 2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані послуги не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 127 160, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 127 160, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 11 571, 56 грн. та 3 % річних у сумі 1 150, 64 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 66 від 09.05.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав всі передбачені договором послуги, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актам виконаних робіт на технічне обслуговування ліфтів.

Однак відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав.

Також суд відзначає, що відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду, не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати відповідач був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Разом з тим, відповідно до п. 5. оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 №15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Отже, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 66 від 09.05.2013 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 127 160, 00 грн. - основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 11 571, 56 грн. та 3 % річних у розмірі 1 150, 64 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат і встановив, що позивачем допущену помилку у визначенні періоду нарахування, однак заявлена до стягнення сума 3 % річних співпадає з розрахунком суду, щодо інфляційних збитків за розрахунком судом обґрунтованою сумою є 503, 65 грн., розрахована судом відповідно з моменту виникнення прострочення з 12.08.2013 р. по 31.12.2013 р.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, під час судового розгляду буду встановлено, що позивачем недоплачено судовий збір в необхідному розмірі за заявлену вимогу майнового характеру (2 відсотки ціни позову).

Відповідно до п. 2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: - зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); - у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Тому, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, стягнути суму недоплаченого судового збору в розмірі 197, 64 грн., з позивача в дохід Державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрей» задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської міської клінічної лікарні № 3 (02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 26, ідентифікаційний код - 05415958), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрей» (87518, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Громової, буд. 63, ідентифікаційний код - 20343848) 127 160 (сто двадцять сім тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 503 (п'ятсот три) 65 коп. - інфляційних втрат, 1 150 (одну тисячу сто п'ятдесят) грн. 64 коп. - 3% річних та 2 576 (дві тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 28 коп. - судового збору.

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрей» (87518, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Громової, буд. 63, ідентифікаційний код - 20343848) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 197 (сто дев'яносто сім) грн. 64 коп.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 04.02.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.