Постанова

від 05.02.2014 по справі 905/5072/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.02.2014р. справа №905/5072/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Марченко О.А., Радіонова О.О. при секретарі судового засідання Кулявець Ю.В. за участю представників сторін: від позивача: Ципляк П.С - довіреність від 01.09.2013р.; від відповідача 1:Кулініч О.О. - довіреність №0109/23 від 05.11.2013р.; від відповідача 2:Руденко О.І. - довіреність №05/07.1-00095 від 20.01.2014р.; від відповідача 3:Руденко О.І. - довіреність №05/07.1-00096 від 20.01.2014р.; від третьої особи 1:не з'явився; від третьої особи 2:Попов К.Г. - довіреність №529 від 23.12.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат», м. Макіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2013р. (повний текст рішення підписано - 23.09.2013р.) по справі 905/5072/13 (суддя Харакоз К.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Парацельс» - Холдинг», м. Київ до 1. Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» м.Макіївка Донецької області; 2. Виконавчого комітету Макіївської міської ради, м.Макіївка Донецької області; 3. Макіївської міської ради, м.Макіївка Донецької області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Комунальна установа «Муніципальне будівництво» Макіївської міської ради, м. Макївка Донецької області; 2. Фонд державного майна України, м. Київ провизнання недійсним правочину, визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради та витребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Парацельс» - Холдинг», м.Київ (Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» м.Макіївка Донецької області (Відповідач 1), Виконавчого комітету Макіївської міської ради, м.Макіївка Донецької області (Відповідач 2) та Макіївської міської ради, м.Макіївка Донецької області (Відповідач 3) з вимогами про визнання недійсним правочину, визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В перебігу розгляду справи Позивач в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України звернувся до місцевого суду з клопотанням №04-5072 від 06.08.2013р. (а.с.а.с.91-93 т.1) про вихід суду за межі позовних вимог, за змістом якого просив з метою захисту свого порушеного права також визнати незаконним рішення Макіївської міської ради №14/43 від 24.09.2003р. і рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради №629 від 18.08.2013р.

Ухвалою від 09.08.2013р. місцевий суд за клопотанням Позивача залучив до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів Комунальну установу «Муніципальне будівництво» Макіївської міської ради, м.Макївка Донецької області.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.09.2013р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Парацельс» - Холдинг», м. Київ з урахуванням вказаного вище клопотання про вихід за межі позовних вимог задоволені у повному обсягу:

- визнано недійсним правочин, укладений між територіальною громадою м.Макіївки Донецької області в особі Виконавчого комітету Макіївської міської ради та Відкритим акціонерним товариством "Макіївський металургійний комбінат " з передачі в комунальну власність об'єктів незавершеного будівництва у мікрорайоні "Восточний-2" у м. Макіївка Донецької області, оформлений актом приймання передачі від 17.06.2003р.;

- визнано незаконним рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради "Про затвердження акту приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади міста Макіївки об'єкти не завершених будівництвом м-ну "Восточний-2" ВАТ "ММК" від 18.09.2003р. №912;

- визнано незаконним рішення Макіївської міської ради №14/43 від 24.09.2003р. "Про безоплатну передачу об'єктів незавершених будівництвом м-ну "Восточний-2" у власність "Донцемент";

- визнано незаконним рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради від 18.06.13р. №629 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 18.09.2003 №912";

- витребувано у Макіївської міської ради (ідентифікаційний код 26040617) об'єкти незавершеного будівництва, розташовані у м-ні "Восточний-2" у м. Макіївка Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Парацельс" - Холдинг" (ідентифікаційний код 24322487);

- стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний комбінат" (Донецька область, м.Макіївка, вул.Металургійна, б.47; код ЄДРПОУ 00191170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Парацельс" (м. Київ, бульвар Дружби Народів, б.8, кв.9; код ЄДРПОУ 24322487) судовий збір у розмірі 53022 (п'ятдесят три тисячі двадцять дві) гривні 94 копійки.

Рішення Господарського суду Донецької області від 16.09.2013р. вмотивовано доведеністю Позивачем факту набуття права власності на об'єкти незавершеного будівництва, розташовані у м-ні "Восточний-2" у м. Макіївка Донецької області в межах правовідносин за договором про спільну співпрацю №1614/97 від 05.12.1997р. з урахуванням подальших додаткових угод до нього та порушенням означеного права з боку Відповідачів внаслідок вчинення спірного правочину та прийняття оскаржуваних рішень, якими опосередковано вибуття спірного майна з володіння Позивача поза його волі.

Відкрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний комбінат» м.Макіївка Донецької області, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 16.09.2013р. у справі №905/5072/13 у повному обсягу та прийняти нове рішенням, яким повністю відмовити у задоволені позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає: невідповідність висновків місцевого суду про наявність у Позивача права власності на спірне майно фактичним обставинам; правомірність передання спірного майна до комунальної власності; непідвідомчість вимог щодо оскаржуваних рішень органів місцевого самоврядування господарському суду.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. за результатами автоматичного розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Склярук О.І., судді Богатир К.В., Дучал Н.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 04.12.2013р. об 11.30 годин. В подальшому розгляд скарги неодноразово відкладався, востаннє - на 03.02.2014р., та змінювався склад суду, востаннє - згідно розпорядження від 31.01.2014р. через відпустку головуючого судді Склярук О.І. за результатами автоматичного розподілу сформовано колегію суддів у складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Марченко О.А. і Радіонова О.О. Крім того, ухвалою від 04.12.2013р. апеляційним судом було залучено Фонд державного майна України у якості Третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судовому засіданні 03.02.2014р. підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсягу.

Представник Відповідачів 2, 3 у судовому засіданні 03.02.2014р. підтримав позицію Скаржника у повному обсягу, пояснюючи на запитання суду, що передачі спірного майна з комунальної власності на користь ТОВ «Донцемент» не відбулося.

Представник Позивача у судовому засіданні 03.02.2014р. проти задоволення скарги заперечив з підстав, викладених письмово (а.с.а.с.42, 43 т.2).

Представник Третьої особи 1 у судове засідання 03.02.2014р. без пояснення причин попри належне повідомлення не з'явився, надавши ще 21.01.2014р. через канцелярію апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі. За таких обставин, враховуючи загальну тривлість апеляційного провадження з розгляду скарги в цілому, колегія суддів вважає, що відсутність представника Третьої особи 1 не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Представник Третьої особи 2 у судовому засіданні 03.02.2014р. оголосив свою позицію, викладену у відзиві №10-25-1244 від 03.02.2014р. (а.с.а.с.225-227 т.2).

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 05.12.1997р. між Позивачем (Холдинг) (а.с.а.с.131-158 т.1), Макіївським районним управлінням державного виробничого підприємства "Укрпромводчермет" (Управління) та Відкритим акціонерним товариством "Макіївський металургійний комбінат" (Комбінат) укладений договір про спільну співпрацю №1614/97 (а.с.а.с. 25-27 т.1).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору через неплатоспроможність Комбінату за спожиту воду, а через це - неплатоспроможність Управління з податків, електроенергії та інших платежів, сторони спрямовують свої дії на взаємовигідних умовах провести часткове погашення боргу , що виник при виконанні договірних зобов'язань Комбінатом перед Управлінням, на умовах і в порядку, передбачених цим договором.

Так, згідно із п.2.2. Комбінат для погашення наявної заборгованості перед Управлінням передає на баланс Холдингу незавершене будівництво житлових будинків разом із наявними механізмами, обладнанням і матеріалами за залишковою вартістю на суму, обумовлену додатковою угодою до цього договору, для закінчення їх будівництва з подальшим продажем і розрахунком з Управлінням.

В свою чергу, згідно із п.2.3. договору Холдинг здійснює погашення заборгованості Комбіната перед Управлінням в наступному порядку:

- погашає заборгованість Управління перед бюджетом в розмірі 30% від суми, прийнятої від Комбінату, решту 70% погашаються грошовими коштами, обладнанням, машинами і механізмами, виконанням будівельних робіт для Управління або іншими формами розрахунків;

- суми, строки і порядок погашення заборгованості здійснюється на підставі додаткових угод сторін за договором.

Пунктом 4.1. договору визначено, що виконання за ним зобов'язань вважається виконаним після підписання всіма сторонами Акту про погашення наявної заборгованості.

Згідно із п. 5.1. договір вступає в силу з дня його підписання і дії до моменту підписання угоди сторін про його розірвання. Всі зміни і доповнення до цього договору оформлюються додатковими угодами сторін (п.5.1.).

В подальшому сторонами було укладено низку додаткових угод до означеного договору, за умовами яких сторонами визначалися та змінювалися взаємні зобов'язання за договором (а.с.а.с.28-30, 96 т.1). При цьому, додаткова угода №3 до договору №1614/97 від 05.12.1997р. укладались виключно між Комбінатом та Холдингом без участі Управління.

В свою чергу, хронологічно останньою за наявними матеріалами справи додатковою угодою №1616/99 від 21.06.1999р. (а.с.96 т.1), укладеною всіма сторонами договору, остаточно було визначено:

- з метою часткового погашення заборгованості Комбінату за отриману воду від Управління в сумі 7500000грн., Комбінат повідомляє Холдинг про те, що в переданому Холдингу незавершеному будівництву в мкрн. «Восточний-2» 7500000грн. належить Управлінню як заборгованість Комбінату перед Управлінням за отриману і використану у виробничих цілях воду за окремо укладеним договором (п.1.);

- Холдинг по завершенню будівництва передає Управлінню введене в експлуатацію житло в мкрн. «Восточний - 2» з метою погашення заборгованості Комбінату перед Управлінням шляхом передачі введеного в експлуатацію житла на 7500000грн. (п.2);

- заборгованість Комбінату перед Управлінням списується шляхом складання акту про погашення заборгованості між сторонами після оформлення документів на передачу житла Управлінню (п.3);

- угода продовжує строк виконання договірних зобов'язань сторін до 31.12.2000р. (п.4).

З урахуванням додатково наданих учасниками справи доказів, які залучено до справи в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційним судом встановлені наступні обставини:

До моменту укладання сторонами договору про спільну співпрацю №1614/97 від 05.12.1997р. наказом Фонду державного майна України №5-Ат від 28.01.1997р. (а.с.121 т.1) створено Відповідача 1 на базі майна орендного підприємства «Макіївський металургійний комбінат ім. Кірова» та, серед іншого, зобов'язано голову правління протягом місяця забезпечити подання установчих документів та випуску акцій на держану реєстрацію. На виконання означеного наказу в подальшому було сформовано перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» (а.с.а.с.122-165 т.1), в якому перелічені виключно існуючі на той момент відповідні об'єкти нерухомості (без зазначення об'єктів незавершеного будівництва, у тому числі - в мкрн. «Восточний -2» м. Макіївки).

Як було встановлено судом першої інстанції, листом №01Д/04 від 09.03.1998р. (а.с.32 т.1) Відповідач 1 повідомив Кабінет Міністрів України про передачу Позивачеві в рахунок погашення заборгованості перед ним за укладеним договором про спільну співпрацю №1614/97 від 05.12.1997р. незавершеного будівництва в мкрн. «Восточний-2» м. Макіївки, контракт на будівництво якого був укладений з будівельною фірмою «Пелагонія». Відповідачем 1 наголошено, що оскільки об'єкт переходить у власність іншої особи, саме вказана будівельна фірма за актом має передати означене незвершене будівництво для закріплення права власності Позивача.

В свою чергу, розпорядженням КМУ №188-р від 20.03.1998р. (а.с.191 т.1), у тому числі, погоджено пропозицію щодо реструктуризації Відповідача 1 шляхом виділення об'єктів незавершеного будівництва для їх приватизації як окремих об'єктів. Поряд із цим, згідно пояснень Фонду державного майна України, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 03.02.2014р. (а.с.а.с.225-227 т.2), за матеріалами приватизаційної справи правопопередника Відповідача 1 вартість об'єкту незвершеного будівництва невиробничого призначення, а саме «Мікрорайон «Східний - 2» (22% будівельної готовності) врахована при визначені розміру статутного капіталу ВАТ «Макіївський металургійний комбінат».

Місцевим судом було встановлено, що за актом від 11.07.1998р. (а.с.31 т.1) Підрядник - АДГ «Пелагонія» (PELAGONIJA-Skopje) передав Позивачеві незавершене будівництво в мкрн. «Восточний-2» в м. Макіївка, яке виконувалося за контрактом №ВН-999-21М від 22.12.1992р., з метою закріплення права власності на вказане незавершене будівництво на користь Позивача.

Дійсно, виходячи із наданого Відповідачем 1 до апеляційного суду контракту №ВН-999-21М від 1992р. (а.с.а.с.70-120 т.1), одним з підрядників, які на замовлення правопопередника Відповідача 1 (Замовник), мали здійснювати будівництво житла в мкрн. «Восточний-2», з метою його подальшої передачі Замовнику, є фірма «PELAGONIJA». За умовами означеного контракту Замовник, серед іншого, мав будівельний майданчик, приданий для здійснення будівництва (п.7.1.), тоді як Підрядник мав здійснити проектування, будівництво і здачу об'єкту «під ключ» (п.6.1.).

В подальшому, 22.01.1999р. Відповідачем 1 та фірмою АДГ «Пелагонія» укладено угоду №64/99 (а.с.202 т.2), за змістом якої врегульовано питання щодо відшкодування останньою Позивачеві заборгованості за надані послуги в процесі будівництва за контрактом №ВН-999-21М від 22.12.1992р. з огляду на укладання за участю Позивача договору №1614/97 від 05.12.1997р., анулювання контракту №ВН-999-21М від 22.12.1992р. після підписання відповідного контракту між Позивачем і фірмою АДГ «Пелагонія», що також передбачалось згадуваним вище листом Відповідача 1 №01Д/04 від 09.03.1998р. (а.с.32 т.1).

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до означених домовленостей такий контракт між Позивачем (Замовник) та АДГ "Пелагонія-Скопьє" (Генеральний підрядник) було укладено 23.03.1999р. (а.с.а.с.33-56 т.1) і за його умовами Позивач доручає, а Генеральний підрядник приймає на себе виконання робіт за узгодженим із Замовником (Позивачем) проектом для продовження будівництва 1150 квартир, соціально-побутових споруд в мікрорайоні "Східний-2" у м. Макіївка Донецької області із подальшої передачею Позивачеві об'єкту «під ключ» у стані, який дозволяє його негайну експлуатацію. Положеннями п. 4.10. означеного контракту врегульоване питання щодо порядку погашення набутих Позивачем грошових вимог та зобов'язань у відносинах між Відповідачем 1 та Генеральним підрядником за угодою №64/99 від 22.01.1999р.

В межах правовідносин між Замовником та Генеральним підрядником за контрактом від 23.03.1999р. Позивач неодноразово звертався з вимогами та претензіями (а.с.а.с.97-103 т.1) до Генерального підрядника про виконання умов контракту та надання проектної документації на будівництво, результати розгляду яких з боку останнього не відомі.

Господарським судом Донецької області було встановлено, що Рішенням Макіївської міської ради від 11.12.1998р. №4/17 "О передаче обьектов жилищно-коммунальной и социальной сферы ОАО "Макеевский металлургический комбинат" в городскую коммунальную собственность" надано згоду на передачу у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів житлово-комунальної і соціальної сфери ВАТ "ММК" (а.с. 79 т.1).

В подальшому, рішенням Виконкому Макіївської міської ради від 15.01.2003р. №20 створено комісію з питань передачі об'єктів житлово-комунальної сфери, які перебувають на балансі ВАТ «Макіїівський металургійний комбінат» до комунальної власності для оформлення акту приймання-передачі (а.с. 80 т.1).

17.09.2003р. означеною комісією за участю представників Відповідача 1 складено і підписано акт приймання-передачі (а.с.82, 83 т.1) незавершеного капітального будівництва мікрорайону "Восточний-2" вартістю 2536446,8грн. на 01.09.2003р. у складі:

- будівельний об'єм (загальний) - 285 000 м. куб.

- площа забудови (загальна) - 95 000 м. кв.

- площа земельної ділянки - 20 га.

- загальна площа житлового будинку (проект) 93 909,68 м. кв., кількість квартир (проект) 1152.

Рішенням Виконкому Макіївської міської ради від 18.09.2003р. №912 затверджено складений комісією акт приймання-передачі від ВАТ "ММК" у комунальну власність територіальної громади міста Макіївка об'єктів незавершених будівництвом м-ну "Восточний-2" (а.с. 81 т.1).

В подальшому, 24.09.2003р. Макіївською міською радою прийнято рішення №14/43 "Про безоплатну передачу об'єктів не завершених будівництвом м-ну "Восточний-2" у власність ТОВ "Донцемент" (а.с. 87 т.1) відповідно до визначених умов договору (а.с.88 т.1) за звіренням останнього, викладеним у листі №43 від 16.09.2003р. Втім, доказів укладання такого договору і передачі згідно його умов незавершеного будівництва мкрн. «Восточний-2» на користь ТОВ «Донцемент» до справи не надано, а за поясненнями представника Відповідачів 2 і 3 у судовому засіданні 03.02.2014р. така передача взагалі не відбулась.

Наразі, як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.160, 161 т.1) 11.01.2010р. внесено запис про державну реєстрацію припинення ТОВ «Донцемент» у зв'язку з визнанням його банкрутом господарським судом в межах справи №5/100б.

За таких обставин, рішенням Виконавчого комітету Макіївської міської ради №629 від 18.06.2013р. (а.с.172 т.1) внесені зміни до вказаного вище рішення №912 від 18.09.2003р., та закріплено право оперативного управління на об'єкти незавершеного будівництва м-ну «Восточний-2» за Третьої особою 1, з огляду на що передбачалося складання відповідного акту приймання-передачі між Відповідачем 1 і Третьою особою 1, а також внесено пропозицію Макіївський міській раді визнати таким, що втратило чинність рішення Відповідача 3 №14/43 від 24.09.2003р. Втім, доказів реалізації заходів, передбачених рішенням Відповідача 2 №629 від 18.06.2013р. до справи не надано, але як вбачається з пояснень Третьої особи 1 №01/09-649 від 02.09.2013р. (а.с.а.с.166, 167 т.1) відповідний акт приймання-передачі між Третьою особою 1 і Відповідачем 1 наразі не підписаний.

За таких обставин, оскаржуваним рішенням місцевого суду позовні вимоги з урахуванням клопотання про вихід суду за межі позовних вимог задоволені у повному обсягу.

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги з огляду на таке:

Зважаючи на обрані Позивачем способи судового захисту і приведені підстави позову, та у світлі вимог ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України, об'єктом судового дослідження в розглядуваній справі є наявність у Позивача суб'єктивного права власності на спірне майно та порушення означеного права Відповідачами внаслідок вчинення оспорюваного правочину та прийняття оскаржуваних рішень.

Оцінюючи правову природу договору про спільну співпрацю №1614/97 від 05.12.1997р. з урахуванням запроваджених до нього змін останньою додатковою угодою №1616/99 від 21.06.1999р., які визначені Позивачем у якості правової підстави набуття ним права власності на спірне майно, апеляційний суд дійшов висновку, що означений договір має змішану правову природу, і опосередковує відплатне переведення боргу Відповідача 1 перед Управлінням на Позивача зі зміною (новацією) порядку і способу погашення відповідного грошового зобов'язання перед Управлінням.

З урахуванням приписів ст.5 і п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до правовідносин сторін за договору про спільну співпрацю №1614/97 від 05.12.1997р. (з подальшими змінами) місцевим судом правомірно застосовано законодавство, що діяло на момент укладання такого договору і угод до нього, зокрема - Цивільний кодекс УРСР.

Так, ч.2 ст.4 Цивільного кодексу УРСР однією з підстав для виникнення цивільних прав і обов'язків визначала як угоди, передбачені законом, а також і угоди, хоч і не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Враховуючи, що діюче на момент укладання договору про спільну співпрацю №1614/97 від 05.12.1997р. (з подальшими змінами) законодавство хоча безпосередньо не передбачала договорів аналогічної правової природи, проте і не забороняла їх, встановлюючи, натомість цього, вимоги до угод, елементи яких охоплені означеним договором.

Наразі, як вбачається із змісту ст.ст.201, 202 Цивільного кодексу УРСР, угода про перевід боргу має бути вчинена у письмовій формі і такий перевід допускається лише за згодою кредитора. Виходячи з умов розглядуваного договору про спільну співпрацю №1614/97 від 05.12.1997р. Управління є кредитором Комбінату у правовідносинах з постачання води на виробничі потреби за зобов'язанням з оплати такого постачання. Відтак, укладання вказаного договору між попереднім боржником, новим боржником та кредитором цілком відповідає означеним вимогам законодавства, які, до речі, не встановлюють заборон щодо відплатності такого переводу боргу для нового боржника з боку попереднього боржника.

При цьому, відплатний характер цієї угоди для Позивача зумовлений визначеним п. 1.1. договору про спільну співпрацю №1614/97 від 05.12.1997р. взаємовигідним характером дій за договором для сторін. Поряд із цим, апеляційний суд, погоджуючись із оцінками місцевого суду відплатності взаємовідносин між Позивачем і Відповідачем 1 щодо переведення на першого боргу останнього перед Управлінням, зважаючи на волевиявлення Скаржника, викладене в листі на адресу КМУ №01Д/04 від 09.03.1998р., додатково наголошує, що оформлена відповідно до угоди №64/99 від 22.01.1999р. між Відповідачем 1 та фірмою АДГ «Пелагонія» заміна сторони Замовника на Позивача за контрактом №ВН-999-21М від 22.12.1992р. шляхом укладання іншого контракту від 23.03.1999р. однозначно вказує на домовленість сторін саме про набуття Позивачем права власності на означений об'єкт незавершеного будівництва. Дійсно, у світлі приписів Глави 29 Цивільного кодексу УРСР саме Замовник набуває результати будівництва.

В свою чергу, набуті Позивачем як новим боржником грошові зобов'язання Відповідача 1 перед Управлінням цілком правомірно у світлі ст.220 Цивільного кодексу УРСР можуть бути припинені угодою про заміну таких зобов'язань, що і було здійснено за умовами додаткової угоди №1616/99 від 21.06.1999р. - замість передбачуваних за попередніми домовленостями сторін грошових розрахунків, Позивач по завершенню будівництва мав передати Управлінню введене в експлуатацію житло в мкрн. «Восточний - 2» на 7500000грн.

У світлі наведених норм, судова колегія погоджується із твердженням місцевого суду про те, що згідно із ст.47 Цивільного кодексу УРСР законодавство не вимагало нотаріального посвідчення договору про спільну співпрацю №1614/97 від 05.12.1997р. (з подальшими змінами), і про те, що шляхом укладання цього договору сторони в порядку ст.153 цього Кодексу в належній формі дійшли згоди відносно всіх істотних умов у взаєминах між собою.

Враховуючи сутність позиції Заявника апеляційної скарги, апеляційний суд наголошує, що угодою №1616/99 від 21.06.1999р. вказується на передачу незавершеного будівництва Позивачеві як на факт, що відбувся. За таких обставин, висновок місцевого суду про набуття права власності Позивачем на спірне майно в порядку ст.128 Цивільного кодексу УРСР внаслідок підписання акту приймання-передачі від 11.07.1998р. є обґрунтованим, адже узгодженість такого порядку передачі з боку Відповідача 1 підтверджується не тільки вказаною угодою від 21.06.1999р., але й листом №01Д/04 від 09.03.1998р. та угодою №64/99 від 22.01.1999р. - дійсно, саме підрядник фактично володів об'єктом незавершеного будівництва і фізично міг його передати іншій особі - доказів попереднього повернення спірного майна від Підрядника за контрактом №ВН-999-21М від 22.12.1992р. на користь Відповідача 1 як Замовника до справи не надано. В свою чергу, лише набуття Позивачем незавершеного будівництва у власність передбачає можливість правомірного у подальшому розпорядження результатами завершеного будівництва шляхом передачі частини житла Управлінню.

Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи Скаржника відносно не набуття Позивачем права власності на спірне майно, вказуючи при цьому, на те, що доказів визначення вказаних вище договорів та угод недійсними, чи їх припинення у передбачений діючим законодавством спосіб до моменту передачі незавершеного будівництва Позивачеві за актом приймання-передачі від 11.07.1998р., або недостовірності означених вище документів, суду згідно вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

В свою чергу, доведений до відома суду з боку Фонду державного майна України факт врахування вартості спірного об'єкту незвершеного будівництва при визначені розміру статутного капіталу Відповідача 1, зумовлює висновок про наявність у останнього права власності на об'єкт незавершеного будівництва до моменту його відчуження Позивачеві згідно викладених вище обставин.

Так, як випливає із змісту ст.ст. 11, 12 і 24 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на момент створення Відповідача 1 як відкритого акціонерного товариства) включення вартості незавершеного будівництва до розміру статутного фонду, а отже - і випуск акцій товариства з урахуванням такої вартості, вказує на віднесення такого незавершеного будівництва до майна товариства як внеску засновника. Набуття права власності створеним відкритим акціонерним товариством на майно свого правопопередника зумовлюється також і правонаступництвом в силу п.6 Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженого Постановою КМУ від 11 вересня 1996 р. N 1099.

Беручи до уваги, що Відповідача 1 за змістом наказу ФДМУ №5-АТ від 28.01.1997р. створено на базі майна орендного підприємства, апеляційний суд зауважує, що згідно ч.4 ст.17 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, що діяла на дату створення Відповідача 1), до статутного фонду товариства вноситься державне майно, здане в оренду (за винятком майна, що не підлягає приватизації або щодо якого встановлено особливий порядок приватизації), та майно, що є власністю орендаря. В свою чергу, ч.1 ст.5 цього Закону відносила об'єкти незвершеного будівництва до об'єктів, що підлягали приватизації.

Отже, відсутність спірного майна серед переліку об'єктів нерухомості, переданих до статутного фонду Відповідача 1, у світлі відсутності доказів незаконності проведеного випуску акцій останнього з урахуванням вартості спірного об'єкту незавершеного будівництва та з урахуванням КМУ №188-р від 20.03.1998р., жодною мірою не спростовує наявності у Відповідача 1 права власності на спірне майно до момент його відчуження на користь Позивача.

Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки місцевого суду про правомірність набуття Позивачем у розумінні ст.41 Конституції України і ст.ст.4, 128 Цивільного кодексу України права власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва.

В свою чергу, наявність у Позивача означеного права та відсутність доказів його припинення цілком обґрунтовано зумовлює висновок про незаконність складання і підписання між Відповідачами 1 і 2 оспорюваного акту приймання-передачі такого майна до комунальної власності від 17.09.2003р., який за своєю сутністю може бути кваліфікований як угода у розумінні ст.4 Цивільного кодексу УРСР, що передбачена ч.ч.5, 6 ст.7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та опосередковує виникнення права комунальної власності на спірне майно в розглядуваному випадку.

Помилкове застосування місцевим судом при оцінки правомірності означеного акту норм Цивільного кодексу України, який запроваджено з 01.01.2004р. (після підписання цього акту), в даному випадку не має наслідок прийняття незаконного рішення щодо недійсності такого акту, адже його вчинення відбулось всупереч:

- ст.41 Конституції України щодо непорушності права приватної власності і заборони його протиправного позбавлення;

- ст.1 ратифікованого Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р. Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., якою гарантовано право кожної юридичної особи мирно володіти своїм майном і неможливість позбавлення такого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права;

- ч.1 ст.2 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», яка не відносить незавершене будівництво, що було внесене до статутного фонду господарського товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації) до об'єктів, які підлягають передачі у комунальну власність згідно цього Закону.

Наведені доводи апеляційного суду зумовлюють висновок про недійсність угоди з передачі спірного майна у комунальну власність, опосередкованої актом приймання-передачі від 17.09.2003р. відповідно до ст.48 Цивільного кодексу УРСР.

Відсутність належного акту приймання-передачі унеможливлює і законність оскаржуваного рішення Відповідача 2 про затвердження такого акту від 18.09.2003р. №912, адже Відповідач 2 в силу свого статусу органу місцевого самоврядування відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В свою чергу, ані Основним законом України, ані Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» чи іншими законами не надаються виконавчому комітету міської ради права приймати рішення про затвердження акту приймання-передачі, яким опосередковується протиправне позбавлення Позивача його майна і набуття такого майна у комунальну власність. Більш того, означене рішення порушувало діючу на той момент ст.4 Закону України «Про власність» щодо здійснення права власності.

З аналогічних підстав є незаконними і рішення Макіївської міської ради №14/43 від 24.09.2003р. "Про безоплатну передачу об'єктів незавершених будівництвом м-ну "Восточний-2" у власність "Донцемент" та рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради від 18.06.13р. №629 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 18.09.2003 №912", з урахуванням можливості застосування до оцінки законності останнього вказаних місцевим судом положень Цивільного кодексу України замість наведених вище положень Закону України «Про власність», які застосовуються до попередніх за хронологією рішень Відповідачів 2, 3.

В свою чергу, прийняття Відповідачами 2, 3 означених рішень та підписання спірного акту приймання-передачі приналежного Позивачеві об'єкту незвершеного будівництва до комунальної власності достатньою мірою доводять наявність підстав для захисту Позивачем свого порушеного права шляхом висування віндикаційних вимог за ст.327 Цивільного кодексу України.

Так враховуючи викладені вище висновки апеляційного суду відносно доведеності належними доказами набуття Позивачем права власності на об'єкт незавершеного будівництву м-ну "Восточний-2", місцевим судом цілком правомірно були застосовані норми ст.ст.319, 321, 328 і 393 Цивільного кодексу України та задоволені вимоги щодо витребування спірного з чужого незаконного володіння.

Апеляційний суд також погоджується із правомірністю застосування місцевим судом повноважень, визначених п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, щодо виходу суду за межі позовних вимог, зважаючи на наявність вмотивованого клопотання Позивача з цього приводу (а.с.а.с.91-93 т.1) та враховуючи встановлені ст.ст.6, 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантії справедливого судового розгляду та ефективного способу захисту.

З огляду на доводи апеляційної скарги відносно непідвідомчості заявлених позовних вимог господарському суду з урахуванням статусу Відповідачів 2 і 3 як органів місцевого самоврядування і суб'єктів владних повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень, апеляційний суд зазначає наступне:

- по-перше, ані Позивач, ані Відповідач 1 чи ТОВ «Донцемент», яких стосуються розглядувані індивідуально-правові акти Відповідачів 2 і 3, не є особами, які підпорядковані останнім, що унеможливлюють дію Виконкому та міської ради саме як суб'єктів владних повноважень у розглядуваних відносинах;

- по-друге, ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відносить до повноважень господарського суду розгляд справ, що виникають із господарських правовідносин, а також інших справ, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. При цьому, жодних застережень означена норма відносно неможливості участі у справі у статусі відповідачів органів місцевого самоврядування, не містить, так само, як і Господарський процесуальний кодекс України, ст.ст.1, 21 якого навпаки дозволяють таку участь;

- по-третє, розглядувані в межах справи №905/5072/13 позовні вимоги спрямовані на захист права власності Позивача, тоді як за змістом ст.147 Господарського кодексу України гарантії захисту майнових прав суб'єктів господарювання віднесено до предмету регулювання саме Господарського кодексу України, ст.20 якого відносить до способів захисту, серед іншого, і визнання недійсним актів органів місцевого самоврядування, що кореспондується із п.10 ч.2 ст.16, ст.21 Цивільного кодексу України відносно здійснення такого способу захисту саме судом.

Враховуючи приведені норми діючого законодавства, апеляційний суд вважає цілком правомірним визначення місцевим судом підвідомчості розглядуваних позовних вимог з урахуванням правової позиції, викладеної в п.п. 3, 17 постанови Пленуму ВГСУ від 24 жовтня 2011 року N 10, відхиляючи відповідні доводи Скаржника.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про юридичну неспроможність доводів апеляційної скарги, що зумовлює її відхилення у повному обсягу та залишення переглядуваного рішення без змін із віднесенням на Скаржника в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрат зі сплати судового збору за подання скарги, оскільки будь-яких інших підстав для скасування чи зміни резолютивної частини судового рішення, передбачених ст.104 цього Кодексу, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат», м. Макіївка Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 16.09.2013р. (повний текст рішення підписано 23.09.2013р.) у справі №905/5072/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 16.09.2013р. (повний текст рішення підписано 23.09.2013р.) у справі №905/5072/13 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена

до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Д.О. Попков

Судді: О.А. Марченко

О.О. Радіонова