Ухвала

від 04.02.2014 по справі 5020-4/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

04 лютого 2014 року справа № 5020-4/121 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи:

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий символ",

ідентифікаційний код 24032766

(99042, м. Севастополь, вул. Назукіна, буд. 1-А)

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 06.10.2010,

у справі:

за позовом Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41)

в інтересах Міністерства оборони України,

держави ідентифікаційний код 00034022

в особі (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий символ",

ідентифікаційний код 24032766

(99042, м. Севастополь, вул. Назукіна, буд. 1-А),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська,

ідентифікаційний код 22992545

(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд. 60)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

Представники учасників судового процесу:

заявник-відповідач (ТОВ „Золотий символ") - не прибув;

прокурор (Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України) - Бучко Р.В. - начальник відділу прокуратури Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, посвідчення № 014952 від 01.02.2013;

позивач (Міністерство оборони України) - Кравець О.М. - юрисконсульт Севастопольської КЕЧ (морської), довіреність № 220/733/д від 28.11.2013;

третя особа (Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська) - Кравець О.М. - юрисконсульт, довіреність б/н від 08.01.2014.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.10.2010 визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 14.02.2006, укладений між Державою Україна в особі Міністерства оборони України, від імені якого діяло Центральне спеціалізоване будівельне управління (Госпрозрахункове) в особі директора філії Мельника В'ячеслава Леонідовича, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ", посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Бойком І.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 684; зобов'язано Державу Україна в особі Міністерства оборони України протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ" грошові кошти у розмірі 340 000,00 грн, перераховані за платіжним дорученням № 79 від 22.02.2006; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ" протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили повернути Державі Україна в особі Міністерства оборони України передане за договором купівлі-продажу б/н від 14.02.2006 нерухоме військове майно - будову № 12 військового містечка Б-1: будівлю літ. „Ж", загальною площею 347,30 м 2 , розташовану за адресою: м. Севастополь, Таврійська набережна, 26, шляхом складення акта приймання-передачі майна; вирішені питання про розподіл судових витрат /том 1, арк. с. 136-143/.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 /том 2, арк. с. 41-52/ та постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011 /том 2, арк. с. 76-82/ рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.11.2011 за результатами перегляду рішення господарського суду міста Севастополя від 06.10.2010 за нововиявленими обставинами вказане рішення залишено без змін /том 4, арк. с. 25-28/.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 /том 4, арк. с. 74-84/ та постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2012 /том 4, арк. с. 113-117/ ухвалу господарського суду міста Севастополя від 24.11.2011 залишено без змін.

16.01.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ" вдруге звернулось до господарського суду міста Севастополя із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 06.10.2010.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.02.2013 /том 6, арк. с. 47-53/, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 /том 6, арк. с. 75-81/, заяву ТОВ „Золотий Символ" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 06.10.2010 у справі № 5020-4/121 - задоволено; вказане рішення господарського суду міста Севастополя - скасовано; Міністерству оборони України повністю відмовлено у позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2013 рішення господарського суду міста Севастополя від 18.02.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя /том 6, арк. с. 138-141/.

Ухвалою від 24.01.2014 справу прийнято до провадження суддею Головко В.О., розгляд справи у судовому засіданні призначено на 04.02.2014.

У засідання суду 24.01.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ" явку свого повноважного представника не забезпечило; до його початку, а саме 03.02.2014, через канцелярію суду надало клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання обґрунтовано тим, що постійний представник підприємства у судових органах Мацевич О.А. перебуває у відрядженні за межами міста Севастополя, а інших кваліфікованих працівників у юридичній галузі на підприємстві немає /том 6, арк. с. 149/.

Присутній у засіданні прокурор заперечував проти задоволення судом вказаного клопотання відповідача, посилаючись на його необґрунтованість. Зокрема, прокурор зазначив, що юридична особа не обмежена якимось конкретним колом представників, яких вона може уповноважити на представництво своїх інтересів у господарському суді. Представник позивача та третьої особи повністю підтримав думку прокурора.

Обговоривши доводи учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з наступних підстав.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

До того ж, як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у підпункті 3.9.2 пункту 3 своєї постанови № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Натомість, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження викладених у клопотанні обставин, у зв'язку з чим суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Водночас, у судовому засіданні прокурор та представник позивача надали письмові пояснення по суті спору з урахуванням викладеного у постанові Вищого господарського суду України від 16.12.2013, в яких висловили думки щодо необхідності залучення до участі у справі Фонду державного майна України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору /том 6, арк. с. 152, 153/.

Утім, суд визнав за потрібне залучити до участі у справі Фонд державного майна України та Кабінет Міністрів України в якості інших відповідачів.

Такого висновку суд дійшов, зважаючи на наступне.

Як зазначено Вищим господарським судом України у постанові від 16.12.2013 у цій справі, господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, що предметом оскаржуваного договору є державне майно. Прокурор не ініціював питання щодо залучення до участі у справі Фонду державного майна України чи інших органів, а господарські суди попередніх інстанцій за власною ініціативою таку процесуальну дію не вчинили. При новому розгляді місцевому господарському суду слід залучити до участі у справі Фонд державного майна України, а також вирішити питання щодо необхідності залучення до участі у справі будь-якого іншого органу, виходячи з характеру спірних правовідносин /том 6, арк. с. 138-141/.

Відповідно до статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

У наведеній нормі встановлено механізм вирішення питання про можливість розгляду справи у випадках, коли відповідач, що зазначений позивачем (в даному випадку - прокурором) у позові, не повинен відповідати за цим позовом або повинен відповідати солідарно з іншою особою, яка в позові не зазначена як відповідач.

Як указується у пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" (з наступними змінами та доповненнями), питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги, - на відміну від третьої особи на стороні відповідача, за рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.

З матеріалів справи убачається, що позовні вимоги Міністерства оборони України зведені до визнання недійсним договору від 14.02.2006 купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого є нерухоме військове майно - будова № 12 військового містечка Б-1: будівля літ. „Ж", загальною площею 347,30 м 2 , розташована за адресою: м. Севастополь, Таврійська набережна, 26, із застосуванням відповідних наслідків.

Статтею 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" унормовано, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є:

- Кабінет Міністрів України;

- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності;

- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку;

- міністерства та інші органи виконавчої влади;

- Фонд державного майна України та інші.

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідно до частини першої статті 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України (ч. 2 ст. 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Предметом даного спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна та застосування наслідків його недійсності. Отже, у разі задоволення позову може постати питання про повернення сторін договору - Держави України в особі Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ" - у первісний стан. Тобто, відповідач може бути зобов'язаний повернути позивачеві державне майно, яке є предметом оспорюваного договору.

Оскільки спірне майно є державним майном, то поряд із відповідачем мають відповідати Фонд державного майна України та Кабінет Міністрів України як органи, які є уповноваженими управляти об'єктами державної власності.

На думку суду, залучення вказаних осіб до участі у справі в якості інших відповідачів сприятиме з'ясуванню кола обставин, що входять до предмета доказування. Крім того судом враховано, що у спірних правовідносинах ці особи можуть виступити як зобов'язана сторона.

За викладених обставин суд визнав за потрібне залучити до участі у справі інших відповідачів: Фонд державного майна України та Кабінет Міністрів України, а прокурора та позивача зобов'язати надіслати залученим особам копію позовної заяви із доданими до неї документами.

Відповідно до частини п'ятої статті 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

У пункті 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, що відповідно до статей 13, 15 ГПК підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (стаття 16 ГПК).

Якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи (підпункт 20.7 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

Згідно з абзацом третім підпункту 20.8 пункту 20 вказаної постанови Пленуму, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині четвертій статті 16 ГПК, то така справа у будь-якому разі підлягає розгляду у господарському суді міста Києва.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, а Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом (ст. 1 Закону України „Про Фонд державного майна України"). Тобто зазначені особи входять до переліку органів, наведених у частині четвертій статті 16 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, внаслідок залучення до участі у справі інших відповідачів, дана справа стала підсудною господарському суду міста Києва.

Частиною першою статті 17 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

За таких обставин справа підлягає передачі до господарського суду міста Києва - для розгляду за виключною підсудністю.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 16, 17, 24, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Залучити до участі у справі інших відповідачів:

1) Фонд державного майна України

(ідентифікаційний код 00032945; 01601, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9);

2) Кабінет Міністрів України

(ідентифікаційний код 21655283; 01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2).

2. Зобов'язати прокурора та позивача надіслати на адресу залучених осіб копію позовної заяви із доданими до неї документами.

3. Справу передати до господарського суду міста Києва (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В) - для розгляду за виключною підсудністю.

Суддя підпис В.О. Головко

Вих. № 5020-4/121/2975/14