Постанова

від 20.03.2014 по справі 5020-4/121

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року Справа № 5020-4/121

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонової І.В.,

суддів Градової О.Г.,

Фенько Т.П.,

прокурор: Пархоменко Дмитро Петрович, посвідчення №015521 від 06.03.13 року, старший прокурор відділу прокуратури Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері;

позивача: Костіна Каміла Юріївна, довіреність №220/44/д від 16.01.14 року, Міністерство оборони України;

відповідача: Мацевич Олег Анатолійович, довіреність б/н від 01.01.14 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Символ";

відповідача: не з'явився, Фонд Державного майна України;

відповідача: не з'явився, Кабінет Міністрів України;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Костіна Каміла Юріївна, довіреність №9/11-287 від 13.01.14 року, Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Символ" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 04 лютого 2014 року у справі №5020-4/121

за позовом заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41,Севастополь,99011) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України ( 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Символ" (наб. Назукіна, 1а,Севастополь,99042)

Фонду Державного майна України ( вул. Кутузова, буд. 18/9 м. Київ,01601)

Кабінету Міністрів України (вул.Грушевського,12/2 м. Київ,01008)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська (вул. Хрустальова, 60,Севастополь,99040)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 06.10.2010 року)

ВСТАНОВИВ :

Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 14 лютого 2006 року та застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 жовтня 2010 року вказаний договір визнано недійсним з моменту укладення та зобов'язано Державу Україна в особі Міністерства оборони України протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ" грошові кошти у розмірі 340000,00 грн; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ" протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили повернути Державі Україна в особі Міністерства оборони України передане за договором купівлі-продажу б/н від 14 лютого 2006 року нерухоме військове майно - будову № 12 військового містечка Б-1: будівлю літ. „Ж" загальною площею 347,30 м 2 , розташовану за адресою: Севастополь, Таврійська набережна, 26, шляхом складення акта приймання-передачі майна; вирішені питання про розподіл судових витрат (т.1 а. с. 136-143).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 січня 2011 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22 березня 2011 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін (т. 2 а.с. 41-52; 76-82).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24 листопада 2011 року за результатами перегляду рішення господарського суду міста Севастополя від 06 жовтня 2010 року за нововиявленими обставинами вказане рішення залишено без змін (т. 4, а. с. 25-28).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 27 березня 2012 року ухвалу господарського суду міста Севастополя від 24 листопада 2011 року залишено без змін (т.4 а.с. 74-84; 113-117).

16 січня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ" звернулось до господарського суду міста Севастополя із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 06 жовтня 2010 року.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18 лютого 2013 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 березня 2013 року, заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 06 жовтня 2010 року у справі № 5020-4/121 - задоволено; вказане рішення господарського суду міста Севастополя скасовано; Міністерству оборони України повністю відмовлено у позові (т. 6 а.с. 47-53; 75-81).

Постановою Вищого господарського суду України від 16 грудня 2013 року рішення господарського суду міста Севастополя від 18 лютого 2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 березня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (т. 6, а. с. 138-141).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04 лютого 2013 року до участі у справі у якості інших відповідачів залучено Фонд державного майна України, Кабінет Міністрів України, справу передано до господарського суду міста Києва для розгляду за виключною підсудністю.

Ухвала суду мотивована тим, що оскільки спірне майно є державним майном, то поряд із відповідачем мають відповідати Фонд державного майна України та Кабінет Міністрів України як органи, які є уповноваженими управляти об'єктами державної власності. А залучення вказаних осіб до участі у справі в якості інших відповідачів сприятиме з'ясуванню кола обставин, що входять до предмета доказування. Крім того судом було враховано й те, що у спірних правовідносинах ці особи можуть виступити як зобов'язана сторона.

Також місцевий господарський суд в обґрунтування передачі справи до господарського суду міста Києва послався на норму частини 5 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

Не погодившись з ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована порушенням господарським судом Автономної Республіки Крим норм процесуального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи, що мають суттєве значення для розгляду справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті ухвали не враховано, що прокуратурою ніяких вимог до Фонду державного майна України та Кабінету Міністрів України заявлено не було, а спірне майно у теперішній час не є державним майном, оскільки належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ".

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2014 року апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ" прийнята до провадження суду апеляційної інстанції.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 06 березня 2014 року у зв'язку з хворобою судді Сікорської Н.І. здійснено заміну судді Сікорської Н.І. на суддю Заплава Л.М.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 20 березня 2014 року у зв'язку з відпусткою судді Заплава Л.М. та хворобою судді Євдокімова І.В. здійснено заміну суддів Заплава Л.М. та Євдокімова І.В. на суддів Антонову І.В. та Фенько Т.П., головуючим у справі призначено суддю Антонову І.В.

В судові засідання Фонд державного майна України та Кабінет Міністрів України своїх представників не направили, про місце і час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункт 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі „Смірнова проти України").

Згідно з пунктом 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 20 березня 2014 року за відсутності представників Фонду державного майна України та Кабінету Міністрів України.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судових засіданнях представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вже вказувалось, постановою Вищого господарського суду України від 16 грудня 2013 року рішення господарського суду міста Севастополя від 18 лютого 2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 березня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (т. 6, а. с. 138-141).

При цьому, скасовуючи процесуальні документи судів першої та апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції послався на те, що господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, що предметом оскаржуваного договору є державне майно. Прокурор не ініціював питання щодо залучення до участі у справі Фонду державного майна України чи інших органів, а господарські суди попередніх інстанцій за власною ініціативою таку процесуальну дію не вчинили. При новому розгляді місцевому господарському суду слід залучити до участі у справі Фонд державного майна України, а також вирішити питання щодо необхідності залучення до участі у справі будь-якого іншого органу, виходячи з характеру спірних правовідносин.

Відповідно до статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Одночасно, постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Виходячи з аналізу наведеної процесуальної норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що категорична вимога суду касаційної інстанції про залучення до участі у справі Фонду державного майна України фактично є вимогою про прийняття певного рішення, що суперечить змісту частини 2 статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що питання про необхідність залучення до участі у справі Фонду державного майна України має бути детально досліджено поряд із питанням про необхідність залучення до участі у справі будь-якого іншого органу, виходячи з характеру спірних правовідносин.

Так, залучаючи до участі у справі Фонд державного майна України та Кабінет Міністрів України, господарський суд міста Севастополя вказав на те, що ці органи є органами, уповноваженими управляти об'єктами державної власності.

Так, дійсно відповідно до законодавства, яким врегульовано правовий статус Кабінету Міністрів України, цей орган здійснює відповідно до закону управління об'єктами державної власності.

Відповідно до законодавства, яким врегульовано правовий статус Фонду державного майна України, цей орган є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності.

Одночасно згідно з нормами статті 4 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності; а також міністерства та інші органи виконавчої влади.

При цьому, нормами чинного законодавства щодо правового статусу Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України визначено, що й Кабінет Міністрів України, й Фонд державного майна України делегують повноваження щодо управління об'єктами державної власності, зокрема, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання.

Слід також зазначити, що нормами чинного законодавства щодо правового статусу Міністерства оборони України передбачено, що це міністерство надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів, здійснює у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України.

З наведеного можливо дійти висновку про те, що Міністерству оборони України делеговано повноваження щодо управління об'єктами державної власності.

З матеріалів справи вбачається, що заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, тобто, як було зазначено вище, органу, якому в силу законодавчих приписів делеговано повноваження щодо управління об'єктами державної власності.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоцільність залучення до участі у справі будь-яких інших органів, що здійснюють управління об'єктами державної власності, оскільки у справі вже бере участь орган, якому в силу законодавчих приписів делеговано повноваження щодо управління об'єктами державної власності.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що правило частини 5 статті 16 Господарського процесуального кодексу України застосовується у разі, коли відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації.

Отже, враховуючи ту обставину, що правові підстави для залучення до участі у справі Фонду державного майна України та Кабінету Міністрів України, норма частини 5 статті 16 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку застосуванню не підлягає.

З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та передачі справи на розгляд господарського суду міста Севастополя.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105, статтею 106 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Символ" задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 04 лютого 2014 року у справі №5020-4/121 скасувати.

3.Справу передати на розгляд господарського суду міста Севастополя.

Головуючий суддя І.В. Антонова

Судді О.Г. Градова

Т.П. Фенько

Розсилка:

1.Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41,Севастополь,99011)

2. Міністерство оборони України ( пр. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ,03168)

3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Символ" (наб. Назукіна, 1а,Севастополь,99042)

4.Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська (вул. Хрустальова, 60,Севастополь,99040)

5. Фонд Державного майна України ( вул. Кутузова, буд. 18/9 м. Київ,01601)

6. Кабінет Міністрів України (вул.Грушевського,12/2 м. Київ,01008)