Постанова

від 28.01.2014 по справі 820/14002/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 січня 2014 р. справа№ 820/14002/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Архіпової С.В.,

при секретарі судового засідання - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Ковальова Д.Ю.,

представника відповідача- Лук`янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Комунальне підприємство «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001302201 від 11.12.2013р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 253931,25 грн., в тому числі 203145 грн. основного платежу та 50786,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує права і законні інтереси позивача. Позивач вказує, що висновки акту перевірки, за наслідком розгляду якого прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення, є хибними, оскільки посадовими особами податкового органу неправомірно, на його думку, зроблено висновки про нереальність правочину, укладеного позивачем з контрагентом.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи з підстав, що викладені в позовній заяві. Додатково пояснив суду, що в висновках акту перевірки, за результатами розгляду якого прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення, зазначено контрагента - ТОВ «ТІНАВА», тоді як порушення, встановлені в акті стосуються Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дуоліт». Зазначене, на думку представника позивача, є додатковою підставою для скасування оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових пояснень зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є цілком законним та обґрунтованим. Стосовно контрагента, найменування якого міститься у висновках акту перевірки пояснив, що невірне вказання контрагента є технічною помилкою, що не впливає на висновки акту перевірки.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити, керуючись наступним.

Судом встановлено, що в листопаді 2013 року фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині взаємовідносин з БВ КФ «Тінава» ТОВ (код ЄДРПОУ 22689350), ТОВ «РСП» (код ЄДРПОУ 36623479) за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, ТОВ «БК «ДУОЛІТ» ( код ЄДРПОУ 38280107) за період з 01.03.2013 року по 30.04.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 915/20-34-22-01-05/37763844 від 28.11.2013 року (а.с. 18-28 том 1).

Згідно висновків вказаного акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 203145 грн., в тому числі в березні 2013 року на суму 76839 грн., в квітні 2013 року на суму 126306 грн.; порушення ведення бухгалтерського обліку - не вірно заповнено додаток 5 до декларації, що призвело до включення податкового кредиту в інший період. Податкова накладна від 15.04.2013р. № 11, отримана від ТОВ «ТІНАВА» була включена до податкового кредиту в червні 2013 року (по касовому методу) як податкова накладна за березень 2013 року та податкова накладна від 15.04.2013р. № 10, отримана від ТОВ «ТІНАВА» була включена до податкового кредиту в травні 2013 року (по касовому методу) як податкова накладна за березень 2013 року.

Перевірку проведено на підставі наказу начальника державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.11.2013р. №463 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Комунального підприємства «Харківське Ремонтно-Будівельне Підприємство» (код ЄДРПОУ 37763844).

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0001302201 від 11.12.2013 р. (а.с. 15 том 1), відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 253931,25 грн., в тому числі 203145 грн. основного платежу, та 50786,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, відповідач встановив заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01.03.2013року по 30.04.2013 року на суму 203145 грн.

При цьому відповідачем враховано, що згідно зібраної в ході проведення перевірки інформації, в тому числі отриманої від позивача, договір про надання послуг в рослинництві (знос сухих та аварійних дерев) від 01.02.2013 року № 3-Р, за наслідками виконання якого позивачем було сформовано податковий кредит, не спричинив реального настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зазначене вказує, на думку відповідача, на те, що у позивача відсутнім було право на віднесення сум, сплачених за ним, до суми податкового кредиту відповідного періоду.

Також, згідно інформації, отриманої від податкових органів (акт від 28.10.2013р. № 1539/20-38-22-01-04/38280107) було встановлено порушення ТОВ «БК «ДУОЛІТ» вимог ст.1, п. 2 ст.3, ст. 4, п.6 ст. 8, п. 1, п.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (зареєстровано в Мінюсті 05.06.1995р. за № 168/704) в частині необхідності організації бухгалтерського облік та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин), відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам, прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, тощо.

Крім того, відповідачем взято до уваги, що позивачем при проведенні перевірки не було надано інформацію щодо того яким чином за спірним договором встановлювалась методика розрахунку виконаних робіт, кількість годин, витрачених на роботу (кошторис витрат, калькуляції).

Суд з такими висновками відповідача погоджується з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 08.01.2013р. між позивачем та Департаментом житлового господарства Харківської міської ради було укладено договір № 2 про закупівлю за державні кошти (а.с. 46-48), відповідно до умов якого позивач (виконавець) зобов'язувався у 2013 році надати Департаменту житлового господарства Харківської міської ради (замовник) послуги в рослинництві (знос сухих та аварійних дерев, розташованих на прибудинковій території комунальної власності), зазначені в документації конкурсних торгів, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 5.1. розділу 5 договору термін надання послуг: січень-грудень 2013 року. Згідно додаткової угоди між сторонами № 1, без дати (а.с. 49,50 том 1) кількість послуг - 4599,08 м3, вартість робіт (ціна договору) становить 3 311339,00 грн. (три мільйони триста одинадцять тисяч триста тридцять дев'ять гривень).

З метою виконання зазначеного вище договору позивачем, в свою чергу, укладено аналогічний договір про надання послуг в рослинництві (знос сухих та аварійних дерев» від 01.02.2013 року № 3-Р (а.с. 51-53 том 1) з ТОВ «Будівельна компанія «Дуоліт».

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Будівельна компанія «Дуоліт» (за договором - виконавець) зобов'язується надати позивачу (замовник) послуги в рослинництві (знос сухих та аварійних дерев). Відповідно до розділу ІІІ вказаного договору ціна договору складає 8 000 000,00 грн. (вісім мільйонів гривень). При цьому, згідно п. 3.3. договору замовник (позивач) «залишає собі 2 % від вартості наданих послуг».

Позивачем до суду надано копію зазначеного договору, а також копії локальних кошторисів, актів виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт.

Надаючи оцінку переліченим доказам, суд вказує, що сама лише наявність вказаних документів не може свідчити про реальність вчинення та виконання угоди за відсутності доказів, що підтверджують фактичне її виконання.

Так, при проведенні податкової перевірки, а також до суду позивачем не було надано доказів яким чином ним визначалися розрахунки вартості робіт, кількість годин, які необхідно витратити на виконання робіт.

Крім того, судом встановлено, що позивач, який є спеціалізованим комунальним підприємством, має значний штат працівників, які наділені відповідною кваліфікацією та мають відповідні допуски для виконання робіт, які згідно документів фінансово-господарських відносин виконано ТОВ «БК «Дуоліт».

В зв'язку з наведеним суд зауважує, що діяльність позивача, як суб'єкта господарювання, має бути направлена на досягнення позитивного економічного ефекту, зокрема, у вигляді отримання прибутку від здійснення господарських операцій, які відповідають меті його діяльності, вимогам чинного законодавства та змісту укладеного господарського договору.

В даній справі, згідно укладеного між позивачем та ТОВ «БК «ДУОЛІТ» договору від 01.02.2013 року № 3-Р передбачалося утримання на користь замовника 2% вартості послуг, які надавалися ТОВ «БК «ДУОЛІТ», що не узгоджується з метою укладення договору, яка полягає в наданні послуг позивачу, як замовнику, щодо знесення сухих дерев. Зазначене вказує на отримання позивачем необґрунтованої посередницької винагороди, оскільки в даних правовідносинах він залишається генеральним підрядником перед Департаментом житлового господарства Харківської міської ради, з яким позивачем укладено договір № 2 від 08.01.2013р. та сплата за яким здійснюється за державні кошти. При цьому, згідно наданих позивачем до матеріалів справи довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних робіт, складених між позивачем та Департаментом житлового господарства Харківської міської ради, позивача зазначено саме як генпідрядника.

Також суд враховує, що згідно пояснень представника позивача, необхідність укладення договору з ТОВ «БК «ДУОЛІТ» на виконання робіт із знесення сухих та аварійних дерев в даній справі виникла в зв'язку з неможливістю самостійно виконати означені роботи.

Такі доводи суд вважає непереконливими в огляду на наведені вище обставини, за якими позивач наділений необхідними потужностями та людськими ресурсами для виконання робіт. Крім того, позивачем до суду не було надано доказів, що наявний штат працівників та обладнання було задіяно при виконанні інших робіт, що унеможливлювало фактичне виконання договору від 08.01.2013р. № 2 та викликало необхідність залучення ТОВ «БК «ДУОЛІТ» до виконання таких робіт.

Крім того, суд враховує, що договір № 2 від 08.01.2013р., укладено позивачем з Департаментом житлового господарства Харківської міської ради за результатами конкурсних торгів, отже, надаючи свою заявку для участі в таких торгах, він мав розраховувати можливість виконання робіт (послуг), які закупаються за державні кошти власними силами.

Суд наголошує, що податковим органом обґрунтовано поставлено під сумнів фактичне виконання вказаної угоди, оскільки досліджені ним під час перевірки документи обліку, який веде позивач, не відображають у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства дану господарську операцію.

Стосовно посилань представника позивача про невірне вказання в акті перевірки, за наслідками якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, найменування контрагента, суд зазначає, що такі дії відповідач пояснив як технічну помилку. Суд бере до уваги, що при дослідженні будь-яких фактичних даних слід виходити з їх значимості для правильного вирішення справи по суті. Так, судом встановлено, що при складанні акту перевірки допущено технічні помилки, які в цілому не потягли спотворення його змісту стосовно встановлених обставин справи та зроблених висновків.

З урахуванням наведеного судом вбачається, що зазначені обставини не можуть бути єдиною підставою для визнання незаконним та скасування рішення, прийнятого за результатами розгляду акту податкової перевірки.

Згідно вимог п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, яким врегульовано спірні правовідносини на час їх виникнення, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6., протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що матеріалами справи не підтверджено фактичне виконання укладеної позивачем з ТОВ «БК «Дуоліт» угоди. Таким чином позивачем не додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за господарською операцією.

Суд зазначає, що наявність виписаних податкових накладних не є підставою для визначення правильності формування податкового кредиту в разі недотримання обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, судом не встановлено підстав для його скасування, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду в повній мірі доведено правомірність свого рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001302201 від 11.12.2013р., - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 05 лютого 2014 року.

Головуючий суддя (підпис) С.В. Архіпова