Постанова

від 06.02.2014 по справі 813/9504/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року м.Львів № 813/9504/13-а

15 год. 24хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Гуменюк В.М., представників позивача Оприск Л.Є., Горяча Г.М., представника відповідача Рождественської Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Аптека Аронія» до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне підприємство «Аптека Аронія» (далі - ПП «Аптека Аронія») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою, з врахуванням уточнення, до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001022200 та № 0001012200 від 06.12.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно прийшов до висновку про безпідставність віднесення витрат по придбаних послугах, по яких витрати відповідних звітних періодів в окремих аптеках вищі від отриманих доходів, що призвело до завищення витрат в сумі 103 604 грн., в тому числі: за ІІ квартал 2012 р. - 53 448 грн.; за ІІІ квартал 2012 р - 50 156 грн. Покликається на те, що при проведенні перевірки не встановлено факту безпідставності віднесення до витрат по конкретних господарських операціях, а також не встановлено дефектів оформлення будь-яких первинних документів. Крім того, зазначає, що жодною нормою чинного Податкового кодексу України не передбачено обов'язку платника податку коригувати загальні витрати платника в залежності від прибутковості кожної торгової точки зокрема.

Стверджує, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірність віднесення позивачем процентів за користування позикою до витрат в розмірі 4 185 644 грн. згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік (річна, звітна), в р. 06.3 «фінансові витрати» внаслідок відсутності економічної доцільності угоди. Покликається на те, що кошти, отримані на підставі договору позики від 06.07.2011 року з ТОВ «І.С.Інвест» (що діє від свого імені та за рахунок ПЗНВІФ «І.С.Капітал») на загальну суму 42 800 000 грн., були використані для цілей господарської діяльності, а саме: для придбання цінних паперів з метою подальшого їх перепродажу та отримання прибутку, та для придбання товару, який в подальшому реалізовувався в аптечній мережі «Сімейна аптека», тобто в процесі здійснення господарської діяльності.

На переконання позивача відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірність включення до податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 176 652,00 грн. за податковими накладними від контрагента ТОВ «БаДМ» внаслідок відсутності печатки ТОВ «БаДМ» на накладних. Зокрема зазначив, що через значну кількість рядків розділу I податкові накладні від ТОВ «БаДМ» оформлені на декількох сторінках, тому особа, уповноважена платником податку здійснювати поставку товарів/послуг, підписала та скріпила печаткою останню сторінку таких податкових накладних, що не суперечить чинному законодавству та підтверджується відповіддю Державної податкової адміністрації України в Єдиній базі податкових знань, яка розміщена на офіційному сайті Міністерства податків та зборів України.

Позивач покликається на правомірність формування ним податкового кредиту за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. у розмірі 83333,00 грн., підтвердженого належним чином оформленими податковими накладними, виписаними на суму здійсненої позивачем ТзОВ Фармастор» передоплати за товар у розмірі 500000,00 грн. згідно договору поставки №29/03-АФ від 29.03.2012р., враховуючи настання події (перерахування коштів), з настанням якої виникає право на включення до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у запереченні, суть яких зводиться до наступного. ПП «Аптека Аронія» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. безпідставно віднесено до витрат на збут загальну суму 103604,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2012 року 53448,00 грн., за 3 квартал 2012 року 50156,00 грн., що є витратами по придбаних послугах, по яких витрати відповідних звітних періодів в окремих аптеках вищі від отриманих доходів. Крім того, ПП «Аптека Аронія» завищено показники у рядку 06.3 Декларації «Фінансові витрати» на загальну суму 4185644,00 грн. всупереч вимогам п.п.138.10.5. п.138.10 ст.138, п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14, п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України щодо визначення витрат як суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку. Відповідач посилається на непідтвердженість податкового кредиту позивача за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. у розмірі 83333,00 грн. внаслідок того, що згідно представлених до перевірки документів, станом на 30.09.2013 року товар, по факту здійснення передоплати за який позивачем було сформовано податковий кредит, не отримано позивачем. Відповідач посилається в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від ТзОВ «БАДМ», які оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: податкові накладні не скріплені печаткою на загальну суму 176652,00грн.

Зважаючи на наведені обставини відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

Пиватне підприємства «Аптека Аронія» зареєстроване 20.03.2009 р. Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області. Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.03.2009 року і на дату підписання акта перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області. У період, за який провадилася перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 31.12.2010р. № 100317529, виданого ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області, індивідуальний податковий номер 36450031325, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість з 31.12.2010 року по день підписання акта перевірки.

Основним видом діяльності позивача є Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (Код КВЕД 47.73 ).

Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено виїзну планову документальну перевірку Приватного підприємства «Аптека Аронія» (код ЄДРПОУ 36450032) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., про що складено акт від 15 листопада 2013 р. № 317/2210/36450032 (в подальшому -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.п.14.1.36., п.п.14.1.27, п. 14.1.228 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.3 п. 138.10 ст.138. п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI ( із внесеними змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток сумі 900 742 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 в сумі 217 930 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 236 419 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 235 727 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 210 666 грн.;

- п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14. п.200.1, п. 200.2, п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 260 138 грн., в т.ч. за січень 2012 року в сумі 496 грн., в лютому 2012 року в сумі 21 103 грн., в березні 2012 року в сумі 49 212 грн., в квітні 2012 в сумі 36 518 грн., в травні 2012 року в сумі 11 941 грн., в червні 2012 року в сумі 43 516 грн., в липні 2012 року в сумі 10 017 грн., в серпні 2012 року в сумі 11 774 грн., у вересні 2012 року в сумі 24 836 грн., в жовтні 2012 року в сумі 19 798 грн., в листопаді 2012 року в сумі 17 101 грн., в грудні 2012 року в сумі 13 826 грн.

06 грудня 2013 року на підставі наведеного више акта перевірки ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001012200, яким збільшила суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток 1351113,00грн. , в тому числі основний платіж 900742,00грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи)- 450371,00грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001022200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 390207,00 грн., в тому числі: основний платіж - 260138,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 130069,00 грн.

Позивач не погодився з висновками акта перевірки і прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскарживши останнє в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу ІІІ цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема з витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають в себе також собівартість реалізованих товарів (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України).

Згідно п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Згідно п.141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом ІІ цього Кодексу.

До складу витрат згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 Податкового кодексу України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В п. 3.1.2. Акта перевірки зазначається, що в результаті дослідження витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в періоді з 01.01.2012 по 31.12.2012, встановлено їх завищення у сумі 4 289 248 грн, в тому числі: за І квартал 2012 р. - 1 037 763 грн., за ІІ квартал 2012 р. - 1 125 803 грн., за ІІІ квартал 2012 р - 1 122 511 грн., за ІV квартал 2012 р - 1 003 171 грн.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що позивач безпідставно до адміністративних витрат відніс витрати по придбаних послугах, по яких витрати відповідних звітних періодів в окремих аптеках вищі від отриманих доходів, що призвело до завищення витрат в сумі 103 604 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 р. - 53 448 грн. та за ІІІ квартал 2012 р - 50 156 грн.

Згідно п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу; платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів; суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до підпункту 135.5.6 пункту 135.5 статті 135 цього Кодексу ; витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті148 цього Кодексу; суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом ІV цього Кодексу. витрати на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами; дивіденди; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п. 139.1 ст. 139 ПК України крім вищезазначених не включаються до складу витрат сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку в порядку, передбаченому пунктами 152.1 і 152.2 статті 152 цього Кодексу; суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку; витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 статті 160 Кодексу) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а для банків - в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному.

При цьому до складу витрат не включаються у повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 Кодексу; витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу (крім витрат, нарахованих на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8) у обсязі, що перевищує 5 відсотків митної вартості обладнання, імпортованого згідно з відповідним контрактом, а також у випадках, визначених підпунктом 139.1.15 пункту 139.1 статті 139 Кодексу; витрати, нараховані у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу, не включаються до складу витрат, якщо виконується будь-яка з умов: а) особа, на користь якої нараховується плата за послуги інжинірингу, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу ; б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги.

Всупереч вищенаведеному відповідач не навів конкретний підпункт пункту 139.1.статті 139 ПК України , яким керувався, роблячи висновок про завищення позивачем витрат у сумі 103 604 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 р. - 53 448 грн. та за ІІІ квартал 2012 р - 50 156 грн.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.п. 5.2. п. 5 розд. II Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Згідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідач, в порушення наведених вище норм, при доведенні правомірності виключення витрат у сумі 103 604 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 р. - 53 448 грн. та за ІІІ квартал 2012 р - 50 156 грн. не посилається на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З огляду на зазначені вище норми Податкового кодексу України, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок відповідача про завищення позивачем витрат на збут, та необхідність коригування витрат в залежності від прибутковості окремої аптеки, враховуючи, що як вбачається з Податкової декларація з податку на прибуток підприємства у 2012 році господарська діяльність позивача є прибутковою і ним задекларовано суми податку на прибуток до сплати.

За таких обставин безпідставним та необґрунтованим є висновок відповідача про завищення позивачем витрат в сумі 103 604 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 р. - 53 448 грн. та за ІІІ квартал 2012 р - 50 156 грн.

Судом встановлено, що у рядку 06.3 Декларації «Фінансові витрати» за період 01.01.2012 по 31.12.12. позивачем відображено 4185644,00грн. процентів нарахованих на основну суму позики 42 800 000 грн., яка була отримана від ПЗНВІФ «І.С.Капітал» на підставі договору позики від 06.07.2011 року.

Як вбачається з платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, позика була надана у липні-вересні 2011р. в сумі 42 800 400 грн., а отримані у позику кошти позивачем використано у 2011 році на купівлю цінних паперів відповідно до Договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-2608-2/11 від 26 серпня 2011 року та купівлю товарів (лікарських засобів), які реалізовуються в аптеках позивача, що спростовує висновок відповідача про нарахування процентів за борговими зобов'язаннями, використання яких не пов'язане з провадженням господарської діяльності платника.

Судом також враховано висновки відповідача при проведенні планової документальної перевірки за 2011 рік (в періоді, в якому були отримані кошти в позику та відбулося використання цих коштів), результати якої відображені в Акті №85/22-20/36450032 від 22.05.2012 р. Відповідачем встановлено, що по коду рядка 06.4 «Фінансові витрати» Декларації за період з 01.01.11 по 31.01.11 ПП «Аптека Аронія» задекларовано 2 136 384 грн.- це проценти, нараховані на основну суму позики. Перевіркою відображеного показника за період з 01.01.11 по 31.12.11 в сумі 2 136 384 грн. проведено на підставі таких документів: головна книга, обороти по рахунках 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками», 952 «Інші фінансові витрати» та не встановлено завищення або заниження задекларованих ПП «Аптека Аронія» показників у рядку 06.4 Декларації «Фінансові витрати».

За таких обставин, безпідставним і необґрунтованим є висновок відповідача про порушення позивачем п.п.14.1.36, п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14, п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України, та виключення зі складу витрат фінансових витрат на загальну суму 4 185 644 грн. в т.ч. 1 квартал 2012 року в сумі 1 037 763 грн.; 2 квартал 2012 року в сумі 1 072 355 грн.; 3 квартал 2012 року в сумі 1 072 355 грн.; 4 квартал 2012 року в сумі 1 003 171 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, за період з 01.01.12 по 31.12.12. позивачем задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 325 740 грн.

При цьому, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 року встановлено заниження ПДВ в сумі 259 985 грн. в т.ч. за січень 2012 року в сумі 11 307 грн., в лютому 2012 року в сумі 10 139 грн., в березні 2012 року в сумі 67 792 грн., в квітні 2012 в сумі 17 938 грн., в травні 2012 року в сумі 11 941 грн., в червні 2012 року в сумі 43 516 грн., в липні 2012 року в сумі 10 017 грн., в серпні 2012 року в сумі 11 774 грн., у вересні 2012 року в сумі 24 836 грн., в жовтні 2012 року в сумі 19 798 грн., в листопаді 2012 року в сумі 17 101 грн., в грудні 2012 року в сумі 13 826 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.2.2. розділу 3 акта перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2012 року між позивачем та ТзОВ «Фармастор» укладено Договір Поставки № 29/03-АФ, згідно якого ТзОВ «Фармастор» зобов'язувався здійснити поставку товару, а саме - продукцію ТМ Урьяж Кодалі, Віши. Даний договір передбачав попередню оплату: до 31.03.2012 р. - в сумі 300 000 грн. (в т.ч. ПДВ) та до 30.06.2012 р. - 200 000 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. Договору термін поставки до 30.09.2013 року.

На виконання даного Договору позивачем проведено попередню оплату ТзОВ «Фармастор» за товар, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи, який підлягав використанню в господарські діяльності позивача.

Оскільки датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України), позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 83333,00грн., в тому числі за березень 2012 року у сумі 50000,00грн. та за червень 2012 року у сумі 33333,00грн. - в податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку позивача.

Податкові накладні, отримані від ТзОВ «Фармастор» від 30.03.2012 р. за № 165 на суму 300 000 грн., в т.ч. ПДВ 50 000 грн. та від 27.06.2012 р. за № 208 на суму 200 000 грн., в т.ч. ПДВ 33 333 грн., оформлені у відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (а.с.14-15, том 5).

Судом враховано, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Щодо порушення, пов'язаного з неправильним оформленням ТзОВ «БаДМ» податкових накладних, то судом встановлено, що долучені до матеріалів справи копії податкових накладних, виданих ТзОВ «БаДМ» на загальну суму 1059946,00грн., в тому числі ПДВ 176652,40грн., оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, які є прошитими та пронумерованими, скріплені печаткою, спростовують доводи відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200, Податкового Кодексу України, що призвели до віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТзОВ «БаДМ», які оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: доводи про те, що податкові накладні не скріплені печаткою на загальну суму 176 652 грн. в т.ч. в січні 2012 року в сумі 11 307 грн., в лютому 2012 року в сумі 10 139 грн., в березні 2012 року в сумі 17 792 грн., в квітні 2012 в сумі 17 938 грн., в травні 2012 року в сумі 11 941 грн., в червні 2012 року в сумі 10 183 грн., в липні 2012 року в сумі 10 017 грн., в серпні 2012 року в сумі 11 774 грн., у вересні 2012 року в сумі 24 836 грн., в жовтні 2012 року в сумі 19 798 грн., в листопаді 2012 року в сумі 17 101 грн., в грудні 2012 року в сумі 13 826 грн.

Відповідачем не представлено жодної податкової накладної, яка б була не скріплена печаткою ТзОВ «БаДМ».

Судом встановлено, що податкові накладні отримані від ТзОВ «БаДМ», перелік яких міститься в Акті перевірки, на загальну суму податку на додану вартість 176 652 грн., оформлені у відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що є підставою для включення відповідних сум до податкового кредиту.

За таких обставин, позивачем підставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 176652,00грн. у відповідних звітних періодах на підставі податкових накладних, які виписані ТзОВ «БаДМ».

Як вбачається з акта перевірки, в порушення п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755 -VI позивачем занижено сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України за лютий 2012 року в сумі 153 грн. за рахунок арифметичної помилки. Висновки податкового органу щодо даного порушення позивачем не спростовані, відповідно відповідачем правомірно і обґрунтовано збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 229,5грн., в тому числі: основний платіж - 153,00грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 76,50 грн.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області №0001012200 від 06.12.2013р. суду не надано.

Крім того, суду не надано доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області №0001022200 від 06.12.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 389977,50 грн., в тому числі: основний платіж - 259985,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 129992,50 грн.

Зважаючи на викладене вище, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 06.12.2013 року № 0001012200 та № 0001022200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 389977,50 грн., в тому числі: основний платіж - 259985,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 129992,50 грн. не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В той же час позивач частково довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 06.12.2013 року № 0001012200 слід скасувати як протиправне в цілому, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 06.12.2013 року № 0001022200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 389977,50 грн., в тому числі: основний платіж - 259985,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 129992,50 грн.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 06.12.2013 року № 0001012200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 06.12.2013 року № 0001022200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 389977,50 грн., в тому числі: основний платіж - 259985,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 129992,50 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства «Аптека «Аронія» (81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Грушевського, 66; код ЄДРПОУ 36450032) 380,07 грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.