Ухвала

від 23.06.2014 по справі 813/9504/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 р. Справа № 876/2512/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача Оприск Л.Є.,

представника відповідача Пісної Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Аптека Аронія» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ :

ПП «Аптека Аронія» 19.12.2013 року звернулось до суду з адміністративним позовом з врахуванням уточнення, до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001022200 та № 0001012200 від 06.12.2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 06.12.2013 року № 0001012200.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 06.12.2013 року № 0001022200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 389977,50 грн., в тому числі: основний платіж - 259985,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 129992,50 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, покликаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовує свої доводи тим, що ПП «Аптека Аронія» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року безпідставно віднесла до витрат на збут загальну суму 103604,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2012 року 53448,00 грн., за 3 квартал 2012 року 50156,00 грн., що є витратами по придбаних послугах, по яких витрати відповідних звітних періодів в окремих аптеках вищі від отриманих доходів. Крім того, ПП «Аптека Аронія» завищено показники у рядку 06.3 Декларації «Фінансові витрати» на загальну суму 4185644,00 грн. всупереч вимогам п.п.138.10.5. п.138.10 ст.138, п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14, п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України щодо визначення витрат як суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку. Також посилається на непідтвердженість податкового кредиту позивача за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. у розмірі 83333,00 грн. внаслідок того, що згідно представлених до перевірки документів, станом на 30.09.2013 року товар, по факту здійснення передоплати за який позивачем було сформовано податковий кредит, не отримано позивачем, в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від ТзОВ «БАДМ», які оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: податкові накладні не скріплені печаткою на загальну суму 176652 грн. в т.ч. : в січні 2012 року в сумі 11307 грн., в лютому 2012 року в сумі 10139 грн.. в березні 2012 року в сумі 17792 грн., в квітні 2012 року в сумі 17938 грн., в травні 2012 року в сумі 11941 грн., в червні 2012 року в сумі 10183 грн., в липні 2012 в сумі 10017 грн., в серпні 2012 року в сумі 11774 грн., у вересні 2012 року в сумі 24836 грн., в жовтні 2012 року в сумі 19798 грн., в листопаді 2012 року в сумі 17101 грн., в грудні 2012 в сумі 13826 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено виїзну планову документальну перевірку Приватного підприємства «Аптека Аронія» (код ЄДРПОУ 36450032) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., про що складено акт від 15 листопада 2013 р. № 317/2210/36450032 (в подальшому - Акт перевірки).

06 грудня 2013 року на підставі акта перевірки ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001012200, яким збільшила суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток 1351113,00 грн., в тому числі основний платіж 900742,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи)- 450371,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001022200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 390207,00 грн., в тому числі: основний платіж - 260138,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 130069,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу ІІІ цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема з витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають в себе також собівартість реалізованих товарів (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України).

Згідно п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;б) витрати на ремонт тари;в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом ІІ цього Кодексу.

До складу витрат згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В п. 3.1.2. Акта перевірки зазначається, що в результаті дослідження витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в періоді з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, встановлено їх завищення у сумі 4 289 248 грн., в тому числі: за І квартал 2012 р. - 1 037 763 грн., за ІІ квартал 2012 р. - 1 125 803 грн., за ІІІ квартал 2012 р. - 1 122 511 грн., за ІV квартал 2012 р. - 1 003 171 грн.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що позивач безпідставно до адміністративних витрат відніс витрати по придбаних послугах, по яких витрати відповідних звітних періодів в окремих аптеках вищі від отриманих доходів, що призвело до завищення витрат в сумі 103 604 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 р. - 53 448 грн. та за ІІІ квартал 2012 р. - 50 156 грн.

Згідно п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу; платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів; суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до підпункту 135.5.6 пункту 135.5 статті 135 цього Кодексу; витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті148 цього Кодексу; суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом ІV цього Кодексу; витрати на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами; дивіденди; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

При цьому до складу витрат не включаються у повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 Кодексу; витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу (крім витрат, нарахованих на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8) у обсязі, що перевищує 5 відсотків митної вартості обладнання, імпортованого згідно з відповідним контрактом, а також у випадках, визначених підпунктом 139.1.15 пункту 139.1 статті 139 Кодексу; витрати, нараховані у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу, не включаються до складу витрат, якщо виконується будь-яка з умов: а) особа, на користь якої нараховується плата за послуги інжинірингу, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу; б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги.

Апелянт не навів конкретний підпункт пункту 139.1. статті 139 ПК України, яким керувався, роблячи висновок про завищення позивачем витрат у сумі 103 604 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 р. - 53 448 грн. та за ІІІ квартал 2012 р. - 50 156 грн.

Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідач, в порушення наведених вище норм, при доведенні правомірності виключення витрат у сумі 103 604 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 р. - 53 448 грн. та за ІІІ квартал 2012 р. - 50 156 грн. не посилається на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок відповідача про завищення позивачем витрат на збут, та необхідність коригування витрат в залежності від прибутковості окремої аптеки, враховуючи, що як вбачається з Податкової декларація з податку на прибуток підприємства у 2012 році господарська діяльність позивача є прибутковою і ним задекларовано суми податку на прибуток до сплати.

Крім того в рядку 06.3 Декларації «Фінансові витрати» за період 01.01.2012 року по 31.12.12 року позивачем відображено 4185644,00грн. процентів нарахованих на основну суму позики 42800000 грн., яка була отримана від ПЗНВІФ «І.С.Капітал» на підставі договору позики від 06.07.2011 року.

Як вбачається з платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, позика була надана у липні-вересні 2011р. в сумі 42 800 400 грн., а отримані у позику кошти позивачем використано у 2011 році на купівлю цінних паперів відповідно до Договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-2608-2/11 від 26 серпня 2011 року та купівлю товарів (лікарських засобів), які реалізовуються в аптеках позивача, що спростовує висновок відповідача про нарахування процентів за борговими зобов'язаннями, використання яких не пов'язане з провадженням господарської діяльності платника.

Судом також враховано висновки відповідача при проведенні планової документальної перевірки за 2011 рік (в періоді, в якому були отримані кошти в позику та відбулося використання цих коштів), результати якої відображені в Акті №85/22-20/36450032 від 22.05.2012 року. Відповідачем встановлено, що по коду рядка 06.4 «Фінансові витрати» Декларації за період з 01.01.11 року по 31.01.11 року ПП «Аптека Аронія» задекларовано 2 136 384 грн. - це проценти, нараховані на основну суму позики. Перевіркою відображеного показника за період з 01.01.11 року по 31.12.11 року в сумі 2 136 384 грн. проведено на підставі таких документів: головна книга, обороти по рахунках 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками», 952 «Інші фінансові витрати» та не встановлено завищення або заниження задекларованих ПП «Аптека Аронія» показників у рядку 06.4 Декларації «Фінансові витрати».

Судом враховано, що кошти, які позивач ним використані у господарській діяльності ПП «Аптека Аронія»,а тому, безпідставним і необґрунтованим є висновок відповідача про порушення позивачем п.п.14.1.36, п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14, п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України, та виключення зі складу витрат фінансових витрат на загальну суму 4185644 грн. в т.ч. 1 квартал 2012 року в сумі 1037763 грн.; 2 квартал 2012 року в сумі 1072355 грн.; 3 квартал 2012 року в сумі 1072355 грн.; 4 квартал 2012 року в сумі 1003171 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, за період з 01.01.12 р. по 31.12.12 р. позивачем задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 325 740 грн.

При цьому, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року встановлено заниження ПДВ в сумі 259 985 грн. в т.ч. за січень 2012 року в сумі 11 307 грн., в лютому 2012 року в сумі 10 139 грн., в березні 2012 року в сумі 67 792 грн., в квітні 2012 в сумі 17 938 грн., в травні 2012 року в сумі 11 941 грн., в червні 2012 року в сумі 43 516 грн., в липні 2012 року в сумі 10 017 грн., в серпні 2012 року в сумі 11 774 грн., у вересні 2012 року в сумі 24 836 грн., в жовтні 2012 року в сумі 19 798 грн., в листопаді 2012 року в сумі 17 101 грн., в грудні 2012 року в сумі 13 826 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.2.2. розділу 3 акта перевірки.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.03.2012 року між позивачем та ТзОВ «Фармастор» укладено Договір Поставки № 29/03-АФ, згідно якого ТзОВ «Фармастор» зобов'язувався здійснити поставку товару, а саме - продукцію ТМ Урьяж Кодалі, Віши. Даний договір передбачав попередню оплату: до 31.03.2012 р. - в сумі 300 000 грн. (в т.ч. ПДВ) та до 30.06.2012 р. - 200 000 грн., в т.ч. ПДВ. Відповідно до п. 4.1. Договору термін поставки до 30.09.2013 року.

На виконання даного Договору позивачем проведено попередню оплату ТзОВ «Фармастор» за товар, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи, який підлягав використанню в господарські діяльності позивача.

Оскільки датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України), позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 83333,00грн., в тому числі за березень 2012 року у сумі 50000,00грн. та за червень 2012 року у сумі 33333,00грн. - в податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку позивача.

Податкові накладні, отримані від ТзОВ «Фармастор» від 30.03.2012 р. за № 165 на суму 300 000 грн., в т.ч. ПДВ 50 000 грн. та від 27.06.2012 р. за № 208 на суму 200 000 грн., в т.ч. ПДВ 33 333 грн., оформлені у відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (а.с.14-15, том 5).

Судом враховано, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Щодо порушення, пов'язаного з неправильним оформленням ТзОВ «БаДМ» податкових накладних, то судом встановлено, що долучені до матеріалів справи копії податкових накладних, виданих ТзОВ «БаДМ» на загальну суму 1059946,00грн., в тому числі ПДВ 176652,40грн., оригінали яких є в матеріалах справи, які є прошитими та пронумерованими, скріплені печаткою, спростовують доводи відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, що призвели до віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТзОВ «БаДМ», які оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: доводи про те, що податкові накладні не скріплені печаткою на загальну суму 176 652 грн. в т.ч. в січні 2012 року в сумі 11 307 грн., в лютому 2012 року в сумі 10 139 грн., в березні 2012 року в сумі 17 792 грн., в квітні 2012 в сумі 17 938 грн., в травні 2012 року в сумі 11 941 грн., в червні 2012 року в сумі 10 183 грн., в липні 2012 року в сумі 10 017 грн., в серпні 2012 року в сумі 11 774 грн., у вересні 2012 року в сумі 24 836 грн., в жовтні 2012 року в сумі 19 798 грн., в листопаді 2012 року в сумі 17 101 грн., в грудні 2012 року в сумі 13 826 грн. Відповідачем не представлено жодної податкової накладної, яка б була не скріплена печаткою ТзОВ «БаДМ».

Судом встановлено, що податкові накладні отримані від ТзОВ «БаДМ», перелік яких міститься в Акті перевірки, на загальну суму податку на додану вартість 176 652 грн., оформлені у відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що є підставою для включення відповідних сум до податкового кредиту.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Суд апеляційної інстанції вирішив, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року у справі № 813/9504/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Т.І. Шинкар

Повний текст ухвали виготовлено 26.06.2014 року