Рішення

від 28.01.2014 по справі 911/4106/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. Справа № 911/4106/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства « 1А - Інжиніринг», м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЭК», м.Бровари

про стягнення 104414,03 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Стоколос М.В.

Від відповідача:Сухов С.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства « 1А-Інжиніринг» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЭК» (далі - відповідач) про стягнення 104414,03 грн.

Провадження у справі №911/4106/13 порушено відповідно до ухвали суду від 01.11.2013 року та призначено справу до розгляду на 26.11.2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 26.11.2013 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідом, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався на 10.12.2013 року.

У зв'язку із відрядженням судді Кошика А.Ю., судове засідання призначене на 10.12.2013 року не відбулося, тому розгляд справи було перенесено на іншу дату. Ухвалою суду від 11.12.2013 року розгляд справи перенесено на 24.12.2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 24.12.2013 року повторно не з'явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 24.12.2013 року подав заяву про продовження строку розгляду справи, передбаченого ч. 1 ст. 69 ГПК України, яка була задоволені судом. Розгляд справи відкладався до 16.01.2014 року.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на підроблення позивачем тексту спірного Договору, у зв'язку з чим, в судовому засіданні 16.01.2014 року оголошувалась перерва до 23.01.2014 року у зв'язку з вирішенням питання про призначення у справі судової експертизи справжності спірного Договору.

В судовому засіданні 23.01.2014 року оголошувалась перерва до 28.01.2014 року у зв'язку з витребуванням у сторін оригіналів документів, необхідних для призначення експертизи.

Однак, відповідачем не надано суду оригінал наявного в нього примірнику спірного Договору, на підроблення якого позивачем він посилається у відзиві на позов.

За таких обставин, у зв'язку з відсутністю у відповідача оригіналу його примірнику Договору, призначення судової експертизи виявилось неможливим і суд дійшов висновку про розгляд справи у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

25.10.2012 року між позивачем (Покупець) та відповідачем (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 01-10/25 (далі - Договір).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками, оригінал договору наданий позивачем для огляду в судовому засіданні, копія долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору відповідач зобов'язувався поставити та передати у власність позивача продукцію, а позивач зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її вартість.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору передбачено, що ціна та умови постачання та оплати передбачаються сторонами в Специфікаціях до Договору.

25.10.2012 року між сторонами було підписано Специфікацію на поставку № 1, згідно з якою сторони узгодили постачання товару на загальну суму 71635,20 грн., якою передбачено оплату товару шляхом передплати в розмірі 50% та сплату решти вартості протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару з супровідними документами.

Також, у наведеній Специфікації визначено, що поставка товару має відбутись протягом 7 робочих днів з дня, наступного після дати отримання від покупця передплати.

У відповідності до Договору та Специфікації № 1 позивач 29.10.2012 року здійснив передплату в сумі 35817,60 грн., що підтверджується банківською випискою та виданою відповідачем податковою накладною № 120.

Таким чином, відповідач мав поставити товар у строк до 08.11.2012 року (включно).

Однак, відповідач у визначені строки товар не поставив, тому прострочення поставки товару почалось з 09.11.2012 року.

Відповідач отримав вимогу позивача № 01-07/138 про поставку товару та сплату штрафних санкцій 07.02.2013 року, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення кореспонденції, однак вимоги позивача були залишені без задоволення.

Після чого, 29.04.2013 року позивач, через свого уповноваженого представника звертався до відповідача з листом-вимогою (по факсу) про повернення передплачених коштів та сплату штрафних санкцій. Відповідна вимога була отримана відповідачем в той же день, про що свідчить лист відповідача № 07-05/13-3 від 07.05.2013 року, наданий у відповідь на вимогу позивача, в якому відповідач повідомив про неможливість поставки товару та підтвердив заборгованість в сумі 35817,60 грн., однак кошти не повернув позивачу.

Пунктом 4.7. Договору передбачено, що у разі неможливості поставити товар продавець зобов'язаний повернути покупцеві передплачені кошти у 3-денний термін з моменту пред'явлення вимоги.

Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачу передплачені кошти в сумі 35817,60 грн. до 02.05.2013 року (включно), однак відповідач кошти передплати не повернув, що ним не спростовано.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо поставки товару та повернення передплачених коштів, на які товар не було поставлено, позивач на підставі п.п. 7.1., 7.2. Договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 43318 грн. за період прострочення поставки товару та 24881 грн. за період прострочення повернення передплачених коштів. Також, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача по поверненню сплаченої позивачем передплати в сумі 35817,60 грн., на яку товар не було поставлено.

Щодо викладених у відзиві обставин щодо підроблення спірного Договору, суд зазначає, що в разі підтвердження компетентними органами факту підроблення, відповідні обставини можуть бути для перегляду судового рішення за ново виявленим обставинам.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 43318 грн., нарахованої на підставі п. 7.1 Договору за порушення термінів поставки товару, судом встановлено, що пеню нараховано в розмірі 0,5 % від суми здійсненої позивачем передплати за період від дати прострочення поставки товару з 15.02.2013 року по дату звернення до суду 14.10.2013 року.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі порушення продавцем термінів постачання товару продавець повинен сплатити покупцю пеню в розмірі 0,5 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, якщо товар був повністю оплачений.

Як передбачено ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що нормами Господарського кодексу України не визначено поняття наведених в ст. 230 Господарського кодексу України штрафних санкцій: пені, штрафу, неустойки, суд застосовує норму відповідної ст. 549 Цивільного кодексу України.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, з огляду на норму ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня нараховується у відсотках за кожен день прострочення виконання від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Враховуючи, що позивачем нараховано пеню за прострочення виконання термінів поставки товару, яке є не грошовим, а майновим зобов'язанням, застосування такого виду неустойки, як пеня, не передбачено до негрошових зобов'язань.

Крім того, згідно з умовою п.7.1. Договору нарахування пені передбачено в разі, якщо товар був повністю оплачений. Однак, як вбачається з викладених в позові обставин та наданих доказів, товар за Договором було передплачено на 50%.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення визначено п. 7.1. Договору пені задоволенню не підлягає.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 24881 грн., нарахованої на підставі п. 7.2 Договору за порушення термінів повернення передплати, судом встановлено, що пеню нараховано в розмірі 0,5 % від суми неповернутої передплати за період від дати прострочення повернення коштів з 03.05.2013 року по дату звернення до суду 14.10.2013 року.

Відповідно до п. 7.2. Договору передбачено, що у разі порушення продавцем строків повернення сплачено покупцем попередньої оплати, передбачених п. 4.7. Договору, продавець зобов'язується сплатити покупцю пеню в розмірі 0,5% від суми передплати за кожен день прострочення до повного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Крім того, згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з дати прострочення поставки товару з 15.02.2013 року по дату звернення до суду 14.10.2013 року, що складає 3375,69 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних було проведено виходячи із фактичної суми заборгованості за період існування саме грошового зобов'язання з 07.05.2013 року по 14.10.2013 року, таким чином, вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 397,43 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 35817,60 грн. заборгованості з повернення передплати, 3375,69 грн. процентів та 397,43 грн. 3% річних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 791,82 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЭК» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Богунського, 26, код 13723384) на користь Приватного підприємства « 1-А Інжинірінг» (61143, м. Харків, вул. Велика Кільцева, 136, кв. 97, код 36371145) 35817,60 грн. заборгованості з повернення передплати, 3375,69 грн. процентів, 397,43 грн. 3% річних та 791,82 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя Кошик А.Ю.

дата підписання 06.02.2014 р.