Постанова

від 17.12.2014 по справі 911/4106/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа№ 911/4106/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Кудінова О.М. - представник, дов. б/н від 17.11.2014;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства "1А-Інжиніринг"

на рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2014

у справі № 911/4106 /13 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Приватного підприємства "1А-Інжиніринг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стэк"

про стягнення 104 414,03 грн.

На підставі ст.ст. 69, 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 911/4106/13 відкладено на 30.04.2014, а ухвалою від 30.04.2014 строк розгляду апеляційної скарги у справі № 911/4106/13 продовжено, розгляд справи № 911/4106/13 відкладено на 14.05.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 призначено у справі № 911/4106/13 судову технічну експертизу; апеляційне провадження у справі № 911/4106/13 зупинено до одержання результату судової технічної експертизи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі № 911/4106/13 склад колегії суддів змінено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 поновлено апеляційне провадження у справі № 911/4106/13; розгляд апеляційної скарги призначено на 03.12.2014.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 911/4106/13 відкладено на 17.12.2014.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.01.2014 у справі № 911/4106/13 позовні вимоги задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 35 817,60 грн. заборгованості з повернення передплати, 3 375,69 грн. процентів, 397,43 грн. 3% річних, 791,82 грн. судового збору; в задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач мав поставити товар у строк до 08.11.2012 (включно); відповідач у визначені строки товар не поставив, тому прострочення поставки товару почалось з 09.11.2012; відповідач отримав вимогу позивача № 01-07/138 про поставку товару та сплату штрафних санкцій 07.02.2013, однак, вимоги позивача були залишені без задоволення; матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача по поверненню сплаченої позивачем передплати в сумі 35 817,60 грн., на яку товар не було поставлено; щодо викладених у відзиві обставин про підроблення спірного договору, суд зазначає, що в разі підтвердження компетентними органами факту підроблення, відповідні обставини можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами; враховуючи, що позивачем нараховано пеню за прострочення виконання термінів поставки товару, яке не є грошовим, а майновим зобов'язанням, застосування такого виду неустойки, як пеня, не передбачено до негрошових зобов'язань; згідно з умовою 7.1 договору нарахування пені передбачено в разі, якщо товар був повністю оплачений, однак, як вбачається з викладених в позові обставин та наданих доказів, товар за договором було передоплачено на 50%, тому вимога позивача про стягнення визначеної п. 7.1 договору пені задоволенню не підлягає; суд дійшов висновку про стягнення з відповідача процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з дати прострочення поставки товару з 15.02.2013 по дату звернення до суду 14.10.2013, що складає 3 375,69 грн.; нарахування 3% річних було проведено, виходячи із фактичної суми заборгованості за період існування саме грошового зобов'язання, з 07.05.2013 по 14.10.2013, таким чином, вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 397,43 грн. підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2014 у справі № 911/4106/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує, що не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України, відтак, це не повинно бути підставою і для висновку про те, що відповідна умова договору є недійсною; щодо посилання суду на те, що товар був передплачений на 50%, що робить необґрунтованим стягнення пені відповідно до п. 7.1 договору, то в даному випадку нарахування пені здійснювалось саме на суму передплати, якою сплачена частина непоставленого в строк товару.

Посилаючись на порушення судом ч. 2 ст. 551, ст.ст. 627, 629 ЦК України, ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, скаржник стверджує про правомірність застосування (нарахування) та стягнення пені в розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, якщо такі умови були встановлені сторонами у договорі; рішення суду від 28.01.2014 не містить доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання про забезпечення позову та не обґрунтовано відмову у задоволенні позову, в частині стягнення витрат на правову допомогу, чим порушено п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України.

Також у письмових додаткових поясненнях від 18.04.2014 скаржник зазначає, що у витязі із особового рахунку від 29.10.2012 помилково є посилання на договір № 01-10/29 від 29.10.2012, а правильним є посилання на договір № 01-10/25 від 25.10.2012, що додатково підтверджується податковою накладною № 120 від 29.10.2012.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її доводів та заявляє, що відповідач, отримавши 29.05.2013 договір № 01-10/25 від 25.10.2012, виявив, що текст сторінок 2 та 3 значно відрізняється від тексту примірника договору № 01-10/25 від 25.10.2012, надісланого відповідачем на адресу позивача для підпису та відсутній підпис директора на сторінках, про що позивачу було надіслано листа № 03-03/13-4 від 03.06.2013, залишений позивачем без відповіді; відповідач наполягає на тому, що зобов'язання, на підставі яких подано позов, виникли із зміненого тексту договору № 01-10/25.

03.04.2014 та 04.04.2014 відповідачем через відділ документального забезпечення суду надійшли клопотання про призначення проведення судової експертизи договору купівлі-продажу № 01-10/25 від 25.10.2012, укладеного між позивачем та відповідачем та варіанту договору купівлі-продажу № 01-11/29 від 29.10.2012, укладеного між позивачем та відповідачем, надісланих на адресу відповідача, в яких з'ясувати питання, наведені у клопотаннях.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 у справі № 911/4106/13 зобов'язано позивача та відповідача надати оригінали договору № 01-10/25 від 25.10.2012 та № 01-10/29 від 23.10.2012 (зазначено у платіжному документі від 23.10.2012 № 614), у разі відсутності - письмові пояснення з підтверджуючими документами.

22.04.2014 позивачем через відділ документального забезпечення суду, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 у справі № 911/4106/13, надано оригінал договору купівлі-продажу № 01-10/25 від 25.10.2012 із додатком № 1 "Специфікація на поставку № 1 від 24.10.2012".

25.04.2014 відповідачем через відділ документального забезпечення суду, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 у справі № 911/4106/13, надано оригінал договору купівлі-продажу № 01-10/25 від 25.10.2012 із додатком № 1 "Специфікація на поставку № 1 від 24.10.2012".

Позивачем та відповідачем через відділ документального забезпечення суду надані додаткові пояснення, у яких запропоновано перелік питань, які необхідно поставити на вирішення судової експертизи.

Згідно із системою "Діловодство спеціалізованого суду" справу № 911/4106/13 було надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 20.05.2014 згідно із супровідним листом від 19.05.2014 № 09-23/104.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 у справі № 911/4106/13, витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи, покладено на відповідача, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стэк".

29.07.2014 до Київського апеляційного господарського суду повернулися матеріали справи № 911/4106/13, у зв'язку з несплатою відповідачем вартості проведення судової технічної експертизи.

31.07.2014 через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи оригіналу квитанції про сплату коштів для проведення судової експертизи.

У зв'язку з оплатою вартості проведення судової технічної експертизи, матеріали справи № 911/4106/13, згідно із супровідним листом від 31.07.2014 за № 09-23/163, були повернуті 08.08.2014 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014.

31.10.2014 до Київського апеляційного господарського суду надійшла справа № 911/4106/13 та висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 10983/14-33 від 23.10.2014.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмових пояснень, висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10983/14-33 від 23.10.2014, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 104 414,03 грн. а саме: повернення передоплати за договором у розмірі 35 817,60 грн., пені відповідно до договору у загальному розмірі 68 199,00 грн., 3% річних у розмірі 397,43 грн.; стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 2 000,00 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 808,80 грн.

Позивачем у розрахунку від 20.11.2013 нараховано пеню відповідно до п. 7.1 договору в розмірі 2 596,03 грн. та відповідно до п. 7.2 договору - 2 324,88 грн., однак, у додаткових поясненнях, наданих суду першої інстанції 21.11.2013, позивач просить, зокрема, задовольнити позовні вимоги про повернення попередньої оплати, стягнення пені, 3% річних у сумі 104 414,03 грн., тобто, наполягає на стягненні сум пені, зазначених у позовній заяву (а.с. 86).

Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У висновку експерта від 23.10.2014 за № 10983/14-33 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз зазначено, що встановити конкретний час друкування тексту примірнику договору купівлі-продажу № 01-10/25 від 25.10.2012, який наданий позивачем та тексту примірнику договору купівлі-продажу № 01-10/25 від 25.10.2012, що наданий відповідачем, не виявляється можливим, у зв'язку із відсутністю науково-обгрунтованих методик з визначення абсолютного віку виконання штрихів, надрукованих за допомогою тонеру лазерних принтерів та за допомогою чорнил струминних принтерів; текст сторінок 1-4 примірнику договору купівлі-продажу № 01-10/25 від 25.10.2012, який наданий позивачем та текст сторінки 4 примірнику договору купівлі-продажу № 01-10/25 від 25.10.2012, що наданий відповідачем виконаний чорним тонером за допомогою одного й того ж лазерного принтера комп'ютера; текст сторінок 1, 2, 3 примірнику договору купівлі-продажу № 01-10/25 від 25.10.2012, що наданий відповідачем, виконаний іншим за видом друкуючим пристроєм - струминним принтером комп'ютера чорним чорнилом.

Статтею 42 ГПК України встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Як зазначено у вищевказаному висновку судового експерта, текст сторінок 1-4 примірника договору № 01-10/25, який наданий позивачем виконаний чорним тонером за допомогою одного й того ж лазерного принтера комп'ютера.

Отже, саме зазначений примірник договору № 01-10/25 є належним доказом, який підлягає оцінці судом апеляційної інстанції відповідно до ст.ст. 43, 99 ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.10.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 01-10/25, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого відповідач, за договором продавець, зобов'язується поставити і передати у власність позивача, за договором покупця, продукцію, що іменується надалі товар, а позивач зобов'язується прийняти товар і оплатити його; повне найменування, ціна, кількість, асортимент, умови (форма) оплати і терміни постачання товару буде вказано у відповідних специфікаціях на постачання до цього договору, які затверджуватимуться у вигляді додатків до цього договору, з номерами за рахунком по мірі зростання, і які будуть невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору № 01-10/25 розрахунки за цим договором проводяться згідно із умовами платежів, обумовлених у відповідних специфікаціях на постачання.

У специфікації на поставку № 1 від 24.10.2012, яка є додатком № 1 до договору купівлі-продажу № 01-10/25, передбачено умови про 6 найменувань товару на загальну вартість 71 635,20 грн., умови розрахунків: 50% від загальної суми цієї специфікації на поставку - передплата, 50% від загальної суми цієї специфікації на поставку - протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання товару та документації, яка вказана у п. 6.8 договору, від підприємства перевізника; умови постачання товару: відповідач передає товар підприємству перевізнику (яке узгоджене з позивачем) для його поставки позивачу; термін постачання: визначається до 7 (семи) робочих днів, рахуючи з наступного робочого дня після дати отримання відповідачем передоплати за цією специфікацією.

Згідно із витягом із особового рахунку позивача від 29.10.2012 за платіжним дорученням № 614 позивачем перераховано відповідачу 35 817,60 грн. із зазначенням платежу: "Передплата 50% за вентл. згідно договору № 01-10/29 від 29.10.2012р. у т.ч. ПДВ 20% - 5 969,60 грн."

Відповідачем постачання товарів позивачу не було здійснено.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач, через представника - Приватне підприємство "Асад юридична компанія", звернувся до відповідача у листі від 29.04.2013 № 01-07/76 з пропозицією сплатити 65 710,00 грн., у тому числі 35 817,00 грн. передоплати, у зв'язку з непостачанням товару.

Відповідачем направлена позивачу листом від 07.05.2013 № 07-05/13-3 відповідь на вищезазначений лист, згідно із якою останній одержано відповідачем по факсу 29.04.2013, також відповідачем підтверджена заборгованість перед позивачем у сумі 35 817,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем не надано доказів поставки позивачу товару згідно із договором № 01-10/25 на суму 71 635,20 грн., також відповідачем не надано доказів повернення передоплати позивачу у розмірі 35 817,60 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення 35 817,60 грн. є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи.

Згідно із п. 4.7 договору № 01-10/25 у разі неможливості поставити передбачений цим договором товар, відповідач зобов'язаний повернути позивачу сплачені у якості передплати кошти у 3-х денний строк з моменту пред'явлення позивачем такої вимоги.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із п. 7.1 договору № 01-10/25 у разі порушення відповідачем термінів постачання, якщо це не відбулося за попереднім погодженням сторін і дана затримка виникла не внаслідок обставин непереборної сили, відповідач платить позивачу пеню в розмірі 0,5% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, якщо товар був повністю оплачений.

Оскільки відповідачем отримано суму попередньої оплати 29.10.2012, то, враховуючи умови п. 3.1 специфікації на поставку № 1, останній повинен був поставити товар до 08.11.2012.

Позивачем пред'явлено позовну вимогу про стягнення пені за прострочення постачання за період з 15.02.2013 по 14.10.2013.

Як вбачається із п. 7.1 договору № 01-10/25, обов'язок відповідача сплатити позивачу пеню у розмірі 0,5% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, виникає за умови повної оплати товару позивачем.

Однак, як вже зазначалось, позивач за платіжним дорученням № 614 перерахував відповідачу 35 817,60 грн., із зазначенням призначення платежу: "Передплата 50% за вентилі згідно договору № 01-10/29 від 29.10.2012р. у т.ч. ПДВ 20% - 5 969,60 грн.", що дійсно становить 50% від загальної вартості товарів, поставка яких погоджена у додатку № 1 до договору №01-10/25.

Отже, підстава, за якої у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу пеню у розмірі 0,5% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, не настала.

Відповідно до п. 7.2 договору № 01-10/25 у разі порушення відповідачем строків повернення сплаченої позивачем попередньої оплати за товар, передбачених п. 4.7 договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми передплати за кожен день прострочення до повного виконання зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.12.2012 № 1043-р "Про перенесення робочих днів у 2013 році", рекомендовано керівникам підприємств, установ і організацій (за винятком органів Пенсійного фонду України, Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", Державної казначейської служби та банківських установ) перенести у порядку і на умовах, установлених законодавством, у 2013 році для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочі дні, зокрема, з п'ятниці 3 травня - на суботу 18 травня.

Згідно із ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок; якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У позовній заяві позивач зазначає, що нараховує пеню за порушення відповідачем строків повернення сплаченої позивачем попередньої оплати з 03.05.2013 за 139 днів прострочення.

Отже, оскільки позивач пред'явив відповідачу вимогу повернути сплачені у якості передоплати кошти 29.04.2013, то у відповідача настав обов'язок перерахувати позивачу ці кошти по 03.05.2013, а враховуючи те, що 03.05.2013 був вихідним днем, то останнім днем виконання зобов'язання по перерахуванню коштів було 06.05.2013.

Матеріалами справи підтверджено право позивача на стягнення пені за прострочення строку повернення попередньої оплати за товару з 07.05.2013 за 135 днів прострочення, саме у розмірі 0,5% від суми передплати за кожен день прострочення, що становить суму у розмірі 24 176,88 грн.

Розрахунок суми пені здійснений за допомогою програми "Калькулятор:Ліга:Закон".

Апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції про застосування до розміру неустойки, передбаченого п. 7.2 договору № 01-10/25 за порушення відповідачем строків повернення сплаченої позивачем попередньої оплати за товар, адже, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР регулює договірні правовідносини між платником та одержувачем коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, проте, зобов'язання у відповідача перед позивачем згідно із договором № 01-10/25 має іншу правову природу, а саме поставити товар, тому повернення суми авансу, у зв'язку з припиненням зобов'язання поставити товар, ґрунтується не на виконанні взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав, як про це вже зазначалось.

Із цих самих підстав апеляційна інстанція не погоджується із висновком про наявність підстав для стягнення 3% річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді, зокрема, сплати боржником трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, згідно із умовами договору № 01-10/25 купівлі-продажу, саме позивач є покупцем і згідно із п. 1.1 згаданого договору зобов'язаний оплатити товар.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 397,43 грн. не ґрунтуються на нормах законодавства, тому не підлягають задоволенню.

Із доводами апеляційної скарги, частково, немає підстав погодитись, як із такими, що не відповідають матеріалам справи.

Оскільки умовами п. 7.1 договору № 01-10/25 сторонам поставлено обов'язок сплати пені за затримку терміну постачання у залежність від повної оплати товару, то нарахування пені у разі часткової оплати товару є таким, що не ґрунтується на умовах договору, яким не передбачено обов'язок відповідача сплачувати пеню у разі часткової оплати товару.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем до матеріалів справи наданий договір № 01-3/38/ЗЛ від 31.05.2013 про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого, одна сторона - Приватне підприємство "Земля та люди", за договором виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати правову допомогу щодо представництва інтересів замовника у Господарському суді Київської області під час розгляду господарської справи за позовом ПП "1А-Інжиніринг" до ТОВ "Стэк" про стягнення боргу за договором купівлі-продажу № 01-10/25 від 25.10.2012, а позивач зобов'язується оплатити виконавцю зазначену послугу, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У завданні на виконання № 1, яке є додатком № 2 до договору № 01-3/38/ЗЛ від 31.05.2013, зазначено, зокрема, найменування дії співробітника виконавця, кількість витрачених годин робочого часу (в годинах) та загальну вартість дії, усього на загальну суму 2 000,00 грн.

Згідно із п. 1.1 договору про надання адвокатської допомоги від 31.05.2013, укладеного між адвокатом Булавіною Ю.В. та Приватним підприємством "Земля і люди", яке діє за дорученням та в інтересах позивача, за договором клієнта, останній на підставі п. 4.1 договору про надання правової допомоги № 01-3/38/ЗЛ від 31.05.2013 та завдання № 1 до цього договору, доручає, а адвокат зобов'язується в узгоджені сторонами строки та у порядку надавати клієнту правову допомогу у господарський справі у Господарському суді Київської області за позовом Приватного підприємства "1А-Інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стэк" про стягнення передплати за договором купівлі-продажу № 01-10/25 від 25.10.2012 у розмірі 35 817,60 грн., пені, відсотків тощо.

У п. 1.1 договору про надання адвокатської допомоги від 31.05.2013 також передбачений перелік можливої правової допомоги адвоката.

Позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 704 від 12.11.2009; акт № 1 від 25.06.2013 приймання-передачі наданих послуг до договору б/н про надання адвокатської допомоги від 31.05.2013, де зазначено, що клієнтом отримані послуги відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 01-3/38/ЗЛ від 31.05.2013 та завдання № 1 до цього договору, а саме: ознайомлення з документами, наданими ПП "1А-Інжиніринг"; підготовка позовної заяви до ТОВ "Стэк" про стягнення боргу за договором купівлі-продажу № 01-10/25 від 25.10.2012, розрахунку суми основного боргу та штрафних санкцій тощо; підготовка заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки та майно ТОВ "Стэк"; підготовка необхідного пакету документів та направлення поштою позову до Господарського суду Київської області.

Також позивачем надано до матеріалів справи рахунок-фактуру № СФ-0000023 від 31.05.2013.

Із витягу із особового рахунку позивача за 05.06.2013 вбачається, що позивачем сплачено грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн., а у графі: "Призначення платежу" зазначено: "Сплата за юридичні конс. зг. рах. № СФ 00000023 від 31.05.2013року. Без ПДВ" (а.с. 54).

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані із оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК (п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

В п. 6.5 згаданої постанови вказано, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову; у зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, пропорційним розміром витрат позивача, пов'язаних із оплатою послуг адвоката, є сума у розмірі 1 149,17 грн., яка є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача, з огляду на положення ст. 49 ГПК України та принцип співрозмірності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "1А-Інжиніринг" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2014 у справі № 911/4106/13 скасувати частково.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стэк" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Богунського, буд. 26; ідентифікаційний код 13723384) на користь Приватного підприємства "1А-Інжиніринг" (61060, Харківська обл., м. Харків, проспект П'ятдесятиріччя СРСР, буд. 171, оф. 603; ідентифікаційний код 36371145) 35 817,60 грн. заборгованості з повернення передплати, 24 176,88 грн. пені за порушення строків повернення сплаченої попередньої оплати, 1 149,17 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1 199,89 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стэк" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Богунського, буд. 26; ідентифікаційний код 13723384) на користь Приватного підприємства "1А-Інжиніринг" (61060, Харківська обл., м. Харків, проспект П'ятдесятиріччя СРСР, буд. 171, оф. 603; ідентифікаційний код 36371145) 310,68 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Повернути Приватному підприємству "1А-Інжиніринг" (61060, Харківська обл., м. Харків, проспект П'ятдесятиріччя СРСР, буд. 171, оф. 603; з Державного бюджету України 130,65 грн. судового збору, надмірно сплаченого згідно із платіжним дорученням № 106 від 13.02.2014, оригінал якого залишається у матеріалах справи № 911/4106/13.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

7. Справу № 911/4106/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Повний текст постанови складено 29.12.2014.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха