Постанова

від 06.02.2014 по справі 826/540/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2014 року 9:20 № 826/540/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денім і К» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Денім і К» (далі - ТОВ «Денім і К») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача (з питань нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства, податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2010 по 28.05.2013);

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 4571702 від 17.10.2013, № 0005562208 від 15.10.2013, № 0005572208 від 15.10.2013, № 0005582208 від 15.10.2013.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що перевірка проведена відповідачем протиправно, оскільки матеріали кримінального провадження, в рамках якого постановою слідчого було призначено перевірку, не мають відношення до господарської діяльності ТОВ «Денім і К». Також позивач зазначив, що висновки викладені в акті перевірки №788/22-80/30301957 від 30.08.2013 не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, є надуманими та не підтверджуються належними доказами. Посилався на відсутність інформації в акті перевірки щодо невідповідності вилученої у позивача первинної документації вимогам законодавства. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені за результатом перевірки протиправними. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на матеріали кримінального провадження №32013110030000009, які свідчать про реалізацію позивачем алкогольних напоїв без сплати обов'язкових митних та податкових платежів. Крім того, посилався на те, що матеріали кримінального провадження свідчать про виплату позивачем заробітної плати фізичним особам «в конвертах» та без оформлення трудових відносин. За таких обставин, на думку представника відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управляння Міндоходів у місті Києві №546 від 20.08.2013, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та постанови СВ ДПІ у Деснянському районі міста Києва від 31.05.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача.

За результатами перевірки складено акт №788/22-80/30301957 від 30.08.2013 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Денім і К» (код ЄДРПОУ 30301957) з питань нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2010 по 28.05.2013 (далі - акт перевірки №788/22-80/30301957).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, пункту 137.1 статті 137, підпунктів 138.10.2, 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 14.1.162, 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, статті 129, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, пункту 168.1. статті 168, пункту 171.1 підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпунктів 164.2.1, 164.2.11, 164.2.17, 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19, підпункту 4.2.15 пункту 4.2. статті 4, підпункт «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі акту перевірки №788/22-80/30301957 відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення:

- №4571702 від 17.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 546 077,70 грн. в т.ч. за основним платежем - 1 272 440, 05 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 273 637, 65 грн.;

- № 0005562208 від 15.10.2013, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 434 026,00 грн.;

- №0005572208 від 15.10.2013, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2 541 871,00 грн.;

- № 0005582208 від 15.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 377 882,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 302 306,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 75 576, 00 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення зазначеної перевірки, оформленої актом №788/22-80/30301957, не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями № 4571702 від 17.10.2013, № 0005562208 від 15.10.2013, №0005572208 від 15.10.2013, № 0005582208 від 15.10.2013, ТОВ «Денім і К» звернулось до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Стосовно позовної вимоги визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача (з питань нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства, податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2010 по 28.05.2013), суд зазначає наступне.

Представник позивача в обґрунтування зазначеної позовної вимоги посилався на те, що кримінальне провадження №32013110030000009 відносно громадянина ОСОБА_1. не має жодного відношення до діяльності ТОВ «Денім і К», а тому, на думку позивача, підстави для проведення перевірки на підставі постанови СВ ДПІ у Деснянському міста Києва Державної податкової служби винесеної за результатом розгляду матеріалів кримінального провадження №32013110030000009 є протиправним.

Суд встановив, що на адресу відповідача надійшла постанова Слідчого відділу ДПІ у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби від 31.05.2013 про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Денім і К» з питань нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та податку з доходів фізичних осіб, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 243-245).

У відповідності до статті 40 Кримінального-процесуального кодексу України до повноважень слідчого, зокрема, відноситься призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

На підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та постанови СВ ДПІ у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби від 31.05.2013, керівник ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві видав наказ від 16.08.2013 №531 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Денім і К». Згідно даного наказу посадовим особам відповідача було видано направлення від 19.08.2013 № 497/2280, №498/1750, №496/2280 на документальну позапланову виїзну перевірку (а.с. 249-252).

Водночас, як вбачається з акту перевірки №788/22-80/30301957, відповідач здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку попри те, що зазначені наказ та направлення були видані на виїзну перевірку.

Разом з тим, суд зазначає, що факт проведення відповідачем невиїзної перевірки замість виїзної не зумовив порушення охоронюваних законом прав, свобод та інтересів позивача. Усі оригінали первинних документів у ТОВ «Денім і К» були вилучені та станом на дату проведення перевірки знаходились у приміщенні податкового органу, з огляду на що у посадових осіб, які здійснювали перевірку не було необхідності виїздити на адресу позивача. В ході перевірки були досліджені оригінали первинних документів стосовно фінансово-господарської діяльності ТОВ «Денім і К», які надійшли відповідачу від СВ ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, про що зазначено в акті №788/22-80/30301957.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача (з питань нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства, податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2010 по 28.05.2013).

Стосовно донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток, податку доходів фізичних осіб суд встановив наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що підставою для зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, зменшення суми від`ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та донарахування ТОВ «Денім і К» податкового зобов'язання з податку на прибуток податковими повідомлення-рішеннями від 15.10.2013 №0005562208, №0005572208, №0005582208 стали висновки відповідача про порушення ТОВ «Денім і К» податкового законодавства. Такого висновку відповідач дійшов на підставі матеріалів досудового слідства у кримінальному провадженні №32013110030000009 за фактом придбання з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів - алкогольних напоїв за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204 Кримінального кодексу України.

Представник відповідача в обґрунтування правомірності вищезазначених податкових повідомлень-рішень зазначив, що на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду від 27.05.2013 №1-кс/754/801/13 (754/8309/13-к) СВ ДПІ у Деснянському районі міста Києва ДПС було дозволено проведення обшуку приміщень, які фактично використовуються ТОВ «Денім і К» для організації роботи ресторану «Базаар», за адресою: м. Київ пл. Бесарабська, 2, з метою виявлення та вилучення алкогольних напоїв іноземного виробництва немаркованих марками акцизного податку; документів, які свідчать про фактичний обсяг, придбання та реалізації алкогольних напоїв, документів «тіньової» бухгалтерії, комп'ютерів, на яких здійснюється ведення «тіньового» обліку та бухгалтерії, не зареєстрованих касових апаратів, реєстраторів розрахункових операцій та інших приладів ведення «тіньового» обліку, електронних носіїв інформації, мобільних телефонів, які використовуються для здійснення даної незаконної діяльності, коштів не проведених через реєстратори розрахункових операцій та не оприбуткованих бухгалтерських в бухгалтерських документах, іншого майна здобутого злочинним шляхом.

З протоколу обшуку від 27.05.2013 (а.с. 56-68) вбачається, що представниками СВ ДПІ у Деснянському районі міста Києва було вилучено первинні документи ТОВ «Денім і К», а також електронні носії інформації.

Згідно листа Слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 13.08.2013 №5471 для забезпечення проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Денім і К» відповідачу було направлено оригінали документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Денім і К», вилучені в результаті обшуку в бухгалтерії позивача 27.05.2013 у 93 томах (а.с. 247-248).

На сторінці 4 акту перевірки №788/22-80/30301957 відповідач зазначив, що до перевірки СВ ФР ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві надано оригінали документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Денім і К» у кількості 98 томів. На сторінці 5 вказаного акту відповідач посилався на те, що ТОВ «Денім і К» не надано відповідних документів, що підтверджують дані податкової звітності чи відповідних пояснень, а тому перевірка здійснена на підставі фінансово-господарських документів позивача, наданих СВ ФР ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, даних бухгалтерської комп'ютерної програми « 1С Бухгалтерія», системи R-Keeper, що бути вилучені у позивача при обшуку 27.05.2013 (експертний висновок 543 ВКЕ від 06.07.2013 (а.с. 14-15).

В акті перевірки №788/22-80/30301957 відповідач посилається на те, що досудовим слідством у кримінальному провадженні №32013110030000009 встановлено, що гр. ОСОБА_1. здійснював реалізацію ввезених із-за кордону контрабандним шляхом без сплати обов'язкових митних та податкових платежів алкогольних напоїв іноземного виробництва в кафе-барі «Базаар» за адресою: м. Київ, площа Бессарабська, буд. 2, в якому здійснює підприємницьку діяльність ТОВ «Денім і К». За результатами обшуку, проведеного 27.05.2013, зафіксовані факти, які підтверджують факт здійснення службовими особами ТОВ «Денім і К» реалізації алкогольних напоїв іноземного виробництва та продуктів харчування за готівкові кошти без документального оформлення та оприбуткування в бухгалтерських документах.

Представник позивача наполягав на тому, що ТОВ «Денім і К» не має відношення до здійснення незаконної діяльності гр. ОСОБА_1., не мав жодних фінансово-господарських відносин з останнім, що підтверджується оригіналами первинних документів, які були вилучені у позивача та досліджувались відповідачем в ході перевірки.

З метою забезпечення повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, суд неодноразово витребував у відповідача первинні документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі тощо) та інші бухгалтерські документи, які б свідчили про фінансово-господарські взаємовідносини позивача з гр. ОСОБА_1., а також матеріали, які свідчать про реалізацію позивачем алкогольних напоїв без документального оформлення.

Однак, відповідач доказів на підтвердження факту здійснення між ТОВ «Денім і К» та гр. ОСОБА_1. господарських операцій, а також факту реалізації позивачем алкогольних напоїв без документального оформлення суду не надав.

Суд встановив, що в ході перевірки податковим органом було досліджено оригінали всіх первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Денім і К», однак, жодних висновків про невідповідність такої первинної документації вимогам законодавства, наявності недоліків, встановлення відсутності реальності господарських операцій в акті перевірки №788/22-80/30301957 не зазначено.

Крім того, суд зазначає, що в акті перевірки вчинено запис стосовно злочинної діяльності гр. ОСОБА_1. щодо організації схеми розповсюдження та реалізації незаконно виготовлених алкогольних напоїв вітчизняного виробництва та ввезених із-за кордону, що підтверджується, зокрема, протоколом огляду магазину за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 5-6 від 12.02.2013 (а.с. 18). Водночас, доказів виявлення та вилучення вищезазначених алкогольних напоїв у приміщенні ТОВ «Денім і К», а саме: ресторану «Базаар» за адресою: площа Бесарабська, 2 суду не надано.

Суд зазначає, що матеріали кримінального провадження, за відсутності обвинувального вироку, не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат і підлягають доведенню в межах розгляду даної справи. Тому суд, за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представник відповідача також посилався на матеріали експертного висновку від 06.07.2013 №543 ВКЕ (а.с.130-145). З даного експертного висновку вбачається, що в ході проведення дослідження інформації на цифрових носіях (жорстких дисках системних блоків персональних комп'ютерів, зовнішньому носії інформації, які були вилучені у позивача) експерт встановив наявність файлів, що відповідають ключовим словам: ДЕНІМ І К, ДЕНИМ И К, 30301957, ресторан «Базаар», Базаар; є бази даних програмного забезпечення « 1С Бухгалтерія версії 7.7», програмне забезпечення R-Keeper версії 6.88. Виявлені дані були зведені експертом до таблиць та скопійовані на диски для лазерного зчитування, які є додатками до експертного висновку від 06.07.2013 №543 ВКЕ.

Як вбачається зі змісту експертного висновку від 06.07.2013 №543 ВКЕ експерт не досліджував виявлену інформації на предмет наявності порушень законодавства, ведення «тіньової» бухгалтерії, факту реалізації алкогольних напоїв без оприбуткування в бухгалтерських документах, тощо, оскільки такі питання на експертизу поставлені не були.

З матеріалів акту перевірки вбачається №788/22-80/30301957, що відповідач дослідив додатки до даного експертного висновку та дійшов висновку, що роздруковані відомості фактичного обліку ТОВ «Денім і К» підтверджують порушення ним податкового законодавства.

В обґрунтування таких доводів, в акті перевірки міститься посилання на інформацію, розміщену на офіційному сайті «R-KeeperТМ» ( http://www.r-keeper.ru/ ), а саме про те, що «Програмний комплекс R-KeeperТМ» відповідає всім умовам облікового регістру бухгалтерського обліку, так як в них групуються дані про проведені господарські операції (в даному випадку надання послуг з громадського харчування) та містить повну інформацію про окремі господарські операції (замовлення).

Однак, суд зазначає, що інформація, розміщена на офіційному сайті «R-KeeperТМ» не може бути беззаперечним доказом того, що вказане програмне забезпечення є єдиним та гарантовано достовірним джерелом інформації щодо фактичного здійснення господарських операцій користувачем такого програмного комплексу.

Головні вимоги та правила, яких необхідно дотримуватися при документуванні господарських операцій та їх записів в регістрах бухгалтерського обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення №88).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних та зведення облікових документів, а саме такі документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до пункту 1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 3.1 Положення №88 облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

З правового аналізу наведених норм законодавства вбачається, що регістри бухгалтерського обліку є однією із складових формування первинного документу, однак не основною.

Представник позивача зазначив, що програмний комплекс R-Keeper неодноразово піддавався тестуванню, що значно спотворює дані, відображені в ньому.

Таким чином, суд відхиляє висновки відповідача про те, що дані системи R-Keeper є свідченням порушення ТОВ «Денім і К» положень податкового законодавства та, як наслідок ухилення від сплати податків, оскільки інформація з програмного комплексу R Keeper може не достовірно свідчити про фактичні дані бухгалтерського обліку у зв'язку з його тестуванням, що не заборонено законодавством.

У відповідності до положень законодавства, інформація з програмного комплексу R Keeper не є достатньою підставою для відображення її даних у первинних документах та бухгалтерському обліку.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно положень пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду, на те, що судом під час розгляду справи не встановлено фактичних обставин, які б свідчили про відсутність у позивача права на податковий кредит та права на формування валових витрат, а відповідачем не надано доказів заниження податкових зобов'язань, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень податковими повідомлення-рішеннями від 15.10.2013 №0005562208, №0005572208, №0005582208.

Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 4571702 від 17.10.2013, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для донарахування ТОВ «Денім і К» податку з доходів фізичних осіб став висновок відповідача про те, що позивачем грубо порушується законодавство про працю, виплачується заробітна плата «в конвертах» в т.ч. фізичним особам, що виконували роботу без оформлення трудових відносин та без укладення з ними трудових чи інших договорів.

В обґрунтування наведених доводів представник відповідача посилається виключно на матеріали досудового слідства під час якого було вилучено «чорнові записи» бухгалтерського обліку, які вказують на виплату особам грошових коштів без оформлення трудових відносин.

Суд відхиляє зазначені доводи відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), платником податку з доходів фізичних осіб є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Доходом з джерелом його походження з України відповідно до положень пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визнається будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: заробітної плати, нарахованої (виплаченої, наданої) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом.

Згідно з підпунктом «а» пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, є податковий агент.

Податковим агентом вважається юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (пункт 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, що до 01.01.2011 була визначена статтею 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а з 01.01.2011 - статтею 167 Податкового кодексу України.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що єдиною підставою, на яку посилається відповідач при визначенні податку з доходів фізичних осіб, є матеріали кримінального провадження, зокрема записи «тіньового» бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

До матеріалів справи відповідач надав незавірені належним чином копії роздруківок з інформацією (а.с. 146-171), з яких не вбачається за можливе встановити їх походження та відношення до спірних правовідносин.

Крім того, відповідач надав копії протоколів допитів свідків, згідно яких фізичні особи надали свідчення про те, що працювали у ресторані «Базаар» та «Jane Clande Brasseri».

У відповідності до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд зазначає, що протоколи допиту свідків можуть бути предметом дослідження в ході розгляду кримінальної справи в рамках якої такі показання відбирались та не є належним і допустимим доказом у адміністративній справі, враховуючи те, що обвинувального вироку у кримінальній справі суду не надано.

Відповідно до пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Враховуючи наведені норми законодавства суд приходить до висновку, що докази, які збираються під час досудового слідства по кримінальному провадженню не можуть бути розцінені як належні та допустимі докази у даній адміністративній справі.

Представник відповідача посилався на те, що позивач виплачував заробітну плату працівникам «в конвертах» на загальну суму 5 065 969,93 грн., в тому числі фізичним особам без оформлення трудових відносин суд відхиляє. В обґрунтування зазначеного представник відповідача посилався на постанову слідчого та первинні документи, а саме: відомості «тіньового» обліку нарахування та виплати неофіційної заробітної плати, графіки/табеля виходу на роботу, розрахунково-платіжні відомості та інші регістри бухгалтерського обліку.

Однак ,на вимогу суду, відповідач не надав копій зазначених первинних документів та іншого документального підтвердження ухилення позивачем від сплати податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, відповідач не підтвердив належними доказами факт перебування громадян у трудових відносинах з позивачем та не підтвердив, що ТОВ «Денім і К» є податковим агентом по відношенню до громадян, які були допитані в якості свідків у кримінальному провадженні №32013110030000135.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.05.2013 №К/9991/54106/12.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб оскаржуваним за податковим повідомленням-рішенням від 17.10.2013 № 4571702.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №4571702 від 17.10.2013, №0005562208 від 15.10.2013, №0005572208 від 15.10.2013, №0005582208 від 15.10.2013 є обґрунтованими.

Керуючись положеннями статей 2, 6, 7, 17, 69-71, 94, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Денім і К» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №4571702 від 17.10.2013, №0005562208 від 15.10.2013, №0005572208 від 15.10.2013, №0005582208 від 15.10.2013.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Денім і К» (код ЄДРПОУ 30301957) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський