Постанова

від 05.02.2014 по справі 826/18533/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

05 лютого 2014 року № 826/18533/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КАЛАМУС РОТАН» доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11.10.2013 та картки відмови в прийнятті митної декларації

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАЛАМУС РОТАН» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/410681/2 від 11.10.2013 року.

2. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/10713 від 11.10.2013 року.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

ТОВ «КАЛАМУС РОТАН» укладено з YUHUAH COUNTRY C.F. FURNITURE CO, LTD (Китай) зовнішньоекономічний контракт від 16.10.2012 року № CF-16/10/2012 (далі - Контракт) предметом якого є поставка меблів (далі - товар).

02 жовтня 2013 року позивачем заявлено до митного оформлення товар за Контрактом на загальну суму 100926 доларів США шляхом подачі митної декларації № 100270000/2013/2547396.

Київською регіональною митницею Державної митної служби України було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/410681/2 від 11.10.2013 року та оформлено карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення року № 100270000/2013/10713 (далі разом або окремо - оскаржуване/ні рішення). За наслідком такого коригування різниця у митних платежах становить 124187,74 гривень в бік збільшення відносно податку на додану вартість.

Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями та просить скасувати їх.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб , які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до положень ч.1. ст. 51 та ч.1. ст.52 Митного кодексу України (№ 4495-VI від 13.03.2012, далі - МКУ) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних , що піддаються обчисленню (ч.2. ст. 52 МКУ).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2. ст.53 МКУ).

У разі якщо документи , зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності , наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни , що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3. ст. 53 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1. ст.54 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку , здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.1. ч.4. ст. 54 МКУ).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті (ч.10.,11. ст. 58 МКУ).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати , що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів , у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів , чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6. ст. 54 МКУ).

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч. 7, 8, 9 ст. 55 МКУ).

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту не застосовувався, оскільки надані документи для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Так зазначено, що відповідно по пункту 5 Контракту від 16.10.2012р. № СF-16/10/2012, покупець проводить оплату кожної партії товару в розмірі 30% перед початком виробництва відповідно до рахунку-проформи, та 70% вартості товару перед відвантаженням. Водночас, згідно з коносаментом від 19.08.2013р. № N6 13080286 товар відвантажено 19.08.2013р., а надані банківські документи від 20.09.2013р. вказують на оплату 10.09.2013р. в сумі 70648,2 дол.США та 29.08.2013р. на суму 30277,8 дол.США

Також зазначаються недоліки прайс-листа виробника, які полягають в тому, що такий документ стосується лише імпортованого товару і не містить відомостей про іншу продукцію виробника.

В письмових запереченнях на позов відповідач також зазначає, що для підтвердження транспортних витрат до митного кордону України, відповідно до умов поставки ФОБ Нінгбо до митного оформлення надано лише довідку від 17.09.2013р. № 1181 ЧП «Фарконт Транспорт Солюшн», хоча Наказом Мінфіну України № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» передбачено ширший перелік документів, необхідний для підтвердження витрат на транспортування, а саме: рахунки-фактури, акти виконаних робіт/наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю товару за 1 кілометр маршруту.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/10713 серед переліку документів на підставі яких приймалось рішення про коригування митної вартості відсутні такі документи як: договір на транспортне перевезення або інші первинні до нього документи, додаток № 5 до Контракту щодо зміни умов платежу і поставки.

Поряд з цим, згідно умов додаткової угоди (пункт 1.3.) № 5 від 10.06.2013 року до Контракту передбачається надання повідомлення про готовність товару до відвантаження, що є іншою самостійною підставою для оплати товару. Такого повідомлення відповідачу не було надано.

Вказане в сукупності обумовлює обґрунтований характер заперечень відповідача відносно наявності підстав і обставин, встановлених частиною 6 ст. 54 МКУ, що і зумовило необхідність прийняття оскаржуваних рішень. А тому підстав для задоволення позовних вимог судом не встановлено. На вказане не впливає некоректність зауважень відповідача на недоліки прайс-листа, оскільки такі жодною нормою закону не обґрунтовано.

Поряд з цим, суд вважає необхідним додатково зазначити наступне.

Як вбачається з заяви позивача від 15 жовтня 2013 року (вих.№ 15/10-13), остання подана в порядку пункту 5 «б» частини 2 статті 55 МКУ, тобто в порядку оскарження до вищестоящого рівня.

Тобто, позивачем в порядку ч.7 ст. 55 МКУ (шляхом сплати гарантійних платежів) жодних документів до відповідача не подавалось, яка обумовлює можливість подання декларантом протягом 80 днів додаткових документів до відповідача в порядку ч.8 ст. 55 МКУ.

А відтак, документи, подані листом від 15 жовтня 2013 року (вих.№ 15/10-13), а саме: договір на перевезення, доповнення від 10.06.2013 року № 5 до Контракту та інші додатки на 76 аркушах є такими, що не можуть бути враховані відповідачем як належні, оскільки вони не були подані в порядку ч.7 та 8 ст.55 МКУ, тобто є такими, що не подавались ТОВ «КАЛАМУС РОТАН» під час митних процедур, вставлених ст. 53 МКУ.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Зважаючи на вимоги ч. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» позивачем при поданні позову сплачено 248,38 грн.

Згідно з вказаною нормою, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, решта суми судового збору (2 483,75 - 248,38 = 2 235,37 грн.) підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути решту суми судового збору з ТОВ «КАЛАМУС РОТАН» (код ЄДРПОУ 35436551) на користь Державного бюджету України в розмірі 2 235 (дві тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 37 коп., зарахувавши їх за реквізитами Окружного адміністративного суду міста Києва для сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк