Ухвала

від 30.07.2015 по справі 826/18533/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року м. Київ К/800/36794/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Калашнікової О.В.

Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року у справі № 826/18533/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каламус Ротан" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каламус Ротан" звернулося в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/410681/2 від 11.10.2013 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/10713 від 11.10.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 5 лютого 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/410681/2 від 11.10.2013 року. Визнана протиправною та скасована картка відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів у митному оформленні (випуску) товарів №100270000/2013/10713 від 11.10.2013 року.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.10.2012 року між позивачем(покупець) та YUHUAN COUNTY C.F. FURNITURE CO., LTD (Китай)(продавець) укладений контракт №CF-16/10/2012 на поставку товару, вказаного в інвойсах. З метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на підставі зазначеного контракту, позивачем 02.10.2013 року подавалась митна декларація, якою задекларований імпорт меблів дерев'яних для столових та житлових кімнат, вироблених із ламінованого МДФ зі скляними вставками в асортименті, в розібраному стані та в комплекті з монтажними аксесуарами, торгівельної марки та виробництва YUHUAN COUNTY C.F. FURNITURE CO (Китай).

Під час митного контролю, при дослідженні митної декларації та доданих до неї документів, у посадової особи митного органу виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості.

Згідно оспорюваного рішення про коригування митної вартості, документи, які надані до митного оформлення, містили розбіжності та неповні відомості, а саме: згідно контракту покупець повинен проводити оплату кожної партії товару в розмірі 30% перед початком виробництва по рахунку-проформі і 70% вартості товару перед його відправкою. Водночас, вантаж згідно коносаменту від 19.08.2013 року №NB13080286 відвантажено 19.08.2013 року, а надані банківські документи - виписка по особовому рахунку від 20.09.2013 року - вказують на проведену оплату 29.08.2013 року в сумі 30277,8 дол. США та 10.09.2013 року - в сумі 70648,2 дол. США.

Митним органом була проведена процедура консультацій з позивачем та витребувані, на підставі ч. 3 ст. 53 МК України, додаткові документи, що підтверджують митну вартість задекларованого товару: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації такого; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивачем були надані митному органу витребувані документи у повному обсязі. Вказані додаткові документи не були враховані митним органом у зв'язку із тим, що прайс-лист компанії виробника наданий лише на ту позицію товару, яка стосується митного оформлення, а не на всю його продукцію та не містить кінцевої дати дії, ціни, умов поставки. Експертний висновок ДП "Держзовнішінформ", наданий позивачем, не врахований митним органом через те, що він зроблений на основі наданих до митного оформлення документів, а бухгалтерська документацію - через те, що з неї неможливо однозначно ідентифікувати товар.

Відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 11.10.2013 року №100270000/2013/410681/2 із застосуванням резервного методу визначення митної вартості та виставлена картка відмови в митному оформленні пропуску товарів №100270000/2013/10713.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що митний орган правомірно визначив митну вартість задекларованого товару за резервним методом, адже надані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що подані позивачем документи, у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті та була сплачена позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1,ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою витребування у позивача додаткових документів відповідачем стала розбіжність у первинно наданих декларантом документах, що полягає в тому, що згідно пункту 5 зовнішньоекономічного контракту, наданого до митного оформлення, покупець повинен проводити оплату кожної партії товару в розмірі 30% перед початком виробництва по рахунку-проформі і 70% вартості товару перед його відправкою. Водночас, вантаж згідно коносаменту від 19.08.2013 року №NB13080286 відвантажено 19.08.2013 року, а надані банківські документи - виписка по особовому рахунку від 20.09.2013 року - вказують на проведену оплату 29.08.2013 року в сумі 30277,8 дол. США та 10.09.2013 року - в сумі 70648,2 дол. США.

При цьому, судом встановлено, що позивачем були надані митному органу всі документи, передбачені ч.2. ст. 53 МКУ, крім того ціна фактично сплачена позивачем постачальнику YUHUAN COUNTY C.F. FURNITURE CO., LTD (Китай) згідно виписки по особовому рахунку сума (за два платежі) - 100926,0 дол. США - відповідає вартості придбаного товару згідно інвойсу від 15.08.2013 року, на основі якого здійснювалась поставка.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що порядок та строки оплати не відносяться до відомостей, що визначають числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За таких обставин вірним є висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності у митного органу підстав для додаткового витребування згідно ч.3. ст.53 МКУ у позивача документів, оскільки митним органом не зазначено обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Враховуючи наведене судом апеляційної інстанції встановлена відсутність розбіжностей у поданих до розмитнення документах, а виходячи з цього і відсутність підстав витребування додаткових документів.

Виходячи із зазначеного рішення суду апеляційної інстанції є обґрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: