Постанова

від 03.06.2014 по справі 826/18533/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18533/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каламус Ротан» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Каламус Ротан» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Каламус Ротан» звернулося у суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/410681/2 від 11.10.2013 року та картку відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/10713 від 11.10.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган правомірно визначив митну вартість задекларованого товару за резервним методом, адже надані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.

Колегією суддів установлено, що 16.10.2012 року між позивачем (покупець) та YUHUAN COUNTY C.F. FURNITURE CO., LTD (Китай) (продавець) укладено контракт №CF-16/10/2012 на поставку товару, вказаного в інвойсах.

З метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на підставі зазначеного контракту, позивачем 02.10.2013 року подавалась митна декларація, якою задекларовано імпорт меблів дерев'яних для столових та житлових кімнат, вироблених із ламінованого МДФ зі скляними вставками в асортименті, в розібраному стані та в комплекті з монтажними аксесуарами, торгівельної марки та виробництва YUHUAN COUNTY C.F. FURNITURE CO (Китай).

Під час митного контролю, а саме при дослідженні митної декларації та доданих до неї документів, у посадової особи митного органу виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості.

Згідно оспорюваного рішення про коригування митної вартості та заперечень проти позову відповідача слідує, що такі сумніви виникли у зв'язку з тим, що документи, які надані до митного оформлення, містили розбіжності та неповні відомості, а саме: згідно контракту покупець повинен проводити оплату кожної партії товару в розмірі 30% перед початком виробництва по рахунку-проформі і 70% вартості товару перед його відправкою. Водночас, вантаж згідно коносаменту від 19.08.2013 року №NB13080286 відвантажено 19.08.2013 року, а надані банківські документи - виписка по особовому рахунку від 20.09.2013 року - вказують на проведену оплату 29.08.2013 року в сумі 30277,8 дол. США та 10.09.2013 року - в сумі 70648,2 дол. США.

У зв'язку із розбіжностями, виявленими митним органом, між останнім та позивачем було проведено процедуру консультацій та витребувано, на підставі ч. 3 ст. 53 МК України, додаткові документи, що підтверджують митну вартість задекларованого товару: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації такого; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було надано митному органу витребувані документи у повному обсязі. Проте, вони не були враховані останнім, з огляду на те, що прайс-лист компанії виробника наданий тільки на ту позицію товару, яка стосується митного оформлення, а не на всю його продукцію та не містить кінцевої дати дії ціни й умов поставки. Також, відповідачем не було враховано надані позивачем додатково експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» - через те, що він зроблений на основі наданих до митного оформлення документів, та бухгалтерську документацію - через те, що з неї неможливо однозначно ідентифікувати товар.

Таким чином, відповідачем було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийнято рішення про коригування такої вартості товарів від 11.10.2013 року №100270000/2013/410681/2. При цьому, відповідачем оформлено картку відмови в митному оформленні пропуску товарів №100270000/2013/10713.

Зі змісту рішення вбачається, що митним органом було відкориговано митну вартість задекларованих позивачем товарів за резервним методом.

Не погоджуючись із таким рішенням та згаданою карткою відмови митного орагану, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем спірного рішення, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини, є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У силу вимог пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (ч. 11 ст. 264). Частиною 12 наведеної правової норми передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 29.05.2012 року по справі №21-91а12 та 11.09.2012 року по справі №21-262а12, у яких Суд дійшов висновку, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Таким чином, колегія суддів погоджується із апелянтом, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

Як було встановлено судом, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортувались (вартість операції), відповідачем не було застосовано через те, що надані декларантом документи на підтвердження митної вартості містили розбіжності.

Аналіз положень ст. ст. 53 та 54 Митного кодексу України свідчить на користь висновку, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, із матеріалів справи слідує, що як на підставу для витребування у позивача додаткових документів відповідач посилається на розбіжність у первинно наданих декларантом документів, що полягає в тому, що згідно пункту 5 зовнішньоекономічного контракту, наданого до митного оформлення, покупець повинен проводити оплату кожної партії товару в розмірі 30% перед початком виробництва по рахунку-проформі і 70% вартості товару перед його відправкою. Водночас, вантаж згідно коносаменту від 19.08.2013 року №NB13080286 відвантажено 19.08.2013 року, а надані банківські документи - виписка по особовому рахунку від 20.09.2013 року - вказують на проведену оплату 29.08.2013 року в сумі 30277,8 дол. США та 10.09.2013 року - в сумі 70648,2 дол. США.

Обговорюючи висновки митного органу, колегія суддів зазначає, що порядок та строки оплати не відносяться до відомостей, що визначають числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що фактично сплачена позивачем постачальнику YUHUAN COUNTY C.F. FURNITURE CO., LTD (Китай) згідно виписки по особовому рахунку сума (за два платежі) - 100926,0 дол. США - відповідає вартості придбаного товару згідно інвойсу від 15.08.2013 року, на основі якого здійснювалась поставка.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим покликання відповідача на недостатність підтвердження позивачем транспортних витрат, оскільки з оспорюваної картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів вбачається, що позивачем надавались митному органу як документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка ТОВ «Фарконт Транспорт Солюшн» від 17.09.2013 року №1181), а також договір транспортного експедирування №001 від 01.03.2013 року, укладений з названим підприємством. Зазначені документи, на переконання колегії суддів, містять достатні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та являються належними доказами підтвердження цієї складової митної вартості у розумінні частини 2 статті 53 МК України.

Судова колегія зазначає, що подані позивачем документи, копії яких наявні в матеріалах справи, у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті та була сплачена позивачем на користь продавця, - 100926,0 дол. США, а також 66217,50 грн. - транспортних витрат, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

У ході розгляду справи митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірність і об'єктивність зазначених у них відомостей, не спростував контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Так, колегією суддів не було встановлено наявності передбачених ч. 3 ст. 53 МК України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів. У поданих позивачем документах відсутні розбіжності, ознаки підробки, наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи те, що за наслідками митного контролю позивачу було відмовлено, при цьому не надано доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, колегія суддів приходить до висновку, що додаткові докази митним органом були витребувані безпідставно та необґрунтовано.

Колегія суддів наголошує, що у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України саме на суб'єкта владних повноважень покладається тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належним чином правомірності спірного рішення та відмови в митному оформленні імпортованого товару за заявленою позивачем митною вартістю.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/410681/2 від 11.10.2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/10713 від 11.10.2013 року. Тому, позов підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги, оскільки в ході апеляційного розгляду підтвердилась помилковість висновків суду першої інстанції.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каламус Ротан» - задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Каламус Ротан» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/410681/2 від 11.10.2013 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів у митному оформленні (випуску) товарів №100270000/2013/10713 від 11.10.2013 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М