Постанова

від 06.02.2014 по справі 905/7962/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.02.2014 справа №905/7962/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Попкова Д.О., Татенка В.М. за участю представників від позивача:Погребняк Н.О., довіреність б/н від 03.02.2014 р; від відповідача:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 р. у справі№905/7962/13 (суддя Бойко І.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Акумгруп", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України", м. Донецьк простягнення заборгованості у сумі 67 774,91 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акумгруп", м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України", м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 67774,91 грн., а саме 43422,00 грн. основного боргу, пені у розмірі 5951,51 грн., штрафу у розмірі 17148,60 грн., 3% річних у сумі 1252,80 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2013 р. у справі №905/7962/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акумгруп" заборгованість у розмірі 43422,00 грн. основного боргу, пені у розмірі 5687,19 грн., штрафу у розмірі 17148,60 грн., 3% річних у сумі 1252,80 грн. судовий збір у розмірі 1713,79 грн. В вимогах в частині стягнення пені у розмірі 264,32 грн. відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що на виконання умов договору №0609-1Д від 06.09.2012 р., позивач поставив відповідачу товар, а відповідач, відповідно, прийняв цю продукцію загальною вартістю 171 486,00 грн. У зв'язку із невиконанням відповідачем в повному обсязі та своєчасно своїх зобов'язань з оплати отриманої продукції, за ним утворилась заборгованість у сумі 43 422,00 грн., а також позивач нарахував пеню у сумі 5951,51 грн., штраф у сумі 17148,60 грн. та 3% річних у сумі 1252,80 грн. Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 43422,00 грн., визнані судом обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, тому задоволені. В позовних вимогах про стягнення пені у розмірі 264,32 грн. відмовлено, у зв'язку з тим, що позивачем порушенні приписи ст. 232 ГПК України в частині порушення шестимісячного терміну нарахування.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Зокрема, заявник зазначив, що видаткові накладні, які містяться у матеріалах справи не містять обов'язкових реквізитів, а саме, посади та приз віща особи, що підписала ці накладні, що позбавляє можливості ідентифікувати особу та перевірити її повноваження. Між тим, в матеріалах справи відсутні довіреності на одержання матеріальних цінностей. На думку скаржника, все це в сукупності дає підстави стверджувати, що в матеріалах справи відсутні докази отримання поставки за договором укладеним між сторонами.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2013р. сформовано колегію судів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Попков Д.О., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2013р. прийнято апеляційну скаргу до провадження. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 03.01.2014р.(позивачем) та 08.01.2014р.(відповідачем) поштових відправлень з цією ухвалою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів скаржника та зазначив, що в матеріалах справи знаходяться усі первинні документи, у тому числі податкові накладні, а також при отриманні продукції покупцем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції. До того ж, позивач зазначив, що часткова оплата товару за договором підтверджує факт отримання товару.

Представник скаржника у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд апеляційної інстанції відповідач не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні, підтримав відзив, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.

Враховуючи викладене у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, судова колегія встановила, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представників згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника відповідача. Також, скаржник не посилався на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підставу для відкладення судового розгляду на іншу дату.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю скаржника.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акумгруп" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Транспортні системи України" (Покупець) був укладений договір поставки № 0609-1Д (надалі Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити у встановлений строк у власність Покупця авто товари (надалі товар), згідно накладної, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити за нього певну грошову суму на умовах цього Договору.

За умов п. 2.1. Договору кількість товару встановлюється відповідно до накладної на конкретну партію товару.

Ціна за одиницю товару зазначається в накладних на кожну партію товару (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору сторони визначилися, що покупець проводить оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на р/р постачальника.

Згідно до п. 4.5. Договору, оплата проводиться на умовах 100% по факту поставки конкретної партії товару.

Умовами п. 5.5. Договору погоджено, що перехід до покупця права власності, усіх ризиків, пов'язаних з товаром, здійснюється в момент поставки.

За умовами п. 6.1. Договору постачальник, зокрема, надає покупцю в момент поставки товару видаткову та податкову накладну.

За умов п. 10.10. Договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р., а в частині розрахунків -до повного виконання зобов'язань.

Договір підписаний сторонами та засвідчений печатками підприємств без зауважень.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.

Факт передачі позивачем продукції на загальну суму 171 486,00 грн. підтверджується видатковими накладними, які скріплені підписами та печатками сторін: № 258 від 05.04.2013 р., №115 від 14.02.2013 р., №116 від 14.02.2013 р., №45 від 21.01.2013 р., №37 від 17.01.2013 р., № 38 від 17.01.2013 р., № 21 від 14.01.2013 р., №20 від 14.01.2013 р., № 11 від 10.01.2013 р., № 333 від 27.12.2012 р., № 274 від 17.12.2012 р., № 249 від 10.12.2012 р., № 237 від 06.12.2012 р., № 232 від 05.12.2012 р., №223 від 03.12.2012 р., № 215 від 29.11.2012 р., № 176 від 15.11.2012 р., № 160 від 13.11.2012 р., № 157 від 12.11.2012 р., №133 від 06.11.2012 р., №131 від 05.11.2012 р., № 132 від 05.11.2012 р., № 126 від 01.11.2012 р., №127 від 01.11.2012 р., № 115 від 30.10.2012 р., №112 від 29.10.2012 р., № 111 від 29.10.2012 р., №90 від 23.10.2012 р., №82 від 19.10.2012 р., №78 від 18.10.2012 р., №69 від 16.10.2012 р., №63 від 15.10.2012 р., №59 від 11.10.2012 р., № 53 від 10.10.2012 р., № 52 від 09.10.2012 р., №47 від 05.10.2012 р., №27 від 27.09.2012 р., № 23 від 26.09.2012 р., №19 від 20.09.2012 р., № 7 від 17.09.2012 р., №5 від 13.09.2012 р., №3 від 11.09.2012 р.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.12,14 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» №П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р., приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.ін.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Між тим, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

Отже, фактично відповідач прийняв зазначену продукцію, не відмовився від неї, будь-яких письмових заперечень позивачу не направив, доказів того, що вказана продукція ним не отримана та не знаходиться в бухгалтерському обліку, а також актів про відсутність будь-яких товаросупровідних документів суду не представив.

В підтвердження позовних вимог позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних.

На сплату вартості поставленої продукції позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату №3 від 11.09.2012 у сумі 4086.00 грн., №8 від 13.09.2012 на суму 8334,00 грн., №10 від 17.09.2012 на суму 4710,00 грн., №24 від 20.09.2012 на суму 3204,00 грн., №29 від 26.09.2012 на суму 4692,00 грн., №34 від 27.09.2012 на суму 1473,00 грн., №57 від 05.10.2012 на суму 2124,00 грн., №58 від 09.10.2012 на суму 756,00 грн., №65 від 10.10.2012 на суму 4692,00 грн., №71 від 11.10.2012 на суму 2124,00 грн., №75 від 15.10.2012 на суму 4248,00 грн., №85 від 16.10.2012 на суму 1602,00 грн., №94 від 18.10.2012 на суму 3924,00 грн., №95 від 19.10.2012 на суму 10242,00 грн., №107 від 23.10.2012 на суму 4248,00 грн., №133 від 29.10.2012 на суму 1560 грн., №133 від 29.10.2012 на суму 14013,00 грн., №136 від 30.10.2012 на суму 1512,00 грн., №145 від 01.11.2012 на суму 7 554,00 грн., №145 від 01.11.2012 на суму 1512,00 грн., №152 від 05.11.2012 на суму 1512,00 грн., №152 від 05.11.2012 на суму 2346,00 грн., №153 від 06.11.2012 на суму 4248,00 грн., №183 від 12.11.2012 на суму 6354,00 грн., №184 від 13.11.2012 на суму 7038,00 грн., №196 від 15.11.2012 на суму 12258,00 грн., №241 від 29.11.2012 на суму 7092,00 грн., №250 від 03.12.2012 на суму 1560,00 грн., №264 від 05.12.2012 на суму 4806,00 грн., №273 від 06.12.2012 на суму 5310,00 грн., №286 від 10.12.2012 на суму 3486,00 грн., №314 від 17.12.2012 на суму 8598,00 грн., №366 від 26.12.2012 на суму 1560,00 грн., №343 від 21.12.2012 на суму 594,00 грн., №342 від 21.12.2012 на суму 2124,00 грн., №152 від 05.11.2012 на суму 1512,00 грн., №24 від 14.01.2013 на суму 2154,00 грн., №30 від 15.01.2013 на суму 432,00 грн., №37 від 15.01.2013 на суму 3 120 грн., №66 від 24.01.2013 на суму 4248,00 грн., №80 від 30.01.2013 на суму 594,00 грн., №259 від 29.03.2013 на суму 2346,00 грн.

Загальна сума вартості поставленої продукції 171 486,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки продукції.

Разом з цим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав.

Так, згідно до виписок банку з особового рахунку за період з 27.09.2012 р. по 06.06.2013 р відповідачем вартість отриманої за видатковими накладними продукції сплачена частково, а саме у сумі 128064,00 грн.

Таким чином, на час звернення позивача із позовом, заборгованість відповідача склала 43422,00 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 43422,00 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 5951,51 грн., штраф відповідно до умов договору у розмірі 17148,60 грн. та 3% річних у розмірі 1252,80 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити заборгованість з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних.

Пунктом 4. ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи з приписів п. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог діючого законодавства.

Згідно п 7.1. Договору за порушення сторонами строків виконання зобов'язань за Договором, винна сторона виплачує іншій стороні пеню розмірі 2-ї облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення. При невиконанні сторонами своїх зобов'язань більш ніж 90 днів, стягується штраф з розрахунку 10% від загальної суми договору. При нарахуванні неустойки сторони керуються Цивільним кодексом України.

Згідно арифметичного підрахунку заявлених позивачем вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 1252,80 грн. та штрафу відповідно п.7.1. договору у розмірі 17148,60 грн., судова колегія вважає, суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 617, 625 ЦК України, та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені, суд першої інстанції обґрунтовано врахував положення статті 232 ГК України, статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», умови Договору між сторонами, та правомірно встановив, що позивач припустив помилки щодо порушення шестимісячного терміну нарахування пені, тому позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції правомірно стягнув частково у розмірі 5687,19 грн. В решті заявлених вимог, а саме стягнення пені у сумі 264,32 грн. правомірно відмовлено як необґрунтовано.

Матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.

З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 р. у справі №905/7962/13 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 р. у справі №905/7962/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 р. у справі №905/7962/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Д.О.Попков

В.М. Татенко

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС