Постанова

від 29.01.2014 по справі 818/8879/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 р. Справа № 818/8879/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кононенко Є.Є.,

представника позивача - Журавльової М.В.,

представника відповідача - Челядіна С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/8879/13-a

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"

до Виконавчої дирекції Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе") звернулось до суду з позовом до Виконавчої дирекції Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі по тексту - відповідач, ВД СОВ ФСС з тимчасової втрати працездатності), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №199 Виконавчої дирекції Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової працездатності про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності від 27.11.2013 р.;

- стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08 листопада 2013 року Виконавчою дирекцією Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена планову перевірку отримання фінансування та законності витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2013 р., в результаті якої складений Акт перевірки №07-08-09/33 .

27 листопада 2013 року відповідачем прийнято рішення №199, яким зобов'язано позивача перерахувати в повному обсязі до бюджету відповідача неправомірно використані страхові кошти у сумі 79288,28 грн. та застосовано штраф у розмірі 50 % від суми неправомірно використаних коштів у сумі 39644,14 грн.

Позивач вважає рішення протиправним та таким що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Позивач вважає незаконним висновок відповідача зроблений в розділі IV «Санаторно-курортне лікування» акту стосовно порушення позивачем чинного законодавства про використання коштів Фонду на санаторно-курортне лікування па суму 20800,50 грн. у зв'язку з наданням путівок працівникам не в період їх відпустки, у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон), для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009р. N 12 (далі - Порядок № 12), підприємство, яке є основним місцем роботи застрахованої особи, видає путівку до санаторію на підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування в період відпустки. Статтею 4 Закону України «Про відпустки» передбачені види відпусток, у тому числі, відпустка без збереження заробітної плати (статті 25, 26 Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Наведеним пунктом Порядку не конкретизований вид відпустки, тому комісія із соціального страхування підприємства може приймати рішення про виділення путівки на санаторно-курортне лікування в період відпустки, яка обумовлена в колективному договорі, угоді та трудовому договорі між працівником та власником або уповноваженим ним органом і не суперечить Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. № 504/96/ВР.

Так, згідно до табелю обліку робочого часу ОСОБА_3, у період надання їй путівки частково знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати (з 27.11.2012 р. по 30.11.2012 р. та з 03.12.2012 р. по 05.12.2012 р.), ОСОБА_4 частково знаходилась у щорічній відпустці (з 03.12.2012 р. по 06.12.2012 р.)

Порядок надання відгулів (інших днів відпочинку) та відпусток передбачений главою V КЗпП України. У період використання відгулів, як і відпустки, за працівником зберігається місце роботи та заробітна плата. Тобто, відгули за своєю суттю є таким же часом відпочинку, як і відпустки, та працівники можуть використовувати їх на свій розсуд та за своїм бажанням.

Так, згідно до пояснювальних записок, довідок начальника ЦЗЛ ОСОБА_3, у період надання їй путівки частково знаходилась у відгулах (з 06.12.2012 р. по 17.12.2012 р.), ОСОБА_4 частково знаходилась у відгулах (16.11.2012 р., 19.11.2012 р.), ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у період надання їм путівок знаходились у відгулах.

Працівники фактично у період путівок на робочих місцях не знаходились, путівки використали на встановлені цілі, що підтверджується зворотними талонами до путівок, які вивчалися при проведенні перевірки та додані до акту.

Оформлення часу відпочинку, як відгул, а не відпустка, не може впливати на передбачене статтею 47 Закону право застрахованої особи на санаторно-курортне лікування.

Таким чином, позивач вважає, що висновки зазначені в акті є необґрунтованими та такими що не відповідають законодавству, а рішення в частині неправомірно використаних коштів у сумі 20800,50 грн. та накладення штрафу в розмірі 50 % на цю суму є незаконним.

Крім того, позивач зазначає, що невірним є висновок відповідача зазначений в розділі V «Літнє дитяче оздоровлення» Акту про виділення та надання комісією із соціального страхування позивача 60 путівок в ОДЦ «Чайка» на загальну суму 52920,00 грн. іншим юридичним особам з наступних підстав.

Рішення про виділення путівок до дитячих оздоровчих закладів приймалося комісіями із соціального страхування тих страхувальників, застрахованим особам, яких надані путівки.

Відповідно до пункту 3.3. «Порядку фінансування оздоровлення дітей застрахованих осіб у дитячих закладах оздоровлення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 р. N 17 (далі - Порядок № 17) застрахована особа подає заяву щодо оздоровлення дитини за рахунок коштів Фонду та копію свідоцтва про народження дитини, а також інші документи до комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, яка розглядає питання щодо виділення путівки до дитячого закладу оздоровлення відповідно до Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою правління Фонду від 23.06.2008 р. N 25 (далі - Положення).

Отже, однією з умов виділення працівникам путівок до дитячих оздоровчих закладів є наявність рішення комісії із соціального страхування підприємства.

Комісія із соціального страхування підприємства приймає рішення про виділення путівок згідно Положення на засіданні комісії, яке протоколюється. Таким чином, протокол є доказом того, що Комісія з соціального страхування підприємства прийняла рішення про виділення путівок.

Так, протоколом №14 від 18.05.2013 р. підтверджується факт прийняття комісією із соціального страхування ТОВ «Фрунзе-Сервіс» рішення про надання путівок працівникам цього підприємства до оздоровчого дитячого центу «Чайка» працівникам переліченим у додатку, протоколом від 13.05.2013 р. № 14 підтверджується факт прийняття комісією із соціального страхування ТОВ «Фрунзе-Профіль» рішення про виділення путівок працівникам цього підприємства до оздоровчого дитячого центу «Чайка» працівникам згідно додатку. Такими протоколами також є: протокол засідання комісії соціального страхування ТОВ «Фрунзе-Сервіс» від 18.05.2013 р. № 24, протокол засідання комісії соціального страхування ДП «Завод ОБ та ВТ» від 31.05.2013 р. № 6, протокол засідання комісії соціального страхування ТОВ «Фрунзе-Сервіс» від 15.07.2013 р. № 34, протокол засідання комісії соціального страхування ДП «Завод ОБ та ВТ» від 07.07.2013 р. № 8, протокол засідання комісії соціального страхування TOB «СМНВО» від 27.06.2013 р. № 20, протокол засідання комісії соціального страхування ТОВ «Фрунзе-Сервіс» від 11.06.2013 р. № 27, протокол засідання комісії соціального страхування ДП «Завод ОБ та ВТ» від 28.06.2013р. № 7, протокол засідання комісії соціального страхування ТОВ «Фрунзе-Ювілейна» від 03.07.2013 р. № 7, протокол засідання комісії соціального страхування ТОВ «Фрунзе-Профіль» від 03.06.2013 р. № 15. Всі протоколи підписані головами комісій із соціального страхування таких підприємств.

До зазначених протоколів додаються списки застрахованих осіб та дітей, яким видані путівки в ОДЦ «Чайка», також підписані головами комісій із соціального страхування та керівниками підприємств.

Таким чином, позивач вважає, що рішення про надання путівок до ОДЦ «Чайка» приймалося саме комісіями із соціального страхування ДП «Завод ОБ та ВТ», ТОВ «Фрунзе-Профіль», ТОВ «Фрунзе-Флора», ТОВ «Фрунзе-Сервіс», ТОВ «СМНВО», ТОВ «Фрунзе-Ювілейна», а не комісією із соціального страхування позивача. Комісією позивача не надавалися путівки іншим юридичним особам, отже, не порушено законодавство про порядок видачі путівок на оздоровлення дітей, а тому відповідач без законних на то підстав зробив висновок, що позивачем неправомірно використано страхові кошти, у зв'язку з прийманням рішення комісією із соціального страхування підприємства з порушенням порядку.

Комісія (уповноважений) підприємства із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, приймає рішення про виділення путівок до дитячих закладів оздоровлення. Така комісія створюється та діє на підприємстві, що використовує найману працю, незалежно від форм власності і господарювання, тобто у страхувальника.

В той же час, страхувальник у даному випадку не є отримувачем коштів. Згідно до розділу II «Порядку проведення перевірок отримувачів коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності цільового призначення, оформлення, реалізації та оскарження їх результатів», затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 р. №30 (далі - Порядок №30) неправомірне (нецільове) використання коштів Фонду - це витрачання страхових коштів їх отримувачами з порушенням встановленого законодавством порядку та/або на цілі, що не відповідають цільовому призначенню, визначеному нормативно-правовими актами. Отримувачі страхових коштів (коштів Фонду) - об'єкти контролю (санаторії-профілакторії, які є структурними підрозділами підприємств (власників), дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячі заклади оздоровлення, організації професійних спілок), які відповідно до порядку, визначеного правлінням Фонду, отримують часткове фінансування з бюджету Фонду. Відповідно до розділу 2 Порядку № 17 фінансування з оздоровлення дітей у дитячих закладах оздоровлення за рахунок коштів Фонду здійснюється шляхом перерахування коштів органом Фонду безпосередньо дитячому закладу оздоровлення (або його власнику, засновнику), або через організацію професійних спілок, або через страхувальника. Тобто, отримувачем коштів може бути дитячий заклад оздоровлення (власник закладу) або організація професійних спілок чи страхувальник. Кошти на фінансування оздоровлення дітей у оздоровчому дитячому центрі «Чайка», були надані шляхом їх перерахування виконавчою дирекцією відділення Фонду на рахунок ОДЦ «Чайка». Тобто не через страхувальника.

Крім того, згідно Порядку №17, часткове фінансування дитячого закладу оздоровлення шляхом перерахування коштів страхувальнику здійснюється у разі самостійної закупівлі таким страхувальником путівок. Але путівки Позивачем не купувались, бо ОДЦ «Чайка» є структурним підрозділом позивача.

Отже, позивач як страхувальник, не є отримувачем коштів у даному випадку та не може їх використовувати.

Таким чином, позивач вважає, що висновки зазначені в акті є необґрунтованими та такими що не відповідають законодавству, а рішення в частині неправомірно використаних коштів у сумі 52920,00 грн. та накладення штрафу в розмірі 50 % на зазначену суму підлягають скасуванню;

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем пропущено строк для застосування адміністративно-господарської санкції.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно до Акту позивачем невірно було розраховано допомога по листку непрацездатності за період з 24.10.2012 р. по 06.11.2012 р., з 19.11.2012 р. по 23.11.2012 р., з порушенням порядку надані санаторно-курортні путівки № 309511 з 16.11.2012 р. та № 163167 з 15.11.2012 р. Рішення про накладення штрафу на позивача прийнято відповідачем 27.11.2013 р., тобто більш ніж через рік після настання страхового випадку.

Отже, санкції до позивача застосовані відповідачем з порушення термінів, що тягне наслідки пов'язані з пропуском строку.

Таким чином, позивач вважає рішення таким, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну перевірку ПАТ «Сумське МНО ім. М.В. Фрунзе» з питань отримання фінансування та законності витрачання коштів Фонду за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 08.11.2013 р. № 07-08-09/33 (а.с.39-49).

27.11.2013 р. на підставі зазначеного акту перевірки Виконавчою дирекцією обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення №199 "Про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності", яким позивача зобов'язано повернути в повному обсязі до бюджету Фонду неправомірно використані страхові кошти у розмірі 79288,28 грн. та застосовано штраф у розмірі 26460 грн. (а.с.52).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з правомірності рішення Виконавчої дирекції Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності .

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що підставою прийняття оскаржуваного рішення є висновок відповідача, про те, що позивачем неправомірно видано путівки на санаторно-курортне лікування працівникам товариства за відсутності наказів про надання відпусток на весь термін перебування в санаторно-курортному закладі.

Суд погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що позивачем не заперечується факту того, що працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 було надано путівки на санаторно-курортне лікування за відсутності наказів про надання відпусток на весь термін перебування в санаторно-курортному закладі.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Статтею 28 Закону встановлено право Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як страховика, зокрема, на проведення перевірок правильності використання страхових коштів на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до ч.2 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.

Відповідно до п. 4.1 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009 року № 12 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.04.2009 року за № 339/16355 (надалі по тексту - Порядок), передбачено, що комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації приймає рішення про виділення путівки застрахованій особі на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою № 070/о.

Згідно п. 4.2 Порядку встановлено, що відповідно до рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємство, установа, організація (далі - підприємство), яке є основним місцем роботи застрахованої особи, видає путівку до санаторію в період відпустки, а до санаторію-профілакторію - в період відпустки, без відриву від виробництва, за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду.

Таким чином, суд вважає, що дні відпочинку, які надавались працівникам товариства ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в рахунок майбутнього відпрацювання або за раніше відпрацьований час, у порядку компенсації за роботу у вихідні дні на підставі ст. 72 Кодексу законів про працю України, не є різновидом відпустки, визначеної Законом України "Про відпустки".

Отже, працівникам позивача було надано путівки на санаторно-курортне лікування за відсутності наказів про надання відпусток на весь термін перебування в санаторно-курортному закладі. Зазначений факт підтверджується наданими позивачем документами, а саме наказами про надання відпусток працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5: №7947/ок від 22.11.2012 року, №120 від 12.11.2012 року, наказ №134 від 13.12.2012 року, табелі обліку робочого часу за листопад-грудень 2012 року.

Відповідно до п. 6.2. Порядку № 12 сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника.

Таким чином, позивачем було видано путівки на санаторно-курортне лікування працівникам товариства за відсутності наказу про відпустку на весь термін перебування в санаторно-курортному закладі, що є порушенням п. 4.2. Порядку № 12 .

За таких обставин суд погоджується з висновком відповідача, що позивачем було видано путівки на санаторно-курортне лікування застрахованим особам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 до санаторіїв за відсутності наказу про надання відпустки на весь термін перебування у санаторно-курортних закладах, що є порушенням п.4.2 Порядку.

Положеннями ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" встановлено, що за порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків, а отже і штрафні санкції застосовані до позивача на законних підставах.

Також, зі змісту акту перевірки, судом встановлено, що позивачем видано путівки до ОДЦ «Чайка» дітям застрахованих осіб, які не є працівниками ПАТ «Сумське МНО ім. М.В. Фрунзе»» протягом оздоровчого сезону 2013 року наступним підприємствам:

1. ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб», код ЄДРПОУ 30991664, І зміна - 7 путівок на суму 6 174,00 грн., II зміна - 15 путівок на суму 13 230,00 грн., III зміна - 8 путівок на суму 7 056,00 грн. (додаток до протоколу № 8 від 07.07.2013 року додається). Всього 30 путівок на загальну суму 26 460,00 грн.;

2. ТОВ «Фрунзе-Профіль», код ЄДРПОУ 34013206,1 зміна - 1 путівка на суму 882,00 грн., II зміна - 1 путівка на суму 882,00 грн. ( додаток до протоколу № 15 від 03.06.2013 року додається). Всього 2 путівки на загальну суму 1 764,00 грн.;

3. ТОВ «Фрунзе-Флора», код ЄДРПОУ 34012993, І зміна - 2 путівки на суму 1 764,00 грн. Всього 2 путівки на загальну суму 1 764,00 грн.;

4. ТОВ «Фрунзе-Сервіс», код ЄДРПОУ 34012218, І зміна - 4 путівки на суму З 528,00 грн., II зміна - 7 путівок на суму 6 174,00 грн., III зміна - 7 путівок на суму 6 174,00 грн. Всього 18 путівок На загальну суму 15 876,00 грн.;

5. ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», код ЄДРПОУ 34013028, III зміна - 2 путівки на суму - 1 764,00 грн. Всього 2 путівки на загальну суму 1 764,00 грн.;

6. ТОВ «Фрунзе-Ювілейна», код ЄДРПОУ 36066836, II зміна - 6 путівок на суму 5 292,00 грн. Всього 6 путівок на загальну суму 5 292,00 грн.

Всього за оздоровчий період 2013 року до ОДЦ «Чайка», який є структурним підрозділом ПАТ «Сумське МНО ім. М.В. Фрунзе», позивачем було виділено 60 путівок з частковою доплатою на загальну суму 52 920,00 грн.

Суд зазначає, що позивачем не заперечується факт передачі путівок зазначеним підприємствам.

Частиною 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" встановлено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, яке затверджується правлінням Фонду.

Відповідно до вимог п.3.1.,п.3.1.1. Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008 № 25, (далі - Положення № 25), Комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства: приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо. Приймає рішення про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково). Перевіряє правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

П. 3.1.3. Положення № 25 визначено, що комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства приймає рішення про виділення путівок до санаторіїв та (або) санаторіїв-профілакторіїв застрахованим особам і членам їх сімей (а також особам, які навчаються у вищих навчальних закладах) на підставі особистої заяви, медичних довідок, підтверджуючих необхідність лікування (оздоровлення), розмір часткової оплати за путівки на санаторно-курортне лікування, виділення путівок до дитячих оздоровчих закладів, надання соціальних послуг із позашкільного обслуговування з дітьми застрахованих осіб і передає їх роботодавцю для видачі путівок та здійснення розрахунків тощо.

Отже, суд приходить до висновку, що оскільки ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб», ТОВ «Фрунзе-Профіль», ТОВ «Фрунзе-Флора», ТОВ «Фрунзе-Сервіс», ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», ТОВ «Фрунзе-Ювілейна» є окремими суб'єктами господарювання та, відповідно, окремими страхувальниками, а тому надання путівок ОДЦ «Чайка» дітям застрахованих осіб, які не є працівниками ПАТ «Сумське МНО ім. М.В. Фрунзе» є протиправним.

Також, суд не приймає до уваги посилання позивача щодо пропущення строку для застосування адміністративно-господарської санкції, виходячи з наступного.

Штрафні санкції, які нараховано позивачу, передбачено статтею 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», відповідно до якої страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Статтею 250 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте, при визначенні меж застосування ст. 250 Господарського кодексу та ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», суд вважає, за необхідне зазначити наступне.

Виходячи зі змісту ст. 1 Господарського кодексу України, зазначений Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні й регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання відповідно до ст. 2 Господарського кодексу поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

У правовідносинах стосовно застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснюють організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що дія ст. 250 Господарського кодексу України не поширюється на відносини пов'язані зі сплатою страхових коштів, а тому повинні застосовуватись строки застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного рішення відсутні.

Згідно п.5 ч.1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що під час прийняття постанови суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

За змістом ч.1 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи

Відповідно до ч.2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом" .

Згідно ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати

З матеріалів справи встановлено, що звертаючись до суду з позовом Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" сплачено 237,87 грн.

100% розміру судового збору складає 2378, 7 грн.

У зв'язку з відмовою судом у задоволенні позовних вимог, позивачу необхідно сплатити: 2378,7 -237,87=2140,83 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94,98,158-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до Виконавчої дирекції Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2140,83 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови виготовлено 03.02.2014 року.