Рішення

від 02.10.2007 по справі 2-339/07

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-339/07

Справа № 2-339/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

2 жовтня

2007 року                                                       м.

Монастирище

Монастирищенський

районний суд

Черкаської

області

в

складі:   головуючої- судді:                 Мазай Н.В.

при

секретарі                                         Возній

В.В.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище справу

за    позовом  ОСОБА_1до    ОСОБА_2,

Монастирищенської

міської ради, Монастирищенського районного відділу земельних ресурсів, третя

особа на стороні позивача відділ містобудування, архітектури та

житлово-комунального господарства Монастирищенської райдержадміністрації, третя

особа на стороні відповідача служба в справах неповнолітніх Монастирищенської

райдержадміністрації про визнання недійсним державного акта на право приватної

власності на землю та примусове виконання обов'язку в натурі,

встановив:

Позивач

18.07.2007 року звернулася в суд з позовом до відповідачів, треті особи відділ

містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства

Монастирищенської райдержадміністрації, служба в справах неповнолітніх

Монастирищенської райдержадміністрації про визнання недійсним державного акта

на право приватної власності на землю та примусове виконання обов'язку в

натурі, посилаючись на те, що 3 листопада 2004 року вона одержала державний акт

на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1701га, на якій

знаходиться належний їй житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1. Згідно з

описом меж в плані меж належної позивачу земельної ділянки в указаному

державному акті зазначено, що від точки Ж до точки А її земельна ділянка межує

із землею загального користування, що являє собою проїзд від воріт її

домоволодіння до АДРЕСА_2. Земля під вказаним проїздом відповідно до ст. 83

Земельного кодексу України відноситься до земель комунальної власності

територіальної громади м. Монастирище, якою розпоряджається Монастирищенська

міська рада. На кадастровому плані - додатку до висновку про наявність обмежень

прав на використання земельної ділянки, погодженого начальником відділу

містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Монастирищенської

районної державної адміністрації 2 вересня 2004 року, вказано, що ширина цього

проїзду між червоними лініями складає 8 м. Це ж підтверджується і відповідною

довідкою вказаного відділу від 9 вересня 2004 року. Згідно з довідкою цього ж

відділу від 28 серпня 2006 року, в проекті детального планування центральної

частини м. Монастирище, виконаного в 1987 році, зафіксовано проїзд до земельної

ділянки позивачки з боку АДРЕСА_2шириною 3,5 м. Таким чином, ширина

безпосередньо проїзду (дороги) від АДРЕСА_2 до належної їй земельної ділянки і

розташованого на ній будинку має становити не менше 3,5 м, що дозволяє рух по

ній автомобілів, в т.ч. вантажних. Власником сусідньої земельної ділянки, яка

межує з проїздом, є неповнолітній ОСОБА_3, інтереси якого відповідно до закону

представляє його мати ОСОБА_2. Влітку 2006 року ОСОБА_2. розпочала будівництво

паркану навколо земельної ділянки свого сина. При цьому нею були порушені

існуючі межі, внаслідок чого значно звузився проїзд до земельної ділянки

позивачки. З цього приводу в жовтні 2006 року вона звернулась до

Монастирищенського районного суду з позовом до ОСОБА_2. про усунення перешкод у

здійсненні права користування земельною ділянкою. Під час розгляду цієї справи

в судовому засіданні ОСОБА_2. надала державний акт на право приватної власності

на землю серії ІІІ-ЧР № 009000, виданий 24 грудня 2002 року Монастирищенською

міською радою на ім'я ОСОБА_3. Тоді ж, їй стало відомо, що ОСОБА_3. набув право

власності на вказану земельну ділянку згідно з договором купівлі-продажу від 24

жовтня 2002 року, придбавши її у ОСОБА_4. Ознайомившись

з цим державним

актом, вона виявила, що межа земельної ділянки ОСОБА_3. зі сторони проїзду до

її земельної ділянки встановлена з порушенням абзацу І п.3.22 ДБН 360-92,

згідно з яким ширина внутрішньоквартальних проїздів повинна становити 3,5 м.

Ширина існуючого проїзду в натурі менша. Отже, під час приватизації земельної

ділянки ОСОБА_4. та видачі державного акта на право приватної власності на

землю ОСОБА_3. Монастирищенською міською радою та Монастирищенським районним

відділом земельних ресурсів не були враховані вимоги закону щодо забезпечення

належної ширини проїзду до її земельної ділянки, внаслідок чого порушено право

позивачки користування землею загального користування - проїздом до належної їй

земельної ділянки з АДРЕСА_2. Під час передачі земельної ділянки у приватну

власність ОСОБА_4. та видачі державного акта на право приватної власності на

землю ОСОБА_3. Монастирищенська міська рада не погоджувала матеріали по

приватизації з відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального

господарства Монастирищенської районної державної адміністрації. ОСОБА_4. та в

послідуючому ОСОБА_3. передано у приватну власність частину землі комунальної

власності, розташовану під вказаним вище проїздом, що суперечить вимогам

Закону, згідно з яким землі загального користування населених пунктів, зокрема,

вулиці, проїзди, шляхи не можуть передаватись у приватну власність.

Монастирищенська міська рада, як власник землі під вказаним проїздом,

самоусунулась від вирішення проблеми. Позивачка вважає, що за таких обставин

виданий ОСОБА_3. державний акт на право приватної власності на землю має бути

визнаний недійсним, а межі належної йому земельної ділянки та проїзду від

АДРЕСА_2 до її земельної ділянки мають бути встановлені відповідно до вимог

закону. Просить позов задоволити та визнати недійсним державний акт на право

приватної власності на землю серії Ш-Ч№ 009000, виданий Монастирищенською

міською радою Черкаської області 24 грудня 2002 року на ім'я ОСОБА_3,

зобов'язати Монастирищенську міську раду Черкаської області та

Монастирищенський районний відділ земельних ресурсів встановити межі земельної

ділянки ОСОБА_3. зі сторони проїзду від АДРЕСА_1 до належної їй земельної

ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, з урахуванням вимог закону, відповідно до

генерального плану забудови центральної частини міста Монастирище, зобов'язати

Монастирищенську міську раду Черкаської області та Монастирищенський районний

відділ земельних ресурсів встановити межі проїзду від АДРЕСА_1 до належної їй

земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, з урахуванням вимог закону,

відповідно до генерального плану забудови центральної частини м. Монастирище.

В судове

засідання позивачка ОСОБА_1. не з'явилась. Про дату, час та місце розгляду

справи повідомлена у встановленому законом порядку. На адресу суду надала заяву

від 16.08.2007 року ( вх. № 3275 від 20.08.2007 року) в якій просить справу

розглядати у її відсутність.

Суд

вважає за можливе на підставі ст. 169 ЦПК України розглянути справу за

відсутності позивачки, оскільки від неї надійшла заява про розгляд справи у її

відсутність, а підстав визнавати її явку обов'язковою суд не вбачає.

Ухвалою

суду від 03.09.2007 року задоволено клопотання позивача про фіксування судового

процесу технічними засобами.

В

судовому засіданні відповідач ОСОБА_2., законний представник неповнолітнього

ОСОБА_3. ( свідоцтво про народження серії НОМЕР_1від 15.08.1995 року (а.с.

152)) позов не визнала повністю та пояснила, що купила земельну ділянку в

ОСОБА_5, оформивши все за договором купівлі-продажу. За станом здоров»я

земельну ділянку одразу оформила на неповнолітнього сина ОСОБА_3. При купівлі

земельної ділянки на неї державний акт на право приватної власності вже існував

з встановленими розмірами земельної ділянки. До цього часу ОСОБА_1. не

зверталася до неї з проханням надати їй прохід чи проїзд. Вони ніколи не

заперечували проти того, щоб ОСОБА_1. користувалася проходом з АДРЕСА_1 до її

садиби. Але ОСОБА_1. вказаний прохід не задовольняв і вона почала викликати

різні комісії, які завжди приходили у відсутність відповідача і виміряли

земельні ділянки. Позивачка натомість самовільно використовувала сусідні з її

земельною ділянкою земельні ділянки, викопала колодязь, провела газ. В ОСОБА_1.

за документами проїзд до її земельної ділянки та будинку з боку АДРЕСА_1. На

сьогоднішній день межі земельної ділянки в натурі

відповідають

розмірам земельної ділянки зазначеними в державному акті на право приватної

власності на землю. Вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Представники

відповідача Монастирищенської міської ради Мамалиґа Л.Л. (діє за дорученням №

78 від 02.04.2007 року) та Хоменко Л.М. ( діє за дорученням № 111 від

22.06.2007 року) в судовому засіданні позов не визнали повністю та пояснили, що

немає підстав для визнання державного акту недійсним. Обов»язковою умовою для

видачі державного акту на право власності на землю є погодження меж. В свій час

акт погодження меж сусідніх ділянок був підписаний ОСОБА_6., спадкоємицею якого

є ОСОБА_1. Враховуючи висновок державного архітектора від 09.09.2004 року

слідує, що проїзд в червоних лініях 8 м до садиби ОСОБА_1. було зафіксовано з

АДРЕСА_1. Згідно генерального плану забудови центральної частини міста 1987

року проїзд зафіксовано не до земельної ділянки ОСОБА_6., а на довжину

земельної ділянки ОСОБА_7, сусідки ОСОБА_3. і він не сполучався з АДРЕСА_1 та

присадибною ділянкою ОСОБА_6.,

а в дійсності такий проїзд існував та зафіксований з АДРЕСА_2, що і передбачено

генеральним планом забудови центральної частини міста. З висновку рай

архітектора слідує, що при встановленні проїзду з АДРЕСА_1 до садиби ОСОБА_1.

будуть порушені норми ДБН, а саме відстань від проїзду до господарських споруд

повинна бути не менше 5 м, що не має місце в даному випадку, і при створенні

таких проїздів повинен бути створений майданчик для розвороту автомобілів

розмірами 12x12 м, що не можливо виконати. Крім цього в позовній заяві вказано,

що державний акт на право приватної власності на землю повинен бути визнаний

недійсним в зв»язку з тим, що відсутній висновок державного архітектора. Однак,

наказ № 6 «Про порядок підготовки висновків щодо обмежень прав на земельні

ділянки» виданий 19.02.2004 року, і саме з цього часу виготовляються вказані

висновки. А враховуючи те, що державний акт виготовлявся в 2002 році, тому і

відсутні вказані погодження з архітектурою.

Представник

відповідача Монастирищенського районного відділу земельних ресурсів Пачесюк Т.Г. (діє за

дорученням № 306 від 13.08.2007 року) в судовому засіданні позов не визнав

повністю та пояснив, що відділ земельних ресурсів погоджував документацію по

виготовленню оспарюваного державного акту на право приватної власності на

земельну ділянку. Відділ давав висновок по виготовленню державного акту

спираючись на ст. 99, 111 Земельного Кодексу України. Порушень виявлено не

було. Заяв від сусідів про встановлення сервітутів не надходило. Акт погодження

меж був. Загальний порядок отримання акту на право приватної власності на

земельну ділянку наступний власник земельної ділянки пише заяву в міську раду

про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки. Звертається в

кадастровий відділ де пише заяву на виготовлення документації, оплачує послуги.

Потім на місце виїжджає бригада в складі спеціаліста, представника міської

ради, проводиться обмір земельної ділянки, акт погодження меж. З актом

погодження меж звертається в кадастровий відділ в якому виготовляється

документація, яка в свою чергу погоджується з відділом земельних ресурсів та

міською радою. В даному випадку проводились обміри земельної ділянки, був акт

погодження меж земельної ділянки з сусідами. Виявлено, що межі земельної

ділянки не змінилися, цільове призначення земельної ділянки також не змінилось.

Представник

третьої особи на стороні позивача відділу містобудування, архітектури та

житлово-комунального господарства Монастирищенської райдержадміністрації

Сергієнко І.О. ( діє за дорученням від 10.08.2007 року) в судовому засіданні

пояснив, що при першому зверненні позивачки ОСОБА_1. їй було надано довідку про

наявність обмежень використання земельної ділянки де вказано межі червоної

лінії 8 м. з АДРЕСА_1. Вказаний розмір не має ніякого відношення до проїзду з

АДРЕСА_1. Розміри у вказаній довідці мають відношення до АДРЕСА_1. В архіві

відсутня інформація стосовно порядку та строків утворення спірного проїзду.

Відповідно з геодезичною зйомкою зафіксовано з АДРЕСА_1 довжиною 30-40 м.

Взагалі проїзд зафіксовано з АДРЕСА_2. Яким з проїздів користується ОСОБА_1. їм

не відомо. На плані забудови центральної частини міста вказаний проїзд не доходить

до земельної ділянки ОСОБА_1. Враховуючи те, що при влаштуванні таких проїздів

їх ширина повинна бути не менше 3,5 м відділ порекомендував ОСОБА_1. з

вирішенням питання звернутися в суд.

Представник

третьої особи на стороні відповідача служба в справах неповнолітніх

Монастирищенської райдержадміністрації Демчук Ю.М. ( діє за дорученням від

03.09.2007

року) в судовому

засіданні пояснила, що в разі скасування державного акту на право приватної

власності на земельну ділянку будуть порушені права неповнолітнього.

Свідок

ОСОБА_8. в судовому засіданні показала, що коли помер її чоловік ОСОБА_4. вона

переоформила документи на будинок та земельну ділянку на себе. Звернувшись в

земельний відділ їй повідомили, що необхідно мати акт погодження меж з

власниками сусідніх земельних ділянок про те, що вони не мають претензій. Вона

пішла спочатку до однієї сусідки, а потім звернулася до ОСОБА_6. Всі сусіди

підписали їй цей акт. З ОСОБА_6. вони ніколи не сварилися. Вона переїхала

проживати в даний будинок більше тридцяти років тому. Дороги з АДРЕСА_1 не

було, а була лише стежка. Цю землю тримала її свекруха і 1/2 частини будинку

згодом перейшла до них з чоловіком. її свекруха показала межу земельної

ділянки. Після того як вона погодила межі своєї земельної ділянки вона

виготовила державний акт. Дороги там з АДРЕСА_1 ніколи не було. Вона побудувала

там хлів, а під хлівом знаходиться погріб. На тому місці де зараз дорога раніше

росла черешня, але вона висохла. В свій час ОСОБА_6. придбав автомобіль і

звернувся з проханням поступитися на 1 м. землі та дати йому можливість їздити

там автомобілем. Вони не заперечували. Земельну ділянку відповідні органи

переміряли вже після смерті чоловіка. Розмір земельної ділянки змінювався.

Раніше в місті біля житлового будинку дозволялося мати тільки 6 соток. Таким

чином, в них відрізали 3 сотки землі та наділили сусідці по той бік вулиці.

Коли сусідка померла землю знову повернули їм. Державного акту на чоловіка не

було, його робила вона сама.

Свідок ОСОБА_9. в судовому

засіданні показав, що він проживає через один будинок від ОСОБА_2. До садиби

ОСОБА_6. зі сторони АДРЕСА_1 ніколи заїзду чи проїзду не було. Там була стежка

до кінця городу ОСОБА_7, а далі стежки не було. Коли ОСОБА_6. побудував

будинок, то він попросив сусідів, щоб надали йому можливість ходити по стежці,

бо так було ближче до колодязя. Коли він придбав автомобіль то попросив сусідів

щоб вони дали дозвіл на проїзд по стежці машиною. Сусіди ввійшли в положення

ОСОБА_6. Сусідка ОСОБА_7 поступилася на 1 м і сусіди ОСОБА_2 поступилися на 1

м., таким чином було влаштовано дорогу.

Свідок

ОСОБА_10. в судовому засіданні показала, що вона проживає поруч з ОСОБА_2.

Дороги з АДРЕСА_1 не існувало ніколи, натомість там проходила стежка. її тин

поруч з тином ОСОБА_2. За життя батька позивачки ОСОБА_6., останній був

депутатом і прийшовши з головою сільської ради попросили її щоб вона

поступилася на 1 м своєї земельної ділянки тому, що він не міг проїздити

автомобілем. Вона погодилась. Після цього ОСОБА_6. користувався заїздом як

легковим автомобілем так і вантажним, привозив до свого будинку будівельні

матеріали. Адреса в ОСОБА_1. АДРЕСА_1. Раніше в них був заїзд з АДРЕСА_1, але

її брат побудував на проїзді гараж. Після того як вона поступилась на 1 м

землі, то вказана земля перейшла в комунальну власність. Перехід землі в

комунальну власність нічим не оформлено. .

Заслухавши

пояснення відповідача, представників відповідачів, представників третіх осіб,

покази свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги не

підлягають до задоволення виходячи з наступного :

Відповідно

до матеріалів справи по видачі державного акту на право приватної власності на

землю для обслуговування жилого будинку площею 0,0932 га, громадянину ОСОБА_4 в

межах АДРЕСА_1 (а.с. 74-88) останньому виготовлено державний акт на право

приватної власності на землю серії ІІ-ЧР № 033437 від 04.07.2002 року на

підставі рішення Монастирищенської міської ради народних депутатів від

30.05.1996 року № 112 (а.с. 80) (приватизація) передано у приватну власність

земельну ділянку площею 0,0932 га. Земельна ділянка розташована на території м.

Монастирище, Монастирищенської міської ради. Землю передано для обслуговування

жилого будинку. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право

приватної власності на землю за № 524. (а.с. 97).

Згідно з

архівною випискою рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради

№ 63 від 28.03.1996 року ОСОБА_4, який, проживає по АДРЕСА_1, користується

земельною ділянкою розміром 0,07 га виділити земельну ділянку розміром 0.03 га

під город, яка раніше належала ОСОБА_11., яка померла, дана земельна ділянка

розміщена рядом з присадибною земельною ділянкою ОСОБА_4. (а.с. 108), що

підтверджується і копією з поземельної книги (а.с. 115).

Посилання

позивача на те, що при передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4.

та видачі державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3.

Монастирищенська міська рада не погоджувала матеріали по приватизації з

відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства

Монастирищенської райдержадміністрації спростовується тим, що висновки про

наявність обмежень прав на використання земельної ділянки відділ

містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства розпочав

видавати лише після наказу № 6 від 19.02.2004 року про порядок підготовки

висновків щодо обмежень прав на земельні ділянки» на виконання спільного наказу

обласного головного управління земельних ресурсів та управління містобудування

та архітектури від 16.02.2004 року № 15/5 (а.с. 64, 109). Оскільки передача

земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4. та видача державного акту на

право приватної власності на землю ОСОБА_3. проводилася в 2002 році, тому і

висновки відсутні.

Відповідно

до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документація

по видачі державного акту відповідає діючому законодавству, інструкції про

порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право

власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною

ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету

України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року за № 43 . Судом не

встановлено, а позивачкою не надано доказів порушень при підготовці матеріалів

на видачу вказаного державного акту.

Судом

встановлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю

серії ІІ-ЧР № 033435 від 07.08.2002 року виданого ОСОБА_12, згідно з яким на

підставі рішення приватного нотаріуса від 05.07.2002 року № 1330 (право на

спадщину за законом) їй передається у приватну власність земельна ділянка

площею 0,0932 гектарів. Земельна ділянка розташована на території м.

Монастирище, Монастирищенської міської ради. Землю передано для обслуговування

жилого будинку. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право

приватної власності на землю за № 1 (а.с. 98).

Договором

купівлі-продажу земельної ділянки № 2711 від 24.10.2002 року продавець ОСОБА_12

продала, а покупець ОСОБА_2, діє як законний представник свого неповнолітнього

сина ОСОБА_3 купила належну продавцеві на праві приватної власності земельну

ділянку площею 0,0932 га, розташовану в АДРЕСА_1, передану для обслуговування

жилого будинку (а.с. 61).

Відповідно

до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧР № 009000

від 24.12.2002 року виданого ОСОБА_3 у тому, що на підставі рішення приватного

нотаріуса від 24.10.2002 року № 2711 (договір купівлі-продажу) йому передається

у приватну власність земельна ділянка площею 0,0932 гектарів. Земельна ділянка

розташована на території м. Монастирище, Монастирищенської міської ради. Землю

передано для обслуговування жилого будинку. Акт зареєстровано в Книзі записів

державних актів на право приватної власності на землю за № 69. (а.с. 8, 24,

99).

Розмір

та цільове призначення земельної ділянки не змінювались. Таким чином, на

підставі вищеописаних документів, судом встановлено, що ОСОБА_2.3аконний

представник ОСОБА_3. придбала спірну земельну ділянку у ОСОБА_5. (дружини

ОСОБА_4.), межі якої при виготовленні державного акту на право приватної

власності на землю були встановлені в натурі та погоджені із суміжними

землекористувачами, а саме з ОСОБА_6. і ОСОБА_13., про що засвідчено підписами

в Акті погодження меж від 03.04.2002 року (а.с. 62, 84).

Інтереси

неповнолітнього в судовому засіданні представляє мати ОСОБА_2, що

підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3. серії НОМЕР_1від 15.08.1995

року (а.с. 152).

Судом

встановлено, що дійсно при будівництві паркану відповідачкою ОСОБА_2. порушено

існуючі межі, що підтверджується актом від 03.10.2006 року (а.с. 102), актом

обстеження земельної ділянки громадянки ОСОБА_2. по АДРЕСА_1 від 13.09.2006

року (а.с. 103).

Однак,

згідно акту від 12.04.2007 року при обмірах встановлено, що точки зі сторони

проїзду до  присадибної ділянки  гр. 

ОСОБА_1.  з  вул. 

Миру  в  кількості трьох  штук

відповідають

дійсності. Гр. ОСОБА_1. з цим не погоджується з власних побуджень, мотивуючи це

тим, що необхідно переставити точки для того, щоб розширити проїзд до 3,5 м, в

зв'язку з чим порушуються права ОСОБА_3. Тобто точки встановлені згідно

Державного акту гр. ОСОБА_3. (а.с. 28, 104) та № 23 від 18.04.2007 року

Монастирищенського районного відділу Черкаської регіональної філії Державного

підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті

України по земельних ресурсах" (а.с. 105) згідно з яким створеною комісією

при проведені обмірів земельної ділянки ОСОБА_3. встановлено, що межові знаки

земельної ділянки ОСОБА_3. зі сторони проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1.

відповідають межовим знакам встановлених згідно державного акта на право

приватної власності на землю серії ІП-ЧР № 009000 ОСОБА_3. на земельну ділянку

в АДРЕСА_1 площею 0,0932 га, виготовленого на підставі договору купівлі-продажу

земельної ділянки за № 544741 від 22.10.2002 року, та зареєстрованого в Книзі

записів державних актів на право приватної власності на землю за № 69 від

24.12.2002 року, що підтверджено і план схемою земельної ділянки ОСОБА_3.

АДРЕСА_1 (а.с. 106).

Вказані

акти датовані пізніше, що дає право суду констатувати, що відповідачкою

ОСОБА_1. порушення вказані в актах від 13.09.2006 року та від 03.10.2006 року

усунено.

Таким

чином, доказів порушень при видачі державного акту на право приватної власності

на землю ОСОБА_3. позивачем не надано, а судом не встановлено.

Земельна

ділянка ОСОБА_1. розташована за адресою АДРЕСА_1, 5 в м. Монастирище, що

підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧР

№ 125735 від 03.11.2004 року, реєстровий номер 151 (а.с. 7).

Відповідно

до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним

громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Відповідно

до ст. 12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин

належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної

власності. Рішеннями Монастирищенської міської ради, як розпорядника земель

комунальної власності, № № 126, 185 від 27.07.2006 року та від 28.09.2006 року(

а.с. 128,129, 144, 145), відповідно, узаконено проїзд ОСОБА_1. до її

присадибної ділянки з АДРЕСА_1. Однак постановою Монастирищенського районного

суду від 21.12.2006 року вказані рішення скасовані, як протиправні (а.с.

130-133).

Інших

доказів того, що земельна ділянка, яка сполучає АДРЕСА_1 з земельною ділянкою

позивачки ОСОБА_1. є проїздом суду не надано.

Згідно з

викопіюванням із проекту детального планування м. Монастирище від 1987 року (

а.с. 11, 31,114 ) зафіксовано проїзд з АДРЕСА_1 в бік садиби ОСОБА_1. на

довжину земельної ділянки ОСОБА_7. Проїзд не сполучається з земельною ділянкою

ОСОБА_1., що підтвердив в судовому засіданні і представник відділу

містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства

Монастирищенської райдержадміністрації.

Натомість,

на вказаному викопіюванні зафіксовано під»їзд до земельної ділянки ОСОБА_1. з

АДРЕСА_2.

На

жодному з викопіювань із проекту детального планування м. Монастирище наданих в

судове засідання проїзд зі сторони АДРЕСА_1 до земельної ділянки ОСОБА_1. не

планувався.

Відсутність

проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1. з боку АДРЕСА_1, який би відповідав

будівельним нормам, в судовому засіданні підтвердили і свідки ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10,

Посилання

позивача на те, що на кадастровому плані - додатку до висновку про наявність

обмежень прав на використання земельної ділянки, погодженого начальником

відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства

Монастирищенської райдержадміністрації від 02.09.2004 року вказана ширина цього

проїзду між червоними лініями складає 8 м. та на довідку відділу

містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства

Монастирищенської райдержадміністрації від 09.09.2004 року безпідставні

оскільки у вказаних документах ширина проїзду розміром 8 м. в червоних лініях має

відношення до АДРЕСА_1 ( а.с. 25, 63, 111, 112).

Згідно з

п. 3.22 ДБН 360-92* у районах садибної забудови при потребі, крім вуличної

мережі, треба формувати мережу внутрішньо квартальних проїздів. Ширина їхньої

проїзної частини з однією смугою руху приймається 3,5 м, з двома - 5,5 м. На

одно смугових проїздах

передбачаються

роз»їзди. Довжина тупикових проїздів повинна бути не більше 150 м. Проїзна

частина тупикових проїздів повинна закінчуватись кільцевими об»їздами радіусом

по осі проїзду не менше 10 м., або майданчиками для розвороту розмірами 12x12

м., кожна. До житлових і громадських будинків треба передбачати проїзди шириною

3,5 м на відстані не ближче 5 м. від стін, придатні для проїзду пожежних машин.

Таким

чином, земельна ділянка, яка перебуває в комунальній власності

Монастирищенської міської ради, на яку позивачка посилається як на проїзд до

своєї земельної ділянки не відповідає вимогам до проїзду, встановлених ДБН

360-92*.

Судом

встановлено, що з позовом про встановлення будь-якого земельного сервітуту

позивачка не зверталася.

На

підставі викладеного ст. ст. 12, 83, 99-102, 111, 120 ЗК України,

"Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання

державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного

користування земельною ділянкою та договорів оренди землі", затвердженої

наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року

за № 43, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та керуючись

ст. ст.3, 5-8, 10, 11, 14, 60, 81, 88, 208, 209, 213-215, 223, 294 ЦПК України,

суд

ВИРІШИВ:

В

задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Монастирищенської міської ради,

Монастирищенського районного відділу земельних ресурсів, третя особа на стороні

позивача відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального

господарства Монастирищенської райдержадміністрації, третя особа на стороні

відповідача служба в справах неповнолітніх Монастирищенської

райдержадміністрації про визнання недійсним державного акта на право приватної

власності на землю та примусове виконання обов'язку в натурі, відмовити

повністю.

Рішення

може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через районний суд

шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про

апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної

скарги.

Апеляційна

скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про

апеляційне оскарження.

Рішення

суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.